МОНУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Практичне заняття №2
З основ лазерної техніки та голографії
РОЗРАХУНОК КОЕФІЦІЄНТА ПРОЗОРОСТІ АТМОСФЕРИ.
Виконали:
Перевірив:
Белінський В.М.
Київ 2009
Мета: Отримання практичних навичок з розрахунку прозорості атмосфери
та оцінки її впливу на сонячне випромінювання.
Завдання: Ділянка аероландшафту освітлюється прямим промінням Сонця.
Розрахувати:
-спектральний коефіцієнт прозорості атмосфери;
-спектральну густину енергетичної освітленості аероландшафту,
-енергетичну освітленість аероландшафту,
-амплітуду електричного і магнітного поля, створюваного сонячним опроміненням на поверхні аероландшафта, вважаючи, що електромагнітна хвиля плоска.
-освітленість, світимість і яскравість аероландшафта.
Вихідні дані:
-
крива спектральної густини енергетичної освітленості створюється сонцем поза атмосферою Eaλ ( додаток 1).
-
коефіцієнт яскравості аероладшафта R=0.15+0.02N, де N - порядковий номер згідно журналу;
-
температура повітря в приземному шарі t=30.
-
відносна вологість повітря f=(65+N)%, де порядковий номер студента по журналу обліку практичних занять;
-
крива відносної спектральної світлової ефективності Vλ ( додаток 2).
Методика виконання розрахунків
1) Спектральна щільність енергетичної освітленості аероландшафту визначається спектральною щільністю енергетичної освітленості Ееλ, яка створюється випромінюванням Сонця поза атмосферою, і спектральним коефіцієнтом пропускання атмосфери τ(λ).
(1.1)
Спектральний коефіцієнт пропускання атмосфери τ(λ) залежить від спектральних коефіцієнтів пропускання, спричинених розсіюванням і поглинанням випромінювання:
(1.2)
Спекральний коефіцієнт рівний:
, (1.3)
де і – коефіцієнти пропускання атмосфери, спричинені молекулярним та аерозольним розсіюванням випромінювання,
– оптична товща атмосфери.
Спектральні коефіцієнти і залежать від показників молекулярного розсіювання і аерозольного розсіювання :
; (1.4)
; (1.5)
, (1.6)
де - товщина шару атмосфери, що розсіює випромінювання; і – оптичні товщі атмосфери, обумовлені молекулярним і аерозольним розсіюванням.
Оптичну товщу атмосфери розрахуємо за формулою:
, (1.7)
де і — молекулярна і аерозольна товща атмосфери для довжини хвилі мкм. Враховуючи, що:
, (1.8)
отримаємо:
. (1.9)
Значення беремо з графіка :
Рис.1
рівна:
, (1.10)
Підставимо отримане значення в вираз (1.3): і побудуємо криву : .
Спектральний коефіцієнт пропускання атмосфери визначається добутком і :
(1.11)
Коефіцієнт пропускання залежить від товщі шару парів води (таблиця додатку 3). Товща шару парів води на 1 км висоти визначається за формулою: , (1.12)
де - кількість осадженого водяного пару в приземному шарі ( на рівні моря) на 1 км шляху, мм/км; Н – висота (товща атмосфери).
Кількість осадженого водяного пару біля поверхні Землі визначається за допомогою номограми (рис.2) при t=300 і відносній вологості: .
Рис.2 Залежність кількості осадженої водяної пари щодо відносної вологості і температури в приземному шарі.
Інтегруючи вираз (1.12) по l, отримаємо кількість осаджених пари води W в атмосферній товщі H:
. (1.13)
Після підстановки отриманого значення в таблицю додатку 3 визначимо .
Спектральний коефіцієнт пропускання визначається за допомогою таблиці додатку 4, підставивши в неї значення ефективної довжини шляху:
. (1.14)
Спектральний коефіцієнт пропускання атмосфери за рахунок поглинання визначається добутком і :
(1.15)
Потім, з урахуванням виразу (1.2): визначаємо спектральний коефіцієнт пропускання атмосфери і побудуємо його графік..
Спектральна щільність енергетичної освітленості аероландшафта розраховується за формулою :
(1.16)
По результатах розрахунку побудуємо графік спектральної щільності енергетичної освітленості аероландшафта
2) Світимість аероландшафту визначається виразом:
. (2.1)
3) Амплітуда електричного поля:
, (3.1)
де - електрична проникність у вакуумі, Ф/м, м/с.
4) Амплітуда магнітного поля:
, (4.1)
де - магнітна проникність у вакуумі,
Гн/м.
5) Поверхня аероландшафту відбиває сонячний потік випромінювання. З урахуванням коефіцієнта яскравості ландшафту r її світимість буде рівна:
.
6) Яскравість: