Розподіл видатків Державного бюджету України за 2009-2011 рр. (тис. Грн.)

	2009 (фактично)	2010 (фактично)	2011 (заплановано)
Разом видатків	274 156 440,7	307 748 182,9	325 528 750,3
Загальний фонд	194 412 348,5	240 987 254,0	280 136 119,8
Спеціальний фонд	79 744 092,2	66 760 928,9	45 392 630,5

Також кожного року зростає і витратна частина Державного бюджету України, як видно з наведеної таблиці 2.3. Це різноманітні видатки споживання, оплати праці, комунальні послуги та енергоносії, видати розвитку тощо.

Таким чином, методичними засадами формування системи пенсійного страхування в Україні є виникнення державного соціального забезпечення, початок пенсійного забезпечення в Росії, історичний розвиток пенсійного забезпечення на території СРСР та створення Державного бюджету, за допомогою якого регулюються усі доходи держави і усі її витрати.

2.3. Проблеми державного пенсійного страхування в Україні

Одне з найбільш дискусійних питань, які необхідно вирішити в рамках пенсійної реформи в Україні, - це питання, коли люди можуть виходити на пенсію. Україна має намір вирівняти пенсійний вік жінок та чоловіків і наблизити його до європейських стандартів.

Загальновстановлений пенсійний вік [70] – це термін, який означає вік, з якого люди можуть починати отримувати державну пенсію, якщо вони не отримали травму, яка спричинила втрату працездатності. Для українських чоловіків загальновстановлений пенсійний вік – 60 років, а для жінок – 55 років.

Іноді люди кажуть, що це дискримінація, коли різний пенсійний вік для чоловіків та жінок. Існує, ще одна думка, що пенсійна система упереджена щодо жінок. Саме з цієї причини за старої системи при розрахунку розміру пенсії за віком була закладена різна ціна одного року страхового стажу для чоловіків та жінок. Жінки отримували 2,75% відкоригованої останньої заробітної плати за кожний з перших 20 років страхового стажу, а чоловіки за кожний з перших 25 років роботи – 2,25% відкоригованої останньої заробітної плати [70] . Але нова система передбачає однакову величину оцінки одного року страхового стажу для чоловіків та жінок.

Ще одне питання, яке стосується жінок, це те, що вони часто мають перериви у страховому стажі по догляду за сім’єю. Хоча формула розрахунку пенсії враховує певні моменти, але вона не може врахувати всіх нюансів. І, загалом, жінки мають нижчий розмір заробітної плати, ніж чоловіки.

Усі вищезгадані фактори у поєднанні з пенсійним віком 55 років, тобто страховий стаж для жінок на 5 років менший, ніж для чоловіків, загалом означають, що розмір пенсії для жінок буде набагато нижчий, ніж для чоловіків.

Усі дискусії з питань пенсійного віку в Україні стосуються двох питань – чи повинні чоловіки та жінки мати однаковий пенсійний вік, і чи потрібно підвищувати їхній пенсійний вік.

Як усім відомо, статистика може бути ненадійною. І це так само стосується певних статистичних даних, які ми чуємо про те, яка тривалість життя людей в Україні.

Насправді, що стосується пенсій, є тільки одна доречна міра тривалості життя. Це те, як довго живе особа після досягнення пенсійного віку. На жаль, коли мова йде про пенсійний вік, дуже часто вживається інший показник тривалості життя. Це тривалість життя від народження. Це те, як довго живе дитина, а не особа, яка досягла пенсійного віку.

Звичайно, що показник тривалості життя від народження буде нижчим. Жінки та новонароджені помирають під час пологів або невдовзі після пологів, молоді чоловіки, які керують автомобілем, мають звичку гинути, потрапляючи в ДТП. Але як тільки ми досягаємо пенсійного віку, ці фактори більше не існують, тобто багато факторів, які стають причинами смерті молодих людей, більше не впливають на розрахунок тривалості життя осіб похилого віку.

Хоча в Україні різниця між показниками тривалості життя від народження та тривалості життя при досягненні пенсійного віку невелика.

Наприклад, за статистичними даними середня тривалість життя від народження для чоловіків та жінок в Україні збільшилась з 66,5 в 2003 році до приблизно 68,25 в 2009 році. Для чоловіків середня тривалість життя від народження – 62,37, а для жінок – 74,5. Для чоловіків цей показник є достатньо низьким, і тому ми часто чуємо, що якщо підвищити загальновстановлений пенсійний вік для чоловіків до 65 років, то більше половини чоловічого населення буде сплачувати внески на соціальне страхування, але не буде доживати до отримання виплат із системи [70].

Але, як наголошувалось вище, тривалість життя від народження не є адекватною мірою того, як довго особа буде отримувати пенсію. Цифра, яку необхідно в даному випадку використовувати, - це тривалість життя особи, яка досягла віку 60 років (або 55 років для жінок) [70].

