економічний словник

система знайшла серед робітників більше визнання, ніж система Тейло( ра, і стала пізніше основою для інших систем прогресивної винагороди за працю.

система лістингу (англ. listing system) –

процедура допущення до біржових торгів тільки тих цінних паперів, які пройшли в експертів перевірку на якість.

система “канбан” (англ. just – іп tіте)

– метод забезпечення споживачів продукцією, який передбачає вироб( ництво і доставку виробів (деталей, компонентів та ін.) у точно встанов( лений момент часу, що визначено технологічним процесом і жорстко обумовленою інформацією замов( лень. С.“к”. дозволяє суттєво змен( шити обсяг незавершеного виробниц( тва, запаси матеріалів і напівфабри( катів.

система маркетингового дослідження

(англ. marketing research system) – сис( тема процедур для збору інформації про покупців та конкурентів на рин( ку, на якому фірма продає свою про( дукцію.

система оплати праці (англ. system of labor remuneration) – це спосіб, за яким нараховується оплата праці.

1. Пряма відрядна система оплати праці. За індивідуальної прямої відряд( ної системи розмір заробітної плати прямо залежить від результатів робо( ти кожного робітника. Виготовлена робітником продукція або виконана ним робота оплачується за індивіду( альними розцінками.

Індивідуальна відрядна оцінка виз( начається двояко: для тих вироб( ництв, в яких за характером вироб( ничого процесу застосовуються нор(

ми вироботку, – діленням погодин( ної або денної тарифної ставки, яка відповідає певному розряду виконан( ної роботи, на погодину або денну норму виробітку, а там, де застосову( ються норми часу, – множенням по( годинної тарифної ставки на норму часу.

Для розрахунку відрядної розцінки застосовується тарифна ставка, яка відповідає розряду роботи, а не розря( ду, присвоєнному робітникові. Відрядна розцінка визначається за формулами:

1) для виробництв, де застосову( ються норми виробітку:

,

де Т – погодинна або денна тариф( на ставка, яка відповідає розряду даної роботи;

Нвир – норма виробітку в одиницю часу;

2) для виробництв, де застосову( ються норми часу:

,

де Нч – норма часу, хв.

Можуть бути випадки, коли норма часу на певну операцію або на виго( товлення якогось виробу однакова, а розряд робіт на їх виконання різний, тоді розцінка буде тим вищою, чим вищий розряд роботи. Отже, на підприємстві має бути правильна, на( уково обґрунтована тарифікація робіт.

Між нормою виробітку (часу) і розцінкою виробітку (часу) існує пряма залежність. Якщо норма виро( бітку (часу) неточна, занижена або завищена, тоді й відрядна розцінка, установлена на її основі, також буде завищеною або заниженою.

Загальний відрядний заробіток ро( бітника при індивідуальній прямій відрядній оплаті визначається за формулою:

Зв = Рв ×В,

де В – виробіток робітником про( дукції належної якості за розрахун( ковий період.

Пряма відрядна індивідуальна система оплати праці матеріально за( цікавлює кожного робітника в підви( щені виробітку, проте при цьому вона не зацікавлює робітника в по( ліпшенні інших показників – еко( номії сировини, матеріалів, пально( го, енергії, підвищення якості про( дукції; досягненні найкращих загальних кількісних і якісних по( казників роботи дільниці, зміни, цеху в цілому.

2. Відрядно преміальна система оп лати праці. Сутність її полягає у тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною сис( темою, премія за виконання і пере( виконання певних кількісних і якіс( них показників. Розмір премії уста( новлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними розцін( ками.

Конкретні показники й умови преміювання, а також розміри премій установлюються керівником підприємства за згодою комітету профспілки.

