Методи здійснення нечесної конкуренції

• Дезінформація споживачів — поширення виробником неправильних відомостей про споживчі властивості товару (клас, сорт, якість виготовлення).

• Використання товарного знака, фірмового наймену­вання або маркування товару без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані. Зазвичай використовуються товарні бланки, маркування фірм, про­дукція яких користується великим попитом.

• Поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів. Така інформація, звичайно, завдає шко­ди діловій репутації конкурентів і негативно відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.

• Намагання деяких фірм впливати на постачальників ресурсів і банки для того, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів, а також у наданні кредитів.

• Переманювання провідних спеціалістів конкурентів шляхом підкупу, встановлення вищих окладів та надання різних пільг.

• До нечесної конкуренції можна віднести також пору­шення законів. Наприклад, у ряді країн встановлено, що продавець не має права пропонувати товар за ціною, ниж­чою, ніж собівартість, прагнучи усунення конкурентів.

Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії і монополістичні тенденції в економічній системі.

Монополізм набуває певних форм (ознак) навіть у тій економічній системі, де монополії не займають панівного становища. Монополія виростає з конкуренції. Логічно цей процес виглядає таким чином.

Конкуренція зумовлює диференціацію товаровиробників (збагачення одних і розорення інших). Унаслідок цього відбу­вається процес концентрації виробництва й капіталу.

Концентрація спричиняє загострення конкуренції між дедалі більшими підприємствами. Загострення і вищий якісний рівень конкуренції породжують монополізацію.

Монополізація — економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Концентрація виробництва — це зосередження за­собів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах. Оскільки концентрація виробництва є тривалим проце­сом, сталим і внутрішньо необхідним для розвитку еконо­міки, цей процес набуває рис закону концентрації вироб­ництва. Його рушійною силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більші прибутки, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати мас­штаби виробництва. В результаті з маси дрібних та середніх підприємств поступово виокремлюються кілька найбільших.

Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше са­мостійних капіталів (наприклад, утворення акціонер­них компаній).

Серед причин, що зумовлюють виникнення монополістич­них тенденцій в економіці, слід назвати трансформацію інди­відуальної капіталістичної власності. Багато монополій виникли внаслідок надання держав­ного виключного (монопольного) права певній фірмі на ви­робництво й реалізацію певного виду товарів і послуг.

Розрізняють три основні типи монополій:

• монополія окремого підприємства;

• монополія як змова;

• монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Термін "монополія" походить від грецьких слів mono — один і poleo — продаю. Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпе­чує повний випуск товарів. Такий тип монополії є монопо­лією окремого підприємства, або монополією продавця. Це абсолютна монополія, і зустрічається вона рідко.

Більш поширена змова чи угода (гласна або негласна) кількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути па­нівне становище на ринку й отримувати високі прибутки. Таку ситуацію у виробництві й на ринку називають олігополією (від грецького слова олігос — мало, небагато).

Класифікація монополій:

1) Природна – виникає в тих галузях, де одна фірма або корпорація обслуговує весь ринок, наприклад, коли вона володіє єдиними джерелами корисних копалини або сировини. Середні витрати такої монополії мінімальні через масштаб виробництва. Тому розділення ринку з іншими фірмами привело б до неефективності виробництва. Природна монополія характеризується ефектом масштабу - зниженням середніх витрат при зростанні об'єму випуску. Прикладами є телекомунікації, комунальне господарство, розподіл електроенергії і газу. Природні монополії є предметом державного регулювання.

2) Економічна монополія є найбільш поширеною. Її поява обумовлена економічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей господарського розвитку. Мова йде про підприємства, які зуміли завоювати монопольне положення на ринку. До нього ведуть два шляхи.

Перший шлях полягає в успішному розвитку підприємства, постійному збільшенні його масштабів шляхом концентрації виробництва.

Другий (швидший) грунтується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкротів.

Тим або іншим шляхом або за допомогою обох, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку.

Адміністративна монополія виникає унаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виняткового права на виконання певного роду діяльності. З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підкоряються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку, як один господарський суб'єкт і між ними не існує конкуренції.

Основні показники монопольної влади

• Відсутність досконалих товарів-замінників.

• Існування різноманітних вхідних бар’єрів, що фактично стає джерелом монопольної влади.

Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем, тобто встановлює ціну на ринку. Метою монополізму є максимізація прибутку, шляхом контролю над ціною та обмеженням виробництва на ринку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб мак­симально використати монопольну владу. Монополії утворюються шляхом злиття декількох компаній та мають різні організаційні форми об'єднань: картелі, трести, синдикати, концерни, конгломерати.

Картель — угода (гласна або негласна) між незалеж­ними підприємствами щодо проведення єдиної цінової по­літики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну па­тентами, ліцензіями тощо. Виробнича діяльність картель­ною угодою не регламентується.

Синдикат — форма об'єднання підприємств, які вироб­ляють однорідну продукцію, що передбачає збереження ви­робничої самостійності при втраті права на самостійний збут продукції. Створена спільна структура займається реа­лізацією товарів, а доходи розподіляються за часткою кож­ного підприємства у реалізованій продукції.

Трест — форма об'єднання, яка передбачає втрату юри­дичної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалізації. Трест несе повну відповідальність усім своїм майном за результати господарської діяльності всіх підпри­ємств, що входять до його складу. Частка кожного підприєм­ства визначається пакетом акцій, пропорційно цій частці розподіляються і доходи.

Концерн — об'єднання багатьох промислових, фінансо­вих, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансо­вому контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об'єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.

Конгломерат — багатогалузеве об'єднання, яке вини­кає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чи­сельні, мало пов'язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Риси конгломерату:

• відсутність галузевого ядра;

• зміна власника підприємства за незмінних виробни­чих програм;

• незмінність товарів і послуг, що пропонуються на ринку;

• провідна роль банків та інших фінансово-кредитних установ, які здійснюють стратегію поглинання та підпорядкування через інтенсивну спекулятивну діяльність.

Для оцінки монопольної влади використовуються кілька показників. Найвідоміші – індекс Лернера й індекс Херфіндаля-Хіршмана.

Недоліки ринкової економіки коректуються державою, однією з найважливіших функцій якої є захист конкуренції шляхом підтримки конкурентного середовища, обмеження монополізму за допомогою антимонопольного законодавства.