За даними Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України, ці цифри на сьогодні складають 14,7 років для чоловіків і 23,4 роки для жінок. Це означає, що жінка, яка досягне 55 років, в середньому доживе тільки до 78,4 років. Для чоловіків ця цифра не набагато гірша. Вони в середньому проживуть 14,7 років, але, якщо врахувати, що вони пізніше на 5 років, ніж жінки вийдуть на пенсію, вони в середньому доживуть до 74,7 років.

Згідно прогнозів даного інституту, у 2050 році, коли всі сьогоднішні працівники стануть пенсіонерами, жінки в середньому будуть доживати до 80,8 років, а чоловіки в середньому до 77,1 років.

Звичайно, що це вагомі аргументи на користь підвищення пенсійного віку як для чоловіків, так і для жінок – можливо повільними темпами протягом прийнятного періоду. Наприклад, у Великій Британії обидві політичні партії хочуть підняти пенсійний вік до 70 років. Єдина різниця полягає в тому, скільки часу на це піде. Одна партія хоче це зробити протягом 20 років, а інша – негайно [70].

Згідно з оприлюдненою програмою економічних реформ України на 2010-2014 роки, влада вважає необхідним для стабілізації солідарної пенсійної системи, «вирівняти пенсійний вік жінок і чоловіків (поступово з кроком півроку протягом 10 років)» [70].

Крім того, в рамках реформи пенсійної системи і системи пенсійного страхування передбачається «збільшити пенсійний вік до європейських стандартів (65 років) для учасників II рівня пенсійної системи (особи, яким в 2012 році виповниться не більше 35 років)». В програмі реформ передбачається обмежити максимальний розмір пенсій, який виплачується з солідарної системи та/або за рахунок державного бюджету, скорочення пільг щодо дострокового виходу на пенсію [73].

На першому етапі у кінці 2010 року [73] було обмежено максимальні пенсії, був впроваджений фіксований розмір пенсійного внеску для суб'єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування, розроблено систему інформування громадян про страховий стаж і коефіцієнт заробітної плати, уточнено умови впровадження II рівня пенсійної системи.

На другому етапі до 2012 року планується скасувати необґрунтовані пільги щодо дострокового виходу на пенсію, почати поступове вирівнювання пенсійного віку жінок і чоловіків, запровадити єдиний соціальний внесок і накопичувальну систему обов'язкового державного пенсійного страхування, а також впровадити обов’язкові корпоративні пенсійні схеми для фінансування дострокових та спеціальних пенсій для особливих категорій професій.

На третьому етапі до кінця 2014 року намічено диверсифікувати схеми особистого пенсійного страхування, його економічного стимулювання, запровадити програми загального стимулювання.

Згідно з програмою, влада прагне добитися, щоб співвідношення середніх розмірів пенсій і зарплат становила не менше 45%, а співвідношення середніх розмірів пенсій жінок і чоловіків - не менше 75% [73].

В Україні в даний час, згідно з даними уряду, пенсія 55% пенсіонерів не перевищує 800 грн, а 12% пенсіонерів мають більше 1500 грн на місяць [73].

Підвищення пенсійного віку українців стане можливим лише після того, як буде впроваджена накопичувальна система пенсійного страхування. При цьому дане підвищення торкнеться тільки тих, хто буде виходити на пенсію через 20-30 років.

За словами М. Азарова [86], зараз головне завдання полягає в забезпеченні наповнення Пенсійного фонду, його бездефіцитності за рахунок легальної виплати заробітної плати в повному обсязі.

Загальновідомим фактом є те, що солідарна система ефективна лише в разі розширеного відтворення поколінь. В Україні цього немає. Демографічна ситуація така, що навантаження особами пенсійного віку на працездатне населення в даний час складає 34%, а до середини нинішнього тисячоліття вона збільшиться приблизно втричі[50]. Причому значно скоротити цю навантаження не вдасться, навіть якщо буде підвищений пенсійний вік. Існуюча сьогодні солідарна система виживає тільки завдяки прямим вливанням з бюджету.

Основна суть реформи зводилася до введення обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, яка, з одного боку, «розвантажила» б солідарну систему, а з іншого - дала б країні внутрішні «довгі гроші». Така накопичувальна система могла почати діяти тільки після прийняття закону про Накопичувальний фонд, і їй треба було б як мінімум півтора року для виходу на стартові позиції. Єдиною передумовою для введення в дію цього закону був щорічний приріст ВВП на рівні не менше 2% від попереднього року. Такі умови існували в Україні починаючи з 2005 року. Хоча ще в 2007 році обговорювалося, що фонд почав роботу з 1 січня 2009 року, закон прийнято не було. Враховуючи кризу і що настає після нього рецесію, подальший стабільне зростання ВВП на щорічних 2% згідно з прогнозами почнеться не раніше 2015 року, і, отже, закон можна буде прийняти не раніше 2017-го з початком роботи фонду в 2019-м. Беручи до уваги, що відрахування в Накопичувальний фонд здійснюються застрахованими особами не старше 40 років, і припускаючи, що наші прогнози по початку роботи фонду правильні, нинішні 30-літні вже не зможуть скористатися перевагами накопичувальної пенсійної системи [70].

