- •1.Поняття і загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин.
- •2.Джерела цивільного права.
- •Захист цивільних прав та інтересів.
- •Об’єкти цивільних прав.
- •Право інтелектуальної власності.
- •1.Поняття і загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин.
- •2.Джерела цивільного права.
- •3. Поняття фізичної особи, її дієздатність та правоздатність. Фізична особа – підприємець. Юридична особа.
- •Фізична особа – підприємець
- •Опіка та піклування
- •Юридична особа.
- •Порядок створення юридичної особи.
- •Державна реєстрація юридичної особи
- •Цивільна правоздатність юридичної особи
- •Цивільна дієздатність юридичної особи
- •Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •4. Правочини. Представництво
- •Види правочинів
- •Представництво
- •Стаття 242. Представництво за законом
- •Стаття 243. Комерційне представництво
- •Стаття 244. Представництво за довіреністю
- •Стаття 247. Строк довіреності
- •Стаття 248. Припинення представництва за довіреністю
- •1. Захист цивільних прав та інтересів.
- •Самозахист цивільних прав
- •2. Позовна давність
- •4. Право власності (загальні положення)
- •5. Право інтелектуальної власності
Тема: 4.1. Загальні положення цивільного права та право власності.
Лекція – год.
План
1.Поняття і загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин.
Предмет правового регулювання: майнові і особисті немайнові відносини.
Система цивільного права України.
2.Джерела цивільного права.
Цивільний кодекс України, закони і підзаконні нормативні акти.
3.Поняття фізичної особи, її дієздатність та правоздатність. Фізична особа – підприємець. Юридична особа. Опіка та піклування. Порядок створення юридичної особи. Державна реєстрація юридичної особи. Цивільна правоздатність і дієздатність юридичної особи. Організаційно-правові форми юридичних осіб
4. Правочини. Представництво. Поняття та види правочинів. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Поняття, підстави та види представництва.
Самостійна робота год.
План.
-
Захист цивільних прав та інтересів.
-
Поняття позовної давності (загальна і спеціальна позовна давність).
-
Об’єкти цивільних прав.
-
Особисті немайнові права, (що забезпечують природне існування і соціальне буття фізичної особи).
-
Право власності та інші речові права. Загальні положення про право власності. Право володіння, користування, розпорядження власністю. Форми і види власності. Речові права на чуже майно
-
Право інтелектуальної власності.
Основні поняття: цивільне право, цивільні правовідносини, цивільна правоздатність. цивільна дієздатність, юридична особа, правочин, представництво, право власності, право володіння, право користування, право розпорядження, право приватної власності.
1.Поняття і загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин.
Цивільне право - це галузь права, яка врегульовує майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін.
Предметом цивільного права є цивільно-правові відносини і серед них розрізняють:
-
майнові відносини, тобто відносини з приводу володіння, користування і розпорядження матеріальними благами (майном);
-
особисті немайнові відносини, які в свою чергу поділяються на: особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими (наприклад, об’єктом яких є результати інтелектуальної праці); особисті немайнові відносини, що не пов’язані з майновими (наприклад, об’єктом яких є честь, гідність, ділова репутація та інші нематеріальні цінності, які є невіддільними від особи).
Але майнові відносини врегульовуються не тільки цивільним правом, а й адміністративним, фінансовим, сімейним, житловим тощо. Наприклад, майнові відносини (фінансові), що виникають з приводу сплати податків, врегульовуються фінансовим правом, а кримінальне право захищає майнові права осіб від злочинних посягань на них та вживає заходів майнового впливу до злочинців (конфіскації, штрафи тощо).
Проте на відміну від правовідносин інших галузей права у цивільних правовідносинах:
-
учасники обособлені, незалежні і рівноправні;
-
ці відносини, як правило, виникають лише по волі обох сторін;
-
вони виникають та здійснюються не тільки на підставі правових норм, але й особливих юридичних фактів (дій і подій);
-
ці відносини мають диспозитивний характер, тобто їх учасників самі повністю або частково визначають характер стосунків між собою – наприклад, ціну, строки тощо (на відміну від імперативного характеру адміністративно-правових чи кримінально-правових і т.п. відносин);
-
спори між учасниками цих відносин, як правило, вирішуються судовими органами (судами загальної юрисдикції, господарськими або третейськими судами) у позовному порядку;
-
цивільно-правова відповідальність є адекватною характеру цих відносин, а тому її особливістю є те, що вона:
-
є майновою відповідальністю, що випливає з майнового характеру цивільно-правових відносин;
-
носить компенсаційний характер, що відповідає принциповій еквівалентності на якому базуються товарно-грошові відносини;
-
критерієм її меж є принцип повного відшкодування збитків, спричинених порушенням цивільних прав;
-
вона заснована на презумпції винності порушника, тобто тут саме на порушника покладено обов’язок доводити, що шкода заподіяна не з його вини;
-
у випадках, визначених законом, вона можлива і при відсутності вини (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки тощо).
Цивільне право має свої функції, тобто основних напрямів його впливу на суспільні відносини та їх учасників. До них належать: 1)регулятивна, 2)охоронна, 3) виховна, 4) попереджувальна (превентивна) тощо.
Таким чином, з наведеного можна зробити висновок, що
ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ – це врегульовані нормами цивільного права вольові на засадах юридичної рівності відносини між носіями цивільних прав та обов’язків, які виникають, змінюються і припиняються на основі цивільно-правових норм і юридичних фактів, забезпечення яких здійснюються заходами державного примусу.
Елементами цивільних правовідносин є:
-
суб’єкти цивільних правовідносин, тобто особи (фізичні і юридичні), які обособлені, незалежні та рівноправні;
-
об’єкти цивільних правовідносин, тобто те, з приводу чого або у зв’язку з чим ці відносини можуть виникати, змінюватись або припинятися і на досягнення яких правових результатів вони спрямовані;
-
зміст цивільних правовідносин, який включає фактичну поведінку учасників цих відносин (матеріальний аспект змісту), та права і обов’язки їх учасників, які випливають із цих відносин (юридичний аспект змісту), як наслідок дії відповідної правової норми або договірних зобов’язань їх учасників.
Об’єктами цивільного права є речі, в тому числі і гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати роботи, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Речі – це предмети матеріального зовнішнього світу, що знаходяться у твердому, рідкому, газоподібному чи іншому фізичному стані.
Під результатами роботи слід розуміти дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, що може складатися в створенні речі, її переробці, якісній зміні, ремонті, інше.
Послуги – це дії або діяльність, здійснювані за замовленням, що не мають матеріального результату (зберігання, перевезення, експедирування та інше).