- •Розподілені системи обробки інформації
- •Передмова
- •Розділ 1. Огляд компонентних технологій створення розподілених програмних систем
- •1.1. Узагальнена архітектура і механізм функціонування об'єктних розподілених систем
- •1.2. Основні приклади технологій створення розподілених систем
- •1.3. Переваги використання розподілених технологій
- •Розділ 2. Розроблення розподілених систем на основі модели com/dcom у Delphi
- •2.1. Використання dll у Delphi
- •2.1.1. Поняття dll
- •2.1.2. Створення dll у середовищі Delphi (експорт)
- •2.1.3. Використання dll у Delphi (імпорт)
- •2.1.4. Створення динамічних бібліотек для редагування ресурсів
- •2.2. Основи сом-технології
- •2.2.1. Загальний опис
- •2.2.2. Базові поняття
- •2.2.3. Бібліотека сом
- •2.2.4. Бібліотека типів
- •2.3.2. Сервер сом у Delphi
- •2.3.3. Бібліотека типів у delphі
- •2.4. Створення системи клієнт-сервер на основі базового com-об’єкту у складі внутрішнього сервера
- •2.4.1. Створення сом-сервера
- •2.4.2. Створення сом-клієнта
- •2.4.3. Використання сом-об’єкту в клієнтській програмі
- •2.5. Механізм міжпроцесного обміну
- •2.6. Створення систем клієнт-сервер на основі зовнішнього базового сом-об’єкту
- •2.6.1. Основні поняття
- •2.6.2. Засоби організації потокової взаємодії клієнта і сервера
- •2.6.3. Методи формування екземпляра сом-об’єкту
- •2.6.4. Формування екземпляра зовнішнього сом-об’єкту
- •2.6.5. Створення сом-сервера
- •2.6.6. Створення сом-клієнта
- •2.7. Автоматизація
- •Створення сервера автоматизації;
- •2.7.1. Базові поняття
- •2.7.2. Сервер автоматизації
- •2.7.3. Контролер автоматизації
- •2.8. Створення системи клієнт-сервер на основі внутрішнього сервера автоматизації
- •2.8.1. Об'єкт автоматизації. Клас tAutoObject
- •2.8.2. Вбудований сервер автоматизації
- •2.8.3. Створення клієнта автоматизації
- •2.9. Зовнішній сервер автоматизації
- •2.9.1. Основні визначення
- •2.9.2. Виконання маршалінгу з рядками, шрифтами і зображеннями
- •2.9.3. Перетворення наявного застосунка в сом-сервер автоматизації
- •2.9.4. Створення клієнта автоматизації
- •2.10. Події в сом і зворотні виклики на основі інтерфейсів диспетчирування
- •2.10.1. Створення сервера автоматизації
- •3. Формування бібліотеки типів
- •4. Формування методів
- •5. Реєстрація сервера
- •2.10.2. Створення клієнтського застосунка
- •2.10.3. Підключення множини клієнтів до сервера
- •2.11. Інтерфейси зі зворотним викликом
- •2.11.1. Створення сервера
- •2.11.2. Створення клієнтського застосунка
- •2.12. Технологія ActiveХ
- •2.12.1. Використання готових елементів АctiveХ
- •2.12.2. Розроблення власних елементів АctiveХ
- •2.12.3. Поширення елементів керування ActiveХ і форм ActiveХForm у Web-середовище
- •2.14. Dcom технологія
- •2.14.1. Загальна схема взаємодії сом-клієнта і сом-сервера
- •2.14.2. Розроблення системи «клієнт-віддалений сом-сервер»
- •Розділ 3. Проектування розподілених систем на платформі Microsoft .Net
- •3.1.1. Здійсненя викликань з типів .Net до типів сом
- •3.1.2. Звернення клієнта сом до збірки .Net
- •3.2. Об’єктно-орієнтована архітектура .Net Remotіng – основа створення розподілених систем Mіcrosoft .Net.
- •3.2.1. Створення системи клієнт-сервер на основі технології Remoting
- •Розділ 4. Створення системи "клієнт - сервер" на основі технології corba
- •4.1. Загальні теоретичні відомості
- •4.2. Створення серверного застосунка
- •1. Створення файла опису інтерфейсу
- •Викликання конструктора створення corba сервера
- •Формуємо модуль Unit1
- •Формуємо реалізацію методу
- •4.3. Створення клієнтського застосунка
- •Викликання конструктора corba-клієнта
- •2. Формування форми
- •3. Запуск застосунка
- •Приклад програмних кодів сервера
- •4.4. Порівняльний аналіз технологій сом і соrва
- •4.4.1. Основні принципи об'єктних моделей
- •4.4.2. Об'єктні моделі
- •4.4.3. Підтримка операційних систем
- •4.4.4. Формальний опис архітектури і проблеми реалізації
- •4.4.5. Підсумки порівняння
- •Літературні джерела
2.12.3. Поширення елементів керування ActiveХ і форм ActiveХForm у Web-середовище
Створений елемент керування ActiveХ або форму ActiveХForm можна використовувати на сервері Web. Для цього потрібно настроїти параметри компілятора, що впливають на поширення у Web, і відкомпілювати проект. Нижче приведені основні етапи цього процесу для середовища Delphi7.
-
Виберіть команду
Project→Web Deployment Options.
-
У поле Target Dir вкажіть каталог на сервері Web, у який потрібно встановити елемент керування ActiveХ, або форму ActiveХForm (файл із розширенням ОСХ). Тут можна використовувати стандартний шлях чи шлях UNC, наприклад,
\\SERVERMACHINE\OCX_FILES\
або
S:\OCX_FILES\.