Загальний заробіток робітника при застосуванні відрядно(преміаль( ної оплати його праці за виконання і перевиконання завдань, технічно об( ґрунтованих норм виробітку можна розрахувати за формулою:

,

де Зв – заробіток за відрядними роз( цінками,грн.;

П1, П2, – відсоток премії за вико( нання завдання і технічно обґрунто( ваних норм і за кожний відсоток пере( виконання завдань або норм;

Ппл – відсоток перевиконання плану виробництва або норм. У разі преміювання робітників(відрядників за економію матеріальних цінностей( загальний заробіток розраховують за формулою:

,

де е – сума досягнутої еко( номії,грн.;

Пр – розмір премій у процентах від досягнутої економії.

3. Відрядно прогресивна система. За цієї системи оплати праці виробіток робітників у межах завдання випла( чується за твердими нормами (розці( нками), а виробіток понад завдання

– за підвищеними розцінками, при( чому розцінки збільшуються прогре( сивно зі збільшенням кількості про( дукції, виробленої понад завдання. Вихідною базою, тобто межею вико( нання норм виробітку, понад яку оплата за виконану роботу здійс( нюється вже за підвищеними розцін( ками, є фактичне виконання норм за останні три місяці. Проте ця вихідна база не може бути нижчою від чин( них норм виробітку. Ступінь збільшення розцінок визначається спеціальною шкалою. Шкали підви( щення розцінок можуть бути одно( й двоступінчасті. За одноступінчастої шкали у разі перевиконання вихідної бази відрядна розцінка може підви( щуватися на 50 %, тобто коєфіцієнт збільшення дорівнює 0,5, за двосту(

пінчастої шкали за перевиконаня ви( хідної бази від 1 до 10 % коєфіціент збільшення – 0,5, за перевиконання понад 10 % – 1.

Загальний заробіток у разі застосу( вання відрядно(прогресивної системи розраховується за формулою:

,

де Зв – відрядний заробіток за пря( мими розцінками;

Пв – процент виконання норм ви( робітку;

Кр – коефіцієнт збільшення пря( мої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат.

Якщо тільки частина робіт опла( чується за відрядно(прогресивними розцінками, то

,

де Зпр – відрядний заробіток за прямими розцінками за роботу, яка оплачується за відрядно(прогресив( ною системою.

Необхідно враховувати, що за відрядно(прогресивної системи заро( біток підвищується такою самою мірою (а в деяких випадках і більшою), якою збільшується виро( біток. Тому ця система має обмеже( ну сферу застосування – лише на тих ділянках виробництва, які лімітують випуск продукції на підприємстві (тобто на “вузьких місцях” вироб( ництва).

4. Непряма відрядна система заробі тної плати, її застосовують для опла( ти допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням основних робіт( ників(відрядників. При цьому заро( біток допоміжних робітників залежить

від результатів роботи робітників( відрядників, яких вони обслуговують. Ця система зацікавлює допоміжних робітників у поліпшенні обслугову( вання верстатів, агрегатів автоматич( них ліній для безперебійної і ритміч( ної їх роботи. За цією системою у про( мисловості можуть оплачуватися слюсарі(ремонтники, електрики, на( ладчики устаткування, кранівники та ін.

Загальний заробіток може визна( чатися двома способами:

1) множенням непрямої відряд( ноїрозцінки на фактичне виконання завдання за робочими об’єктами об( слуговування. При цьому непряма відряна розцінка визначається за формулою:

,

де Тден.топ. – денна тарифна ставка допоміжного робітника, праця яко(

го оплачується за непрямою відряд( ною системою, грн.;

Ноб – кількість робочих місць, які обслуговуються за установленними нормами;

Вп – планова норма виробітку, яка установлена для кожного виробни( чого об’єкта, що обслуговується.

2) множенням тарифної ставки допоміжного робітника на середній відсоток виконання норм виробітку робітників, яких він обслуговує за даний період.

5. Акордна система оплати праці. Вона застосовується для окремих груп ро( бітників. Її сутність полягає у тому, що відрядна розцінка установлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт, виходячи із чин( них норм часу і розцінок. Порівняно

зпрямоювідрядноюоплатоюзаакорд( ної заздалегідь визначені обсяг робіт і строкїхвиконання,відомасумазароб( ітної плати за нарядом залежно від ви( конання завдання.

