МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Методичні вказівки для практичних занять до теми «проекційне креслення»

(Для студентів денної та заочної форм навчання всіх спеціальностей)

Затверджено

на засіданні кафедри

«Загальнотехнічні дисципліни»

Протокол № 8

від 10.02.2004 р.

м. Сєвєродонецьк, СТИ, 2004 р.

УДК 62 (084.11); 006.354

Методичні вказівки для практичних занять до теми «Проекційне креслення» призначено для студентів денної та заочної форм навчання всіх спеціальностей.

/Укл. А.Ф. Совкова – Сєвєродонецьк. Сєвєродонецький технологічний інститут/.

Укладач: викл. А.Ф. Совкова

Відповідальний за випуск: О.Г. АРХИПОВ, доц.

ЗМІСТ

1. Основні положення...………………………………………………………......4

2. Види…………………………………………………………………………......6

3. Розрізи.……………………………………………………………………….....9

4. Перетини...…..…………………………………………………………………16

5. Побудова похилих перетинів...........…………………………………………19

6. Аксонометричні проекції...…............……………………………………......21

7. Варіанти вихідних даних для виконання завдання 1.....................................27

8. Варіанти вихідних даних для виконання завдання 2.....................................33

Список літератури...…...…..…………………………………………………….42

1 Основні положення

1.1 При проеціюванні предмета на три взаємноперпендикулярні площини проекцій (горизонтальну – П₁, фронтальну – П₂ і профільну – П₃) горизонтальна проекція предмета виходить за допомогою паралельних проєцируючих променів, які проходять через певні точки предмета перпендикулярно до площини П₁; фронтальна проекція – за допомогою променів, перпендикулярних до площини П₂; а профільна проекція – за допомогою променів, перпендикулярних до площини П₃.

Рис.1

При цьому зображений предмет передбачається розташованим між оком спостерігача і відповідною площиною проекцій. Напрямок погляду на спостерігача S на рис.1 зазначено відповідними стрілками.

1.2 Епюр креслення отримується у результаті суміщення трьох площин в одну площину креслення: горизонтальну площину разом з горизонтальною проекцією предмета обертають навколо осі Х до суміщення з фронтальною площиною, а профільну площину разом із профільною проекцією предмета повертають навколо осі Z вправо також до суміщення з площиною П₂.

Тоді проекції предмета, що проєцирується, розташуються так, як показано на рис.2. Креслення виконують без обмежень площин проекцій.

Рис.2

1.3 При проеціюванні будь якої точки даного предмета (наприклад , точки А на рис.1) проекції точки розташовуються на лініях зв'язку, перпендикулярних до відповідних осей. Епюр такої точки показаний на рис.2. З цього положення випливає наступне правило креслення - наявність проекційного зв'язку між проекціями окремих точок і елементів предмета.

Варто також чітко уявити собі зображення площин і геометричних тіл на площинах проекцій. Так, верхня основа циліндра являє собою горизонтальну площину, обмежену окружністю діаметром D. Як частина горизонтальної площини, на фронтальній і профільній площинах вона зобразиться відрізком прямої лінії, довжиною, яка дорівнює діаметру окружності, а на горизонтальну площину проекцій верхня основа кола спроецирується в натуральну величину. Передня стінка основи, на якій виділена точка А, являє собою прямокутник розміром , що відобразиться на фронтальну площину в натуральну величину, а на площини П₁ і П₃ – у вигляді відрізків прямих відповідних розмірів ( і ). Бічна поверхня циліндричної частини предмета висотою h спроєцирується на горизонтальну площину у вигляді окружності, що збігається з окружністю основи D, на фронтальну і профільну площину – у вигляді однакових прямокутників D h.

Подібний аналіз елементарних поверхонь, що обмежують найскладніші деталі, може полегшити складання і читання креслень.

1.4 Зображення в залежності від їхнього змісту розділяються на види, розрізи і перерізи.

2 ВИДИ

2.1 Видом називається зображення зверненої до спостерігача видимої частини поверхні предмета.

Розглянуті вище зображення предмета на трьох площинах проекцій носять у кресленні інші, ніж у нарисній геометрії, назви: фронтальна проекція називається видом зпереду або головним видом, горизонтальна проекція – видом зверху, профільна проекція – видом зліва.

