1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.

Тepмин management (в пep. c aнгл.) oзнaчaeт "yпpaвлeниe". Нaибoлee pacпpocтpaнeннoe тoлкoвaниe: мeнeджмeнт - этo yмeниe дoбивaтьcя пocтaвлeнныx цeлeй, иcпoльзyя тpyд, интeллeкт и мoтивы пoвeдeния дpyгиx людeй.

Сyщecтвyeт нecкoлькo пoнятий мeнeджмeнтa, oпpeдeляющиx eгo кaк: 1)диcциплинy, изyчaющyю пpoцeccы yпpaвлeния пpeдпpиятиями, кoтopaя oбoбщaeт oпыт pyкoвoдитeлeй и peзyльтaты нayчныx иccлeдoвaний, и пoэтoмy пoлeзнa кaк для нaчинaющиx, тaк и для oпытныx мeнeджepoв; 2) нeпocpeдcтвeннo пpoцecc yпpaвлeния; 3) aппapaт yпpaвлeния, т.e. paбoтники пpeдпpиятия, зaнимaющиe выcшиe пoзиции в иepapxии opгaнизaции.

Мeнeджмeнт являeтcя и нayкoй, и иcкyccтвoм, т.к. cyщecтвyют oпpeдeлeнныe пpиeмы yпpaвлeния. Нo oни мoгyт быть кaк эффeктивны в oдниx cитyaцияx, тaк coвepшeннo нeпpигoдны в дpyгиx. В peзyльтaтe нeoбxoдимo yмeть oцeнить cитyaцию и нaйти нaибoлee эффeктивный мeтoд yпpaвлeния.

Сyщнocть мeнeджмeнтa зaключaeтcя в eгo фyнкцияx, ocнoвными из кoтopыx являютcя: плaниpoвaниe, opгaнизaция, мoтивaция и кoнтpoль.

Зaдaчи мeнeджмeнтa: тaктичecкaя - этo пoддepжaниe ycтoйчивoгo фyнкциoниpoвaния opгaнизaции; cтpaтeгичecкaя - этo paзвитиe пpeдпpиятия и пepeвoд eгo нa бoлee выcoкий и кaчecтвeннo инoй ypoвeнь.

Управління –сфера людської діяльності, яка виникла внаслідок поділу праці і за допомогою якої людина впливає на певні процеси для досягнення певних цілей.

Види менеджменту: фінансовий, виробничий, операційний, управління персоналом, загальна адміністрація.

Рівні менеджменту: 1) вищий (корпоративний) : директор, заступник, топ менеджер (здійснюється розробка корпоративної стратегії, визначається місце під-ва, певні цілі, завдання тощо); 2) середній (рівень бізнесу одиниць, СЗД – стратегічних зон господарювання): керівники виробничих та функціональних підрозділів в орг.-ї (розвобка та реалізація оперативних планів, які були прийняті вищим кервництвом); 3) нижчий (операційний): керівники секторів, груп, майстри, бригадири, які координують діяльність операційних виконавців.

Орг.-я – група людей, діяльність яких координується для досягнення основної мети або спільних інтересів. Ознаки орг.-ї: 1)наявність мети 2)відособленість (замкнутість внутрішніх процесів) 3) саморегулювання (можливість самостійно вирішувати життя своєї орг.-ї) 4)наявність апарату упр-ня 5) організаційна культура.

Всі орг.-ї мають загальні характеристики:

1)-вхід в орг.-ю (фізичні ресурси, фінансові, людські, інформаційні); -трансформаційний процес (планування, контроль, організація, мотивація); вихід з орг.-ї (продукти (фін результат)).

2) кожна орг.-я є відкритою системою; 3) в орг.-ї існує горизонтальний (формування окремих підрозділів) та вертикальний поділ праці (поглиблений поділ праці у цих підрозділах); 4) всі орг.-ї мають структуру упр-ня4 5) основним успіхом для орг.-ї є отримання результату.

2. Виникнення науки про менеджмент та напрямки еволюції управлінської думки.