Ця система зацікавлює робітників у скороченні строків роботи проти уста( новлених норм. Вона застосовується, наприклад, у галузях промисловості з тривалимробочимциклом(суднобуду( вання, важке машинобудування), а та( кождляоплатипраціробітниковіуразі виконання ним робіт у стислі строки (наприклад,підчасремонтувеликихаг( регатів –мартенівськихабоцементних печейтаін.).

Найбільшого поширення ця систе( ма набула на будівництві у зв’язку зі специфікою будівельних робіт і най( частіше застосовується разом з пре( міюванням робітників за якісне вико( нання завдань у строк або достроково.

За акордної системи найбільше виявляється зв’язок оплати праці з кінцевими результатами.

6. Почасова форма оплати праці. На підприємствах, окрім відрядної опла( ти, застосовується почасова оплата, тобто оплата за працю певної трива( лості (годину, день, місяць). В умовах переходу до ринку на деяких під( приємствах може з’явитися тенденція до заміни відрядної оплати на поча( сову. У цьому разі необхідно дотри( муватися певних вимог до організації почасової оплати, з тим щоб її засто( сування не спричинило зниження ефективності роботи, що небажано в умовах конкуренції на ринку праці.

Застосування почасової оплати праці потребує:

• точного обліку і контролю за фактично відпрацьований час;

•правильного присвоєння робіт( никами тарифних розрядів відповідно до їхньої кваліфікації і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт;

•розроблення й правильного зас( тосування обґрунтованих норм виро( бітку, (часу) нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності.

7. Проста почасова система – роз( мір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника і кіль( кості відпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробітної плати почасова оплата буває годин( на, денна, місячна.

8. Гнучка система оплати праці – це система, за якої певна частина заро( бітку ставиться в залежність від осо( бистих заслуг і загальної ефектив( ності роботи підприємства. Під час визначення розміру оплати праці вра( ховується не тільки стаж, кваліфіка( ція, професійна майстерність, а й і значущість працівника, його здат( ність досягнути певних цілей щодо розвитку організації.

За гнучких систем основою фор( мування заробітку працівника є та( риф, який доповнюється різними пре( міями, доплатами, надбавками. Від звичних систем гнучка тарифна сис( тема відрізняється тим, що розроб( ляється для потреб і з урахуванням конкретного підприємства; основою

їїформування є, насамперед, перелік тих робіт, що виконуються на дано( му підприємстві і кваліфікуються за рівнем складності і значущості для даного підприємства; заробіток пра( цівника індивідуалізований і зале( жить від фактичних результатів праці.

9.Почасово преміальна система, за якою оплачується праця як основ( них, так і допоміжних робітників. Згідно з цією системою заробіток ро( бітникові нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнен( ня певних кількісних і якісних по( казників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, ви( конання планових і нормованих зав( дань, а якісними – здавання про( дукції з першого подання, підвищен( ня сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання техноло( гічних режимів тощо.

10.Почасова9преміальна система з нормованими завданнями. Робітники( почасовики преміюються за виконан( ня установлених їм нормованих зав( дань.

У разі застосування робітника до( водиться конкретне змінне або мі( сячне завдання (в штуках, нормо(го( динах або гривнях), і результати вра( ховуються під час нарахування премій за даний період. Уведення цієї системи супроводжується посилен( ням нормування праці, впроваджен( ням технологічно(обґрунтованих норм і нормативів чисельності.

Запровадженню системи нормова( них завдань має передувати підготов( ча робота за такими напрямами:

• проведення ретельного аналізу охоплення робітників(почасовиків нормуванням праці;

• виявлення можливості й доціль( ності використання для нормування праці допоміжних робітників(поча( совиків нормованих завдань;

• установлення переліку професій робітників(почасовиків, яким до(

цільно установлювати нормовані зав( дання;

•визначення наявності норматив( них матеріалів, які необхідні для уста( новлення нормованих завдань;

•збирання та аналіз вихідних да( них для визначення обсягу і повто( рюваності робіт, які мають випадко( вий характер (наприклад, частота ви( ходу із ладу устаткування, період зносу інструменту тощо);

•установлення виду нормованих завдань (індивідуальних або бригад( них) і, періоду, на який вони розра( ховуються;

•визначення методики установ( лення нормованих завдань і порядку доведення їх до дільниць, бригад та окремих робітників;

•розроблення документації з об( ліку видачі і виконання нормованих завдань.

