7.31 Три поділи Польщі

Річ Посполита в другій половині XVIII ст. переживала економічний застій і глибоку політичну кризу. Режим так званої шляхетської демократії привів країну до повної залежності від іноземних держав.

Уряди царської Росії, абсолютистської Пруссії та Австрії розпочали між собою боротьбу за сфери впливу в Польщі.

Ще в 1770 р. Австрія та Пруссія окупували частину Речі Посполитої. Конвенція 1772 р. оформила І поділ Польщі.

Внаслідок першого подічу Польщі в 1772 р. майже всю територію Ру­ського (без Холмської землі), Белзького і західну частину Волинського та Подільського воєводств загальною площею 56,2 тис. км" загарбала Авст­рія. Згадані землі штучно об'єднали з південною частиною польських (Краківського, Сандомирського та Люблінського) воєводств у так зване королівство Галичини і Лодомерії з центром у Львові. Східним кордоном цього утворення стала р. Збруч.

До Пруссії відійшла частина Великої Польщі.

Росія отримала частину Східної Білорусі.

Уряди царської Роси, абсолютистської Пруссії та Австрії вступили союз проти революційної Франції*. Але придушити революцію не змогли і всі сили кинули проти Польщі, де чотирирічний сейм (1788—1792) прово­див важливі реформи, зокрема прийняв конституцію, що відображала пев­ний вплив ідей Французької буржуазної революції.

У здійснених реформах реакція вбачала загрозу поширення револю­ційних ідей в Європі. Катерина II заявляла, що вона не погодиться "ні за що з цим новим станом речей". Противники нової конституції - - польські магнати й шляхта звернулися до уряду царської Росії за допомогою, і вона не забарилася.

Прусська дипломатія все наполегливіше домагалася нового поділу Польщі. Уряд Пруссії неодноразово заявляв, що продовжуватиме війну з Францією лише за умови компенсації своїх витрат за рахунок польських земель.

Боячись втратити Пруссію як союзницю у боротьбі проти револю­ційної Франції, царська Росія в липні 1792 р. уклала з нею договір, основні статті якого спрямовувалися проти рішень польського сейму.

12 Січня 1793 р. Царська Росія та Пруссія підписали конвенцію про другий поділ Польщі.

Згідно з цим договором до Пруссії відходили польські землі (Гдан ськ, Торунь, Познань).

До Росії приєднувались Правобережна Україна та центральна части­на Білорусі, з якої було утворено Мінську губернію.

Царський маніфест від 27 березня 1793 р. оголошував про входжен­ня до складу Російської держави Правобережної України та частини Захі­дної Білорусі: 4533 кв. миль території, 410 міст і містечок, 10 081 село з З 011 688 жителями.

Другий події Польщі викликав піднесення національно-визвольного руху. В березні 1794 р. в Кракові розпочалося визвольне повстання під ке­рівництвом Т. Космюшка, у квітні повстання поширювалося на територію Великого князівства Литовського та Правобережну Україну. Тут розпо­всюджувалися листи й прокламації Т. Костюшка із закликами приєднати­ся до повстання, ;ояли таємні шляхетські організації.

Але повстання не мало чіткої програми; основна маса селянства ви­явила пасивність. Врешті-решт повстання придушили війська О. Суворова.

Повстання 1794 р. справило певний вплив на піднесення антифеода­льної боротьби. Почастішали напади кріпаків на панські маєтки, вбивства ненависних визискувачів. Уряд Катерини П, стурбований цими подіями і загостренням відносин, з Туреччиною та Пруссією, пішов на зближення з Австрією, яка була союзником у боротьбі проти Туреччини і непримирен­ним ворогом революційних рухів у Європі.

23 грудня 1794 р. царський уряд уклав таємну угоду з Австрією про новий третій поділ Польщі. У жовтні 1795 р. до цієї угоди приєдналася Пруссія.

Внаслідок третього поділу:

— Австрія загарбала етнічні польські землі — територію Малої Польщі

(Люблін і Краків з прилеглими районами);

— Пруссія — Велику Польщу;

— до складу Росії ввійшли Західна Волинь, Західна Білорусь, Ли­тва і Курляндія.

Внаслідок трьох поділів — 1772, 1793 і 1795 рр. Польсько-Литовська держава перестала існувати.

Левова частка, тобто 62 % території та 45 % населення колишньої Речі Посполитої, дісталася Росії; 18 % землі та 32 % населення — Австрії відповідно 20 і 23 % відійшло до Пруссії. Ці радикальні зміни на політич­ній карті Східної Європи прямо позначилися ка українцях.

У 1772 р. українці Галичини та Буковини потрапили під австрійське панування. До 1795 р, все Правобережжя відійшло до Російської імперії. Історія України вступила нову фазу.