Менеджмент як наукова дисципліна розвивався не в процесі проходження послідовних етапів, а скоріше в результаті появи й розробки декількох підходів, які іноді існували паралельно. Cерйозні прориви в розвитку теорії керування завжди були обумовлені досягненнями в інших, суміжних, областях: у математиці, інженерній справі, психології, соціології й антропології. У міру їх розвитку дослідники менеджменту, як теоретики, так і практики, усе більше довідувалися про фактори, що впливають на успіх організації. Ці знання допомогли їм визначити причини неспроможності деяких ранніх теорій і розробити нові підходи. А тим часом увесь світ став ареною різких і серйозних змін. Інновації в сфері технологій ставали усе більш частими й істотними, а уряд почав проявляти до бізнесу більший інтерес. Ці й інші фактори сприяли тому, що дослідники серйозно задумалися про існування потужних сил за рамками організацій. У зв'язку із цим з'явилися принципово нові підходи.

Остаточно ідеї менеджменту як наукової дисципліни сформувалися в США, що було пов’язане з:

1. досягнення успіхів у сфері бізнесу США визначалася компетентністю будь-якого громадянина

2. підтримка урядом США освіти сприяло збільшенню кількості людей здатних до бізнесу

3. незначне регулювання бізнесу зі сторони уряду США в той період надавало можливість для збільшення обсягів виробництва і сприяло виникненню великих компаній, управляти якими без коштів було неможливо.

При підході до науки управління з погляду наукових шкіл менеджмент розглядається із чотирьох різних точок зору: школи наукової організації управління, школи адміністративного управління, школи людських відносин і біхевіоріської школи й школи науки управління (або кількісного підходу). При процесуальному підході менеджмент розглядається як безперервна серія взаємозалежних управлінських функцій. При системному підході упор робиться на те, що менеджери повинні розглядати організацію як сукупність взаємозалежних елементів, зокрема персоналу, структури, завдань і технологій, націлених на досягнення різних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища. При ситуативному підході підкреслюється, що вибір різних управлінських методик повинен бути обумовлений конкретною ситуацією. Оскільки й у самій організації, і в навколишньому середовищі існує безліч факторів, єдиного "найкращого" способу керування організацією не існує. Найефективнішим буде метод, найбільш підходящий для конкретної ситуації. Вчений Кравченко виділяє 5 етапів розвитку управлінської думки:

1. релігійно-комерційна (Шумпетерська цивілізація, 3 тис. р. до н. е.)

Коли каста жреців перетворилися на касту релігійних функціонерів-менеджерів. Цьому передувала заміна приноситилюдські жертви у вигляді дрогоцінностей, прод. харчування.

2. світсько-адміністр. (закони царя Хамураппі, 1792-1750)

При ньому – закони (285) дозволяли зробити ефективну систему управління і регулювати відносини між соціальними верствами населення.

3. виробничо-будівний (Новуходоносор, 605-562 до н. е.)

Була створена система виробничого контролю, властиве застосування нових методів в управлінні, була створена система контролю якості продукції.

4. управлінська революція (18-19 ст.)

Пов’язана з промисловим переворотом. Власник засобів виробництва перестає не тільки приймати участь у виробничому процесі, а й у процесі виробництва. Ф-ції управління він перекладає на найманого працівника, але при цьому ф-ції контролю залишається.

5. менеджерська (20 ст.)

Менеджери зайняли ключові позиції в управлінні виробництвом.

3.Ф. Тейлор «Принципи наукового управління».Фредерік І. Тейлор виділив принципи наукового управління. Спостерігаючи за тим, що він називав «ухилянням від виконання службових обов’язків» (працівники навмисно працювали повільніше, ніж могли б, він вивчив і захронометрував кожний сегмент праці робітників, визначив, що кожен робітник повинен виробляти, а тоді відшукав найефективніший метод для виконання кожної частини загального завдання). Крім того, Тейлор запровадив відрядну систему оплати праці, тобто почав збільшувати з/п кожного працівника, який виконував або перевиконував плановий рівень випуску продукції.