Окрім цього розробляються захо( ди для поліпшення організації і об( слуговування робочих місць, умов праці, удосконалення трудових про( цесів тощо.

Для оплати праці професіоналів, фахівців, технічних службовців зас( тосовується почасова форма зарпла( ти. Преміювання даної категорії пра( цівників здійснюється за конкретні досягнення у виробничій діяльності.

Узв’язку з цим найпоширенішою си( стемою оплати їх праці є почасово( преміальна, за якою заробітна плата складається з посадового окладу, доп( лат, надбавок і суми премій.

У сучасних умовах розвиток систе( ми заробітної плати полягає в подаль( шому підвищенні ролі почасової оп( лати праці, в поширенні стимулюю( чих і гнучких систем оплати праці,

систем винагороди за кваліфікацію і особистізаслуги,запрацеюівласністю, що ураховують фінансові результати діяльності підприємств. Окрім того, використовується система додаткових доходів, джерелами яких можуть бути собівартість,прибуток,внутрішньофі( рмове страхування тощо.

11.Безтарифна система оплати праці

–це організація оплати праці, що ґрунтується на принципі часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівниками згідно з прийнятими співвідношеннями (ко( ефіцієнтами) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, по( сади, спеціальності працівників тощо). У них не використовуються гарантовані тарифні ставки і посадові оклади, більшість видів премій, доп( лат і надбавок.

Рівень оплати кожного працівни( ка залежить від фонду оплати праці підприємства.

Таким чином, кожен працівник одержує свій пай залежно від кінце( вого результату діяльності організації та її позиції на ринку товарів, що сприяє підвищенню зацікавленості в справах організації.

Безтарифні системні оплати праці вирізняються гнучкістю, простотою і доступністю для розуміння всіма пра( цівниками, забезпечують їх заінтере( сованість у результатах праці. Велике поширення вони мають на акціонер( них, малих і приватних підприємствах в різних модифікаціях і моделях.

Основними ознаками цієї систе( ми є:

• тісний зв’язок рівня оплати праці з фондом заробітної плати, який формується за колективними результатами роботи;

•присвоєння кожному працівни( кові постійних коефіцієнтів, які ком( плексно характеризують його кваліф( ікаційний рівень, а також визначають його трудовий внесок у загальні ре( зультати праці за даними трудової діяльності працівників, які належать до певного кваліфікаційного рівня;

•визначення коефіцієнтів трудо( вої участі кожного працівника в по( точних результатах діяльності, які доповнюють оцінку його кваліфіка( ційного рівня.

12. Контрактна система оплати праці, може застосовуватися поряд з існуючою на підприємстві системою оплатипраці.

система підтримки рішень (англ. decision support system) – система, яка розмішує високоякісну інформацію на “кінчиках пальців” менеджерів і допомагає їм в аналізі складних про( блем.

система показників якості товару

(англ. рroduct quality indexing system) –

включає в себе: 1) показники призна( чення товару; 2) надійність; 3) еко( логічність; 4) показники ергономіч( ності та безпеки використання; 5) тех( нологічність; 6) естетичність; 7) показники стандартизації та уніфі( кації товару; 8) патентно(правові по( казники.

система товароруху (англ. product movement system) – комплексна діяль( ність, що включає всю сукупність операцій, пов’язаних із фізичним пе( реміщенням товарів від виготовлю( вача до споживача з урахуванням про( стору і часу. Єдиний комплекс орга( нізаційно(економічних виробничих операцій, ефективне керування яки( ми вимагає повною мірою викорис(

товувати і запроваджувати систему ло( гістичних принципів і методів. До су( купних витрат даної системи входять такі витрати: транспортні, на органі( зацію процесу складування, підтрим( ка оптимального рівня товарно(мате( ріальних запасів, вантажно(розванта( жувальні роботи, упакування товарів, обробка ( прийнятих замовлень і адм( іністративних витрат.)

