О Т Р У Є Н Н Я

Гострі екзогенні отруєння

Гостре екзогенне отруєння – це патологічний процес, що виникає внаслідок потрапляння із зовнішнього середовища в організм різноманітних отруйних речовин, які спричиняють порушення гомеостазу (сталість внутрішнього середовища організму).

Розрізняють побутові та виробничі отруєння. Тяжкість отруєння залежить від дози, концентрації, швидкості введення і шляхів проникнення отруйних речовин.

Токсичні речовини можуть потрапляти в організм через травний канал, дихальні шляхи, шкіру, слизові оболонки.

Клінічна картина гострого отруєння визначається як вибірковою токсичною дією отрути на окремі органи і системи, так і загальними порушеннями функцій усього організму. Діагноз гострого отруєння встановлюють на підставі анамнезу (від грец. anamnesis – спогад) та клініко-лабораторних досліджень. Під час обстеження звертають увагу на забарвлення шкіри, слизових оболонок, специфічний запах із рота і запах блювотних мас. Остаточний аналіз виду отруєння встановлюють після лабораторних досліджень. Для цього використовують фізичні, хімічні, білогічні, імунологічні методи.

Взяття для досліджень трьох середовищ організму (крові, сечі, вмісту шлунка) обов’язкове при всіх видах отруєнь!

Загальні принципи наданння медичної допомоги при отруєннях

1. Припинення дії отрути на організм людини:

• інгаляційне ураження – винести хворого з зони ураження;

• потрапляння на шкіру токсичних речовин – промивання проточною водою;

• потрапляння всередину – промивання шлунка, прийом адсорбентів (активоване вугілля);

• введення отрути в порожнини (пряма кишка, сечовий міхур, піхва) промивають за допомогою клізми, катетерізації, спринцювання);

- укуси, ін”єкції – холод, новокаінові блокади.

2. Виведення отрути, яка не всмокталась:

- метод форсованого діурезу (багато пити) – токсичні речовини виводяться нирками;

- гемодіаліз (“штучна нирка”) ;

- гемоперфузія – пропускають кров через капсули з гранулами адсорбованого вугілля;

- гіпервентиляція – виводять летючі отрути (бензин, спирти, ацетон ті ін.) за допомогою апарату ШВЛ (штучна вентиляція легень).

3. Знешкодження отрути за допомогою специфічних медикаментозних засобів (антидотів).

Антидоти – це речовини, які не дозволяють отруті діяти на організм або нейтралізують її ефект. В залежності від способу дії розрізняють:

а) фізичні протиотрути діють шляхом адсорбції – поглинання. Це активоване вугілля, каолін (біла глина), крохмаль, тальк. Призначають їх разом їз послаблюючими препаратами.

б) хімічні – діють шляхом руйнування отрути та перетворення в нерозчинну речовину або нетоксичну (оцтова та лимонна кислота, магнезія, поташ, пілокарпін тіопентал-Na, унітіол).

в) білкові речовини - яєчний білок, некип”ячене молоко використовують при отруєнні кислотами та роз”їдаючими отрутами. Білки 4-х яєць розчиняють в 1-му літрі води та використовують для промивання шлунку.

4. Відновлення та підтримка життєважливих функцій організму (серцево-судинної, дихальної).

5. Усунення симптомів, що викликані дією отрути (судоми, біль, збудження ті ін.).