Отруєння ядрами кiсточкових плодів

Спостерігають отруєння після вживання в їжу великої кількості ядер гіркого мигдалю, персиків, абрикосів, слив, черешні. Насіння цих косточкових плодів містять глюкозид амігдалін, який розщеплюється, утворюючи синильну кислоту.

Легкий ступінь отруєння супроводжується головним болем та нудотою. При важкому отруєнні виникає ураження дихального центру, що призводить до смерті. 100 г гіркого мигдалю містять 0,25 г синильної кислоти, тобто біля 5-ти смертельних доз для дорослої людини. Вживання навіть невеликої кількост очищених гірких ядер абрикосів (приблизно 60-70 г) може призвести до смертельного отруєння. Тому обмежують використання гіркого мигдалю в кондитерській промисловості.

Отруєння соланіном

Соланін входить до складу здорової картоплі в невеликій кількості. В результаті неправильного зберігання, а також під дією світла на клубні внаслідок неякісного підгортання вміст соланіну різко зростає, особливо в паростках та шкірці. Соланін термостабіний, тому отруєння може статись при вживанні готових блюд з такої картоплі. Картопля, яка містить його, має гіркий присмак, та викликає відчуття дряпання, печії в горлі. Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль в животі, пронос, головний біль. У важких випадках спостерігають порушення свідомості, судоми. З метою профілактики отруєнь необхідно зберігати картоплю в темних приміщеннях, видаляти паростки. Перед тим, як його варити, слід очищати картоплю від паростків та шкірки разом їз шаром, що позеленів. Відвар картоплі необхідно зливати, тому що соланін добре розчиняється у воді та переходить у відвар.

Отруєння фазином

Біла фасоль містить токсичну речовину фазин, яке під час кип»ятіння руйнується. Спостерігались випадки отруєння фазином у дітей після того, як вони з»їдали сирі боби, а також у дорослих після вживання їжі, яка була приговлена з борошна фасолі.

Отруєння грибами

Гриби поділяють на три категорії: їстівні, умовно їстівні та неїстівні. Отруєння грибами спостерігається повсюдно, особливо в осінньо-літній період. До неїстівних грибів належать: бліда поганка, мухомри, несправжні опеньки, зморшки. Найнебезпечнішим є отруєння блідою поганкою. Розрізняють три різновиди блідої поганки: жовту, зелену і білу. Дві останні особливо отруйні.

Симптоми отруєння блідою поганкою: після інкубаційного періоду, що триває від 5 до 24 годин, виникає колькоподібний біль у животі, безперервне блювання і пронос, що має холероподібний гнильний характер та призводить до різкого зневоднення організму. Згодом у випорожненнях з’являються домішки крові. Після деякого поліпшення стану хворого, через 2-3 доби розвиваються симптоми печінкової недостатності: біль в ділянці печінки, жовтушність шкіри та склер. Через 24 години може розвинутись печінкова кома. Також виникає печінкова недостатність.

Допомога:  викликати бригаду ШМД;  промити шлунок через зонд;  дати випити ентеросорбент (активоване вугілля, поліфепан, ентеросгель);  застосувати сольовий проносний засіб всередину;  зробити очисну клізму;  негайно госпіталізувати до реанімаційного або токсикологічного відділення.

Мухомор (червоний, пантерний, порфіровий). У червоному мухоморі міститься мускарін, отруєння яким дає мускариновий еіект. Через 2 години після отруєння виникає пітливість, слинотеча, блювання, пронос, біль у животі, звуження зіниць.

Допомога:  викликати бригаду ШВД;  промивають шлунок через зонд, застосовують активоване вугілля, сольові проносні засоби;  призначають 1-2 мл 0,1% розчину атропіну сульфату підшкірно, вводять його до появи сухості слизових оболонок та розширення зіниць;  проводять форсований діурез.

Укуси тварин, хворих на сказ. Сказ – надзвичайно небезпечне вірусне захворювання, що спричинюється фільтруючим вірусом, який потрапляє в організм людини при укусі хворими тваринами (собаки, кішки, лисиці, вовки). Інкубаційний період – від 10 днів до декількох місяців і навіть 1-го року (чим ближче місце укусу до голови, тим коротший інкубаційний період).

Симптоми. У перебігу захворювання розрізняють наступні періоди: провісників, збудження та паралічів. У період провісників спостерігається стурбованість, роздратованість, часта зміна настрою, погіршення сну, відчуття туги. У ділянці укусу з’являється стягувальний біль, парестезія (оніміння). Іноді підвищується температура тіла до субфебрильних цифр.

У деяких випадках період провісників мало виражений і захворювання починається з періоду збудження, для якого характерно боязнь води та повітря (гідро- та аерофобія). Спроба зробити ковток води, а іноді тільки її вигляд, звук води, що ллється, викликають болісні судоми м’язів глотки, які розповсюджуються і на дихальні м’язи. Це призводить до затримки дихання, що змінюється судомноими вдихами та болісними скороченнями м’язів тулуба. Помітні розширення зіниць, підвищення температури тіла, слинотеча та підвищена пітливість. Характерні зміни психіки (галюцинації, марення, напади різкого збудження). Із прогресуванням захворювання частота та інтенсивність нападів гідро- та аерофобії наростають, і через 2-3 дні настає період паралічів. Спостерігається параліч окремих груп м’язів спочатку поруч з місцем укусу, потім він поширюється далі вгору. Свідомість зазвичай збережена. Смерть настає від серцевої недостатності та паралічу дихального центру.

