Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

А.І. Ткачук, О.В. Пуляк

ОСНОВИ

БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

КУРС ЛЕКЦІЙ

Навчальний посібник для студентів

вищих педагогічних навчальних закладів

Кіровоград - 2008

ББК 65.9 (4 УКР) 248

Т-48

УДК 331

Основи безпеки життєдіяльності. Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / А.І. Ткачук, О.В. Пу-ляк. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2008. – 132 с.

Посібник містить курс лекцій, теми рефератів та питання, що виносяться на семінарські заняття з дисципліни „Безпека життєдіяльності” для студентів вищих педагогічних навчальних закладів і курсів післядипломної освіти.

Рецензенти: Величко С.П. — доктор педагогічних наук, професор, заві-

дувач кафедри фізики та методики її викла-

дання фізико-математичного факультету

Кіровоградського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка.

Анісімов М.В. — кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри загальнотехнічних дисцип-

лін та методики трудового навчання фізико-

математичного факультету Кіровоградського

державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка.

Друкується за рішенням Методичної ради Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, протокол № 6 від 20 лютого 2008 р.



А.І. Ткачук, О.В. Пуляк, 2008

Вступ

Безпека життєдіяльності — це галузь, спрямована на вивчення загаль-них закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища також, розробка і реалізація відповідних засобів та заходів щодо створення безпечних умов життя і діяльності людини. Безпека життєдіяльності — це дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка формує теоретичний і методологічний апарат, необхідний для подальшого вивчення охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони, які розглядають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються, тому студентам необхідні в майбутній практичній діяльності спеціальні уміння і навички для запобігання і ліквідації небезпек, надзвичайних ситуацій, захисту людей та навколишнього середовища.

Вивчення дисципліни безпека життєдіяльності базується на інтеграції теоретичних і практичних знань (природознавство, фізика, хімія, основи безпеки життєдіяльності тощо), одержаних при вивченні загальноосвітніх дисциплін та набутому життєвому досвіді.

Метою курсу є теоретична та практична підготовка майбутніх фахівців щодо створення безпечних умов діяльності і життя, опанування принципів га-рмонійного розвитку особистості і сталого розвитку суспільства.

Після вивчення цієї дисципліни студент повинен вміти: 1) аналізувати та оцінювати небезпечні ситуації; 2) оцінити середовище перебування стосовно особистої безпеки, безпеки колективу; 3) самостійно приймати рішення про застосування термінових заходів у разі виникнення екстремальних ситуацій; 4) забезпечити особисту безпеку в екстремальних ситуаціях; 5) розробляти і впроваджувати систему заходів, спрямованих на збереження здоров’я людини та її гармонійний розвиток; 6) визначити психофізіологічні особливості люди-ни та їх роль у забезпеченні особистої безпеки; 7) оцінювати негативні факто-ри середовища перебування та визначати шляхи усунення їх дії на людину; 8) надати першу медичну допомогу в екстремальних ситуаціях собі та іншим потерпілим; 9) визначити вимоги законодавчих актів у межах особистої та ко-лективної відповідальності. Знати: 1) основні принципи формування безпеч-ної життєдіяльності людини; 2) характеристики зовнішніх та внутрішніх нега-тивних факторів; 3) вплив психофізіологічних особливостей людини на фор-мування її безпеки; 4) класифікацію і нормування шкідливих та небезпечних факторів, що негативно впливають на здоров’я людини; 5) методи виявлення шкідливих та небезпечних факторів; 6) законодавчі акти та нормативні доку-менти з питань безпеки життєдіяльності людини; 7) основні принципи колективної безпеки; 8) принципи гармонійного розвитку людини та сталого роз-витку людства.

Лекція № 1.

Тема: „Теоретичні основи безпеки життєдіяльності”

ПЛАН

1.1. Об’єкт, предмет та завдання безпеки життєдіяльності.

1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.

1.1. Об’єкт, предмет та завдання безпеки життєдіяльності.

На сучасному етапі розвитку цивілізації безпека людини та людства в ці-лому розглядається як основне питання.

Так, згідно з прийнятою у 1992 році в Ріо-де-Жанейро Концепцією ООН „Про сталий людський розвиток” та схваленою в 1997 році Постановою Верховної Ради України Концепцією національної безпеки України (№ 3\97-ВР від 16.01.1997), людина та її здоров’я є найбільшою цінністю держави, яка повинна докладати чимало зусиль для створення умов безпечної життєдіяльності всього населення України.

