453207

ТЕМА 11. ЕФЕКТИВНІСТЬ У МЕНЕДЖМЕНТІ

а також на створення екологічно безпечних товарів. Дана проблема залишається актуальною й досі: багатші суспільства споживають 75% світових енергетичних та природних ресурсів та створюють більшу частину промислових, отруйних та побутових відходів [47].

Екологізацією менеджменту називають визнання керівництвом компаній безпосереднього взаємозв’язку між управлінськими рішеннями, діями організації та станом навколишнього природного середовища [47].

До факторів, які впливають на етику менеджменту, належать:

стадія морального росту (зрілість та цілісність особистості менеджера та сила його моральних переконань);

індивідуальні характеристики менеджера (впевненість у власних силах, здатність до емпатії тощо);

організаційна структура (наявність чітких та зрозумілих рекомендацій стосовно поведінки менеджера у незрозумілих ситуаціях);

організаційна культура (ставлення членів організації до ризику, ініціативи, конфліктності тощо);

складність морально-етичної проблеми (оцінка менеджерами проблемної ситуації з точки зору серйозності загроз та

масштабності наслідків).

Правильно обрана соціальна поведінка менеджменту сприяє перетворенню організації на лідера суспільної довіри та формує позитивне сприйняття організації у зовнішньому середовищі. У таблиці 11.4 представлена десятка найбільш відповідальних компаній світу за рейтингом Fortune (2006 р.).

Таблиця 11.4 – Найбільш соціально відповідальні компанії світу [64]

341

Бардась А.В., Бойченко М.В., Дудник А.В. Менеджмент

РЕЗЮМЕ

Ефективність є одним з найважливіших показників діяльності керівництва будь-якої організації. Саме показники ефекту (результату) та питомих витрат на його досягнення визначають успішність організації, зокрема, її конкурентоспроможність на ринку. У менеджменті виділяють три концепції та три підходи до оцінки ефективності менеджменту. Згідно з цільовим підходом, ефективність управління вимірюється ступенем досягнення організацією головних цілей її діяльності. Системна концепція ефективності управління організацією передбачає, що ефективність управління характеризується ступенем адаптації організації до свого зовнішнього середовища. Поведінкова концепція акцентує увагу на відносній важливості різних групових та індивідуальних інтересів в організації.

На основі наведених вище концепцій, у теорії та практиці менеджменту сформувалося три підходи до оцінки ефективності управління - інтегральний, рівневий та часовий. Інтегральний підхід полягає у оцінюванні ефективності управління за допомогою синтетичних (узагальнюючих) показників. Рівневий підхід до оцінки ефективності управління ґрунтується на припущенні про існування трьох видів управлінської ефективності – індивідуальної, групової та організаційної. Таким чином, зміст управлінської діяльності полягає у координації дій окремих осіб (виконавців), груп (підрозділів) та організації в цілому шляхом реалізації загальних функцій менеджменту: планування, організування, мотивування та контролювання. Часовий підхід до оцінки ефективності управління ґрунтується на системній концепції та врахуванні додаткового фактору (параметру часу). Часовий підхід дозволяє оцінити ефективність управлінських дій у коротко-, середньота довгостроковому плані.

При застосуванні зазначених концепцій та підходів для оцінювання існуючої в організації системи менеджменту, розрізняють економічну, організаційну та соціальну ефективність. Вимірювання ефективності менеджменту вимагає визначення критеріїв та показників ефективності управлінської діяльності.

