- •67. Каральна (репресивна) і правовідновна (репараційна) відповідальність: поняття і значення.
- •69. Поняття держави. Сильна та слабка держава.
- •70. Держава і інститути громадянського сусп-ва. Максимальна і мінімальна держава.
- •71. Суверенітет держави. Кризи суверенітету сучасної держави.
- •72. Сучасна і досучасна держава.
- •73. Держ. Влада. Єдність і розподіл влади.
- •74. Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75. Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •76. Законодавча влада і її функції.
- •77. Судова влада і здійснення правосуддя.
- •78. Виконавча влада і її система. Функції виконавчої влади.
- •79. Державне управління і місцеве самоуправління.
- •1) Виборчі муніципальні збори (асамблея, рада)
- •2) Виконавчий орган (мер, бургомістр).
- •80. Держава в політичній системі сусп-ва.
- •81. Конституційна держава. Співвідношення конституцій-ної і правової держави.
- •82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава.
- •83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
- •84. Державні органи та їх класифікація. Центральні та місцеві державні органи в Україні.
- •85. Функції держави та держ. Політика.
- •86. Державна служба. Проходження державної служби.
- •87. Форма правління в сучасній державі.
- •88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.
- •89 Територіальне буття сучасної держави
- •90. Армія, як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців.
- •91.Податкова політика сучасної держави.
- •92. Аграрна політика сучасної держави.
- •93. Інноваційна політика сучасної держави.
- •94. Становлення контрольної влади та її інститутів. Омбудсмен (народний правозахисник).
- •95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави.
- •97. Держава та релігія. Світська та теократична держава.
- •98. Екологічна політика держави. Екологічна держава.
- •99. Етика та естетика держави.
91.Податкова політика сучасної держави.
Податкова політика проявляється у системі заходів податкового регулювання, які спрямовані на встановлення оптимального рівня податків в залежності від поставлених на даний час макроекономічних завдань. На вибір варіанту рішення в галузі податкової політики впливає загальна екон. ситуація в державі, рівень інфляції, кредит-но-грошова політика, співвідношення між сферою, що контролюється державою та приватним сектором. Податки не повинні негативно впливати на життєвий рівень населення, на підприємницьку та інвестиційну діяльність. Разом з тим повинні бути забезпеченні необхідні надходження до державного бюджету. Основні фактори формування податкової політики:
1) використання податкових платежів для формування дохідної частини бюджетів різних рівнів та рішення фіскальних завдань держави;
2) використання податків в якості додаткового заходу регулювання екон. діяльності.
Принципи побудови сис-ми оподаткування: встановлення переліку податків частки податкового вилучення на рівні законодавчої влади; стабільність податкової системи; єдиний підхід до оподаткування різних форм власності.
Податкова система повинна здійснювати як фіскальну функцію, так і розподільчу та стимулюючу.
За ухилення від сплати податків використовуються значні економічні санкції. Економічна еф-сть податкової системи неможлива без добре організованої роботи держ. податкових інспекцій. Вони діють в умовах злагодженої та стабільної податкової системи, чіткого та прозорого механізму оподаткування. Для здійснення податкової діял-сті, держава витрачає значні фінансові та матеріальні ресурси, які спрямовані на зміцнення податкової служби.
Крім держ. податків існує система місцевих податків. Їх кількість постійно зростає. В той же час, в усіх державах, місцеві органи не мають права встановлювати податки і всі види податків затверджуються центральною владою. Якщо місцевим органам дозволяється встановлювати податки, то центральна влада контролює їх ставки та суми.
За допомогою податків держава має можливість регулювати експортно-імпортну діяльність підприємств, розміщення капіталу на своїй території. Особливо характерно використання транзитних та імпортних митних зборів (якщо іноземне підприємство знаходиться на території держави). Для заохочення діяльності іноземних підприємств, держава надає їм певні податкові пільги при цьому виникає проблема в ліквідації подвійного оподаткування. Для ліквідації подвійного оподаткування укладаються спеціальні угоди між державами.
92. Аграрна політика сучасної держави.
Головний принцип вільного ринку (попит та пропозиція) часто не спрацьовує в економіці сільського госп-ва. Тому держава проявляє високий рівень активності в регулюванні цієї сфери.
Цілі державного регулювання в сільському господарстві:
1) сприяння технічному прогресу та раціоналізації сільськогосп-го виробництва, підвищенню його ефективності;
2) забезпечення зайнятості в аграрному секторі та життєвого рівня сільськ. населення;
3) стабілізація ринку сільгосп. продукції;
4) гарантоване постачання внутрішнього ринку сільськогосподарською продукцією за прийнятними цінами.
Держава встановлює мінімальні ціни на сільськогосподарські продукти, чим забезпечує захист виробників від різкого падіння цін. Внутрішній ринок держава захищає від дешевого імпорту сільськогосп. продукції та коливань цін за допомогою додаткових ввізних мит.
Особливе значення набула проблема Єдиної аграрної політики як комплексу заходів, які розробляються наднаціональними органами Європ. Союзу та проводяться державами-членами в аграрній сфері, яка включає регулюван-ня сільгосп. ринків, структури сільгосп. регіональної політики.
Для встановлення цін прийнятних для споживачів, які одночасно можуть конкурувати з іноземною продукцією, державами використовуються такі механізми:
1. обмеження виробництва;
2. підтримка землеробів для покращення умов виробництва;
3. тимчасове зберігання за рішенням держ. влади надмірної кількості сільгосп. продукції;
4. стимулювання експорту сільськогосп. продукції субсидіями;
5. скорочення вартості виробництва шляхом запобігання підвищенню цін на землю;
6. стримування орендної плати за землю;
7. прямі виплати держави землеробам.
Ефективність впливу на ціни може бути досягнута та гарантована тільки правильним управлінням, що не обов’язково повинно здійснюватися виключно державою. Професійні організації та об’єднання виробників сільськогосп. продукції можуть виступати як посередники так і як експерти по проблемам ринку. Їх діяльність створює можливості для більш ефективної організації управління сільськогосп. виробництвом.