ComputerGrafic_Lecture13_4_prn1

1.Прив'язки і характерні точки.

2.Виділення об'єктів.

3.Побудова фасок і округлень.

2.3 Прив'язки і характерні точки

На минулій лекції ми розглянули побудові основних геометричних об'єктів в КОМПАС-ГРАФІК. Проте, зрозуміло, що елементи креслення не є ізольованими, а з’єднуються одне з одним. Відрізки мають спільні вершини, кола і дуги мають спальні центри, дотикаються до сторін багатокутників, тощо. Такі з'єднання елементів креслення, здавалось би, можна робити приблизно навмання. Але при цьому дуже важко вгадати саме потрібні точки. А у випадку, якщо приєднання елементів зроблене невірно це може викликати ускладнення при подальшій роботі. Тому для такого поєднання використовуються прив'язки.

Прив’язки є одним з основних прийомів комп'ютерного креслення. Для прив'язок існує емпіричне правило. Якщо комп'ютерне креслення виконане без використання прив'язок значить воно виконане невірно.

Перед тим як розповісти про те як використовувати прив'язки розберемо інше поняття – характерні точки.

Характерними точками об'єктів креслення називаються точки в яких ці об'єкти можуть бути з'єднані з іншими об'єктами. Побудуємо таблиці характерних точок для різних геометричних об'єктів. /2 стовпчики 11 рядків/

Крім того система КОМПАС-ГРАФІК автоматично розраховує додаткові характерні точки для всіх об'єктів. Це середні точки елементів креслення (наприклад середини сторін прямокутника), точки перетину ліній та точки торкання.

На рис. 2.6 характерні точки основних геометричних об'єктів, доступні для виконання прив'язок, показані явно. При звичайному кресленні вони, зрозуміло, не видні. Однак Ви повинні постійно пам'ятати про їхнє існування й при необхідності використати для виконання операцій прив'язки.

Рис. 2.6. Характерні точки основних геометричних об'єктів

Всі інші об'єкти КОМПАС-ГРАФІК, в основному об'єкти оформлення креслення, так чи інакше є комбінаціями основних геометричних об'єктів з їхніми характерними точками. При виконанні операцій прив'язок на основі характерних точок система може обчислити деякі додаткові точки: середні точки відрізків і дуг, точки перетинання й торкання об'єктів і т.д. (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Додаткові точки прив’язок

Всі прив'язки в системі КОМПАС-ГРАФІК поділяються на глобальні і локальні.

Глобальними називаються прив'язки, які поширюються на всі об'єкти на кресленні, тобто вони розповсюджуються на всі геометричні елементи. Локальними - такі, що поширюються лише на один певний об'єкт протягом однієї дії, наприклад на один відрізок, одне коло тощо. /спитати чи зрозуміла різниця/.

Важливою особливістю глобальних прив'язок є те, що система КОМПАСГРАФІК дозволяє використовувати декілька різних глобальних прив'язок одночасно. При цьому система автоматично проводить розрахунок характерних точок і на екрані з'являється фантом, що відповідає точці прив'язки, а за необхідності текст з назвою прив'язки що при цьому використовується.

Кнопка виклику діалогу глобальних прив'язок знаходиться в Рядку поточного стану і має назву Прив'язки (рис. 2.8).

Поруч знаходиться кнопка відключення глобальних прив'язок, необхідність якої ми побачимо згодом.

Для кожної прив'язки встановлюється прапорець – використовувати таку прив'язку чи ні. При цьому важливо знати, що перевірка області навколо поточного положення курсору на відповідність тому чи іншому типу прив'язки відбувається саме в тому порядку, в якому прив'язки перераховані. Тобто спочатку шукають найближчу точки найближчого елементу, якщо таких точок нема – середні точки найближчого елементу і т.д.

Як вже зазначалося, окрім глобальних прив'язок, що поширюються на всі елементи зображення існують також локальні прив'язки, що поширюються лише на один даний елемент. Локальні прив’язки дозволяють виконувати ті ж самі процедури прив’язки курсору до характерних точок вже існуючих геометричних об’єктів на кресленні, що і глобальні. Однак вони мають дві важливі особливості:

1.Локальна прив’язка є більш пріоритетною, ніж глобальна, тобто при виклику будь-якої її команди вона нівелює встановлені глобальні прив’язки на час своєї дії, тобто до введення точки чи відмови від введення.

2.Будь-яка локальна прив'язка виконується лише для одного поточного запиту точки. Після введення поточної точки активована локальна прив’язка відключається, і система повертається до виконання глобальних прив’язок. Якщо необхідно виконати ще одну локальну прив’язку для наступної точки, потрібно знов викликати меню локальних прив’язок заново.