Необхідність врахування менеджерами етичних та моральних норм зумовлюється необхідністю забезпечення довгострокового характеру соціального партнерства та уникнення загрози руйнування організації. Суворе дотримання менеджерами правил «чесної гри» є необхідним, оскільки нечесність здатна призвести до короткострокового успіху, але водночас знищує довіру до менеджера та порушує суспільно визнану систему ділової співпраці та конкуренції. Соціально-відповідальна поведінка менеджерів проявляється у

342

ТЕМА 11. ЕФЕКТИВНІСТЬ У МЕНЕДЖМЕНТІ

менеджменті, заснованому на спільних цінностях та в екологізації менеджменту. Менеджмент, заснований на спільних цінностях – це підхід до проблем управління, за якого менеджери визначають, підтримують та практично застосовують основні ідеї, що поширені у їхній організації. Екологізацією менеджменту називають визнання керівництвом компаній безпосереднього взаємозв’язку між управлінськими рішеннями, діями організації та станом навколишнього природного середовища.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.У чому полягають відмінності двох концепцій визначення ефективності менеджменту?

2.Назвіть основні підходи до визначення ефективності менеджменту.

3.Поясніть сутність індивідуальної, групової та організаційної ефективності.

4.Дайте визначення поняттям «критерій», «показник», «ефект» та «ефективність».

5.Назвіть основні показники економічної ефективності менеджменту.

6.Наведіть приклади показників соціальної ефективності менеджменту.

7.Опишіть класичний та соціально-економічний підхід до соціальної відповідальності бізнесу.

8.Чому соціальну відповідальність бізнесу необхідно розглядати як інвестиції компанії, а не як її витрати?

9.Опишіть соціально-економічний підхід до соціальної відповідальності бізнесу.

10.Назвіть характерні особливості етики успіху.

11.Поясніть вимоги до принципу справедливості.

12.Коротко прокоментуйте зовнішні та внутрішні аспекти соціальної відповідальності бізнесу.

13.Поясніть сутність менеджменту, заснованого на спільних цінностях, та екологізованого менеджменту.

14.Які фактори впливають на етику менеджменту?

ТЕСТОВІ ЗАПИТАННЯ

1.Необхідність врахування керівництвом відносної важливості різних групових та індивідуальних інтересів для досягнення ефективності організації описується:

а) поведінковою концепцією; б) організаційною концепцією; в) системною концепцією; г) інтегральною концепцією.

2.В сучасних ринкових умовах критерієм оцінки ефективності організації зазвичай є:

а) конкурентоспроможність; б) обсяг виробництва; в) собівартість; г) фондоємність.

343

Бардась А.В., Бойченко М.В., Дудник А.В. Менеджмент

3.За ступенем агрегування виділяють такі показники економічної ефективності:

а) часткові; б) відносні; в) локальні;

г) розрахункові.

4.Згідно з положеннями класичного підходу пріоритетним завданням менеджерів є захист інтересів такої суспільної групи:

а) акціонерів (власників); б) робітників (профспілок); в) споживачів (клієнтів); г) урядовців (держави).

5.Майкл Портер розглядає соціальну відповідальність компаній як:

а) інвестиції у конкурентоспроможність; б) інвестиції в ефективність; в) витрати коштів акціонерів;

г) задовільнення інтересів суспільних груп.

6.Справедливість як етична категорія описується такими характеристиками:

а) обумовленістю відмінностей при розподілі суспільних благ виключно нерівністю внесків окремих осіб у створення сукупності благ;

б) обумовленістю відмінностей при розподілі суспільних благ нерівністю статусу окремих осіб у суспільстві; в) наявністю різних груп громадян з неоднаковим обсягом основних соціальних свобод;

г) визнання суспільством несправедливості нерівного розподілу благ між членами суспільства.

7.До факторів, які впливають на етику менеджменту, не належать:

а) професійні характеристики менеджера; б) складність морально-етичної проблеми; в) організаційна структура; г) організаційна культура.

ПРИКЛАДИ ЗАДАЧ

Задача 1.

Необхідно визначити коефіцієнт оперативності (Коп) управлінської праці у відділі постачання та збуту виробничого підприємства при наступних умовах: встановлений строк моніторингу ринку транспортних послуг 12 днів, відставання від затвердженого строку виконання - 3 дні, встановлений строк оформлення відвантаження крупної партії товару 4 дні, відставання від строку виконання – 1 день.