система управління (англ. management system) – сукупність ланок і зв’язків між ними, що беруть участь у тому чи іншому виді процесу управління.

системний аналіз (англ. system analy sis) – сукупність методологічних за( собів, що використовуються для підготовки і обґрунтування рішень із складних економічних проблем.

системний підхід (англ.systemapproach)

– напрям методології наукового пізнання, в основі якого лежить дос( лідження об’єктів як системи. Специ( фіка системного підходу полягає в тому, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта, виявлен( ня різноманітних зв’язків складного явища(об’єкта)іназведенняїхвєдину теоретичну систему. Системний підхід дозволяєодержатиповнеуявленняпро різноманітність явищ, розкрити при( чинно(наслідкові зв’язки між ними і відтворитинайважливішіпроцесироз( ширеного відтворення.

ситуація (англ. situation) – су( купність умов і обставин (зовнішніх

івнутрішніх, об’єктивних і суб’єк( тивних) у конкретній сфері управлін( ня, що склалися на певний період часу

івимагають певних дій керівника чи спеціаліста.

сібор (англ. sibor) – ставка за міжбан( ківськими депозитами в іноземній ва(

люті на ринку азіатських доларів у Сінгапурі (скорочення, утворене за аналогією з ЛІБОР). Встановлюється банками, що здійснюють операції на сінгапурському ринку азіатських до( ларів. Застосовується у депозитно(по( зичкових операціях між банками – учасниками ринку, а також як база для визначення відсоткової ставки по кре( дитах для небанківських позичаль( ників, що надаються за рахунок ре( сурсів ринку. У двох останніх випад( ках до ставки С., що приймається за основу, додається маржа.

сітілайт (англ. сitylight) – підсвічений стенд, встановлений безпосередньо на тротуарі або обабіч дороги.

сіф (англ. cost іnsиrапсе апd fгеіght) –

1.у продажну ціну включається безпо( середньо ціна самого товару, а також витрати на страхування і транспорту( вання товару до порту призначення.

2.сукупність комерційних умов у міжнародній торгівлі, відповідно до яких встановлюється порядок постав( ки і оплати товарів. При поставці то( варів за умов с. у ціну реалізації вклю( чається ціна товару, витрати на його транспортування до місця призначен( ня, страхування. Відповідальність за псування товару або його випадкове зникнення несе покупець від моменту

завантаження на борт судна.

скалярний ланцюг управління (англ. аdministrative chain) – ряд осіб, котрі обіймають керівні посади, починаю( чи від особи, що посідає найвище ста( новище в ланцюжку, униз, до керів( ника низової ланки.

скватер (англ. squatter) – дрібний орендар.

скептицизм (англ. skepticism) – філо( софське вчення, засноване на вира(

женні сумніву в існуванні надійних критеріїв істини та в непогрішності основних релігійних і філософських догм; крайня форма с. – агности( цизм.

Скіннер Б. (англ. Skinner В.) – аме( риканський психолог, автор книжок “Наука і поведінка”. “Про біхевіо( ризм”, “По той бік світу і достоїн( ства”, присвячених психологічним проблемам управління. С. вважав, що теоретики мотивації забагато уваги приділяють “внутрішній сутності” (тобто потребам, мотивам, бажан( ням) і концентрував свою увагу вик( лючно на явищах, стимулах і реакці( ях на них. Його теорія апаратного обумовлювання являє, по суті, різно( вид теорії навчання — з тією лише різницею, що при класичному об( мовленні стимул передує реакції (слиновиділення в собак за Павло( вим), тоді як при оперантному обу( мовленні реакція відбувається в пе( редчутті стимулу. Це основа теорії с. У цьому зв’язку виникають супереч( ливі думки і навіть побоювання. Ідея розробки “технології поведінки”, за його словами, може стати настільки ж ефективною і впливовою, як і су( часні фізичні чи біологічні техно( логії, що застосовуються, наприклад, для регулювання чисельності насе( лення на Землі.

