82

ВСТУП

Упродовж багатьох років в Україні існувала однорівнева система пенсійного забезпечення, яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною економікою та функціонувала на засадах солідарності поколінь. З набуттям Україною незалежності постала необхідність у реформуванні такої системи пенсійного забезпечення, оскільки в умовах ринкової економіки вона виявилася економічно необґрунтованою, фінансово неспроможною, соціально несправедливою здебільшого для найбідніших верств населення.

Кожен з нас, рано чи пізно, наштовхнеться на таке питання. Але краще буде, якщо люди почнуть хвилюватися за своє майбутнє ще з молодості.

Пенсійне забезпечення − це єдине рішення матеріального забезпечення людей похилого віку, яке виникло більше ста років тому.

Пенсійна система − дуже складний організм функціонування. Особливо складним є порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів та зборів на загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення. Тому дуже важливо розуміти структуру системи пенсійного забезпечення взагалі, а також порядок нарахування пенсії.

До 2003 року для пенсійної системи в Україні характерним був низький рівень пенсійного забезпечення, відсутність належної диференціації розмірів пенсії, наявність значних переваг і пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників при однаковому рівні відрахувань коштів на пенсійне забезпечення. А поданий до Верховної Ради законопроект «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який передбачав ряд нових підходів і положень, зокрема:

- персоніфікацію обліку пенсійних рахунків;

- визначення розміру пенсій на основі середнього заробітку за весь період трудового стажу для одержання пенсій у повному обсязі;

- зарахування до трудового стажу місяців, за які сплачувалися внески; тощо,

змінив становище, яке було в пенсійній системі України.

Метою роботи є детальне розглядання внесків до обов’язкового державного пенсійного страхування, детальне вивчення системи пенсійного забезпечення в Україні і тієї ролі яку відіграє в ній Пенсійний фонд, сучасний стан та перспективи його розвитку.

Виходячи із мети роботи необхідно вирішити наступні завдання: роль пенсійного страхування в українській економіці, проблеми страхування, тенденції розвитку та шляхи покращення системи пенсійного страхування.

Об’єктом дослідження курсової роботи є − пенсійна система України.

Предметом дослідження є – теоретичні засади державного пенсійного страхування та перспективи його розвитку.

Теоретичною базою досліджень слугували нормативні акти, статистичні матеріали, праці українських та іноземних учених у галузі пенсійного страхування.

РОЗДІЛ 1.Теоретичні засади дослідження системи пенсійного страхування в Україні

1.1. Принципи загальнодержавного пенсійного страхування в Україні

Пенсійна система виникла більше 100 років тому, а до цього матеріальне забезпечення людей похилого віку у всьому світі покладалось на сім’ю. Тим, хто не мав заощаджень, залишалось надіятися лише на допомогу церкви або інші опікунські заклади.

Пенсійне забезпечення, як один із видів соціального страхування, виникло в результаті зміни економічної функції сім’ї. У сучасному світі держава гарантує пенсійне забезпечення як тих, хто має достатній стаж роботи, так і тих, хто не має такого стажу.

Принцип (від лат. «principium» - першооснова, основа) як поняття теорії відображає в системі державного управління закономірності, відносини, взаємозв’язки між її елементами [33, с.186]. Принципи синтезують і відбивають об’єктивність законів суспільного розвитку, характерні риси практики управління [84, с.16]. На основі принципів організується процес управління, тобто науково обґрунтоване впровадження дій для здійснення управлінських функцій, вибору методів і прийомів управлінського впливу [33, с.78].

Принцип (лат. «principium» – начало, основа) [39] – багатозначне поняття, що в залежності від контексту може означати:

1. те первинне, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки;

2. внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні та теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різних сферах діяльності.

Принцип [39] – це певне правило, сформульоване на пізнання законів чи закономірностей чинити саме так.

Існує "Чотири основні правила податків" [93]:

- податки повинні платити всі громадяни, кожен - у відповідності зі своїм доходом;

- податок, який слід сплатити, повинен бути точно визначений, а не змінюватися довільно;

- кожен податок повинен стягуватися в такий час і таким способом, які найменш сором’язливі для платників;

- податок повинен встановлюватися за принципом справедливості. Це стосується розмірів платежу, санкцій за несплату, рівності в розподілі рівнів оподаткування, співмірності з доходами і т.д. "Податок, необдумано встановлений, створює сильні спокуси до обману; але зі збільшенням цих спокус зазвичай посилюються і покарання за обман. Таким чином, закон, порушуючи перші початку справедливості, сам породжує спокуси, а потім карає тих, хто не встояв проти них..." [93].

