Хід уроку

І. Активізація уваги учнів

ІІ Оголошення теми та завдань уроку

Завдання 1: Ознайомлення з особливостями пейзажного жанру та

найвизначнішими творами українських художників-

пейзажистів;

2: Споглядання та вибір творів, що сподобалися більше за інші

3: Сприймання та оцінка творів, яким була віддана перевага

ІІІ Розповідь учителя

Ще геніальний Леонардо да Вінчі писав: “У наставниці я взяв собі природу, учительку всіх вчителів...”. Адже природа справді виступає найпершою в художньому втіленні як звичне середовище, де живе, розвивається і творить людина.

Природа презентується в образотворчому мистецтві у всіх своїх царинах: світі рослин, живих істот, різних ландшафтів і краєвидів. Та найбільша повнота візуального , художньо-естетичного відображення прекрасної природи притаманна творам пейзажного жанру.

Саме пейзажний жанр являє собою найвищий щабель художнього освоєння природи, оскільки базується на широких можливостях відбору, узагальнення її явищ та відображення природної гармонії. Він постійно нагадує людині про справжню природу, звеличуючи душу осмисленням досконалості світу і формуючи почуття любові до рідної землі та її одухотвореної краси.

Поява цього жанру у мистецтві сягає давніх часів, коли єгипетські, грецькі й римські художники створювали неперевершені за своєю красою фрескові й мозаїчні зображення прекрасних краєвидів та картин рослинного світу.

В українському образотворчому мистецтві пейзаж як самостійний жанр почав формуватися у XVIII столітті та особливо розвинувся у ХІХ ст. , коли такі відомі українські художники, як Тарас Шевченко і Василь Штернберг, ще навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв, почали правдиво зображувати життя народу та мотиви вітчизняної природи.

Пейзаж у творах українського образотворчого мистецтва займає помітне місце серед кращих досягнень загальнолюдської художньої культури, відбиваючи творчу обдарованість українського народу.

Незважаючи на великий обсяг високоякісних творів українських художників-пейзажистів, деякі з них мають особливе значення. До таких належить загальновідома серія офортів “Живописна Україна” Тараса Шевченка, яка була задумана Шевченком у період повернення на Україну після багаторічної розлуки з нею. Шевченка вразив різкий контраст між красою живописної української природи та злиденним життям народу, -- це й спонукало митця створити серію, що, за його словами, мала “відобразити види, знамениті красою і історичними спогадами, народний побут сьогодення та історичні події”. Цей доробок Шевченка-художника, відзначений великою патріотичною спрямованістю, глибокою змістовністю, своєрідною оповідністю й емоційністю, цілком ріднить його з українським фольклором.

Крім офортів до згаданої серії (“У Києві”, “Вид на Видубецький монастир”, “Казка”, та інші) Т.Шевченко створює багато пейзажів та жанрових сцен із життя українського народу (“Вдовина хата на Україні”, “Хата батьків Шевченка”, “В Решетилівці”, “Селянська родина”, “На пасіці”).

Безперечно, і сьогодні пейзажна спадщина Тараса Шевченка має велику виховну вагу, сприяючи не лише формуванню високих патріотичних почуттів, а й розвитку суто естетичного ставлення до краси рідної природи.

Василя Штернберга називають одним із зачинателів нової української школи пейзажного живопису. Він, будучи уродженцем Петербурга, ровесником та другом Шевченка, свідомо пов’язав власний творчий шлях з Україною, де виконав свої кращі твори. Здійснивши декілька творчих подорожей по Україні, В.Штернберг талановито відобразив свої враження у картинах: “Вітряки в степу”, “Табун”, “Ярмарок в Ічні”, “Вулиця на селі”, “Переправа через Дніпро під Києвом”.

На відміну від традицій пейзажистів першої половини ХІХст., які створювали переважно академічно-вишукані та умовно-декоративні краєвиди, В.Штернберг почав з великою життєвою правдивістю, реалістично і водночас поетично змальовувати чудові українські пейзажі. Його живопис достовірний, ретельно опрацьований, романтично хвилюючий, свідчить про гостру спостережливість майстра. Картини В.Штернберга були новаторським явищем для свого часу, вони пробуджували духовність людини, стверджували небуденну красу української землі.

Неабиякий естетико-виховний вплив справляють реалістичні пейзажі таких відомих українських художників, як Володимир Орловський (“Жнива”, “Хати в літній день”), Сергій Васильківський (“Козача левада”, “Бездоріжжя”, “На греблі. Воли біля броду”, “Ранок. Отара на луках”), Сергій Світославський (“Воли на ниві”, “Переправа через Дніпро”, “Вітряк”, “Вечір в степу”), Петро Левченко (“Водяний млин”, “Біла хата. Путивль”, “Осінні сутінки”, “У сльоту”, “Село взимку. Глухомань”, “Глибока осінь”), Киріак Костанді (“Рання весна”, “Тихий вечір”, “Бузок”), Микола Пимоненко (“Перед грозою”), Михайло Ткаченко (“Весна”).

Деякі українські художники, діставши фахову підготовку в Петербурзькій Академії мистецтв, попри різні життєві перешкоди, тісно пов’язали свою творчу діяльність з Україною, її мистецтвом та природою. Серед них Ілля Рєпін, Микола Самокиш, Архип Куїнджі.

Своєрідну поетичність та особливу чарівність несуть у собі твори Архипа Куїнджі (“Українська ніч”, “Вечір на Україні”, “Чумацький тракт”, “Після грози”, “Місячна ніч на Дніпрі”), які можна сміливо віднести до розряду таких шедеврів малярства, що не полишають у спокої жодну чутливу до краси душу.