Розв'язання:

344

ТЕМА 11. ЕФЕКТИВНІСТЬ У МЕНЕДЖМЕНТІ

де tн – встановлений строк виконання відповідних документів, дні; tв – відставання від затвердженого строку виконання, дні; n – кількість документів.

К оп =(12 - 3)+(4 - 1)/12+4=0,75

Висновок: отриманий коефіцієнт означає, що на підприємстві необхідно провести певні заходи щодо покращення цього показника на 25%, тобто до 1.

Задача 2.

Розрахуйте коефіцієнт ефективності управління (Кеф), який відображає ступінь використання потенційних можливостей на підприємстві за наступних умов: фактичне валове річне виробництво продукції становило у грошовому еквіваленті 12 341 тис. грн., потенційні можливості виробництва – 15 435 тис. грн.

K еф ФП ,

де Ф – фактичне валове виробництво продукції (отриманий валовий доход, прибуток); П – потенційні можливості виробництва валової продукції (отримання валового доходу, прибутку).

Розв'язання:

К еф = 12341 тис.грн/15435тис.грн=0,7995=0,8.

Висновок: отриманий коефіцієнт означає, що на підприємстві необхідно провести певні заходи щодо покращення цього показника на 20%, тобто до 1.

Задача 3.

На виробництві, в цеху 12 робітників на протязі зміни, тривалість якої дорівнює 480 хвилин, займалися на протязі 34 хвилин виконанням підготовчо-заключних робіт, оперативний час склав 336 хвилин, час на обслуговування робочого місця – 30 хв., нормативний час на відпочинок і особисті потреби дорівнює 60 хв. Визначити коефіцієнт використання робочого дня (Кврд).

Розв'язання:

345

Бардась А.В., Бойченко М.В., Дудник А.В. Менеджмент

ОП – оперативний час; ОМ – час обслуговування робочого місця;

ВОП – нормативний час на відпочинок і особисті потреби.

К врд= (34 + 336 + 30 + 60) хв. / 480 хв. = 460/480= 0,95833=0,96.

Висновок: На основі отриманого значення можна вважати використання робочого дня робітниками ефективним, оскільки значення коефіцієнта Кврд наближується до 1.

Задача 4.

На виробництві, в цеху працівник на протязі зміни, тривалість якої дорівнює 480 хвилин, займався виконанням підготовчо-заключних робіт, виконував операційну діяльність, затратив час на обслуговування робочого місця. Нормативний час на відпочинок і особисті потреби дорівнює 60 хв. Визначити коефіцієнт втрат робочого часу з вини працівника (Кврч), якщо перерви, що залежать від працівника складають 85 хвилин.

Розв'язання:

де ПП – перерви, що залежать від працівника, хв.; ВОП – нормативний час на відпочинок і особисті потреби, хв.;

К врч= (85 - 60) хв./ 480 хв. = 25/480= 0,052083=0,05.

Висновок: втрати робочого часу з вини працівника становлять 5% від загального періоду часу, тому керівнику необхідно приділити увагу зменшенню періодів непродуктивного використання часу робітниками впродовж зміни.

Задача 5.

На виробництві, в цеху працівник на протязі зміни, тривалість якої дорівнює 480 хвилин, займався виконанням підготовчо-заключних робіт, виконував операційну діяльність, затратив час на обслуговування робочого місця. Нормативний час на відпочинок і особисті потреби дорівнює 60 хв. Визначити коефіцієнт втрат робочого часу, що не залежать від працівника ( КВРЧ), якщо перерви, що не залежать від

де ПН – перерви, що не залежать від працівника, хв.; Тзм – тривалість робочої зміни, хв.

К врч= 45 хв.. / 480 хв. = 45/480= 0,09375=0,09.

346

ТЕМА 11. ЕФЕКТИВНІСТЬ У МЕНЕДЖМЕНТІ

Висновок: працівник втратив 9% власного робочого часу внаслідок обставин, які від нього не залежать. Керівнику необхідно з’ясувати причини втрат часу працівником та розробити заходи з їх усунення.