Принципи:1)пр. розподілу праці розповсюджується на всю управлінську діяльність, оскільки за менеджером повинна бути закріплена функція планування, а за робітником – функція планування.2)пр. вимірювання праці передбачає вимірювання робочого часу за допомогою так званих «одиниць часу». 3)пр. завдань-інструкцій: виробничі завдання повинні бути не тільки щохвилинно розписані, але й супроводжуватися детальним описом оптимальних методів їх виконання. 4)складання програм стимулювання: для робітника повинно бути зрозуміло, що будь-який елемент праці має свою ціну і його оплата залежить від обсягів виробництва продукції, а у випадку досягнення вищої продуктивності працівнику виплачуються преміальні.5)пр. «праця як індивідуальна діяльність» має на увазі, що вплив групи робить працівника менш продуктивним.6)мотивація – особиста зацікавленість, є рушійною силою для більшості людей.7)пр. ролі індивідуальних здібностей стверджує про існування відмінностей між здібностями працівників і менеджерів: працівники працюють заради сьогоднішньої вигоди, а менеджери – заради вигоди у майбутньому.8)правила та стандарти менеджменту відстоюють всі авторитарні методи управління, за якими організаційні правила і стандарти, що регламентують працю, повинні бути посилені.9)пр. ролі професійних спілок базувався на скептичному ставленні до профспілкового руху, оскільки лише широке впровадження принципів менеджменту здатне зменшити конфлікт між працівниками та адміністрацією.10)пр. розвитку управлінського мислення: з управлінської практики повинні бути виведені певні закони, а управління повинно набути такого ж наукового статусу, що й інженерна справа.

Отже, головна заслуга Тейлора – він як засновник школи «наукового управління» (наукового менеджменту) розробив методологічні основи нормування праці, стандартизував трудові операції, запровадив наукові підходи до підбору, розстановки і стимулювання працівників.

4. Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту. Теорія та практика менеджменту демонструють чітко сформовані підходи в управлінні - японську та американську моделі менеджменту. При збігу загальних, стратегічних напрямів боротьби за лідерство існують і особливості в підходах провідних японських та американських компаній до того, як забезпечити свої переваги в економічному суперництві на світовому ринку. Принциповою відмінністю двох названих моделей менеджменту є те, що японська побудована на колективізмі, а американська - на індивідуалізмі та конкуренції між людьми. Всі інші відмінності є похідними від неї..Японська система менеджментуЯпония первой в мире стала развивать современный менеджмент с «человеческим лицом», привлекая всех работников к деятельности предприятий и фирм, к изготовлению качественной продукции с низкими издержками. В бедной естественными ресурсами стране традиционно культивируется принцип: «наше богатство — человеческие ресурсы», в соответствии с которым создаются условия для наиболее эффективного использования этих ресурсов. Японский менеджмент постоянно использует наиболее полезные концепции управления западных стран, их методы и технику, приспосабливая их к своим национальным особенностям, сохраняя и усиливая тем самым свои ценности и способствуя установлению особого стиля мышления и методов, присущих только японским менеджерам. Японская модель менеджмента основывается на философии «Мы все одна семья», поэтому самая важная задача японских менеджеров — установить нормальные отношения с работниками, сформировать понимание того, что рабочие и менеджеры — одна семья. Важным методом укрепления связей служащих с руководством и фирмой в целом является поощрение интенсивного общения друг с другом, которое выражается в различных формах. Японский менеджмент использует и определенный порядок найма, продвижения и обучения служащих. Широко практикуется найм по рекомендации кого-либо из сотрудников фирмы, который несет ответственность за свою рекомендацию. Организационно-техническое содержание японского менеджмента включает в себя систему «Канбан» («точно во время») комплексное управление качеством, ориентацию только на потребителя, методы «участвующего управления» и «опережающего мышления», гибкую оргструктуру, систему управленческого контроля и др. При функциональных подразделениях центрального управленческого аппарата фирм, как правило, создаются специальные центры, которые:постоянно изучают запросы и тенденции развития рынка, требования к качеству продукции, разрабатывают стандарты качества с учетом требования рынка; разрабатывают меры по улучшению выпускаемой продукции, проведения исследований, связанных с выпуском новых изделий; создают модели новых видов продукции, а также разрабатывают производственно-технические критерии для изготовления продукции высокого качества с минимальными затратами; оценивают эффективность функционирования системы контроля за качеством продукции в соответствии со стандартами качества; Руководство компании координирует деятельность отделений, исследовательскую работу, маркетинг, вопросы привлечения капитала. На наиболее важные управленческие решения отделений может быть наложено вето