Принципи загальнообов’якового державного пенсійного страхування [2, ст.7]:

• законодавче визначення умов здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

• обов'язковість пенсійного страхування осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»[2], та надання їм права на отримання виплат на умовах, передбачених цим Законом;

• можливість добровільної участі в державному пенсійному страхуванні для осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

• заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

• рівноправність застрахованих осіб щодо призначення пенсій, надання соціальних послуг і виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

• призначення, перерахунку та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), з якого виплачувалися страхові внески;

• солідарність поколінь і субсидування;

• фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

• залучення частини страхових внесків на накопичувальні пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення виплат з цих рахунків довічної пенсії та одноразової виплати залежно від розмірів накопичень з урахуванням інвестиційного доходу та на перерахування до страхових організацій для оплати договорів колективного страхування;

• державного гарантування реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;

• організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави;

• обов'язковість фінансування Пенсійним фондом витрат, пов'язаних з наданням пенсій та соціальних послуг, веденням обліку коштів на накопичувальних пенсійних рахунках та виконанням доручень застрахованих осіб стосовно коштів, облікованих на їх накопичувальних пенсійних рахунках, відповідно до цього Закону;

• цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

• відповідальність страхувальників та страховика за порушення норм, передбачених цим Законом, а застрахованих осіб – за невиконання покладених на них обов'язків;

• пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом [2].

Платниками збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є [2]:

1) суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади;

3) фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;

6) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

7) юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;

9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше;

10) підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв’язку, а також оператори цього зв’язку, які надають свої послуги безоплатно.

При цьому збір на обов’язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільникового зв’язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв’язку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних або експлуатаційних якостей чи характеристик.

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів [2, ст.2]:

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі – солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення.

Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес.

Страхування — це система обмінно-перерозпо­дільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.

Організація страхової справи ґрунтується на виділенні суб’єк­тів страхування і форм страхових відносин. Суб’єктами загальнообов’язкового державного страхування є застрахована особа або інша особа, страхувальник та страховик.

Страхувальники [2, ст.1] — роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страхувальник зобов'язаний [34, с.15-19]:

1. вчасно вносити страхові платежі;

2. надавати страховику достовірну інформацію про ступінь ризику, обставини, які можуть впливати на його зміну, та про будь-які зміни стану страхового ризику;

3. повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

4. вживати заходів щодо зменшення збитків, спричинених страховим випадком;

5. повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

Страховик [34, с.15-19] — юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.

Страховик зобов'язаний [34, с.15-19]:

1. ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2. впродовж двох робочих днів -з моменту, коли йому стало відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення документів, необхідних для виплати страхової суми (страхового відшкодування);

3. при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування в передбачений договором термін;

4. відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання збиткам, або зменшенню їх, якщо це передбачено умовами договору;

5. тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Застрахована особа [2, ст.1] — фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Представники застрахованих осіб [2, ст.1] - профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Таким чином, можна зробити висновок, що основними повинні бути принципи, запропоновані А. Смітом:

- податки повинні платити всі громадяни, кожен - у відповідності зі своїм доходом;

- податок, який слід сплатити, повинен бути точно визначений, а не змінюватися довільно;

- кожен податок повинен стягуватися в такий час і таким способом, які найменш сором’язливі для платників;

- податок повинен встановлюватися за принципом справедливості.

1.2. Роль пенсійного страхування в українській економіці

Державний бюджет [44, с. 343] — це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Він характеризує систему економічних відносин щодо формування державних фінансових ресурсів і напрямки їх використання в інтересах суспільства.

Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів [38].

Надходження до державного бюджету України у січні-травні 2011 року зросли на 26,8%, порівняно з аналогічним періодом минулого року [45].

У січні-травні 2011 року до державного бюджету України надійшло 118 млрд. 988,2 млн. грн. (з урахуванням власних надходжень бюд­жетних установ та субвенцій із місцевого бюджету), що на 25 млрд. 152,2 млн. грн., або на 26,8%, більше, ніж за відповідний період 2010 року [45].

До загального фонду держбюджету в січні-травні 2011року надійшло 103,57 млрд. грн., що на 38,5% перевищує аналогічний показник минулого року [45].

З метою забезпечення пенсійного страхування в Україні створено самостійну державну установу, яка має статус державного цільового позабюджетного фонду – Пенсійний фонд України. Діяльність фонду має важливе значення, оскільки в нашій країні нараховується більше 14 млн. пенсіонерів та понад 1,3 млн. осіб, що одержують допомогу на дітей. Система формування, накопичення та використання коштів, необхідних для забезпечення достатніх і безперебійних пенсійних платежів не є простою. А в процесі проведення пенсійної реформи вона ще більше ускладнюється [49, с.35].

