Іі. Поняття про біосферу. Людина і біосфера.

Біосфера (від гр. bios - життя і sfere - куля) - область активного життя оболонки Землі, яка включає частини атмосфери, гідросфери і літосфери, заселені жи­вими організмами.

Вперше термін «біосфера» вжив австрійський уче­ний Е. Зюсс у 1875 році, але поширився він після праць нашого вітчизняного вченого, засновника та першого президента АН України, академіка В.І. Вернадського (1864-1945). Основи його вчення викладені в книзі «Біосфера» (1926). Він довів, що живі організми відігра­ють дуже важливу роль у процесах, які відбуваються у всіх сферах Землі. «Якби на Землі було відсутнє жит­тя, - писав учений, - обличчя її було б таким же не­змінним і хімічно інертним, як нерухоме обличчя Міся­ця, як інертні уламки небесних світил.»

За мільярди років існування Землі живі істоти рішуче змінили склад її атмосфери, гідросфери й літосфери, створивши, по суті, зовсім нове середовище життя.

В.І. Вернадський визначив біосферу як термодина­мічну оболонку з температурами +50...-50°С і тиском приблизно 10 000 Па, що відповідає межам життя для більшості організмів.

За В.І. Вернадським, верхня межа біосфери знахо­диться на висоті 15-22 км, охоплюючи тропосферу і нижню частину стратосфери.

Знизу біосфера обмеже­на відкладеннями на дні океанів (до глибини 11 км) і глибиною проникнення в надра Землі організмів і води в рідкому стані (2-3 км).

Нижня межа біосфери в рамках літосфери обумовлена теп­ловим бар'єром і, як правило, не опускається нижче 5 км.

За­гальна протяжність біосфери - 40 км. Від усіх геосфер вона відрізняється енергійним перебігом хімічних перетворень.

В.І. Вернадський розглядав біосферу як царину життя, яка включає поряд з організмами і середовище їх існування. Гори­зонти біосфери, які найбільш інтенсивно заселені живими орга­нізмами, називаються «плівкою життя» або плетобіосферою.

Біосфера на нашій планеті виконує ряд важливих функцій, які обумовлюють властивості й відносну стабільність природи Землі:

- закріплення рухомих елементів поверхні літосфери (пісок, глина, гравій, дрібна галька, лісе, ґрунти різних типів);

- регуляція кругообігу води шляхом сповільнення поверх­невого стоку і переведення його в підземний, зволоження по­вітря, зниження випаровуваності з поверхні внаслідок затемнен­ня і зменшення швидкості вітру;

- зв'язування вуглекислоти, що виділяється тваринами та в ході хімічних перетворень у неживій природі;

- виділення кисню в процесі фотосинтезу наземними і вод­ними рослинами;

- переведення в прості хімічні речовини величезної маси відмерлих організмів і їх виділень;

- участь в утворенні і відновленні ґрунтів, в очищенні атмос­фери і води від різноманітних забруднень, в утворенні місцевого клімату і погоди;

- переміщення по планеті (суша, річки, моря і океани) маси різноманітних хімічних елементів і речовин;

- участь в утворенні багатьох гірських порід, частина яких є корисними копалинами (кам'яне вугілля, крейда, вапняки та ін.);

- акумуляція і трансформація сонячної енергії, яка в транс­формованому вигляді включається в кругообіг енергії Землі.