В США впервые сформировалась наука и практика менеджмента. Американский менеджмент впитал в себя основы классической школы, основателем которой является Анри Файоль. Современный американский менеджмент в таком виде, какой сложился в настоящее время, базируется на трех исторических предпосылках: Наличие рынка; Индустриальный способ организации производства; Корпорация как основная форма предпринимательства. Американская модель менеджмента ориентирована на такую организационно-правовую форму частного предпринимательства, как корпорация (акционерное общество), возникшую еще в начале XIXв. Американские корпорации широко используют в своей деятельности стратегическое управление. В области управленческих стратегий характерно: Определенность в широкой области, Динамичное развитие капитала и эффективное использование ресурсов, акцент на финансовых ресурсах, Производственная политика рассчитана на короткий срок, Каждое отделение самостоя­тельно несет ответственность за риск, В произв-нной стратегии используютсявозможности конкуренции. Именно в американской модели менеджмента возникает идея стратегического управления и планирования в организации, не менее важная мысль о привлечении работников к управлению – партисипативный менеджмент, именно в США впервые появляются крупные корпорации с наемными менеджерами, возникает и сама наука управления. Характерно индивидуализм - люди имеют индивид ответственность. Самоутверждение отдельных руководителей подразделений на предприятии. Нет чувства преданности работников своему раб месту. Не смешивают личные отношения с рабочими.

5.Особливості концепції цільового управління Пітера Друкера. Пітер Фердинанд Друкер (1909-2005) – амер вчений австрійського походження, економіст, публіцист, педагог та один з найвидатніших теоретиків менеджменту 20 ст.

Він є одним із творців теорії упр-ня за цілями, розробником методу навчання за кейсами (case study), ініціатором порівняльного дослідження культур.

В рамках теорії упр-ня за цілями, діяльність по формуванню і встановленню системи цілей і робота з ними розглядається як головна задача менеджера, а система цілей як фактор, що впливає на структуру орг.-ї і забезпечує її ефективне функціонування і довгостроковий розвиток.

Друкер повязує виникнення системи цілей з різноманіттям задач, які розв’язуються менеджерами в різних секторах, а також з розмаїттям потреб різних соц. груп як усередині, так і поза орг.-ю, зацікавлених у її діяльності. Він формує дві тези:

1)менеджер не може ефективно керувати орг.-ю, орієнтуючись тільки на економічну мету. 2)робота з удосконаленням системи цілей і із системою цілей необхідна будь-яким діловим орг.-м, оскільки їхнє виживання й успішний розвиток залежать від задоволення різноманітних потреб соц. груп.

Виходячи з цього, Друкер формує зразковий перелік цілей орг.-ї, пов’язанихз:

1)визначенням типу (типів) ринків, на якому вона повинна працюваим;

2)установленням типу продукту, що випускається на даний ринок;

3)визначенням рівня планового прибутку;

4)установленням типу і джерела необхідних ресурсів;

5)відношенням до нововведень і припустимого ризику;

6)задоволенням потреб персоналу;

7)забезпеченням суспільного визнання її діяльності в більш широкому соціумі;

8)розвитком менеджменту як головного фактора організаційного розвитку.

У рамках даної концепції робота з цілями необхідна для підвищення ефективності діяльності і розробки довгострокових стратегій розвитку орг.-ї. зміст цієї роботи може бути зведений до вибору переліку цілей, розміщенню пріоритетів у системі цілей, «врівноважуванню» та «жонглюванню» цілями. Нарешті, саме зі співвіднесеннями реальних результатів із плановими (на основі створеної системи цілей), а також зі співвіднесенням цілей між собою зв’язується оцінка ефективності діяльності орг.-ї.

Розглядаючи цілі як плановий результат діяльності орг.-ї, Друкер намагається визначити задачі, рішенню яких сприяє робота з цілями: 1)оцінка «широкого спектра комерційних, виробничих і соц. процесів» їхньої інтерпретації; 2)перевірка істинності тверджень, латентно закладених менеджером в основу проведеного курсу; 3)оцінка і прогнозування поводження окремих працівників, підрозділів і інших орг.-й; 4)удосконалювання діяльності орг.-й.