скіпщина (англ. tenure ) – вид орен( ди землі, коли орендна плата випла( чується володарю землі часткою вро( жаю.

Скотт У. (Scott У.) – співавтор книжки “Принципи поведінки в уп( равлінській практиці” [202], в якій вказується на значення традиційних наукових підходів до менеджменту.

С. протиставляє сучасних біхевіо( ристів, що розробили корисні знан( ня про людські стосунки поводжен( ня в організаціях, “дилетантським” афоризмам старої школи людських відносин. Якщо менеджери не нав( чаться читати, розуміти, оцінювати і використовувати новітні наукові статті про поведінку людей в орга( нізаціях, вони незабаром виявлять( ся відкинутими назад і нездатними вирішувати складні проблеми сього( дення. Раніше менеджери не цікави( лися ідеями біхевіористів, тому що вони здавалися їм марними, і цим по( яснюється зрештою дефіцит науко( вих ідей у менеджменті наших днів.

сліпе тестування (англ. blind testing) –

тестування продукту на споживачах, коли вони не знають, яка це марка (знявши упаковку або загорнувши об( гортку).

“собака” (англ. “dog”) – вид про( дукції, що характеризується низьки( ми темпами росту сукупних обсягів продажу цієї продукції усіма фірма( ми(виробниками і низькою її част( кою на ринку, що має в даний момент конкретна фірма(виробник. Продук( ція “собака” виділяється в рамках конкретної фірми внаслідок її класи( фікації на чотири види (“зірка”, “ди( кий кіт”, “корова”, “собака”) за допо( могою матриці “ріст ринку — частка ринку”, що має якісну градацію своїх сторін (низькі чи високі темпи росту ринку, низька чи висока частка рин( ку). Така класифікація продукції ви( користовується на практиці диверси( фікаційними фірмами США, Японії, ФРН (зокрема, на фірмі “Сименс”) та інших країн для формування номен(

клатури (портфеля замовлень). Зокре( ма,комбінаціяпродукції“кіт”,“зірка”

і“корова” призводить до найліпших результатів функціонування: по( мірної рентабельності, доброї ліквідності і довгострокового зростан( ня збуту і прибутку [20, 38].

сого9шоша (англ. sogo shosha) –

японське поняття, що означає великі зовнішньоторговельні організації або об’єднання, що займаються ко( ординацією в певних галузях діяль( ності. Кожне таке об’єднання містить у собі більшість виробничих підприємств, що використовують можливості технічної й економічної кооперації з додаванням сил для зміцнення своїх позицій як у націо( нальному, так і у світовому масштабі. Сого(шоша – це не тільки торгові підприємства. Вони здійснюють фінансову діяльність, вирішують проблеми промисловості, засобів зв’язку, транспорту, оптової торгівлі

ізбуту, а також освоєння природних ресурсів. Метою цих багатогранних підприємств є сприяння розвитку торгівлі у світовому масштабі і роз( витку національної промисловості. Їхня діяльність виходить далеко за рамки тільки торгової сфери. Усього в Японії налічується близько 15 по( дібних конгломератів, у яких в усьому світі зайнято приблизно 80 тис. співробітників.

сортимент (англ. sorting) – склад од( норідної продукції за розміром, профілем та ін.

соціалізація (англ. socialization) – не( формальний процес, через який нові працівники дізнаються про мову, ма( нери, неписані правила внутрішньо( го життя фірми.

соціалізм (англ. socialism) – економіч( на система, в якій виробничі рішення приймаються робітниками або їх ціни представниками.