-
У полі Target URL вкажіть адресу, за якою повинен звернутися браузер клієнта, щоб одержати доступ до елемента керування ActiveХ або до форми ActiveХForm. Тут треба використовувати коректну адресу URL, що вказує на сервер Web, наприклад,
http: //ServerMachine/.
У проект не слід включати ім’я самого файла ОСХ.
-
У полі HTML Dir потрібно вказати каталог, у якому Delphi створить тестовий HTML-документ із посиланням на створюваний елемент ActiveХ. Тут можна використовувати стандартний шлях або шлях універсального мережного з’єднання UNC. Зазвичай у цьому полі вказують той самий шлях, що й у полі Target Dir, якщо тільки файли ОСХ не зберігаються окремо від HTML-документів, що використовують ці елементи. Якщо ви не підключені до Web-сервера, можете створити тестовий каталог на власному комп'ютері і використовувати адресу URL, подібну до такої
nie:///c:\TestRoot\.
-
Завершіть налагодження параметрів компілятора, натиснувши на кнопку ОК.
-
Виконайте компіляцію проекту командою
Project → Build All.
Система створить бібліотеку ActiveХ (файл із розширенням ОСХ), що містить елемент керування ActiveХ чи форму ActiveХForm.
-
Виконайте команду Project → Web Deploy. Створена бібліотека ActiveХ буде скопійована в каталог Target Dir, що зазначений у п. 2. У каталозі HTML Dir, зазначеному в п. 4, буде створений HTML-документ, ім'я якого збігається з ім'ям проекту бібліотеки ActiveХ. Розширення HTML-документа — НТМ. Цей файл містить посилання на елемент ОСХ, шлях до якого зазначений у п. 3.
-
Викличте браузер Web для перегляду тестового HTML-документа.
Коли тестова сторінка проглядається у браузері, форма ActiveХForm з'являється на екрані і виконується в браузері як вбудований застосунок.
Використання модулів виконання. Важливіший момент у цьому процесі — поширення модулів виконання (runtime packages). Якщо елемент керування ActiveХ чи форма ActiveХForm використовує модулі, то варто включити опцію Deploy Required Packages.
Використання стискання CAB. Користувачу надається можливість використовувати опцію Use CAB file compression, що дозволяє стиснути елемент керування ActiveХ або форму ActiveХForm і будь-які додаткові файли, такі як файли DPL або файли ліцензій. Ця можливість підтримується тільки при використанні браузера Internet Explorer 3.01. На сьогодні браузер Netscape Navigator не підтримує Сав-файли. За замовчуванням бібліотека ActiveХ, модулі (якщо такі є) і додаткові файли упаковуються в три САВ-файли. Можливе також упакування всіх файлів в один САВ-файл, але робити це не рекомендується. Розділяючи файли по різних архівах CAB, ви можете уникнути завантаження зайвих файлів, що уже встановлені на комп'ютері користувача.
Використання підписів коду. Якщо ви хочете підписати проект елемента керування ActiveХ або форми ActiveForm, то спочатку включіть опцію Code sign project, а після цього у вкладці Code Signing діалогового вікна Web Deployment Options уведіть наступний текст:
Have obtained a Software Publishing Certification file (.SPC)
Private Key (.PVK)
Підпис коду – це технологія, вбудована в Microsoft Internet Explorer, відома як Authenti-code™. Вона дозволяє програмі Internet Explorer замість стандартного попередження про використання невідомого застосунка відображати повідомлення про сертифікат дійсності програмного забезпечення в момент завантаження виконуваного коду, наприклад, програм встановлення через Internet, елементів керування ActiveХ чи форм ActiveХForm. Підпис коду – це цифровий ідентифікатор (Digital ID) у компанії VeriSign (www.verisign.com) з метою одержання сертифіката на публікацію програмного забезпечення Software Publishing Certificate і частки ключа Private Key, використовуваного для підпису всіх розповсюджуваних компанією виконуваних файлів. За допомогою підпису коду розроблювач може забезпечити користувачів інформацією і страхуванням при завантаженні програмного забезпечення з Internet.
Жодних вимог, що змушують розроблювачів підписувати виконуваний код, не існує, але ця процедура надає спосіб підвищення надійності завантаження програмного забезпечення з Internet. Більш докладну інформацію про одержання цифрового ідентифікатора VeriSign Software Publisher Digital ID можна одержати на Web-вузлі компанії VeriSign за адресою http://www.verisign.com. Запам'ятайте, що реєстрація програмного забезпечення відбувається для конкретного комп'ютера, а це означає, що реєструватися для одержання ідентифікатора Digital ID, одержувати ідентифікатор Digital ID і використовувати цей ідентифікатор треба на одному комп'ютері та в одній версії Internet Explorer. Якщо службу Authenti-code™ планується використовувати більш ніж на одному комп'ютері, то треба одержати більш ніж один ідентифікатор Digital ID. Якщо встановлена нова версія Internet Explorer, то необхідно виконати повторну реєстрацію.
Контрольні запитання та завдання:
-
Як використовуються готові елементи ActiveX?
-
Яким чином проводиться розроблення власних елементів ActiveX?
-
Як проводиться перетворення компонентів в елементи ActiveX?
-
Наведіть опис перетворення форм у ActiveX.
-
Яким чином проводиться поширення елементів керування ActiveХ і форм ActiveХForm у Web-середовище?