Пенсійний фонд [2, ст.1] – це цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені цим Законом.

За оперативними даними, до Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування у січні-травні 2011 року надійшло 79 880,7 млн. грн., що в порівнянні з відповідним періодом минулого року більше на 5 204,8 млн. грн., або на 107 відсотків. Власні надходження склали 53 205,2 млн. грн., що становить 102,9 відсотків планових призначень. Власні доходи в порівнянні з відповідним періодом минулого року збільшились на 9 710,1 млн. грн., або на 122,3 відсотка [70].

Видатки на виплату пенсій та грошової допомоги за січень-травень 2011 року становлять – 86 674,9 млн. гривень.

 Бюджет Пенсійного фонду України на 2010 рік [87] був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 №626.

У 2010 році виплату пенсій та грошової допомоги 13,6 млн. пенсіонерів забезпечено фінансовими ресурсами в повному обсязі у всіх регіонах України.

Фінансування виплат здійснювалось за рахунок залишку коштів, який склався на початок року, надходжень власних коштів Фонду, планових асигнувань з Державного бюджету України та позичок, що надавалися Державним казначейством України відповідно до ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на покриття тимчасових касових розривів, пов’язаних з виплатою пенсій.

До Пенсійного фонду за 2010 рік надійшло 183 565,2 млн. гривень. При цьому, власні надходження склали 119 342,7 млн. гривень [70].

З Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм виділялися кошти із загального та спеціального фондів. Загальна їх сума становила 64 086,5 млн. грн., в тому числі 59 963,8 млн. грн. – кошти загального фонду, 4 122,7 млн. грн. – кошти спеціального фонду [70].

Надходження коштів за додатковими зборами на виплату пенсій, які зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України, склали 4 138,2 млн. гривень. В загальному обсязі цих надходжень найбільше коштів надійшло з послуг операторів стільникового рухомого зв’язку – 1 358,0 млн. грн., або 32,8 % загального обсягу надходжень, з операцій по відчуженню легкових автомобілів – 1 279,1 млн. грн., або 30,9%, з операцій купівлі-продажу валюти – 1 005,1 млн. грн., або 24,3 відсотка.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття надійшло 24,4 млн. грн., з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України – 111,6 млн. гривень [70].

Обсяг видатків на виплату пенсій та грошової допомоги, а також пов’язаних з ними адміністративних видатків, у порівнянні з минулим роком зріс на 25 743,4 млн. грн. і склав 191 472,7 млн. гривень. Витрати, які передбачено проводити за рахунок власних коштів, становили 154 754,9 млн. грн., або майже 80,8% загального обсягу видатків за звітний період.

Видатки за рахунок коштів Державного бюджету України становили 36 296,1 млн. грн., з яких на [70].:

• виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби – 1 120,6 млн. гривень,

• виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд – 15 080,1 млн. гривень,

• компенсацію різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників – 634,0 млн. гривень,

• виплату пенсій особам, вивільненим у зв'язку із закриттям Чорнобильської АЕС – 11,5 млн. гривень,

• виплату пенсій, доплат та компенсацій до них, призначених згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – 5 232,2 млн. гривень,

• виплату пенсій працівникам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах – 4 547,2 млн. гривень,

• виплату пенсій працівникам сільськогосподарського виробництва з особливо шкідливими та важкими умовами праці – 375,1 млн. гривень,

• пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці – 9 295,4 млн. гривень.

Видатки на пенсійні виплати громадянам, які достроково вийшли на пенсію, склали 25,3 млн. гривень.

Виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань профінансована на загальну суму 396,5 млн. гривень.

Протягом року здійснювались перерахунки розмірів пенсій відповідно до прийнятих нормативно-правових актів, що сприяло зростанню середнього розміру пенсійної виплати, яка станом на 1 січня 2011 року склала 1 151,93 гривні [70].

Пенсійний фонд заявляє про завершення фінансування виплати пенсій за червень.

«Пенсійний фонд завершив фінансування виплати пенсій і грошової допомоги за червень 2011 року у всіх регіонах України», - зазначено в повідомленні агентства «Українські новини» із посиланням на прес-службу Пенсійного фонду.

Загальний обсяг витрат на пенсійні виплати в червні становив 17,7 млрд. гривень. Раніше Пенсійний фонд пообіцяв пенсіонерам безперебійну виплату пенсій.

Віце-прем'єр-міністр Сергій Тігіпко заявляв, що ухвалення реформи дозволить вийти на бездефіцитний пенсійний фонд до 2014 року. У 2011 році дефіцит, за його словами, становитиме 17,7 мільярда гривень. На початку 2011 року в Україні нараховувалося 13,7 мільйона пенсіонерів [73].

