2. Методика визначення стану банкрутства підприємства

Головним критерієм визнання підприємства банкрутом є його неспроможність вчасно розрахуватись за своїми зо­бов'язаннями. На перший погляд, ситуація здається досить простою: якщо підприємство вчасно не розраховується за своїми зобов'язаннями, воно має бути визнане банкрутом. Але тут можливі дві ситуації:

1. юридична особа не в змозі погасити зобов'язання перед кредиторами;

2. юридична особа в змозі повернути кредиторам їхні гроші, але протягом якогось часу чи на визначених умовах.

Тому кредиторам і керівництву самого підприємства-боржника важливо спочатку визначити, яка з двох наведених вище ситуацій має місце в конкретному випадку. Для цього не­обхідно зробити детальний аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз показників необхідно робити в ди­наміці. Краще, якщо це буде зроблено, враховуючи дані не річних звітів, а квартальних. Це пов'язано тим, що фінансо­вий стан кожного підприємства, за окремих обставин, можедосить різко змінюватися. Крім того, багатьом галузям при­таманна сезонність виробництва (це особливо стосуєтьсясільського господарства), внаслідок чого платоспроможність може бути втрачена протягом незначного проміжку часу.

У разі якщо під час аналізу фінансового стану виявиться, що підприємство в змозі, за окремих умов, розрахуватися з своїми боржниками, Законом передбачено можливість са­нації за згоди на це кредиторів. Крім того, санацію може про­водити інша юридична особа за погодженням умов з креди­торами. Як правило, санація можлива в таких випадках:

• коли підприємство прибуткове;

• коли кредиторська заборгованість незначно перевищує дебіторську чи перевищує її впродовж не більше 6 місяців;

• коли підприємство поряд зі збитковими видами діяльності має хоча б два-три прибуткових;

• коли підприємство є складовою ланкою в ланцюгу вироб­ників прибуткової продукції,

в коли підприємство має експертний потенціал;

• коли підприємство має монопольне становище в окремому регіоні чи на окремих ринках;

• коли підприємство виробляє ліквідну продукцію.

Цей перелік можна було б продовжувати і далі. Але головне полягає в тому, що кредитори погодяться на санацію підприємства-боржника тільки за умови впевненості в повер­ненні своїх грошей. Вона має базуватися на детально розроб­леному бізнес-плані, що завершується розрахунком фінансо вих показників на кінець прогнозованого періоду, який по­винен становити 6—12 місяців. Це пов'язано з тим, що за менший проміжок часу поліпшити фінансовий стан госпо­дарства буде дуже важко, а більше року кредитори навряд чи погодяться чекати.

Складання бізнес-плану, особливо для підприємства, яке перебуває в стані банкрута і має довести, що в змозі вийти з нього, дуже непроста річ. Треба враховувати вплив багатьох факторів, і, найголовніше, розробити та запропонувати кре­диторам комплекс заходів, спрямованих на нормалізацію фінансового стану підприємства. Ці заходи можуть включати такі дії:

• ліквідація чи мінімізація збиткових напрямів діяльності;

• відмова від виплат дивідендів власникам;

• використання всіх можливих резервів зменшення постійних витрат;

• обмеження заробітної плати керівного складу підприємства;

• активізація зусиль з повернення дебіторської заборгова­ності;

• проведення інвентаризації та експертної оцінки наявних основних засобів з метою виявлення і реалізації чи здачі в оренду тих із них, які майже не беруть участі у виробничо­му процесі;

• мінімізація бартерних розрахунків;

• погодження з санаторами умов взяття нових кредитів;

• погодження з санаторами витрат грошових коштів най­більш прийнятної суми.

Ці заходи повинні бути затверджені в ухвалі господарсь­кого суду і погоджені між кредиторами, санаторами і боржником. Кредитори також можуть вимагати від боржника досягнення, через визначений проміжок часу, прийнятної структури капіталу та значень найважливіших показників фінансової стабільності.