4.Робота з гіпертекстовими документами. Створення внутрішніх гіперпосилань. Створення зовнішніх гіперпосилань. Обʼєдання документів. Схема документу.

orld Wide Web (WWW) — це найвідоміша та найпопулярніша служба Інтернету («Всесвіт­ня павутина»). Це глобальна розподілена по всьому світу інформаційна гіпертекстова мультимедій­на система. Вона дозволила з'єднати в одну систему інформацію різних видів, яка зберігається на різних комп'ютерах. WWW призначена для інтерактивного пошуку інформації. Робота в WWW подібна до віртуальної подорожі по світу з відвідуванням цікавих місць. Інформація в WWW роз­повсюджується у вигляді Web-сторінок (Web-документів). Основним принципом використання Web-сторінок є активізація гіпертекстових посилань, за допомогою яких можна здійснити перехід в інші місця Web-сторінки або до інших Web-сторінок, тим самим уточнюючи або роз'яснюючи по­няття, які були виділені як гіперпосилання, або виконати інші дії асоційовані з ними. В основі WWW лежать два поняття: формат документів НТМL та гіпертекстові посилання. Завдяки гіпертексту Web-сторінки набувають властивості інтерактивності.

Гіпертекст — це текст із виділеними фрагментами, що відіграють роль посилань, активі­зація яких призведе до виконання певних дій, наприклад, виведення графічного зображення, від­творення звуку, відкриття нового документа тощо. Дії, які асоціюються з певними гіперпосиланнями, можуть виконуватися автоматично, наприклад, вставка малюнка в певне місце тексту або програвання музичної мелодії під читання документа. Частіше для активізації гіперпосилання потрібне втручання користувача. Посилання (гіперзв'язки) в документах виділяють іншим ко­льором та підкреслюють. Якщо на гіперпосилання встановити покажчик і клацнути клавішею миші, то будуть виконані дії, пов'язані з даним посиланням. Це може бути перехід на іншу час­тину документа або виклик нового.

Перегляд Web-документів здійснюють за допомогою відповідних програм-переглядачів — броузерів. Часто для цього використовують Internet Explorer та Netscape Navigate.

Web-документи (сторінки) зберігають у файлах в форматі НТМ. Якщо НТМL-файл знахо­диться на сервері і до нього відкрито доступ, то говорять, що електронний документ опублікова­но. Адресою публікації є адреса сервера, до якої додається шлях пошуку файлу з документом на самому сервері. Web-сторінка — це один електронний документ (він може бути малим та доста­тньо великим), яка відіграє роль мінімальної одиниці подання інформації в просторі WWW. Гі­перпосилання дозволяють зв'язати докупи Web-документи, які присвячені одній темі. їх тоді на­зивають Web-вузлом (Web-сайтом).

До основних можливостей програм-броузерів слід віднести:

·        завантаження та відображення Web-сторінок за заданою адресою або після активіза­ції гіперпосилань;

·        набір засобів навігації (шляхом введення адреси в рядку Адреса, кнопка Назад — повер­нення до попередньої Web-сторінки, кнопка Вперед — рух вперед по тих сторінках, до яких було виконано повернення, папка Журнал — дозволяє повернутися до довільної сторінки, яку відвідували протягом останнього часу, папка Вибране — дозволяє шви­дко перейти до ресурсу, ярлик якого створено у цій папці, панель Посилання — за кожною кнопкою цієї панелі закріплена адреса, за якою здійснюються часті звертання);       

·        робота із Web-сторінками (перегляд у повноекраному режимі, настройка кольорів, вибір шрифтів за замовчуванням, зміна способу кодування символів — кирилиця DOS, кирилиця Windows. кирилиця ISO, кирилиця К0И8-Р, створення ярлика Web-сторінки на робочому столі, збереження Web-сторінки на диску, збереження окремих компонент Web-сторінок);  

·        збереження і відкриття файлів різних типів — наприклад, графічних файлів;

·        відправлення повідомлень електронною поштою;    

·        використання каналів для періодичного отримання інформації із Інтернету;

·        пошук Web-сторінок за контекстом (панель Пошук);

·        прослуховування радіопередач (панель Радіо).