ХХст. певною мірою доповнило плеяду визначних українських майстрів пейзажу, додавши до їх кола таких художників, як Григорій Світлицький (“Хата в місячну ніч”), Карпо Трохименко (“Над великим шляхом”), Микола Бурачек (“Хата опівдні. Спека”, “Золота осінь”), Олексій Шовкуненко (“Повінь. Конча-Заспа”), Дмитро Шавикін (“Вечір на Дніпрі”), Сергій Шишко (серія “Київська сюїта”), Микола Глушенко (“Сонце на морі”), Йосип Бокшай (“Хустський замок”, “Синевирські полонини”, “Великий верх”), Тетяна Яблонська (“Травень”, “Літо”, “Тиша”) та інші.

Відображення мальовничої природи рідної країни, розкриття її особливостей та створення її прекрасного образу, формування на базі цього естетичних та патріотичних почуттів характерне і для творів багатьох сучасних українських художників-пейзажистів.

І якою б не була відправна позиція українських митців у тих чи інших пошуках стилістичної виразності своїх творів, основним завжди було і є натхненне захоплення красою природи, красою життя, красою української землі.

• IV Актуалізація знань учнів у галузі образотворчого мистецтва

Запитання для актуалізації

1. Які види образотворчого мистецтва ви знаєте ?

(Живопис, графіка, скульптура, декоративно-вжиткове мистецтво)

2. Які жанри образотворчого мистецтва вам відомі ?

(Портрет, натюрморт, пейзаж, побутовий, історичний, анімалістичний, батальний ...)

3. Як називається жанр, що зображує краєвиди ?

(пейзажний жанр, марина)

4. Як називають художників, що працюють у жанрі пейзажу ?

(Художники-пейзажисти, мариністи)

5. Чи знаєте ви етапи послідовності роботи художника над твором ?

(Задум, ескізи, етюди, начерки, замальовки, композиційні та колористичні варіанти, завершення роботи над твором)

V Організація сприймання творів пейзажного жанру

• Активізація уваги учнів (установка на сприймання)

• Забезпечення учнів достатньою кількістю репродуктивного матеріалу

• Демонстрування наочності (з паралельним коментарем учителя)

• Презентація орієнтовного змісту естетичної оцінки твору:

  • Назва твору, його автор

  • Власна інтерпретація сюжету

  • Опис місця дії

  • Опис представлених явищ природи

  • Аналіз композиційного вирішення (виділення планів, розміщення та підпорядкованість деталей тощо)

  • Відповідність реальності

  • Оцінка колірного вирішення

  • Зазначення та оцінка художньої техніки виконання

  • Оцінка загального настрою твору

  • Визначення образності твору (виявлення художнього образу)

  • Висловлення особистого враження від споглядання твору

  • Використання в оцінці різних мовних засобів (асоціативних аналогій, зіставлень, порівнянь, метафор, епітетів тощо)

• Зразок відгуку на мистецький твір пейзажного живопису:

СЕРГІЙ ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ “КОЗАЧА ЛЕВАДА” (1893р)

На цій картині ми бачимо низину біля запруди на узліссі в ясний літній день. Над луговою поляною неширокою смугою звелися дерева, а над ними більш як на половину картини – небо. Пишні дерева утворюють гарний затишок. Луг, трава, вода – все повито теплою імлою жаркого літнього дня. Соковита трава різних колірних відтінків м’яким килимом устеляє простір левади.

Величні дерева праворуч – нібито могутні велетні-козаки, що охороняють цей благодатний спокій. Біля них відпочивають люди, насолоджуючись ясним днем та вологою левади.

А неподалік від переднього плану, посеред низини, біля води – воли. Їхні постаті динамічні. Здається, що вони от-от почнуть пити чисту джерельну воду. Картина відтворює реальну повсякденну сцену. Весь пейзаж взагалі та його окремі деталі викликають у нас почуття, що все це ми колись бачили у дійсності. Знайомими здаються і ясне небо із золотавими хмаринками, і дерева, і кущі, і різнотрав’я, і світлі плями води на зеленому лузі, і повітря, що аж дзвенить від спеки та співу невидимих комах.

Пейзаж виконано в блакитно-золотавій гамі. Палітра твору багата на найтонші відтінки та колірні сполучення.

Картина “Козача левада” досконало реалістична та романтично-образна водночас. С.Васильківський прискіпливо зображує кожну деталь у картині, не забуваючи при цьому про головне – втілення образу невмирущої краси рідного краю. Він робить це так майстерно, що ми не лише відчуваємо почуття великої любові художника до рідної землі, а й особисто переживаємо захоплення від милування цією гармонійною красою.

Тому можна твердити, що картина С.Васильківського “Козача левада” – один з найкращих творів українського пейзажного живопису.

VI Визначення завдання щодо оцінки творів пейзажного жанру

1. Вибрати з-поміж інших один або декілька творів, які найбільше сподобалися

2. У довільній формі чи за запропонованим учителем орієнтовним змістом естетичної оцінки зробити порівняльний аналіз, скласти рецензію або твір-відгук відносно пейзажів, які найбільше привернули увагу

VII Завершення уроку

• За допомогою фронтального опитування виявити найбільш популярних на уроці творів пейзажного жанру

• Сформулювати висновки відносно теми та завдань уроку

• Оцінити діяльність учнів на уроці

• Проголосити урок завершеним