3.2. Функції Національного банку України

Національний банк України створений на підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 p.

Він перебуває на верхньому щаблі дворівневої банківської системи країни.

Для розуміння статусу Національного банку України, його місця в системі державного устрою України необхідно розглянути правові засади його функціонування і його структуру.

Національний банк України є юридичною особою з державною формою власності, тобто статутний фонд банку формується виключно за рахунок державних коштів. Розмір статутного фонду встановлюється рішенням Верховної Ради України, статут затверджується Президією Верховної Ради. Визначальним є питання незалежності діяльності Національного банку. Принцип незалежності Національного банку означає, що органу, відповідальному за монетарну політику, надається свобода в досягненні мети цієї політики без втручання уряду. Така свобода має припускати право Національного банку відмовити урядові у наданні своїх фінансових ресурсів у тому випадку, якщо це може негативно вплинути на мету політики, що проводиться Національним банком. Принцип незалежності не заперечує того, що Національний банк підзвітний Верховній Раді України. Це значить, що Верховна Рада призначає Правління Національного банку, розглядає річний звіт і аудиторські висновки про діяльність Національного банку.

Структура Національного банку України будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входить центральний апарат, регіональні управління, розрахункові палати, центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські вищі та середні навчальні заклади й інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності банку. Керівним органом Національного банку є Правління банку. В порядку виконання і застосування Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку в межах наданих йому повноважень приймає постанови, які мають нормативний характер і обов'язкові для виконання всіма органами державної влади й органами місцевого самоврядування, а також юридичними і фізичними особами на території України.

Національний банк України здійснює такі функції:

1. Визначає і здійснює єдину державну грошово-кредитну політику відповідно до затвердженої Верховної Радою України економічної політики.

2. Монопольно здійснює емісію валюти України й організовує її обіг.

3. Є кредитором останньої інстанції для комерційних банків, організовує систему рефінансування.

4. Встановлює для банківської системи правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації і коштів.

5. Визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому числі між банками і фінансово-кредитними установами.

6. Проводить державну реєстрацію банків і кредитних установ та ліцензування банківських операцій.

7. Здійснює самостійно або з доручення Кабінету Міністрів України усі види банківських операцій, що необхідні для виконання основних завдань Національного банку України.

8. Бере участь у розробці прогнозу платіжного балансу держави, організовує складання звітного платіжного балансу України.

9. Проводить валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахунків з іноземними державами, організовує і здійснює валютний контроль.

10.  Забезпечує накопичення, збереження і проведення операцій із золотовалютними запасами та резервами.

11.  Здійснює банківський нагляд за діяльністю банків і кредитних установ.

12.  Аналізує і прогнозує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин.

13.  Організовує інкасацію і перевезення грошових знаків та інших цінностей.

14.  Реалізує державну політику з питань захисту державних таємниць у системі Національного банку України.

15.  Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України.

16.  Здійснює інші функції, згідно із законами України. Національний банк України для досягнення своїх цілей використовує відповідні інструменти, які за механізмом своєї дії діляться на прямі та непрямі [3, 22].

До прямих інструментів монетарної політики відносять обмеження розмірів процентних ставок, встановлення агрегованої та індивідуальної кредитної межі, визначення правил розміщення кредитів для окремих фінансових інститутів, резервні вимоги.

Непрямі монетарні інструменти можуть тільки побічно впливати на монетарні та кредитні агрегати всієї банківської системи. Основні з них – це операції на від критому ринку, договори про зворотний викуп цінних паперів, вільні кредитні аукціони, переговори і попередження, а також ряд інших.

Таким чином, основними інструментами і методами грошово-кредитної політики Національного банку України слід вважати:

• визначення меж процентних ставок по кредитах і депозитах Національного банку;

• визначення норм обов'язкових резервів, що депонуються в Національному банку;

• операції на відкритому ринку;

• встановлення банкам і фінансово-кредитним установам прямих кількісних обмежень;

• рефінансування банків і надання кредитів Уряду України;

• регулювання обсягу грошової маси в обігу;

• валютне регулювання, в тому числі валютні інтервенції.