33.Культура Давнього Китаю:

А) розкрити ціннісно-світоглядні доміканти китайської культури

Б) розкрити основні положення конфуианської етики

В)назвіть основні культурні досягнення Давнього Китаю

а) Культура Давнього Китаю сформувалась у ІІІ тисячолітті до нової ери та розвивається майже безперервно протягом 5 тис. років Китайці створили особливий тип культури. Соціальна етика і адміністративна практика тут завше грала більшу роль, ніж містика та індивідуальні пошуки спасіння. Шанувались саме ті мислителі, перш за все Конфуцій (551 – 479 р до н. е.), який писав: „Володар має бути володарем, підданий – підданим, батько - батьком, син – сином.” Ця ідея Конфуція виражала намагання зберегти порядок та гармонію у державі. Жити заради життя. А не заради блаженства на тому світі. Не релігія як така, а перш за все ритуалізована етика формувала обличчя традиційної китайської культури. Важливою етичною настановою китайської культури було, на відміну від європейської, не досягання практичної мети, а особисте самовдосконалення людини. Китайська культура тяжіє до традиціоналізму – шана способу життя предків та підпорядкування індивіда соціальному ладу.

б) Основні положення конфуціанської етики полягають в тому, що:

1. існувала орієнтація на релігійно – ставлення до природи, що була предметом глибокої поваги;

2. етичний принцип Конфуція: „не роби іншим того, чого не бажаєш собі”, „допомагай іншим у тому, чого сам хотів би досягти”. Усе це складає зміст головного поняття конфуціанського вчення – гуманності, людяності. Отже, шляхетній людині повинні бути притаманні такі риси як скромність, справедливість, гідність;

3. коли у Конфуція запитали, яким єдиним словом можна охарактеризувати гармонійні, справедливі стосунки між людьми, він відповів: „взаємність”. Почуття обов’язку не може бути пов’язаним з якимось розрахунком: „Шляхетна людина думає про обов’язок, низька людина піклується про вигоду”, - казав Конфуцій;

4. в поняття обов’язку входило також прагнення до знань, необхідність вчитися й осягати мудрість древніх таким чином, прагнення до знань було складовою етичного ідеалу.

в) Основними видами мистецтв в Китаї виступають архітектура, література, музика, живопис, прикладне мистецтво. Вже в 15 столітті до н. е. в Китаї існувала розвинена система ієрогліфічного письма, що налічувала понад 2000 ієрогліфів, у ІІІ столітті н.е. – понад 180 тис. ієрогліфів. У всьому світі відомі монументальні споруди – Великий канал та Велика китайська стіна. До початку І тисячоліття до н.е. відноситься знаменита „Книга пісень”.

34.Іудаїзм – національна монотеїстична релігія:

А) розкрити зміст іудаїзму як першої послідовно монотеїстичної релігії, назвати священні книги іудаїзму

Б) розкрити вчення про месію

В) охарактиризувати вплив іудаїзму на християнство та іслам

а) Іудаїзм – перша послідовна монотеїстична релігія (монотеїзм – однобожність, віра в одного Бога ), одна з небагатьох релігій Давнього світу, що збереглася до наших часів. Іудаїзм виникає наприкінці ІІ на початку І- го тисячоліття до н.е. на основі політеїстичних вірувань та обрядів аравійських європейських кочових племен, а після завоювання євреями XІІІ ст.. до н.е. Палестини. Іудаїзм включив до себе релігійні погляди місцевих племен. Характерними для іудаїзму є віра в єдиного Бога Яхве (спочатку Бога племені Іуди – звідси і назва „іудаїзм”) і месію (спасителя), догмат про богообраність євреїв. Нині іудаїзм – державна релігія в Ізраїлі. Пророком та посланцем Яхве постає Мойсей. Ідея Єдинобожжя є головним догматом іудаїзму. Згідно переказу Яхве уклав з обраним народом Ізраїлю союз (договір, згідно з яким народ Ізраїлю користується заступництвом всемогутнього Бога) за умови, що не відступить від єдинобожжя і буде вірним заповідям божим. Яхве висловив свою волю у вигляді Закону, суть якого у десяти заповідях. Священними книгами іудаїзму є Тора і Талмуд. Тора містить міфи про створення світу і людини, історія взаємин з Богом після вигнання Адама і Єви з раю, в період до і після Потопу (книга Буття). Головним моментом Тори є розповідь про діяння пророка Мойсея. Талмуд – це збірник релігійних іудейських приписів, що торкаються всіх цапин життя іудеїв.

б) Вчення про месію (від давньоєвр.помазанник). Після загибелі єврейської держави поступово формується вчення про месію як майбутнього рятівника євреїв від іноземного панування. Прихід месії означає кінець світу. Очікуванням кінця світу і царства справедливості просякнутий світогляд віруючого єврея. Воно є символом надії на кращі часи й одночасно є одним з найважливіших стимулів праведного життя.

в) Головні ідеї іудаїзму були прийняті християнством та ісламом. В християнстві Ісус Христос був проголошений месією. Християнство, на відміну від іудаїзму, рішуче заперечує богообраність будь – якого народу. Взагалі іудаїзм, християнство та іслам є різними варіантами монотеїзму, їх називають авраілістичними релігіями Авраам (Ібрахім) був першою людиною, що прийняла віру в єдиного Бога.