Зображення на фронтальній площині проекцій приймається на кресленні як головне. Предмет розташовують щодо фронтальної площини проекцій так, щоб він давав найбільш повне уявлення про форму і розміри предмета. Якщо уявити предмет, розташованний у середині куба, то проекції предмета на всіх шести гранях куба будуть представляти відповідно ДЕРЖСТАНДАРТУ 2.305-68 основні види (рис.3), а якщо всі грані поєднати в одну площину, то отримається визначене взаємне розташування основних видів (рис.4).

Рис.3

Вид зверху розташовується під головним видом, вид ліворуч – праворуч від головного виду, вид праворуч – ліворуч від головного виду, вид знизу – зверху над головним видом, вид позаду можна розташувати праворуч від виду чи ліворуч від виду праворуч. При зазначеному розташуванні видів над ними не вказують ніяких написів. Розташування виду стосовно головного виду визначає його назва.

2.2 Цілком шість видів при зображенні предмета використовують рідко. Звичайна кількість видів предмета визначається його складністю. Часто буває достатньо показати тільки один головний або головний вид і вид зверху, або головний вид і вид ліворуч тощо.

2.3 Для зменшення кількості зображень допускається на видах показувати невидимі частини поверхні предмету за допомогою штрихових ліній. Так, наприклад, на виді знизу (рис. 3, 4) невидний вертикальний стояк предмету показаний штриховою лінією на усіх видах, за винятком виду попереду і виду позаду, отвір у стояку не видно, він показаний також штриховими лініями.

2.4 Для розвитку навички в складанні та читанні креслень корисно навчитися будувати за двома заданими видами третій. Так, наприклад, якщо задані головний вид і вид зверху шестигранної призми, то за ними можна побудувати вид ліворуч (рис. 5).

Рис.4

Спостерігачеві, розташованому ліворуч від призми, видно дві ліві грані призми. Вони і показані на виді ліворуч, розміщеному праворуч від головного виду. Точка А, що знаходиться на передній лівій грані, має свої проекції на відповідних проекціях грані.

2.5 Звичайно креслення виконують без вказівки осей проекцій, при цьому базою (початковою лінією) для побудови третьої проекції може служити площина симетрії (для симетричних деталей) або одна з поверхонь деталей. Базою для побудови третьої проекції деталі, зображеної на рис. 6, є фронтальна площина полиці кутка.

2.6 При виконанні креслень складних деталей не завжди дотримуються розташування видів так, як зазначено на рис.4. З метою раціонального використання поля креслення деякі види (вид праворуч, знизу, позаду) розташовують, порушуючи проекційний зв'язок з головним видом. Такі види супроводжують написом типу А, а напрямок погляду, за яким виконаний цей вид, указують стрілкою, позначеною тією ж буквою.

2.7 На рис. 7 показаний вид за стрілкою А – вид праворуч, розташований на місці виду ліворуч. Вид знизу розташований не над головним видом, а на вільному полі креслення, тому над ним зроблений напис Б. Через те, що вид Б симетричний, зображена тільки його половина.

2.8 Крім основних видів предмета, розташованих на визначеному місці відносно головного виду, на кресленнях зустрічаються додаткові і місцеві види.

Рис. 7

2.9 Частини деталі, що проєцируються на площини проекцій з перекручуванням, можуть бути показані на одному з основних видів з перекручування форми і розмірів, проектують на площини, не паралельні основним площинам проекції. Такі види називаються додатковими видами і супроводжуються також написом типу А. Напрямок погляду, перпендикулярний до додаткової площини, вказують стрілкою з відповідною буквою (рис.8).

2.10 Коли додатковий вид розташований у безпосередньому проекційному зв'язку з відповідним зображенням, стрілку не показують і не роблять напису над видом (рис.9).

Рис.8 Рис.9

2.11 З метою кращого використання поля креслення допускається зображувати додатковий вид не так, як він проектується на додаткову площину, а повертають його, при цьому напис А треба доповнити знаком – повернено.

2.12 Зображення окремого, обмеженого місця поверхні деталі називається місцевим видом. На рис. 7 товщина ребра деталі показана на місцевому виді В. Цей вид обмежений лінією обриву. Місцевий вид можна і не обмежувати лінією обриву (вид “Б” на рис. 7). Місцевий вид відзначають на кресленні подібно додатковому виду.