2. Причини виникнення і розвитку осередків водної ерозії

Кожен осередок ерозії має безпосередні причини свого виникнення і розвитку. Розробка протиерозійних заходів не може бути ефективною без встановлення конкретних причин ерозії. Усунення цих причин веде до затухання осередків ерозії. Причини виникнення осередків ерозії можуть бути природними і антропогенними. Однак природні причини розвитку ерозії, як правило, не призводять до утворення осередків ерозії та еродованих ґрунтів. Останні формуються лише при накладанні на природні антропогенних чинників ерозії.

До природних чинників утворення осередків ерозії належать такі.

Рельєф місцевості. Цей чинник впливає на розподіл опадів. Чим крупніші форми рельєфу, тим більша небезпека прояву ерозії. Ерозійна енергія рельєфу залежить від глибини місцевого базису ерозії.

Форма поверхні схилів. Визначається двома основними профілями схилів: поздовжнім і поперечним. Є такі форми поздовжніх та поперечних профілів: а) опуклий; б) увігнутий; в) прямий.

Експозиція схилів. Впливає на інтенсивність ерозії через перерозподіл тепла та опадів, які, в свою чергу, впливають на ґрунтозахисну ефективність рослинності. Схили південних експозицій прогріваються сильніше. На них швидко протікає весняне сніготанення, що підсилює ерозію. Підвищена температура влітку погіршує умови росту і розвитку рослин, що також збільшує інтенсивність ерозії. Щорічно повторюване підсилення (на південних) і гальмування (на північних експозиціях схилів) ерозії приводить до утворення відповідного поздовжнього профілю схилів. Південні схили, звичайно, більш стрімкі і мають поздовжньо-пряму або поздовжньо-увігнуту форму.

Крутість схилів. Впливає на інтенсивність ерозії через підвищення швидкості стікання води. Залежність між крутістю схилів та інтенсивністю ерозії носить експоненційний характер, до того ж показник стікання, як правило, перевищує одиницю.

Стрімкість схилів — один з найістотніших чинників виникнення і розвитку осередків ерозії. Вона не лише обумовлює площинний змив, а й сприяє утворенню великих промивин, непрохідних для сільськогосподарських машин та знарядь, а також є причиною утворення та росту ярів.

Протиерозійна стійкість ґрунтів. Найбільш стійкими до змиву й розмиву є чорноземи типові і звичайні середньо- та важкосуглинкові, що утворилися на лесах і лесоподібних суглинках. Менш стійкими є чорноземи на елювії карбонатних порід (попелухи), дерново-підзолисті та сірі опідзолені ґрунти, що сформувалися на грубо-пилуватих легкосуглинкових лесах. Коефіцієнт протиерозійної стійкості суглинкових і глинистих ґрунтів прямо пропорційний гранулометричному коефіцієнту структурності цих грунтів і обернено пропорційний їх чиннику дисперсності, за Н. А. Качинським.

Розміри природних водозборів. Величина стоку — одна з визначальних умов інтенсивного змиву та розмиву ґрунту — залежить від площі водозбору. Чим вона більша, тим більше накопичується стоку і тим інтенсивніше проявляється ерозія. Величина природних водозборів залежить від рельєфу і міри розчленованості території гідрографічною мережею. Ерозійна енергія рельєфу прямо пропорційна висоті місцевого базису ерозії та обернено пропорційна площі водозбору.

Зливовий характер опадів. Інтенсивність ерозії за однакових умов прямо пропорційна інтенсивності та тривалості (ерозійному індексу) дощу.

Запаси води в снігу. Сніговий покрив на підвищених ділянках місцевості нагромаджує енергетичну силу, яка при сніготаненні спричинює руйнування ґрунтового покриву. Чим вище інтенсивність сніготанення, тим вища потенційна небезпека руйнування ґрунтів внаслідок ерозії.

Швидкість весняного сніготанення. Може сприяти реалізації потенційної небезпеки руйнування фунтів внаслідок ерозії за умов глибокого шару снігового покриву. Ця швидкість визначається темпами наростання плюсових температур. При високому темпі стік і ерозійне руйнування ґрунтового покриву можуть бути дуже істотними.

Антропогенні чинники виникнення і розвитку осередків ерозії за ступенем впливу на неї можна розташувати в такому порядку.