Внутрішні гіперпосилання (internal links )– це посилання на об’єкти в межах одного документу. З їх допомогою користувач може переміщатись всередині однієї Web-сторінки. Такі посилання доцільно використовувати на довгих сторінках, щоб мати можливість швидко переміщатись між їх розділами.

Зовнішні гіперпосилання (external links) – це посилання на сторінки, розміщені на іншому Web-сервері.

3. Робота з графічними обʼєктами: таблицями, формулами, організаційними схемами та діаграмами.

Робота з малюнками

Вставка малюнка

Щоб вставити один із малюнків, необхідно:

• встановити курсор клавіатури в те місце документу, де повинен бути малюнок;

• Вставка → Рисунок → Картинки → обрати необхідний файл → Вставить або Вставка → Рисунок → Из файла → обрати необхідний файл → Вставить.

.

Зміна розмірів малюнка

Щоб змінити розміри малюнка, необхідно:

• активізувати малюнок — клацнути на малюнку лівою кнопкою миші — у малюнка з’являються маркери;

• підвести курсор миші до потрібного маркеpa — з'явиться двонаправлена стрілка відповідного напрямку (горизонтальна, вертикальна, діагональна);

• розтягнути (або стиснути) малюнок до потрібного вигляду.

Щоб зняти активізацію, досить клацнути лівою кнопкою миші поза малюнком.

Щоб отримати можливість розмістити малюнок у бажаному місці тексту, необхідно задати правильно обтікання тексту. Для цього необхідно клацнути правою кнопкою миші на малюнку, щоб викликати контекстне меню. У ньому вибрати пункт Формат рисунка, який відкриє діалогове вікно, що має п'ять вкладок. Для розв'язання поставленої задачі вибираємо вкладку Положение, за допомогою якої обираємо тип обтікання малюнка текстом та вирівнювання малюнка відносно сторінки (за бажанням).

.

Переміщення малюнка

Для переміщення малюнка в потрібне місце необхідно:

• активізувати малюнок;

• встановити курсор на малюнок, натиснути на ліву кнопку і, не відпускаючи її, перетягти малюнок на потрібне місце.

Копіювання малюнка

Для копіювання малюнка слід виконати такі дії:

1спосіб:

• активізувати малюнок;

• викликати контекстне меню (клацнути правою кнопкою миші на малюнку), виконати команду Копировать;

• перевести курсор у те місце, де потрібно зробити копію, викликати контекстне меню (на цьому місці), виконати команду Вставить.

2 спосіб:

• активізувати малюнок;

• натиснути клавішу Ctrl і, не відпускаючи її, натиснути ліву кнопку миші;

• утримуючи обидві клавіші, перетягти курсор, який має вигляд стрілочки з маленьким хрестиком, у потрібне місце;

• відпустити спочатку клавішу миші, а потім клавішу Ctrl.

Малюнки і написи в тексті

Малюнок у тексті

Малюнок і текст мають різну природу. Є різні варіанти сумісного відображення малюнка в тексті. Для їх здійснення потрібно виконати деякі дії. При вставці малюнка у вибране місце текстового документа текст розсувається і знаходиться зверху і знизу малюнка.

Щоб зробити інше, слід виконати такі дії:

• активізувати малюнок;

• клацнути правою кнопкою миші на ньому, у контекстному меню, виконати команду Формат рисунка...;

• у діалоговому вікні Формат рисунка... вибрати команду Положение, у якому встановити галочку у полях Поверх текста і Перемещать вместе с текстом, зняти галочку у полі Установить привязку;

• у Формат рисунка вибрати команду Обтекание, де встановити відповідне поле Обтекание для сумісного існування тексту й малюнка. У полі Текст вибрати потрібний варіант;

• клацнути на кнопці ОК, щоб встановити вибрані параметри малюнка.

