Деякі види отруєнь

1. Отруєння чадним газом (окис вуглецю) – газ без запаху, легший за повітря. Утворюється в результаті неповного згоряння вуглеводвмісних речовин при недостатньому доступі кисню (робота двигунів внутрішнього згоряння, пожежі, працюючий двигун атомобілів, неполадки в роботі опалювальних систем та ін.). Отруєння можливе на виробництві, де цей газ використовується для синтезу ряду органічних речовин (ацетон, метоловий спирт, фенол та ін.), в гаражах при поганій вентиляції, в домашніх умовах – при невчасному закриванні пічних заслонок у приміщеннях з пічним опаленням.

Отруєння: внаслідок вдихання потрапляє в легені, далі в кров, там зв”язується з гемоглобіном та утворює карбоксигемоглобін, який не здатен доставляти кисень до клітин, внаслідок чого виникає кисневе голодування.

Клінічна картина. При легкій формі отруєння спостерігається головний біль, головокружіня, млявість, шум у вухах, порушення координації рухів, відчуття стискання у скронях,нудота, іноді блювання, сухий кашель, сльозотеча, біль у грудях. При отруєнні середньої тяжкості – короткочасна втрата свідомості, різка слабкість, хагальмованість, задишка, тахікардія, на обличчі – характерні плями малинового кольору, судоми, приступи рухального збудження. При тяжкій формі розвивається коматозний стан , симптоми ураження головного мозку (напруження м’язів потилиці, маятникоподібний рух очних яблук, судоми). Під впливом великих концентрацій чадного газу смерть може настати на місці події внаслідок зупинки дихання.

Допомога:  винести на свіже повтря, розстібнути одяг;  при можливості надіти ізолюючий дихальний аппарат;  при зупинці дихання та серцебиття проводять реанімаційні заходи – штучне дихання та непрямий масаж серця;  вдихання парів нашатирного спирту;  розтерти грудну клітку, до ніг прикласти грілки, на грудь та спину – гірчичники;  дати випити гарячий чай, каву. Хворим з тяжким отруєнням необхідна госпіталізація через можливий розвиток тяжких ускладнень з боку легень і нервової системи в пізньому періоді.

2. Отруєння етиловим спиртом. 20% алкоголю всмоктується в шлунку, 80% - у тонкому кишечнику. За 15 хвилин всмоктується половина випитого, а через 40 хв. – масимальна концентрація алкоголю в крові. У першу чергу алкоголь вражає клітини нервової системи та печінки. Виділяється алкоголь легенями, 10% - нирками, решта його розщеплюється в печінці під дією ферменту алкогольдегідрогеназа до двоокису вуглероду та води. У зв”язку з тим, що на згоряння алкоголю йде велика кількість кисню, він порушує обмін речовин, в результаті чого в організмі накопичується оцтова та молочна кислоти. 0,2% алкоголю в крові – сп”яніння, 0,4-0,5% - кома та смерть. Смертельна доза - 300-400 мл 96% алкоголю , випитого протягом години, або 250 мл – протягом 30-ти хвилин.

Клініка: спочатку спостерігається підвищеня психічна активність (ейфорія), збудження, надмірна балакучість, порушення координації рухів. У разі наростання тяжкості отруєння спостерігається апатія, адинамія, почервоніння обличчя та склер, шкіра на дотик стає холодною та липкою, знижується температура тіла, спочатку підвищується артеріальний тиск та зростає пульс, мимовільне сечовипускання та дефекація, надалі тиск знижується, що призводить до колапсу, виникають судоми, може бути аспірація блювотних мас та смерть.

Допомога:  викликати бригаду швидкої медичної допомоги (ШВД);  термінове промивання шлунку;  дати випити 5-8 крапель нашатирного спирту на склянку води;  прийняти всередину 8-10 таблеток активованого вугілля;  контрастний душ – чергування холодної та теплої води;  форсований діурез (давати багато пити).

3. Отруєння метиловим спиртом (метанол) – до його складу входить оцтовий ефір та ацетон. Очищений – він нічим на відрізняється від етанолу (етилового спирту). Використовують його для виготовлення мурашиної кислоти, формаліну, в якості розчинника лаків. Виводиться з організму повільніше, ніж етанол (до 4-х діб). Його кінцеві продукти – формальдегід та мурашиний спирт, які є надзвичайно токсичними. Смерть настає від паралічу дихання при вживанні 40-250 мл метанолу, а сліпота – 5-10 мл..

Клінічна картина: у хворих спостерігається раннє порушення зору, виражений ціаноз (синюшність) шкіри, задишку.

Допомога:  викликати бригаду ШМД;  термінове промивання шлунка 10-12 л води та вживання проносних засобів (сольові проносні);  антидот – етиловий спирт, спочатку випити 100 мл 30%, потім по 50 мл кожні 2 години, наступні дні – по 100 мл 2-3 рази на день.

4. Отруєння фосфорорганічними сполуками. Найчастіше спостерігають отруєння фосфорорганічними інсектицидами (для винищення комах). Вони потрапляють до організму через травний канал, а також проникають крізь шкіру та дихальну систему.

У разі потрапляння в організм великих доз фосфорорганічних сполук смерть настає дуже швидко внаслідок набряку легень. Малі і середні дози цих речовин призводять до нудоти, блювання, болю у животі, головного болю, запаморочення, сльозотечі, пітливості, різкого звуження зіниць, неспокою, брадикардії, підвищення температури тіла.

Тяжкість стану наростає поступово. Внаслідок виділення великої кількості бронхіального секрету ускладнюється дихання, розвивається набряк легень, який супроводжується судомами.

Допомога:  терміново викликати бригаду ШМД;  промити шлунок та застосувати сольові проносні;  якщо отруєння сталося внаслідок вдихання парів фосфорорганічних сполук – надати доступ свіжого повітря (відкрити вікна, винести на вулицю);  перевірити наявність пульсу та дихання, при їх відсутності – провести штучне дихання та непрямий масаж серця;  специфічним антидотом є атропіну сульфат, який вводять внутрішньовенно до появи ознак атропінізації (розширення зіниць, зменшення салівації (слиновиділення), сухість слизвих оболонок, збільшення частоти серцевих скорочень, почервоніння шкіри обличчя). Помірну атропінізацію необхідно підтримувати протягом доби після отруєння.

5. Отруєння барбітуратами (снодійними). Летальна доза 4-8 мг (залежно від токсичності препарату та індивідуального сприйняття). Перебіг отруєння залежить від дози препарату. Помітні сонливість, нерозбірливість мови, відсутність блювотного рефлексу, глибоке і повільне дихання, розширення зіниць. У хворого фіксують частий пульс слабкого наповнення, зниження артеріального тиску, порушення дихання (поступове наростання глибини дихання, яке, досягнувши максимума, поступово зменшується та переходить в паузу). Надалі дихання може припинитись.

Допомога:  викликати бригаду ШМД;  забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів і легеневу вентиляцію (за необхідністю проводять штучну вентиляцію легень);  промити шлунок;  застосування ентеросорбентів (поліфепан, активоване вугілля, ентеросгель);  провести очисну клізму;

 здійснювати форсований діурез;