38. Гостра променева хвороба - основні синдроми, їх характеристика.

Гостра променева хвороба (ГПХ) – група синдромів, які розвиваються після короткочасного опромінення всього тіла або більшої його частини в дозі понад 1 Гр. та при обов’язковій наявності ознак пригнічення кровотворення і обмеженні часу реалізації патологічних зрушень строком 2-3 місяці.

Опромінення вважається відносно рівномірним, коли величини поглинутих доз на окремі ділянки тіла різняться не більше, ніж у 2,5-3 рази.

Симптоматика при променевої хвороби залежить від ступеня поразки гамма-випромінюваннями і ступеня ваги самої хвороби.

-У першій фазі перебігу променевої хвороби до основних симптомів відносять: головний біль, слабкість в тілі, сухість слизових оболонок, сонливість і нудоту. На уражених ділянках шкірних покривів з'являються почервоніння, або ж уражені ділянки можуть приймати синюшний відтінок.

-У другій фазі, яка настає приблизно через чотири або п'ять діб після опромінення, стан пацієнта може покращитися, але при цьому буде відзначатися низька артеріальний тиск і нестабільність пульсу. Так само, у хворого може спостерігатися облисіння (часткове або повне) і різні варіанти ураження шкірних покривів. Другий фазі променевої хвороби так само характерні прояви патологій неврологічної форми: порушується координація рухів, знижуються рефлекторні реакції.

-У третій фазі променевої хвороби симптоматика стає яскраво вираженою, оскільки обумовлена вона ураженням кровотворної та кровоносної систем. У хворого в цій фазі помітно знижується імунітет, з'являється геморагічний синдром (кровотечі), відбувається інтоксикація організму. Загострюється ризик інфекційних захворювань і ускладнень. При цьому стані у хворого підвищується температура тіла, артеріальний тиск падає, пульс стає прискореним, пацієнта долає непереборна слабкість. З'являються набряки в області ясен, відкривається їх кровоточивість. Так само ця фаза характеризується появою некротичних виразок, у зв'язку з ураженням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.

-У четвертій фазі даного захворювання у пацієнта знижується температура, загальне самопочуття починає приходити в норму. Відновлюється артеріальний тиск. Але, ще довгий період часу може зберігатися астеновегетативний синдром і прояви анемії. Це пов'язано з більш тривалим відновленням шкірних покривів і придатків.

При променевій хвороби можуть бути ускладнення, які виражаються в захворюваннях очей (катаракта), крові (лейкози) та нервової системи (неврози різного характеру).

39. Віддалені наслідки дії іонізуючого випромінювання.

Віддалені наслідки опромінення - соматичні та стохастичні ефекти, які проявляються через тривалий час (кілька місяців або років) після одноразового або в результаті хронічного опромінення.

Включають в себе:

-зміни в статевій системі;

-склеротичні процеси (заміна паренхіми органів щільною сполучною тканиною; не є самостійним захворюванням, а служить патоморфологическим проявом іншого основного захворювання);

-променеву катаракту (офтальмологічне захворювання, пов'язане з помутнінням кришталика ока і яка викликає різні ступені розладу зору аж до повної його втрати);

-імунні хвороби;

-радіоканцерогенез (злоякісна пухлина або пухлина, властивості якої найчастіше роблять її вкрай небезпечною для життя організму);

-скорочення тривалості життя;

-генетичні та тератогенні ефекти (виникнення вад розвитку і каліцтв внаслідок опромінення, як правило, проявляються у наступних поколінь).

Прийнято розрізняти два типи віддалених наслідків - соматичні, що розвиваються у самих опромінених індивідуумів, і генетичні - спадкові захворювання, що розвиваються в потомстві опромінених батьків.

До соматичних віддаленим наслідків відносять, насамперед, скорочення тривалості життя, злоякісні новоутворення (захворювання, що характеризується появою безконтрольно діляться клітин, здатних до інвазії в прилеглі тканини і метастазування у віддалені органи: хвороба пов'язана з порушенням проліферації і

диференціювання клітин внаслідок генетичних порушень) і катаракту. Крім того, віддалені наслідки опромінення відзначають в шкірі, сполучної тканини, кровоносних судинах нирок і легень у вигляді ущільнень і атрофії опромінених ділянок, втрати еластичності та інших морфофункціональних порушеннях, які призводять до фіброзу і склерозу, що розвиваються внаслідок комплексу процесів, що включають зменшення числа клітин, і дисфункцію фібробластів.

Поділ на соматичні та генетичні наслідки вельми умовно, оскільки характер пошкодження залежить від того, які клітини піддалися опроміненню, т. е. в яких клітинах це пошкодження виникло - в соматичних або зародкових. В обох випадках пошкоджується генетичний апарат, а отже, і виниклі ушкодження можуть успадковуватися. У першому випадку вони успадковуються в межах тканин даного організму, об'єднуючись в поняття соматичного мутагенезу, а в другому - також у вигляді різних мутацій, але в потомстві опромінених особин.

Одним з найбільш яскравих миттєвих наслідків різних видів іонізуючих випромінювань відносять променеву хворобу. Вона має різні стадії в залежності від отриманої дози опромінення.