Напис у тексті

Напис — це абзац тексту, оформлений як графічний елемент, який можна розташувати у тексті, пересувати по документу, міняти його розміри тощо.

Щоб створити напис, необхідно виконати такі дії:

• розгорнути панель інструментів Рисование;

• клацнути на кнопці Надпись;

• встановити курсор, що набув вигляду «+», в один із кутів майбутнього напису, натиснути на ліву кнопку і, не відпускаючи, перетягти курсор у протилежний кут напису. Одержимо прямокутник;

• перевести курсор усередину прямокутника, набрати текст з потрібним шрифтом і вирівнюванням;

• за необхідності міняти розміри напису за вищезгаданими правилами (текст при збільшенні або зменшенні прямокутника не змінюється).

Робота з WordArt

Розгорніть газету чи журнал, зверніть увагу на красиво оформлені рекламні оголошення. Їх створюють, зокрема, за допомогою редактора текстових спецефектів WordArt.

Вставити у документ Word об'єктів WordArt можна:

• Вставка → Рисунок → Об’єкт WordArt;

• Після чого відкривається вікно з колекцією WordArt, де треба: вибрати шаблон — ОК — і у вікні Изменение текста WordArt ввести текст — ОК. Готовий напис WordArt можна форматувати, користуючись його контекстним меню і командами з панелі інструментів WordArt .

За потреби роботу з одержаним об'єктом можна проводити так, як з графічним об'єктом: копіювати, переносити, змінювати розміри, виконувати обертання, робити границі, Заливку тощо.

Графічні можливості Word

Засоби для створення графічних зображень у Word зосереджені на панелі інструментів Рисование.

Якщо ця панель відсутня, то її можна активізувати кнопкою панелі інструментів Стандартная. Команди меню Автофігури дають можливість створювати лінії, геометричні фігури, дужки, елементи блок-схем, стрілки, дуги, виноски тощо. Після вибору відповідного інструменту (лінії, прямокутника тощо) курсор розташовують у потрібному місті й переміщують до бажаних розмірів фігури.

Для виконання будь-якої дії над уже створеним рисунком його спочатку треба виокремити — клацнути в його межах лівою кнопкою миші.

Після створення фігури можна:

• переміщувати (виділити і перетягнути);

• фарбувати (інструмент Цвет заливки);

• стискати й розтягувати (розтягуючи-стискаючи границю);

• повертати (команди з меню Действия);

• накладати фігури одна на одну (перетягнути й застосувати команди Порядок з контекстного меню Рисунка для взаємного розташування елементів, які накладаються, — Поместить вперед, Поместить назад, Поместить на передний план, Поместить на задний план);

• розміщувати в них текст різного кольору (інструмент Надпись);

• змінювати товщину ліній і тип лінії (інструмент Тип линий та Тип штриха);

• створювати об'ємні ефекти, ефекти тіні (інструменти Обьем та Тень).

Створюючи зображення з окремих елементів (дуг, стрілок, фігур), їх треба згрупувати в один об'єкт. Групування — дуже важливий етап у процесі створення зображення). Рисунки і окремі елементи можна групувати: утримуючи клавішу Ctrl, виділяють усі елементи рисунку і застосовують команду Группировать.

4. Додаткові можливості для раціональної організації роботи з документом: зноски, примітки, списки формул, рисунків та таблиць; організація пошуку та заміни.

Загальні відомості систем обробки даних.

Для роботи з текстом на ПК використовують: текстові редактори і текстові процесори. У загальному їх називають системами обробки текстів – програми, які призначені для створення, редагування й друку текстових документів.

Текстовий редактор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати, форматувати та зберігати текст.

Текстовий процесор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати й форматувати текст, вставляти малюнки й таблиці, перевіряти правопис, складати зміст, виконувати перенос слів та багато інших складних операцій.

Наприклад:

текстові редактори (Multi-Edit, Блокнот, WordPad, Твір, Лексикон);

текстові процесори (Microsoft Word, Word Prefect, OpenOffice, Word-Star).