соціальна відповідальність і цілі

(англ. social responsibility and goals) –

постановка цілей організацій як ви( хідний момент у міркуваннях про соціальну відповідальність бізнесу. У остаточному підсумку цілі – це фактори, що дозволяють нам безпо( середньо зрозуміти цінності і пріо( ритети, що стоять перед організа( цією. До найважливіших цілей організації належать завдання юри( дичного, технічного, персонально( го і соціального характеру, але, на( самперед, це одержання прибутку. Керівники, що прагнуть створити ефективно діючу організацію, по( винні мати на увазі всі названі цілі, а не тільки одержання прибутку, тому що, ігноруючи вторинні, але не менш важливі цілі, не можна до( сягти і первинної мети — прибутко( вості.

соціальна діагностика (англ. social diagnostics) – вид оперативного аналізу соціального об’єкта з метою визна( чення його стану, оцінки конкретної ситуації, проблемної характеристи( ки. Результатом такого аналізу є опис об’єкта в системі показників.

соціум (англ. sосіит) – велика стійка соціальна спільнота, що характери( зується єдиними умовами життєдіяль( ності людей і єдністю культури. Вища форма – суспільство як цілісна со( ціальна система.

спекулятивний дохід (англ. speculative income) – дохід, одержаний від акцій та облігацій, ціна яких зросла більше, ніж очікувалося.

спекуляція (англ. sресиlаtіоп) – 1. тор( гівля, біржова угода, розрахована на легку й швидку наживу. 2. скупову( вання, перепродаж товарів та інших предметів за підвищеними цінами з метою наживи. 3. розрахунок, намір, спрямований на використання будь( чого з корисливою метою.

специфікація (англ. specification) –

1.перелік усіх сортів товару, який вхо( дить у дану партію, із зазначенням місця, кількості і виду кожного това( ру. С. доповнює рахунок на поставку товарів різних сортів та найменувань.

2.це документ, що є додатком до кон( тракту (договору), що укладається між споживачем і постачальником (щодо замовлення споживача). Спе( цифікація повинна включати найме( нування матеріальних ресурсів, їхню характеристику і стандарти.

специфікація роботи (англ. job spe cification) – встановлення коротких вимог про знання, майстерність і можливості працівника, що претен( дує на ту чи іншу роботу.

співробітництво (англ. сooperation) –

одне з положень Дж. Майо, що міститься в його книжці “Людські проблеми індустріального суспіль( ства”, відповідно до якого будь(яке суспільство має на меті дві першо( чергові цілі: забезпечувати матеріаль( не й економічне існування всіх своїх членів, а також підтримувати їхнє “спонтанне співробітництво” у рам( ках усієї соціальної структури. Зав( дання полягає в тому, щоб створити необхідні умови для досягнення цих цілей. “Невидима рука” класичної економічної теорії вже не в змозі за( безпечити добровільних кооператив( них дій людей. Менеджмент має

відігравати проактивну роль у коорди( нації цих дій. “Видима рука” (Ченд( лер), тобто активний менеджмент, стала необхідною для економічно( го виживання.

співучасть в управлінні (англ. рarticipation in management) – участь в управлінні всього персоналу — це кращий спосіб вироблення політич( ного, індустріального й економічно( го порядку, при якому всі люди змог( ли б жити і працювати з достоїнством і самоповагою. У цьому значенні ме( неджмент є вирішальним чинником, який гарантує, що таке майбутнє ста( не реальністю.

спілка менеджерів (англ. mапаgег’s ипіоп) – громадська організація, що об’єднує вчених та спеціалістів з уп( равління й організації виробництва, комерційної та підприємницької діяльності, а також відомих органі( заторів науки, виробництва та со( ціальної сфери.

спільні підприємства (англ. joint ven ture) – 1. юридичні особи або асоціація фізичних осіб (фірм), створені для реалізації спеціальних господарських проектів. Учасники вкладають у спільні підприємства капітал, а також інтелектуальну власність і ділять при( бутки (збитки) у встановлених стату( том розмірах. Спільні підприємства створюються на основі угоди, в якій кожен партнер бере на себе відпові( дальність за борг організації. 2. фор( ма організації підприємства із спіль( ним капіталом, яке створюється із пайових внесків партнерів, що спіль( но керують діяльністю підприємства і розподіляють прибутки пропорційно вкладеному капіталу. Спільні під( приємства можуть створюватися за