Допомога. Всі постраждалі повинні бути направлені до травмпункту, де їм, починаючи з дня травми, проводять курс щеплень проти сказу.

При наданні першої допомоги не треба намагатись негайно зупинити кровотечу, у зв’язку з тим, що кровотеча сприяє видаленню слини тварини з рани. Необхідно декілька разів широко обробити шкіру навколо укусу дезінфікуючим розчином (спиртовим розчином йоду, перманганату калію та ін.), а потім накласти антисептичну пов’язку і доправити постраждалого до лікувального закладу.

Ужалення осами, бджолами, джмелями. При ужаленні однією бджолою виділяється 0,2-0,3 мг отрути (смертельна доза 200 мг). Тому небезпеку становлять масові укуси або поодинокі укуси у голову, шию, ротову порожнину, а також анафілактична реакція у сенсибілізованих людей.

Симптоми отруєння. Потерпілий скаржиться на сильний біль, почервоніння шкіри, жар у місці укусу та загальне відчуття жару. При обстеженні відзначають набряк, почервоніння, місцеве підвищення температури.Набряк більше виражений у разі ужалення у слизову оболонку або у тканини з в’ялою підшкірною основою (повіки, шия). За наявності поодиноких ужалень загальнотоксичні явища відсутні. Якщо на тілі помітні багато місць ужалень, у потерпілого виникають почуття страху, загальна слабкість, запаморочення, тахікардія, остуда, підвищення температури тіла, пітливість, сухість у роті, нудота, блювання, значний місцевий набряк.

Значно тяжчий стан (у деяких випадках аж до летального кінця) розвивається внаслідок алергічних реакцій на ужалення. Виділяють місцеві (виражений місцевий набряк діаметром більший 5 см), загальні і змішані (характеризуються переважно місцевими і загальними проявами).

Розрізняють такі види загальних реакцій:

1. циркуляторні (анафілактичний шок);

2. астматичні (сухі свистяі хрипи, утруднеий видих);

3. набряково-асфіксичні (інспіраторна задишка, набряк Квінке);

4. шкірні і шкірно-суглобові (кропивниця, біль у суглобах).

Найнебезпечнішою є анафілактична реакція (шок), яка може розвиватись або одразу після ужалення або пізніше (30 хв., 2 год.). Більшість смертельних випадків від ужалення

Варіант 1

1. Послідовність надання допоги при отруєннях наступна:

А) виведення отрути, яка не всмокталась;

Б) усунення симптомів, що викликані дією отрути;

В) припинення дії отрути на організм;

2. До білкових антидотів належить:

а) каолін;

б) тальк;

в) молоко;

г)оцтова кислота;

3. Розширення зіниць, тахікардія, почервоніння обличчя та верхньої половини тулуба характерно для отруєння:

а) соланіном;

б) красавкою;

в) ядрами косточкових плодів;

г) боліголовом плямистим;

4. Для отруєння чадним газом характерні наступні симптоми:

а) дряпання в горлі, сухий кашель, утруднення дихання;

б) металевий присмак в роті, оніміння слизових оболонок, біль в ділянці серця;

в) головокружіння, потемніння в очах, шум у вухах;

5. Перші ознаки отруєння блідою поганкою з”являються:

а) через15-20 хвилин;

б) через 15-24 години;

в) через 1-2 години;

Варіант 2

1. При вживання картоплі, яка містить соланін людина відчуває:

а) солодкий присмак в роті, слинотечу;

б) гіркий присмак та відчуття дряпання в горлі;

в) кислий присмак, печію, відрижку кислим;

2. Метод форсованого діурезу це:

а) виведення отрути нирками;

б) знешкодження отрути за допомогою специфічних медикаментозних засобів;

в) виведення отрути за допогою апарату ШВЛ;

3. Хитка хода, посмикування очних яблук, судоми, сіра кайма на яснах – це симптоми отруєння:

а) синильною кислотою;

б) свинцем;

в) чадним газом;

г) грибами;

4. В якості антидоту при отруєнні метиловим спиртом використовують:

а) яєчний білок;

б) оцтову кислоту;

в) етиловий спирт;

г) тальк;

5. Струп жовтувато-білого кольору утворюється на шкірі внаслідок потрапляння:

а) оцтової кислоти;

б) сірчаної кислоти;

б) азотної кислоти;

в) лугів;

Предмети для спецілаьності „Хімічна фармація” (хімічний факультет)

1. Патологія: стаціонар – 38 Пилип Г.М. 53,4

заочн - 15.4

2. Фармакогнозія: стаціонар – 56,1 Пилип Г.М. 80,3

заочн - 24,2

3. Гігієна з основами стаціонар – 66,8 Пилип Г.М. 85,5

мікробіолгії заочн - 18,7

4. Фармакологія стаціонар – 49,6 Бойчук Р.Р. 66,1

заочн - 16,5

5. Фармакокінетика стаціонар - 36,9 Бойчук Р.Р. 54,6

заочн - 17,7

6. Фармакотерапія стаціонар - 29,6 Луканьова С.М. 38,3

заочн - 8,7

7. Клінічна фармація стаціонар - 29,6 Корнілович Т.Л. 40,6

заочн - 11,0

Загальна кількість годин: 418,8 годин