Загальні можливості тестових процесорів.

набір тексту (введення інформації) в пам’ять комп’ютера;

можливість введення тексту декількома мовами;

редагування (заміна, зміна, вставляння, видалення, копіювання, переміщення і т. ін.) фрагментів тексту;

форматування (зміна параметрів шрифтів, абзаців, сторінок і т. ін.) фрагментів тексту;

опрацювання декількох текстів одночасно;

пошук потрібних фрагментів тексту;

можливість вставляння в текст різних об’єктів (рисунків, схем, таблиць, графіків, формул, спеціальних знаків, яких немає на клавіатурі, тощо);

перевірка правопису та автоматичне коригування помилок при введенні тексту;

друкування всього тексту або його фрагментів;

створення стандартних документів (листів, резюме, записок і т. ін.);

друкування набраного тексту або його фрагментів;

збереження набраного тексту на зовнішньому носієві.

При введенні та редагуванні тексту курсор встановлюється у відповідну позицію на екрані, вибирається мова для набору тексту, шрифт та його розмір, відповідний регістр (малі або великі літери) і починається набір за допомогою клавіатури. Є два режими роботи: вставляння і заміни. При вставлянні текст, що вводиться, зсуває текст, розташований праворуч і не знищує його, а при заміні текст, що вводиться, замінює собою текст праворуч від положення курсора. Перемикання між режимами досягається натисненням клавіші Insert (Ins). Перехід по тексту здійснюється клавішами переміщення курсора або мишкою.

4.3. Класифікація текстових процесорів.

За способом використання: автономні, мережні.

За призначенням: загального призначення, спеціального призначення.

За формою тексту: лінійні, нелінійні.

Об'єкти текстового документа.

Основне місце в текстовому документі займає текст – саме тому ці документи й називаються текстовими. Найпростіші текстові документи складаються тільки з текстових об'єктів: символів, слів, речень, рядків, абзаців, сторінок. З удосконаленням систем опрацювання текстів у текстові документи почали включати й нетекстові об'єкти: графічні зображення, таблиці, формули, діаграми, схеми, карти тощо. З появою мультимедійного обладнання та комп'ютерних мереж список об'єктів текстових документів поповнився відео і аудіоінформацією, мультиплікацією, звуковим супроводом, посиланнями на різні мережні ресурси.

Об'єкти текстового документа можуть створюватися як засобами самої програми опрацювання текстів, так і імпортуванням в документ з інших програм або файлів. Над кожним об'єктом система опрацювання тексту може виконувати певні операції для зміни значень їх властивостей, застосовуючи для цього або власні засоби, або засоби іншої програми.

Формати файлів текстових документів.

Існує багато форматів файлів, в яких системи опрацювання текстів зберігають текстові документи. Кожна з цих систем використовує певний набір форматів, які користувач може вибрати для запису файлів залежно від потреб. У кожній із програм один із форматів є стандартним і за замовчуванням. Так, наприклад, в текстовому редакторі Блокнот стандартним є формат .txt, а в текстовому процесорі Word – формат .doc. Для роботи з файлами інших форматів системи опрацювання текстів мають у своєму складі спеціальні програми-конвертори, які перетворюють файли текстового документа з одного формату в інший.

Характеристики найпоширеніших форматів текстових документів.

.txt - у файлі зберігається тільки текст з розбиттям на абзаци і без форматування.

.doc - у файлі зберігається текст, рисунки, вставлені об'єкти, значення їх властивостей.

.RTF - у файлі зберігається текст, рисунки, вставлені об'єкти, значення їх властивостей.

Крім того, містяться додаткові відомості про форматування об'єктів, що дозволяє опрацьовувати ці документи в різних системах опрацювання текстів різних операційних систем.

Основи роботи в текстовому процесорі Word.

Завантаження Microsoft Word.