Хоча на сайті Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг сторінка з переліком недержавних пенсійних фондів та їх адміністраторів з 2005 року перебуває на реконструкції, за деякими даними, число таких фондів до 1 січня поточного року 109. У 2008 році кількість учасників недержавних пенсійних фондів збільшилася до 482,5 тисячі, що при загальній кількості пенсіонерів у нашій країні (більше 13 млн. чоловік) є несуттєвим [55]. На думку фахівців, добровільні додаткові пенсійні схеми гарні для США і Великобританії, але ніяк не для континентальної Європи, і вже тим більше для України. Тому існування недержавних пенсійних фондів обнадіює, але вони не здатні вирішити проблеми, що стоять перед української пенсійної системи [55].

За даними Пенсійного фонду України, найменша нараховується пенсія відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [2]. Найбільша пенсія, звичайно ж, у депутатів. Пенсії поменше у суддів, прокурорських працівників, силовиків і службовців Нацбанку [55].

Які ж перспективи працездатних громадян старше 30 років? Очевидний гарантований дефіцит коштів Пенсійного фонду України в найближчі десять і більше років. Сумнівно, що при нинішньому рівні правової культури у можновладців і насущних для них проблем вони стануть ламати голову над тим, як зробити так, щоб вони отримували гідну пенсію. Значить, вони можуть розраховувати тільки на себе. І навіть вийшовши на пенсію, вони повинні будуть продовжувати працювати. Така точка зору сьогодні дуже поширена. На жаль, саме вона лежить в основі небажання багатьох роботодавців показувати реальну зарплату і нараховувати на неї страхові внески. Якщо нічого не робити з цією точкою зору і не здійснювати реальну пенсійну реформу, в Пенсійному фонді станеться катастрофа набагато раніше, ніж прогнозують аналітики.

Таким чином, можна виділити наступні проблеми у системі пенсійного страхування: несподіваний та небажаний ріст пенсійного віку та активне наближення нашої податкової системи до європейської. Наш уряд хоче наблизиться до "кращого життя", яку ми спостерігаємо за кордоном. Але робить це дуже грубо, незграбно, що відштовхує наше суспільство від цих реформ.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

1. Порядок здійснення окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування та порядок справляння страхових внесків регулюються окремими законами, за виключенням загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, яке досі не запроваджене в Україні.

2. Внаслідок прийняття нового соціального законодавства в Україні впроваджується трирівнева пенсійна система: солідарна, накопичувальна та недержавне пенсійне забезпечення.

3. Питання пенсійного забезпечення в Україні регулюється міжнародними договорами (угодами), укладеними з 21 країною.

4. Урядом здійснюються заходи щодо створення умов ефективного функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення.

5. Виникнення державного соціального забезпечення стало результатом розвитку промисловості та широкого застосування на промислових підприємствах найманої праці.

6. Упродовж перших п’яти років існування радянської влади половина економічно активного населення України взагалі була вилучена з державної пенсійної системи.

7. Після здобуття незалежності перед Україною постало питання розробки національного законодавства з соціального забезпечення й нової стратегії соціального захисту населення.

8. В теперішній час в Україні ведеться активна робота щодо створення законодавчої бази для нової пенсійної системи.

9. Правильність обліку доходів і витрат бюджету забезпечується єдністю системи бюджетного обліку, в основу якої покладено бюджетну класифікацію. Значна увага бюджетній класифікації приділяється у Бюджетному кодексі України.

10. Державний бюджет України за період 2009 - 2011змінився декілька разів у той чи інший бік.

11. Одне з найбільш дискусійних питань, які необхідно вирішити в рамках пенсійної реформи в Україні, - це питання, коли люди можуть виходити на пенсію.

12. Існує думка, що пенсійна система упереджена щодо жінок. Саме з цієї причини була закладена різна ціна одного року страхового стажу для чоловіків та жінок: 2,25% та 2,75%.

13. Показники тривалості життя від народження нижчі, але різниця між показниками тривалості життя від народження та тривалості життя при досягненні пенсійного віку невелика.

14. В рамках реформи пенсійної системи і системи пенсійного страхування передбачається «збільшити пенсійний вік до європейських стандартів».

15. Підвищення пенсійного віку українців стане можливим лише після того, як буде впроваджена накопичувальна система пенсійного страхування.

16. Основна суть реформи зводилася до введення обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, яка, з одного боку, «розвантажила» б солідарну систему, а з іншого - дала б країні внутрішні «довгі гроші».

РОЗДІЛ 3. Шляхи реформування системи пенсійного страхування в економіці України.