2. Деякі психолого-педагогічні риси учня четвертого класу.

До четвертого класу в більшості дітей уже складається індивідуальний стиль навчальної роботи. Загальний підхід дитини до її виконання добре просліджується при підготовці домашніх навчальних завдань. Так, наприклад, одні приступають до уроків відразу після приходу зі школи, іншим потрібно відпочинок (різної тривалості). Хтось швидко і легко включається в роботу, а комусь потрібно підготовчий період. Одна дитина починає виконувати домашні завдання з важких навчальних предметів, іншої, навпаки, з легеньких. Є діти, що краще засвоюють матеріал з опорою на графічні зображення (малюнки, схеми і т.п.), і є діти, що надають перевагу словесному поясненню.

Розходження в загальному підході до виконання навчальної роботи пов'язані з індивідуально-типологічними особливостями дітей, їхньою працездатністю, специфікою пізнавального розвитку, що переважає типом сприйняття і переробки інформації, неоднаковим інтересом до різних навчальних предметів і т.д.⁷

Індивідуальний стиль навчальної роботи виявляється не тільки в загальному підході до виконання навчальних завдань, але й у використанні школярами різних навчальних умінь і навичок. Володіння продуктивними прийомами навчальної роботи означає, що школяр придбав уміння учитися: він здатний якісно засвоювати пропоновані знання і, у разі потреби, добувати їхній самостійно.

Які ж загальні уміння важливі для успішного навчання? Серед них можна відзначити наступні:

— слухати вчителя;

— виділяти головну думку повідомлення;

— складно переказувати зміст тексту;

— відповідати на питання до тексту;

— ставити питання до тексту;

— робити змістовні висновки на основі отриманої інформації;

— письмово виражати свою думку;

— залучати додаткові джерела інформації, користатися довідковою літературою (словниками, енциклопедіями й ін.);

• адекватно оцінювати результати власної роботи.

Більшість цих умінь спирається на розумові здібності: уміння порівнювати і знаходит загальне і різне; уміння виділяти головне, відрізняти суттєве від несуттєвого.

Іі. Особливості навчання іноземним мовам у молодшій школі.

2.1 Система освіти в Україні та викладання іноземних мов.

З перетворенням України на самостійну державу виникла потреба у роз­будові системи освіти, її докорінному реформуванні. З цією метою розроб­лена цілісна державна національна програма "Освіта", головною метою якої є визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу XXI століття, створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, форму­вання інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.⁸

Основні принципи освіти і зміни у навчанні іноземних мов.

У програмі "Освіта" і "Національній доктрині..."визначені стратегічні завдання, пріоритети, напрями та головні шляхи реформування освіти, сформульовані принципи освіти. До основних принципів освіти⁹ відносять:

пріоритетність освіти, що означає випереджальний характер її розвитку, нове ставлення суспільства до освіти, до знань та інтелекту, кардинально нові підходи до інвестиційної політики в освітній сфері;

демократизацію освіти, яка передбачає децентралізацію та регіоналізацію управління системою освіти з дотриманням найбільш визначальних принципів освітньої політики Української держави, надання автономії навчально-виховним закладам у вирішенні основних питань їхньої діяль­ності, подолання монополії держави на освіту, перехід до державно-гро­мадської системи управління освітою, в якій особистість, суспільство і держава стануть рівноправними суб'єктами, утворення системи парт­нерства учнів, студентів і педагогів;

гуманізацію освіти, яка забезпечить утвердження людини як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття її здібностей та задоволення різноманітних освітніх потреб, пріоритетність загальнолюдських цін­ностей, гармонію стосунків людини з навколишнім середовищем, сус­пільством і природою;

гуманітаризацію освіти, яка покликана формувати цілісну картину світу, духовність, культуру особистості і планетарне мислення;

національну спрямованість освіти, що підкреслює невіддільність освіти від національного ґрунту, її органічне поєднання з національною історією і народними традиціями, збереження та збагачення культури українського народу, визнання освіти важливим інструментом національного розвитку і гармонізації національних відносин;

відкритість системи освіти, яка пов'язана з її орієнтованістю на цілісний неподільний світ та його глобальні проблеми, усвідомленням пріоритет­ності загальнолюдських цінностей над груповими і класовими, інтеграцією у світові освітні структури;

безперервність освіти, що відкриває можливості для постійного поглиб­лення загальноосвітньої та фахової підготовки, досягнення цілісності і наступності у навчанні та вихованні; перетворення здобуття освіти у процес, що триває упродовж усього життя людини;

нероздільність навчання і виховання, що стверджує їх органічне поєднання, підпорядкування змісту навчання і виховання формуванню цілісної та всебічно-розвиненої особистості;

багатокультурність та варіативність освіти, що передбачає створення можливостей для широкого вибору форм освіти, навчально-виховних закладів, засобів навчання і виховання, які відповідали б освітнім запитам особистості; упровадження варіантного компонента змісту освіти, ди­ференціацію та індивідуалізацію навчально-виховного процесу, створення мережі недержавних навчально-виховних закладів. Названі принципи державної освітньої політики зумовили і необхідність реформування системи навчання іноземних мов: переглядається структура сту­пенів навчання; оновлюється зміст навчання іноземних мов і зміст виховання засобами іноземної мови; створюються авторські програми та альтернативні підручники з іноземних мов; реалізується інтеграція у світові заклади освіти, пов'язані з навчанням іноземних мов; забезпечується безперервність навчання Іноземної мови; створюються умови для варіативності форм навчання іноземної мови тощо.