Є декілька способів завантаження:

за допомогою панелі Microsoft Office (здебільшого розташованої праворуч на Робочому столі Windows). Треба натиснути мишкою на кнопку Microsoft Word ;

кнопка , пункт Программы, підпункт Microsoft Word:

Кнопка , пункт Документы, а потім потрібний файл Microsoft Word, який має розширення .doc і позначений значком W:

Через вікно пошуку: Кнопка , пункт Найти, підпункт Файлы и папки, і у вікні, що відкриється, записати або точне ім’я файлу для пошуку, або використати знаки групових операцій * та /або ? в імені файлу для приблизного пошуку, вибрати диск та інші параметри і натиснути кнопку Найти. У нижній частині вікна будуть показані всі файли, що відповідають уведений умовам пошуку, для завантаження треба двічі натиснути мишкою на потрібний файл.

Також можна двічі натиснути мишкою такий файл, знаходячись у середовищі програми Проводник.

Три останні способи називають контекстним завантаженням файлу, тому що на відміну від попередніх способів, відразу завантажиться і Microsoft Word, і вибраний для роботи файл-документ, тоді як у перших двох випадках завантажиться тільки вікно програми Microsoft Word з порожнім текстом документа і далі або можна буде створювати новий документ або викликати з диска потрібний.

Робоче вікно Microsoft Word.

Вікно програми Microsoft Word є стандартним програмним вікном для роботи у середовищі Windows, і складається із рядка заголовка, рядка головного меню, рядка(ів) панелі інструментів, вікна документа (таблиці) та рядка стану.

Загальний вигляд вікна показано нижче.

Усі операції щодо роботи з даними викликаються або вибіркою пункта з головного меню, або кнопками з панелі інструментів.

• Рядок заголовка.

Верхній рядок екрана є рядком заголовка, стандартного для Windows. В ньому виведено ім'я програми (в даному випадку Microsoft Word). Крім цього, в рядку заголовка є чотири кнопки: одна з лівого краю і три — з правого. Які ? (Ліва кнопка — це кнопка виклику управляючого меню. Управляюче меню є типовим для будь-якого вікна Windows. Перша з правих кнопок згортає вікно до піктограми, друга — відновлює нормальний розмір вікна, третя — закриває вікно.)

• Головне меню Microsoft Word.

Головне меню складається з десяти пунктів, кожен з яких надає змогу виконання тих чи інших дій (команд).

c. Панель інструментів.

Панель інструментів розташовується під рядком головного меню Microsoft Word і здебільшого представлена двома панелями: Стандартная і Форматирование. За допомогою кнопок панелі можна швидко викликати потрібну для роботи команду так само, як і з меню.

• Рядок стану.

За допомогою рядка стану можна визначити номер поточної сторінки та розділу, поточне місце та режим роботи з текстом.

Двічі клацнувши лівою кнопкою мишки на ліву та середню частину рядка стану можна викликати вікно пошуку та заміни потрібного фрагмента. Права частина рядка стану вказує поточний режим роботи.

Вікна документів.

У верхньому рядку розміщується заголовок вікна, який включає ім'я файла, що редагується, кнопку виклику управляючого меню, кнопку згортання меню до піктограми, кнопку відновлення нормального розміру і кнопку закриття. Якщо у вікно не завантажено файл, то в заголовку вказується ім'я Документ. Праворуч і знизу розміщені смуги вертикального і горизонтального прокручування.

Під рядком заголовка розміщується горизонтальна лінійка, на якій розміщені маркери відступу рядків, абзаців, позицій табуляції. Горизонтальну лінійку можна вилучити з екрана за допомогою команди Вид/Линейка, а потім за допомогою цієї самої команди повернути на екран.

Одне з вікон є активним. Активне вікно зображується на передньому плані і може закривати інші вікна. В активному вікні знаходиться текстовий курсор (мерехтливий вертикальний штрих) і горизонтальна риска. Текстовий курсор вказує місце, куди можна вводити символи. Горизонтальна риска визначає кінець тексту. В нижньому рядку вікна редактора Word виводиться рядок стану. Він містить інформацію щодо активного вікна.