Задача 6.

На виробництві, в цеху працівник на протязі зміни, тривалість якої дорівнює 480 хвилин, займався виконанням підготовчо-заключних робіт, виконував операційну діяльність, затратив час на обслуговування робочого місця. Нормативний час на відпочинок і особисті потреби дорівнює 60 хв. Визначити коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці за рахунок усунення втрат часу (КППП), якщо перерви, що залежать від працівника складають 85 хвилин, а перерви, що не залежать від працівника складають 45 хвилин. Оперативний час – 370 хвилин.

Розв'язання:

де ПП – перерви, що залежать від працівника, хв.; ПН – перерви, що не залежать від працівника, хв.;

ВОП – нормативний час на відпочинок і особисті потреби, хв.; ОП – оперативний час, хв.

К ппп= (85 – 60 + 45) хв.. / 360 хв. = 70/370= 0,189189=0,19.

Висновок: якщо начальником цеху будуть розроблені та вжиті заходи, спрямовані на усунення втрат робочого часу робітниками, то це створить можливість підвищення їхньої продуктивності праці на 19%.

347

Бардась А.В., Бойченко М.В., Дудник А.В. Менеджмент

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Закон України «Про доступ до публічної інформації»// Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2011, № 32. - ст. 314.

2. Айзексон В. Стів Джобс / Волтер Айзексон: Пер. з англ. Н. Гербіш, О. Кравчук, Л. Крупницький, Л. Третяченко-Реннер. –

К.: Брайт Стар Паблішинг, 2012. – 608 с. - ISBN 978-966-2665-02- 4.

3.Андрушків Б.М. Основи менеджменту/ Б.М. Андрушків, О.Є. Кузьмін. − Львів: Світ, 1995. – 296 с.

4.Аширов Д.А. Организационное поведение. Учебное пособие / Д.А. Аширов. – М. : Юнити-Дана, 2006. - 512 с.

5.Балабанова Л.В. Організація праці менеджера: навчальний посібник / Л.В. Балабанова, О.В. Сардак - Київ: ВД

«Професіонал», 2004. – 304 с.

6.Бирн Джон Л. Мои годы в GE/ Джон Л. Бирн, Джек Уэлч: Пер с англ. Ю.Корнилович. - М.: Манн, Иванов и Фербер – 2007. - 528 с.

7.Бландел Р. Эффективные бизнес-коммуникации. Принципы и практика в эпоху информации / Р. Бланделл. – СПб: Питер, 2000.

–384 с. : ил. – (Серия «Теория и практика менеджмента»). – ISBN 5-272-00173-7.

8.Бойко В.В. Економіка підприємств України: Навчальний посібник / В.В. Бойко. – 2-е вид., перероблене і доп. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2005. – 528 с. – ISBN 966-8271- 87-4.

9.Большой энциклопедический словарь. [Електронний документ]. – Режим доступу: http://www.vedu.ru/BigEncDic/

10.Гаєк Ф. А. Конституція свободи / Ф.А. Гаєк: Пер. з англ. М. Олійник та А. Королишина. — Львів : Літопис, 2002. — 556 с.

11.Гальчинський А. Економічна наука: проблеми методологічного оновлення / А. Гальчинський // Економіка України. – 2007. – № 3. - С. 11.

12.Герчикова И.Н. Менеджмент. Учебник / И.Н. Герчикова. – М.:

ЮНИТИ, 2000. – 501 с.

13.Дафт Ричард Л. Менеджмент / Ричард Л. Дафт. – СПб: Питер,

2001. – 832 с. - ISBN: 5-272-00240-7.

14. Дзюбко І. С. Політологія: Підручник / І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В.П. Андрущенко. - К.: Вища школа, 2001. - 415 с.

15. Друкер П. Энциклопедия менеджмента/ П. Друкер. - М.: Изд.

дом "Вильямс", 2004. - 432 с.

350