Одним із головних напрямів забезпечення безпеки населення України є належна освіта з проблем безпеки. Це відображено у затвердженій 12 березня 2001 року Міністерством освіти і науки України Концепції освіти з напряму „Безпека життя і діяльності людини” та реалізується через вивчення ком-плексу дисциплін: валеології, екології, охорони праці, ергономіки, цивільної оборони тощо, чільне місце серед яких посідає безпека життєдіяльності, що враховує досвід Європейської системи освіти у сфері ризику.

Безпека життєдіяльності — наука, що вивчає вплив на людину зов-нішніх та внутрішніх факторів у всіх сферах її життєдіяльності.

Об’єктом вивчення безпеки життєдіяльності є людина у всіх аспектах її діяльності (фізичному, психологічному, духовному, суспільному).

Предметом вивчення БЖД є вплив на життєдіяльність та здоров’я людини зовнішніх і внутрішніх факторів.

Завданням безпеки життєдіяльності є виявлення умов позитивного і негативного впливу на життєдіяльність та здоров’я людини зовнішніх і внутрішніх факторів, обґрунтування оптимальних умов і принципів життя.

Дисципліна „Безпеки життєдіяльності” має світоглядно професійних характер. Вона використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук, зокрема:

1. гуманітарні науки (філософія, теологія, лінгвістика);

2. природничі науки (математика, фізика, хімія, біологія);

3. інженерні науки (технічне конструювання, опір матеріалів, інженерна справа, електроніка й електротехніка);

4. науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);

5. науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

За європейською концепцією науки з безпеки мають дві частини: спеціальну, яка вивчає події, випадки, інциденти, і спільну, яка складається з компо-нентів гуманітарних, природничих, інженерних наук, наук про людину, сус-пільство і яка формує світогляд людини. Адже проблема безпеки життєдіяль-ності — це, перш за все, проблема нового світогляду щодо управління безпекою на основі ризик орієнтованого підходу.

1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.

1.2.1. Життєдіяльність.

Вивчення дисципліни „Безпека життєдіяльності” розпочнемо з назви, яку складають два слова „безпека” і „життєдіяльність”. Спочатку розглянемо термін „життєдіяльність”.

Життєдіяльність складається з двох слів — „життя” і „діяльність”, тому з’ясуймо по-перше зміст кожного з них.

Життя — це вища, порівняно з фізичною та хімічною, форма існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища, реакції на подразнення, наявність специфічно-го упорядкованого обміну речовин і енергії, самовідновлення, систем управ-ління, фізичної і функціональної дискретності живих істот і їх суспільних конгломератів. Вона виникає лише при певних умовах навколишнього середо-вища.

Найголовніша відмінність між людиною і тваринним світом полягає у способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існу-вання, людське — суспільним, соціальним, як життєдіяльність. Все що є в суспільстві, як і саме суспільство, — результат людської діяльності.

Діяльність — це специфічна форма активного відношення людини до навколишнього середовища, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетво-ренні його в інтересах людей, що включає в себе мету, засоби, результат і сам процес створення людиною умов для свого існування та розвитку. В цей про-цес включається природне і соціальне середовище відповідно до індивідуаль-них потреб людини.

Діяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Діяльність вводить людину в складну систему відносин і зв’язків з умо-вами навколишнього середовища. Діяльність необхідно розглядати не як односторонній вплив людини на навколишнє середовище, а як складну взаємо-дію, що має зворотній зв’язок та вплив на життєдіяльність.

Таким чином можна перейти до формулювання терміну „життєдіяльності”. Під життєдіяльністю можна розуміти:

1. властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

2. складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини та дозволяє зберігати їй здоров’я і працездатність;

3. регульований стан навколишнього середовища при якому, згідно з чинним законодавством нормами та нормативами, забезпечується комфортна і без-печна взаємодія людини з його компонентами, запобігання погіршення екологічної обстановки, умов і охорони праці, виникнення небезпеки та дій в умовах надзвичайних ситуацій;

4. складну систему, яка здатна забезпечити і підтримати в середовищі буття певні умови життя та всі види діяльності людей.