Створення і збереження документів.

При створенні нового документа слід подати команду Файл/Создать або натиснути відповідну кнопку панелі інструментів Стандартная. При цьому відкривається вікно діалогу Создание документа. Створюючи документ, у полі Новий документ слід встановити опцію Документ. Як правило, текстовий редактор використовують для підготовки типових документів. Word пропонує користувачу стандартні форми таких документів і інструменти для їх використання. Основними інструментами є шаблони і майстри.

Шаблон — це порожній бланк, в якому користувач заповнює потрібні поля своєю інформацією. Шаблон може попередньо включати деякі заповнені поля, які є спільними для всіх документів даного типу. Майстер базується на шаблонах, але на відміну від останніх вони дозволяють ще більше спростити процес введення даних у документ. Якщо при заповненні шаблона користувач самостійно переміщується по документу і розміщує в ньому інформацію, то при використанні майстрів дані заносяться в процесі діалогу майстра з користувачем.

Після натискування кнопки ОК вікна діалогу Создать редактор у відповідності з вибраним шаблоном створить вікно документа з іменем ДОКУМЕНТ. Переглянути шаблони, які приєднані до активного документу, можна за допомогою команди Файл/Шаблоны.

Якщо користувача не задовольняють наявні шаблони і майстри, то він може створити власний шаблон або змінити один із існуючих.

Для зміни існуючого шаблона слід відкрити файл шаблона (файли стандартних шаблонів мають розширення doc), вони розміщуються в каталозі office. Для збереження тексту документа в каталозі на магнітному диску слід виконати команду Файл/Сохранить або натиснути відповідну кнопку панелі інструментів Стандартная. Якщо документ новий і ця команда виконується для нього вперше, то відкривається вікно діалогу Сохранение документа . В цьому вікні можна вказати дисковод, папку, ім’я і розширення файлу.

Якщо команда Файл/Сохранить виконується не вперше або документ завантажувався з магнітного диска, то за командою Файл/Сохранить документ записується на диск під старим іменем без діалогу з користувачем.

Якщо ж потрібно зберегти файл під новим іменем, в іншій папці або з іншим форматом, то потрібно виконати команду Файл/Сохранить как. При цьому відкривається вікно діалогу Сохранение документа, і всі дії користувача аналогічні діям при збереженні нового документа.

Використання довідкової системи.

Програма Microsoft Word має потужну довідкову систему, яка дозволяє вводити запити та користуватись покажчиком термінів. Якщо комп'ютер підключено до мережі Інтернет, робота довідкової системи стає ефективнішою: користувач може отримати доступ до більшої кількості розділів довідки, навчальних курсів, шаблонів, колекцій картинок та інших ресурсів. У цьому разі варто продемонструвати два способи отримання довідкової інформації за одним тим самим запитом: з автономної довідкової системи та з Інтернету. Текстом запиту може бути, наприклад, «Формати файлів».

Завершення роботи.

Після завершення роботи над документом можна закрити файл командою Файл/Закрить. При виконанні цієї команди вікно документа очиститься. Якщо документ не був збережений, то Word запропонує його зберегти.

7. OLE – технології в MS Word - 2000, 2003, 2007.

Технологія OLE це технологія роботи з об'єктами; об'єкт виділяється й переноситься з одного додатка в інше й при цьому зберігає всі свої властивості.

Технологія OLE припускає наявність:

Ole-сервера. Цей додаток, у якому розробляється об'єкт;

Ole-клієнта. Цей додаток, у який вставляється об'єкт.

Технологія OLE забезпечує або зв'язок між Ole-сервером і Ole-клієнтом, або включення об'єкта, розробленого в Ole-сеpвері, у додаток, що є Ole-клієнтом.

Наприклад, електронна таблиця, розроблена в Excel, може бути включена в документ, розроблений в Word.

Технологія OLE (Object Linking and Embedding — зв'язування й включення об'єкта) розроблена корпорацією Microsoft і працює в середовищі Windows.