3. Методи пізнання економічного життя суспільства. Економічні категорії, закони й принципи. Пізнання і використання економічних законів

Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмета, які й ви­значають зміст її методу.

Метод економічної теорії — це сукупність прийо­мів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджу­ються категорії і закони функціонування та розвит­ку економічних систем.

Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів (рис. 1.10).

Діалектика як метод — загальний для всіх наук метод пізнання, у тому числі для економічної теорії. Він базується на використанні законів і принципів філософії, обґрунтова­них видатним німецьким філософом Георгом Гегелем. Сутність їх полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взаємозв'язку та взаємозалежності, в безпе­рервному розвитку, розумінні того, що накопичення кіль­кісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей.

Рис. 1.10 – Основні методи економічної теорії

Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного яви­ща, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, не­істотного. Результатами застосування методу наукової аб­стракції є формування понять, економічних категорій, ви­явлення і формування законів.

Аналіз і синтез як методи дослідження застосовуються в єдності двох його складових. При аналізі об'єкт дослідження розкладається на скла­дові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знан­ня вищого ступеня. Дедукція — метод пізнання від загаль­ного до одиничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діа­лектичний зв'язок одиничного, особливого і всезагального.

Історичний і логічний методи використовуються еко­номічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій істо­ричній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод до­сліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьо­му від історичних випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесові.

Економічне моделювання — це формалізований опис і кількісний вираз економічних процесів і явищ (за допомо­гою математики й економетрики), структура якого абстрак­тно відтворює реальну картину економічного життя. Еко­номічні моделі (рис. 1.11) дають можливість наочно і глиб­ше дослідити основні риси й закономірності розвитку ре­ального об'єкта пізнання.

Рис. 1.11 – Види економічних моделей

Економічний експеримент — штучне відтворення еко­номічних процесів і явищ з метою вивчення їх за опти­мально сприятливих умов та подальшого практичного впро­вадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій, щоб попередити помилки і провали в економічній політиці держави.

Економічна теорія, пізнаючи об'єктивну економічну ре­альність, відкриває і формулює економічні категорії, закони і принципи.

Економічні категорії — це абстрактні, логічні, теоре­тичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Напри­клад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заро­бітна плата, робоча сила та ін.

Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємо­зв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

Економічні закони у своїй сукупності створюють си­стему економічних законів (рис.1.12), яка включає в себе всезагальні, загальні, специфічні й стадійні закони.

Економічні принципи — теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Як і економічні закони, вони також віддзеркалюють взаємозв'язок економічних явищ, але менш стійкі і мають менш обов'язковий характер. Під принципом будь-якої науки розуміють її самі прості початкові положення, базові погляди, на фундаменті яких будуються всі ґрунтовні категорії даної науки.

Система економічних законів

Всезагальні – функціонують у всіх економічних системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб та ін.).

Загальні – функціонують у кількох економічних системах, де існують для них відповідні економічні умови (закони ринкової економіки)

Специфічні – функціонують лише у межах однієї економічної системи

Стадійні – функціонують на окремих стадіях даної економічної системи (становлення, зрілості чи занепаду)

Рис. 1.12 – Система економічних законів

Пізнання та використання економічних законів має наступні форми:

• емпірична, коли люди, не знаючи сутності економічних законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності;

• наукова, коли люди, пізнавши і розкривши сутність економічних законів, використовують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.

• Загальні властивості економічних законів і законів природи полягають в тому, що вони мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людей.

• Відмінності економічних законів полягають в том, що вони є законами господарської діяльності людей і поза нею не існують; мають історично минулий характер; відкриттю та використанню їх людиною протидіють сили суспільства, що сходять з історичної арени.

• Відмінності законів природи полягають в тому, що вони можуть діяти поза людським суспільством (наприклад, закон всесвітнього тяжіння); діють довічно і завжди; відкриття і використання відбувається відносно спокійно, не викликаючи суттєвих соціально-економічних суперечностей.

Рис. 1.13 – Рівні використання економічних законів

Економічна теорія є фундаментальною базою, теоретич­ним ядром усього комплексу економічних наук — галузе­вих, міжгалузевих і функціональних (рис. 1.14).

Рис.1.14 – Взаємозв’язок економічної теорії з іншими науками

Вона дослі­джує природу, глибинну суть економічних явищ і процесів, базисні соціально-економічні відносини і господарську по­ведінку людей у певній економічній системі. Результатом цих досліджень є розкриття економічних понять, категорій та законів, які характеризують фундаментальні основи економічного буття. Спеціальні економічні науки, спираю­чись на базисні положення економічної теорії, розробляють систему методів і правил практичного використання еко­номічних категорій та законів у тій чи іншій конкретній сфері господарської діяльності. Із сукупностей економіч­них категорій і законів економічна теорія формує єдиний категоріально-понятійний апарат, своєрідну "економічну мову", яка інтегрує економічні науки і запобігає неодно­значному тлумаченню економічних категорій і понять у різних дисциплінах.

Виступаючи методологічною базою для різних економічних наук, економічна теорія водночас має в повному обсязі враховувати знання, набуті ними у процесі повсякденної господарської діяльності.

Тільки спираючись на знання конкретних економічних наук і поєднуючи їх з знаннями (соціології, філософії, політології, права, історії тощо), економічна теорія спроможна об'єктивно висвітлити суть та закономірності розвитку економічних систем.