Велика довжина поля вздовж схилу. Сприяє накопиченню великої маси води під час весняного сніготанення та випадання злив, концентруванню цієї води у потоки і виникненню на ділянках нижчих частин схилів суцільного стрічкового змиву й лінійних розмивів різної глибини. Цей чинник призводить також до утворення западинного мікрорельєфу. Особливу небезпеку таке явище має на ріллі, чистих парах, посівах просапних культур. Велика довжина поля вздовж схилу є причиною обробітку ґрунту вздовж схилу, а це ще більше підсилює ерозію.

Значні розміри штучних водозборів. На відміну від природних водозборів, розміри яких визначаються рельєфом, штучні водозбори, крім того, залежать і від організації території, напрямку обробітку ґрунту, розміщення доріг, меж полів, лісосмуг, умов сніго-відкладення та ін. Розмір штучних водозборів може бути значно більшим, ніж природних. Такі водозбори збирають багато стоку і підсилюють ерозію.

Неправильне розміщення рубежів — елементів організації території. Межі полів сівозмін, робочих ділянок ріллі та інших угідь, а також дороги, лісосмуги й інші види лінійних елементів організації території при їх розміщенні без урахування рельєфу є однією з основних причин сучасної ерозії. Це явище може підсилюватись через те, що при організації території не завжди і не повною мірою можна врахувати ґрунтозахисні вимоги. Внаслідок цього створюються умови для утворення штучних водозборів, які за площею у багато разів перевищують середні природні водозбори, що живлять окремі осередки ерозії. Таке явище може спричинювати всі види водної ерозії: від змиву до розмиву.

Неправильний напрямок обробітку ґрунту. Обробіток ґрунту вздовж схилу в 3—4 рази підвищує інтенсивність ерозійних процесів у порівнянні з обробітком впоперек схилу. Особливо велика небезпека від цього буває на ріллі, чорних парах, під просапними культурами, в садах і на виноградниках. Неправильний напрямок обробітку ґрунту нерідко обумовлений нераціональним внутрішньогосподарським землевпорядкуванням.

Застосування обробітку ґрунту з обертанням скиби. Обертання скиби позбавляє ґрунт захисного рослинного покриву, рослинних решток, які захищають структуру ґрунту від руйнівних ударів дощових крапель. Мульча із рослинних решток перешкоджає утворенню ґрунтової кірки, зменшує швидкість стікання талих і дощових вод, що ослаблює ерозію. Перехід до обробітку ґрунту без обертання скиби у 2—4 рази зменшує змив ґрунту.

Перевантаження просапними культурами ділянок, що розташовані на крутосхилах. Часті розпушування ґрунту в міжряддях просапних культур та слабка захисна дія рослин спричинюють інтенсивний прояв ерозійних процесів.

Формування мікрозападин на поверхні схилів. У природних біогеоценозах таких процесів не існує. Вони пов'язані з господарською діяльністю людини. Формування западин на поверхні схилу обумовлює концентрування стоку та прояв ерозійних процесів, характерних для поперечно-увігнутих схилів. Особливо значної інтенсивності ерозія досягає при наявності впадин на поздовжньо-опуклих схилах. По берегах западин формуються середньо- та сильно-еродовані ґрунти через підсилення змиву зсувом ґрунту в бік западин під час його обробітку. По дну западин нерідко утворюються великі донні розмиви.

Велике скупчення снігу поблизу природних і штучних перешкод і в зниженнях. Полезахисні лісосмуги, огорожі, щити, підвітряні схили збирають біля себе великі кучугури снігу. Запізніле танення цього снігу, а також надходження талих вод на відталі схили є важливою причиною виникнення осередків інтенсивної ерозії.

Вищезгадані чинники виникнення і розвитку осередків ерозії можуть охоплювати дане поле, а також поширюватись на сусідні поля, що впливає на розвиток ерозії на даному полі.

Таке ж становище може скластися і відносно окремих господарств. Нерідко чинники виникнення ерозійних процесів трапляються на території сусіднього господарства, що розташоване вище по схилу. Осередки ерозії можуть бути обумовлені відразу кількома причинами. Наприклад, істотна протяжність поля вздовж схилу при значній стрімкості цього схилу може призвести до сильного руйнування ґрунту під час весняного сніготанення або випадання злив.