До забезпечуючих життєдіяльність людини систем можна віднести комплекс правових норм (правові норми захисту особистості, право на пра-цю, освіту, медичне забезпечення і т. ін.) та нормотворчих документів по за-хисту (захист навколишнього середовища, штучного середовища буття, за-хист правопорядку, оборона, соціально-економічний захист, захист життє-діяльності в умовах надзвичайних ситуацій).

Характерні ознаки життєдіяльності:

1. Це складне матеріальне середовище, в основу, якого входять: люди, засоби праці, результати праці і середовище буття. Взаємодія і взаємозв’язок між компонентами здійснюється за допомогою діяльності, як специфічної форми праці.

2. Це упорядкована система за метою, методом, часом і характером вирішуваних задач. При цьому, мета — це максимальне задоволення всіх потреб і забезпечення прогресу розвитку суспільства; місце — життя та діяльність людей, що пов’язана з визначеними населеними пунктами, містами, регіонами, країнами, континентами; регламентація за часом — тривалість робочого дня вдень або в нічні зміни, сезонні роботи; характер вирішуваних задач визначається потребою суспільства в тій чи іншій продукції.

3. Взаємопов’язана і взаємозалежна від навколишнього та штучного середовища буття. Життєдіяльність істотно впливає на навколишнє середовище, поступово погіршує його параметри і створює умови для виникнення надзвичайних ситуацій екологічного характеру.

4. Система безперервного динамічного розвитку і удосконалення (наприклад, ріст чисельності населення Землі), саморегуляції і самоуправління, гнуч-кого пристосування до мінливих умов навколишнього середовища (зміню-ються умови діяльності, види і форми праці, впроваджується НТП та ін.).

5. Методологічно притаманна окремій особистості, групі людей, суспільству країни, населенню Землі.

6. Постійно схильна до впливу різноманітних катаклізмів (природних, виробничих, соціально-побутових, військових та ін.). Катаклізми — постійні супутники життєдіяльності.

7. Може, здатна і повинна в необхідних ситуаціях захищати свої життєві інтереси.

8. Це система матеріального споживання і матеріальних збитків свого функціонування (система забруднення навколишнього середовища).

До основних принципів забезпечення життєдіяльності відносяться:

1) Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини (для цього потрібні повітря, питна вода, продукти харчування, світло, тепло, одяг, взуття тощо);

2) Принцип взаємозв’язку і взаємозалежності з навколишнім середовищем — навколишнє середовище забезпечує життєдіяльність параметрами спо-живання, енергоресурсами, корисними копалинами, продуктами харчуван-ня, елементами штучного середовища та іншими матеріальними благами. В свою чергу життєдіяльність впливає на середовище буття змінюючи пара-метри споживання (виснажує енергоресурси, корисні копалини, змінює клімат, рослинний та тваринний світ, забруднює навколишнє середовище);

3) Принцип раціональної організації праці за ціллю, часом, місцем і нормами. Грамотна організація праці включає управління, принципи організації, цілі і завдання, засоби праці, виробничу діяльність і результати праці;

4) Принцип матеріального заохочення при організації життєдіяльності, що безпосередньо пов’язаний з продуктивністю праці, яка визначається:

— людським фактором (способом матеріального заохочення);

— працездатністю виробничого персоналу;

— ступенем підготовленості до праці (професійним, фізіологічним, пси-

хологічним);

5) Принцип захисту здоров’я, меж і умов життєдіяльності. Для реалізації цього принципу людство створило спеціальні інститути — медичного забезпечення, оборони, екологічного захисту, моралі та ін. Окремі інститути як структурні частини життєдіяльності можуть створюватись для захисту людей і народного господарства в особливих (надзвичайних) ситуаціях. До них можна віднести: цивільну оборону, міністерство з питань надзвичайних ситуацій, комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, штаби цивільної оборони;

6) Принцип ліквідації негативних наслідків життєдіяльності.

При розгляді вищеназваних принципів були зазначені, випадки, при яких життєдіяльність окремих груп людей і населення Землі в цілому супроводжу-ється надзвичайними ситуаціями техногенного, екологічного, промислового, стихійного та воєнного характеру. Отже, кожна держава повинна мати профе-сійно придатні структури для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.