37. Суспільство як соціальна система та соціальне явище.

Суспільство є високоабстрактною категорією, витвореною на перетині соціальної філософії, соціології, історії та інших наук, надзвичайно складним соціальним феноменом, що зумовило різні тлумачення його.

Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

Цей термін вживається і на позначення конкретного виду суспільства з його історичними, економічними, культурними особливостями.

До найхарактерніших сутнісних рис суспільства належать:

— спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою; — цілісність і сталість (єдине ціле); — здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків; — певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв'язків між людьми; — автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток.

Із соціологічної точки зору американський соціолог Едуард-Альберт Шілз суспільством вважав об'єднання, що відповідає таким критеріям: — існування його як елемента більшої системи; — ідентифікація з певною територією; — наявність власної назви та історії; — укладення шлюбів між представниками даного об'єднання (суспільства); — поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього суспільства; — єдність загальної системи цінностей (традицій, звичаїв, норм, законів, правил тощо). Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему. Соціальна система — цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Кожен з цих елементів соціальної системи перебуває у взаємозв'язках з іншими, займає специфічне місце та відіграє певну роль у ній. А завдання соціології полягає у з'ясуванні структури суспільства, науковій характеристиці його елементів, їх взаємодії і взаємозв'язку.

38. Основні ознаки суспільства. Типологія суспільств.

Сучасна соціологія визначає суспільство як сукупність усіх способів взаємодії та форм об'єднання людей, в яких відоб­ражається їхня всебічна залежність.

Ознаки суспільства - це стійкі риси, характеристики, що відрізняють суспільство як цілісне соціальне утворення від інших утворень. Це, зокрема, такі ознаки:• територія, на якій розвиваються відносини та відбувається взаємодія. Територія локалізує організацію соціального життя;• універсальність, тобто різнобічний характер суспільства. Суспільство охоплює все розмаїття соціальних зв'язків, відносин, соціальних інститутів і спільнот. Універсаль­ність його дає можливість створити необхідні умови для за­доволення потреб людини, для самореалізації та досягнення особистої мети;• автономність, тобто здатність до постійного відтворення соціальних зв'язків, внутрішньої саморегуляції за допомогою тих інститутів і організацій, норм та цінностей, котрі утворю­ються власне всередині суспільства; •  інтегративність, тобто можливість підкоряти собі індивідів, нові покоління, залучати їх до соціального життя, відтворювати його структуру.

Аналізуючи суспільство, необхідно виділити елементи, що структурують, формують суспільство як цілісність. До них належать:• статусно-рольові позиції. У соціумі відбувається стан­дартизація різноманітних видів взаємодій, що призводить до появи статусно-рольових моделей поведінки;• соціальні інститути. Статусно-рольові позиції органі­зовані, пов'язані між собою, організованість і впорядкованість за­безпечуються за допомогою соціальних інститутів. Соціальні інститути виникають у процесі суспільного розподілу праці та суспільних відносин у межах соціальної організації суспіль­ства. •  соціально-ціннісні й культурні елементи. Культура ви­значає ціннісні моделі поведінки людей у формі норм моралі, традицій, ціннісних орієнтацій тощо. Проте можливості куль­тури обмежені, лише вона не може забезпечити єдність су­спільства. Тож політична влада через державне регулювання закріплює зв'язки між інститутами, спільнотами там, де впливу культури вже недостатньо, де норми моралі потребують підкріплення у праві, законі, примусі.

Проблема типологізації суспільств передбачає, з одного боку, відокремлення понять «суспільство», «природа», «держава», «країна», з іншого — з'ясування співвідношення між ними. Типологізація суспільств — це класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових рис, які відрізняють одні суспільства від інших.

Залежно від критеріїв соціологи по-різному визначали типи суспільств.

Розвиненість управління і ступінь соціального розшарування розмежовують суспільства на просте і складне. Просте суспільство утворилось близько 30 тис. до н. е. та існувало до 10-6 тис. до н.е. Ознаки: домінування кровно-споріднених зв’язків, родо-племіння організація суспільства, відсутність приватної власності, майнового розшарування, відсутність класів, відсутність держави. Складне суспільство прийшло за зміну простому. Ознаки: Широкі та різноманітні зв’язки між людьми, приватна власність, виникнення додаткового продукту, соціальне розшарування, держава – головний інститут суспільного управління. Науковець Д. Белл розподіляє складне суспільство ще на три типи: аграрне суспільство (ранній етап сладного), індустріальне (з 17ст), інформаційне або посткапіталістичне, технотронне (з 70-х рр. 20 ст). Також суспільство можна класифікувати за політичними режимами, за панівною релігією тощо.