До основних задач Пенсійного фонду України можна зарахувати [60]: забезпечення виплат пенсій громадянам України (які згідно з законодавством мають право на її одержання); фінансування загальнодержавних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення; організація виплат пенсій громадянам, які виїхали за межі України.

З метою вирішення цих задач Пенсійний фонд України здійснює мобілізацію фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення таких виплат, управління пенсійними коштами та організацію платежів населенню, пов'язаних з пенсійним обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

До функцій Пенсійного фонду України належать [60]:

– керівництво та управління розвитком загальнообов'язкового державного соціального страхування;

– збір, акумуляція та облік страхових внесків;

– призначення, фінансування і виплата пенсій, допомоги на поховання;

– контроль за цільовим використанням пенсійних коштів;

– ведення обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках;

– адміністративне управління Накопичувальним пенсійним фондом;

– інші функції.

Діяльність Пенсійного фонду України здійснюється на основі бюджету, в якому відображено порядок утворення та використання цільового страхового фонду. До джерел формування коштів фонду належать:

1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (крім тих, що спрямовуються до Накопичувального пенсійного фонду);

2) інвестиційний дохід, що утримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету в майбутні періоди;

3) залучені кошти (державного бюджету та державних цільових фондів);

4) суми фінансових санкцій за порушення порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів фонду;

5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

6) добровільні внески;

7) інші надходження.

З метою фінансування витрат до Пенсійного фонду України мобілізуються власні та передані доходи. Власні доходи – це надходження до Пенсійного фонду України у формі обов'язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від інвестування та надходження у вигляді фінансових санкцій. Переданими доходами є кошти, що передаються Фонду з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цільових фондів. Структуру доходів Пенсійного фонду України відображено на рис.1.1 [60].

Переважну частину доходів фонду утворюють власні доходи, що становлять практично 90% від обсягу всіх надходжень. У структурі власних надходжень понад 80% припадає на обов'язкові внески суб'єктів підприємницької діяльності. Це установлені законодавством України відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ та фізичних осіб до Пенсійний фонд України. Їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються працівникам (основна і додаткова зарплата, компенсаційні виплати та ін.). Нині такі відрахування установлено на рівні 32,3%. До цієї групи належать також кошти, що надходять до Фонду від платників єдиного сільськогосподарського податку.

Обов'язкові внески громадян [60] – це відрахування від заробітної плати працівників, що залучаються суб'єктами підприємницької діяльності, а також осіб, які працюють на умовах трудового договору. Залежно від суми заробітної плати громадян відрахування до Пенсійного фонду України становлять 1–2% від її величини. Якщо сукупний оподатковуваний дохід особи не перевищує 150 грн, сплачується внесок у сумі 1%. У разі, коли такий дохід перевищує 150 грн – 2%. Для платників окремих категорій (державні службовці, науковці та ін.) установлено ставку до 5%.

Рис. 1.1. Структура доходів Пенсійного фонду України [60]

Передані кошти фонду [60] – це ресурси, що передаються Пенсійному фонду України з метою забезпечення пенсійних та пов'язаних з ними виплат, які фінансуються за рахунок Державного бюджету або цільових фондів. До них, зокрема, належать кошти Державного бюджету, місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ін. Передача таких коштів Пенсійного фонду України зумовлена тим, що мобілізація доходів для забезпечення зазначених витрат проводиться бюджетними установами, а їх виконавцем є Пенсійний фонд. Такий порядок передбачено законодавством України з метою організації більш ефективного пенсійного обслуговування. Так, кошти державного бюджету передаються фонду для забезпечення виплати пенсій військовослужбовцям.

Ми звикли до того, що пенсія — це виплати, які ми заробили тяжкою працею, і держава зобов’язана забезпечити її надання на рівні, що гарантує як мінімум гідне життя. Важко не погодитися з таким твердженням у цивілізованій державі у ХХІ столітті. З іншого боку, всі аналітичні дослідження [48] вказують на поглиблення кризи пенсійної системи, яка впливає на всі державні фінанси та створює загрозу для економічного розвитку України.

Пенсіонер [2, ст.1]- особа, яка відповідно до Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених Законом .

Пенсія [2, ст.1]- щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених Законом [2].

Пенсійні виплати [2, ст.1]– грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

В Україні пенсії отримують три категорії людей [74] - діти, які втратили батьків отримують пенсію з втрати годувальника, інваліди працездатного віку отримують пенсію з інвалідності і люди похилого віку отримують пенсію за віком або за вислугою років. Ці три категорії людей отримують утримання від держави з однієї простої причини - вони з тих чи інших причин не можуть працювати. Пенсіонер, це людина, яка не може працювати в силу свого віку або фізичного стану. Якщо людина працює, то вона не пенсіонер.

