81. Конституційна держава. Співвідношення конституцій-ної і правової держави.

Розвиток державної діяльності в рамках конституц-х норм на основі демократ-х виборів, використання принципу розподілу влади, визнання визначною цінністю прав людини сформувало нормативну модель констит-ї держави. Вона пропонує упорядкувати політ. процеси і інститути влади на основі конституції. Використовуються жорсткі виключення держ. влади констит. нормами і процедурами. Створені умови для реального володіння народу на хід розвитку політ. життя, держ. діяльності.

Не тільки закріплений в конституції, але і практично реалізується принцип розподілу влади, який включає такі основні елементи:

1) концептуальна відмінність законодавчої влади, виконавчої влади і судової влади.

2) відокремлення і незалежність однієї влади від дій або втручання іншої.

3) правове несумісництво посадових осіб у взаємовідносинах влади.

4) стримування однієї влади діями іншої.

5) узгодження положень влади між собою і відсутність відповідальності однієї з них за дії іншої.

В практиці конституційних держав отримала розповсюдження доктрина “конституційного захисту”, яку складають законодавчі міри, які приймаються парламентом в ході поточного законодавства (заборона партій або орг-цій); судові міри, які приймаються на прохання органів виконавчої влади (судові рішення про заборону партій); адміністративні міри, коли особи звільняються із займаних посад приватних і державних служб шляхом адміністративних розпоряджень; фінансові репресивні міри (особливо штраф).

Для конст-их держав характерна також доктрина “стан необхідності”. Під станом необхідності розуміють виключні та непередбачені обставини, які роблять неминучою концентрацію влади в одних руках в цілях збереження держави. Відображення цієї доктрини на законодавчому рівні виражено в спеціальній системі норм надзвичайного законодавства.

Сьогодні загальновизнано, що надзвичайне законодавство – це цивілізована форма подолання кризових ситуацій, з якими може зіткнутися державна влада.

82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава.

Соціальна держава – це держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини.

Соц-ою може бути тільки держава, що має високий рівень економічного розвитку, причому в структурі економіки повинна бути врахована соціальна орієнтація держави. У зв’язку з цим момент реального виникнення соціальних держав слід віднести до 60-х рр. XX ст., що пов’язано зі встановленням відповід-ті держави за надання кожному громадянину прожиткового мінімуму.

Ознаки соціальної держави:

1) могутній економічний потенціал, що дозволяє здійснювати заходи з перерозподілу доходів, не зачіпаючи істотно положення власників.

2) соціально орієнтована структура економіки, що виявляється в існуванні різних форм власності із значною часткою власності держави в суспільно необхідних областях господарства.

3) яскраво виражена соціальна спрямованість політики держави, що виявляється в розробці різноманітних соц. програм і пріоритетності їх реалізації.

4) наявність у держави цілей встановлення загального блага, утвердження у сусп-ві соц. справедливості, забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соц. захищеності, рівних стартових можливостей для самореа-лізації особи. Нерідко соціальна орієнтованість держави закріплюється конституційно (в конституціях ФРН, України)

5) наявність розвиненого правового регулювання в соц. сфері (з виділенням галузей трудового права, права соц. забезпечення, медичного права).

Соц. державі властиві всі традиційні функції.

В рамках соціальної функції можна виділити наступні її різновиди:

1) підтримка соц. незахищених категорій населення (через систему пенсій, соц. виплат і допомоги).

2) створення можливостей для вільної реалізації труд. та інтелектуал. потенціалу громадян держави, забезпеч-я труд. зайнятості населення та боротьби з безробіттям.

3) охорона праці та здоров’я людей.

4) підтримка сім'ї, материнства, батьківства і дитинства.

5) згладжування соц. нерівності шляхом перерозподілу доходів між різними соц. шарами через оподаткування, держ бюджет, спец. соц. програми.

6) заохочення благодійної діял-ті (зокрема, шляхом надання податкових пільг підприємницьким структурам, що здійснюють благодійну діяльність).

7) турбота про збереження соц. миру в сусп-ві, зокрема, через систему соц. партнерства.

8) участь в реалізації міждержавних соц. програм, вирішенні загальнолюдських проблем.