Критерієм оцінки природного освітлення є коефіцієнт природної освітленості

де Е_в, Е_з — природна освітленість відповідно всередині і ззовні приміщення.

При нормуванні природного освітлення необхідно враховувати такі фактори:

• характеристику зорової роботи;

• мінімальний розмір об’єкта, його відмінність від фону;

• вид зорової роботи;

• систему освітлення.

Розрахунок природного освітлення виконується за методом визначення площі вікон.

Фактори, які необхідно враховувати при нормуванні штучного освітлення:

Характер зорової роботи; Мінімальний розмір об’єкта, в ідмінність від фону; Розряд зорової роботи;

Контраст об’єкта з фоном; Характеристика фону; Система освітлення; Тип джерела світла.

Переваги	Недоліки
Лампи денного світла
високий ККД	наявність додаткових пристроїв
економічність	значні габарити
світло, наближене до природного	інерційність
Лампи розжарювання
не інерційні	жовта область спектра
компактні	мала світловіддача
	малий термін експлуатації

Методика розрахунку штучного освітлення:

• метод світлового потоку;

• метод питомої потужності;

• точковий метод.

Прилад контролю освітлення — люксметр.

4. Ергономічні проблеми безпеки життєдіяльності

Основні цілі та завдання ергономіки

Ергономіка (людський фактор) – це науково-практична дисципліна, що вивчає діяльність людини, знаряддя і засоби його діяльності, навколишнє середовище в процесі їхньої взаємодії з метою забезпечення ефективності, безпеці і комфортності життєдіяльності людини.

У поняття “людський фактор" включаються:

• поводження людини і його працездатність;

• прийняття рішень і інші пізнавальні процеси;

• проектування;

• компонування устаткування на робочому місці;

• засобу зв'язку і програмне забезпечення (інформаційні технології);

• карти, плани і документація;

• удосконалювання професійного добору і підготовки персоналу.

Перше використання терміна "ергономіка" належить W. Jastrzebowsky (Войцех Ястшембовський) (1857). Як дисципліна, ергономіка виникла в роки другої світової війни, коли зросла роль впливу людини на керування усе більш складними військовими системами. Після війни розвиток ергономіки продовжився в інтересах рішення задач цивільного характеру. У 1945 р. було створено перше суспільство професійних ергономістів у Великобританії, а в 1959 р. була заснована Міжнародна ергономічна асоціація (МЕА) для задоволення потреби в міжнародному співробітництві, головним чином у Європі.

Brian Shakel характеризує розвиток ергономіки по десятиліттях як :

1950-і – військова ергономіка;

1960-і – промислова ергономіка;

1970-і – ергономіка товарів широкого вжитку;

1980-і – інтерфейс "людина-комп'ютер" і ергономіка програмного

Мета ергономіки – підвищення ефективності системи "людина-машина-середовище" (СЛМС), забезпечення безпеки праці.

Завдання ергономіки:

• розробка основ проектування діяльності людини-оператора з врахуванням специфіки експлуатації технічних систем та факторів навколишнього середовища;

• вивчення закономірностей взаємодії людини з технічними системами та навколишнім середовищем;

• формування принципів побудови СЛМС та алгоритмів дії у них людини-оператора;

• розробка перспективних форм праці людини і пов'язаних з нею технічних систем, факторів навколишнього середовища;

• розробка методів дослідження, проектування та експлуатації СЛМС, які забезпечують безпеку людини, ефективність праці.

Предметом ергономіки є трудова діяльність людини у процесі взаємодії з технічними системами та в умовах особливого впливу на неї факторів навколишнього природного середовища.

Основним об'єктом ергономіки є система ЛМС. Проблемами взаємодії людини та машини займається також інженерна психологія, яка вивчає закономірності процесів інформаційної взаємодії людини у системі ЛМС.