Тема 2. Територія в міжнародному праві

Поняття території держави. Види територій. Склад і юридична природа державної території. Сухопутна територія. Анклави і напіванклави. Водна територія. Надра. Повітряний простір. Кондомі­ніум. Державні кордони. Демаркація державних кордонів. Деліміта­ція державних кордонів. Територіальне верховенство держави. Зміна кордонів. Ректифікація кордонів. Територіальні претензії, територі­альні суперечки і порядок їхнього розв'язання. Принцип недоторкан­ності державних кордонів. Анексія. Ад'юдикація. Акреція. Міжнародні ріки. Загальна характеристика правового статусу міжнародних територій. Загальні дані про Арктику. Право­вий режим територій і морських просторів Арктики. Концепція роз­поділу території Арктики на сектори та ставлення до неї Української держави. Фіксація особливих прав приарктичних держав у Конвенції ООН за морським правом 1982 р. Національні документи, що регулю­ють правовий статус сухопутних територій та морських просторів Арктики. Акт про північно-західні території Канади. Королівський Указ 1926 р. Постанова Президії ЦВК СРСР від 15 квітня 1926 р. Те­риторіальні проблеми щодо архіпелагу Шпіцберегн (Свальбард). Зу­силля світового співтовариства, спрямовані на охорону природних багатств Арктики. Конвенція 1973 р. про охорону білих ведмедів. Перспективи міжнародної співпраці в арктичному регіоні. Загальні дані про Антарктику. Претензії на антарктичні простори на початку XX ст. Наукове та дипломатичне співробітництво щодо вирішення спірних питань після Другої світової війни. Договір про Антарктику 1959 р. Система договорів про Антарктику. Принципи діяльності дер­жав у антарктичному регіоні відповідно до цих документів. Припи­нення геологорозвідних робіт в Антарктиді за Мадридським Прото­колом 1991р. Участь України в договорах про Антарктиду. Діяльність українських науковців у Антарктиді. Перспективи міжнародної спів­праці в антарктичному регіоні. Режим судноплавства по міжнародній річці. Міжнародний режим Антарктики. Правовий ре­жим Арктики.

Для усвідомлення значення територіальних проблем у міжнарод­них стосунках необхідно з’ясувати відмінності національної і держав­ної територій від режиму територіальних просторів, що не перебува­ють під суверенітетом окремих держав (режиму відкритого моря, космічного простору, Антарктики, демілітаризованих та нейтралізо­ваних зон).

Правовою основою територіальних змін є передусім здійснення права націй на самовизначення. Тому до законних способів зміни при­належності території сучасне міжнародне право відносить вирішен­ня територіальних питань шляхом плебісциту та референдуму, віднов­лення історичних прав на окремі території.

Для більш глибокого засвоєння питань класифікації, порядку вста­новлення та зміни правового режиму державних кордонів необхідне знання нового Закону про державний кордон. Особливу увагу слід звернути на визначення державного кордону, його режим, права при­кордонних військ, а також функції прикордонних представників у підтриманні режиму державного кордону та врегулюванні прикордон­них інцидентів.