Проте в Україні більше чотирьох мільйонів пенсіонерів [74] - майже кожен четвертий - працюють. Дійсно, пенсійний вік в 60 років для чоловіків і 55 років для жінок був встановлений ще за часів індустріалізації. За цей час люди не тільки стали жити довше, але і їх якість життя покращилася. Жінка в 55 років може і хоче працювати і статистика показує, що саме цим вона і займається - переважна більшість пенсіонерів обох статей у віці до 60 років працюють. При цьому паралельно вони отримують ще й пенсії.

Це не дає Пенсійному фонду можливості збільшити пенсії тим, кому вони дійсно потрібні - людям похилого віку, які вже не можуть працювати в силу свого віку.

Дармоїди ж, навпаки, ніяких пенсій не отримують. Середньостатистичний громадянин впевнений в тому, що держава дасть йому пенсію. Незалежно від того, де і як ця людина працювала, і чи працювала вона взагалі. Чинне законодавство цілком і повністю підтверджує цю тезу. Пенсіонер з мінімальним стажем і мізерними відрахуваннями в Пенсійний фонд може претендувати на 600-700 грн. пенсії, а ветеран праці з гідною зарплатою отримує 1200-1400 грн. пенсії, максимум дві тисячі гривень. Пенсійна реформа зруйнує ці ілюзію. Без мінімального трудового стажу в п'ятнадцять років (зараз вистачає і п'яти), без сплати до Пенсійного фонду мінімальних платежів пенсіонер не буде мати права на отримання навіть мінімальної пенсії. Він буде змушений або працювати, або обов'язок з утриманню цієї особи ляже на плечі дітей і родичів [74].

Безробітний (він же дармоїд) [78] – це людина в працездатному віці, вміє і хоче працювати, але не має роботи і трудового доходу з не залежних від нього причин.

Державний центр зайнятості у січні-травні цього року працевлаштував на 13,7% більше громадян, ніж за аналогічний період 2010 року. А саме - 347,5 тис. осіб. Рівень працевлаштування незайнятих громадян збільшився до 30,9% проти 30,3% у січні-травні 2010 року, повідомляє Державний центр зайнятості.

У січні-травні 2011 року послугами державної служби зайнятості скористались 1 млн. 124,3 тис. незайнятих громадян. Статус безробітного мали 925,9 тис. осіб, з яких отримували допомогу по безробіттю – 771,8 тис. осіб [66].

Протягом січня-травня 2011 року проходили професійне навчання 118,1 тис. безробітних, що на 23,5% більше, ніж у січні-травні 2010 року. Рівень охоплення професійним навчанням зріс з 11,6% до 12,8% [71].

Станом на 1 червня 2011 року на обліку в центрах зайнятості [66] перебувало 565,9 тис. незайнятих громадян. Серед них: 316,6 тис. осіб складали жінки; 249,3 тис. осіб – чоловіки; 237,9 тис. осіб – молодь; 36,6 тис. осіб – вивільнені працівники; 116,4 тис. – особи, не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Статус безробітного мали 549,2 тис. осіб, з яких 406,1 тис. отримували допомогу по безробіттю. Із загальної чисельності безробітних 220,7 тис. осіб проживали у сільській місцевості (328,5 тис. – у містах).

Протягом січня-травня 2011 року роботодавці зареєстрували у службі зайнятості 589,1 тис. вакансій, підрахували в Державному центрі зайнятості України.

Станом на 1 червня 2011 року кількість вакансій у базі даних державної служби зайнятості становила 95,0 тис., у тому числі: для робітників – 46,7 тис., для службовців – 32,5 тис. та 15,8 тис. – для осіб, які не мають спеціальної підготовки [59].

Таким чином, можемо зробити висновок, що Пенсійний фонд України відіграє важливу роль в державному пенсійному страхуванні. Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

• забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України;

• збір і акумуляція внесків, призначених для пенсійного забезпечення та виплати допомоги;

• розширене відтворення коштів пенсійного фонду України на основі принципів самофінансування;

• участь у фінансуванні програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення та страхуванні здоров'я пенсіонерів через страхові компанії;

• організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення;

• контроль за своєчасним надходженням страхових внесків до цього фонду;

• контроль над правильним витрачанням коштів фонду;

• участь у підготовці пропозицій для державних програм соціального розвитку;

• участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на удосконалення системи пенсійного забезпечення та прядка підвищення розміру пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін тощо.