21

Змістовий модуль 2. Основні принципи і закони управлінської діяльності. Основні питання лекції та семінарського заняття

1.Методологічна свідомість. Методи та стиль мислення в сучасному управлінні.

2.Основні принципи і закони управлінської діяльності. Необхідність і свобода в управлінні.

3.Планування, проектування, програмування і прогнозування в управлінні.

4.Функції управління у подоланні соціальних ризиків і конфліктів

Ключові терміни: метод, методологія, стиль мислення, методологічна свідомість, метафізика, діалектика, феноменологія, герменевтика, синергетика, закон, принцип, принцип об’єктивності, принцип руху, змін і розвитку, принцип каузальності, принцип системності, принцип зворотного зв’язку, догматизм, релятивізм, соціальні ризики, конфлікт, планування, проектування, програмування, прогнозування.

1.Методологічна свідомість. Методи та стиль мислення в сучасному управлінні.

Метод – спосіб діяльності, сукупність прийомів, які використовуються дослідниками для отримання певних результатів. Тільки завдяки використанню науково обґрунтованих методів людська діяльність може бути ефективною. Ф.Бекон порівнював метод із світильником, що освітлює шлях у темряві подорожньому.

Стиль мислення (за змістом близьке до поняття «парадигма») – це історично-конкретний тип мислення, який будучи загальним для даної епохи, стійко виявляється у розвитку основних напрямків та обумовлює деякі стандартні уявлення в контекстах усіх фундаментальних теорій свого часу.

Наукове знання має різні форми:

• Науковий факт – це зафіксоване нашою свідомістю реальне явище як об’єктивно існуюче або те, що існувало.

• Гіпотеза – це науково обґрунтоване передбачення або система передбачень про причини фактів (про походження світу, людини тощо). Гіпотеза підштовхує до пошуку істини, але не є самим фактом. Це ймовірнісне знання про щось, яке здатне стати достовірним знанням.

• Ідея – це узагальнене знання, що пояснює сутність предметів, процесів та явищ (ідея розвитку).

• Теорія – це система узагальненого, достовірного та упорядкованого знання про предмети та явища. Теорія пояснює, передбачає розвиток і функціонування предмета.

• Наукова картина світу пояснює побудову, рух та розвиток світу, це синтез знань та ідеал, до якого прагне наукове пізнання.

Наука є найвищою формою пізнання, але це не означає, що вона є його єдино можливою формою. Поряд з наукою існує позанаукове знання, оскільки практичні дії людини духовно забезпечуються не лише наукою, момент знання наявний і в інших духовних формах.

Виділяють різні види знання позанаукового типу:

- повсякденне знання, яке існує як певний практичний орієнтир, певна життєва мудрість, яка невіддільна від практичної діяльності, безпосередньо вплетена в неї і для щоденної практики людини цілком достатня;

- знання трудове., яке виникає і функціонує безпосередньо у сфері виробничої діяльності і існує у вигляді звичок, прийомів, вміння користуватись знаряддями виробництва;

- знання ціннісне, яке є значимим для взаємин людини з іншими, для її естетичних уподобань, політичних орієнтацій, в той час як в науці він певною мірою «обезцінений», тобто значимий для людства як засіб вкорінення в зовнішній, в першу чергу природний, світ;

- філософське пізнання – це особлива форма духовного досвіду людини. За природою філософія прагне до синтезу всіх форм пізнання. Для неї є характерною специфічна мова, глибоко особистісне відношення до світу.