Усі локальні прив’язки зібрано в меню локальних прив’язок. Для виклику цього моню треба при побудові елементу натиснути правою кнопкою миші в будь-якій точці креслення. В динамічному меню, що при цьому з'явиться є каскадне підменю Прив'язки, що містить повний перелік локальних прив'язок. Локальні прив’язки в більшості своїй за функціями повторюють глобальні.

Крім вищевказаних, в КОМПАС-ГРАФІК також використовуються так звані клавіатурні прив'язки. Вони дозволяють суттєво економити час при створенні зображень. Клавіатурні прив'язки являють собою команди точного позиціювання курсору, що виконуються за допомогою певних комбінацій клавіш. Клавіатурні прив'язки мають дві важливі особливості:

1.Клавіатурні прив'язки можна використовувати в будь-якому режимі роботи редактора. Це суттєво відрізняє їх від глобальних та локальних прив'язок, які

2.Ні відміну від глобальних та локальних прив'язок, при використанні клавіатурних прив'язок точка автоматично не вводиться. Сама по собі клавіатурна прив'язка здійснює лише переміщення курсору в певну точку. Процедура введення і фіксації точки при цьому виконується натисканням клавіші <Enter> на клавіатурі. Це дає додаткову гнучкість при керуванні курсором.

Для здійснення клавіатурних прив'язок використовуються такі комбінації клавіш:

<.> – переміщує курсор по нормалі в найближчу точку найближчого елементу;

<5> – переміщує курсор в найближчу характерну точку найближчого елементу;

<Shift> + <5> – переміщує курсор в середину найближчого до положення курсору елементу;

<Alt> + <5> – переміщує курсор в точку перетину двох найближчих до положення курсору графічних примітивів.

Кнопки <.> і <5> при цьому використовуються лише на малій цифровій клавіатурі. При кресленні клавіатурні прив'язки зазвичай використовуються в такій послідовності:

1)перемістити курсор миші поруч з потрібною точкою чи об'єктом. Мишу відпустити;

2)виконати клавіатурну команду точного позиціювання курсору (без використання миші);

3)зафіксувати точку натисненням клавіші <Enter> на клавіатурі.

На цьому наше знайомлення з прив'язками добігло кінця. І ми перейдемо до другого питання нашої лекції – виділення об'єктів і повернемося до геометричних побудов.

2.4 Виділення об'єктів

Виділення об'єктів безпосередньо пов'язане з їх редагуванням. За допомогою процедури виділення системі дається вказівка на те, з якими саме об'єктами виконувати ті чи інші операції редагування. Система КОМПАС-ГРАФІК має різноманітні засоби виділення об'єктів. Виділені об'єкти відображуються на екрані іншим кольором. При цьому слід використовувати спеціальні команди з меню

Виділення або з вкладки Виділення на Панелі інструментів. Розглянемо ці команди:

1)Виділити все – виділяє всі об'єкти на зображенні;

2)Виділити об'єкт – виділяє об'єкт, на який буде вказано мишею.

При виділенні другого об'єкту виділення попереднього відміняється. Одним натисканням миші можна виділити лише один об'єкт, що є єдиним цілим з точки зору системи. При виділенні об'єкту даним способом, крім зміни кольору на зелений на ньому з'являються черні точки - вузли керування. Вони є представленням характерних точок об'єкта, які можна використати для його редагування. При послідовних натисканнях на об'єктах з затисненою клавішею <Shift> виділення з попереднього об'єкту не знімається – об'єкти включаються в групу вибору, при

25цьому генерації вузлів керування не відбувається. При повторному натисненні з затиснутою клавішею <Shift> на раніше виділеному об'єкті його виділення знімається.

3)Виділити шар – виділяє всі об'єкти на одному шарі. Використовується у випадках коли креслення містить декілька шарів.

4)Виділити вид – виділяє вказаний вид креслення. Використовується у випадках коли креслення містить декілька видів.

5)Виділити рамкою – дозволяє розмісити на екрані рамку і виділяє всі об'єкти які повністю попали всередину рамки.

6)Виділити поза рамкою – дозволяє розмісити на екрані рамку і виділяє всі об'єкти окрім тих, які повністю попали всередину рамки.

7)Виділити січною ламаною – дозволяє розмісити на екрані ламану лінію і виділяє всі об'єкти, які ця ламана лінія перетнула.

8)Виділити січною рамкою – дозволяє розмісити на екрані рамку і виділяє всі об'єкти, які хоча б частково попали всередину рамки.

9)Виділити за типом – викликає додаткове вікно, що містить назви типів графічних примітивів, що використано на зображенні і виділяє об'єкти обраного типу.

10)Виділити по стилю кривої – викликає додаткове вікно, що містить назви стилів лінії, які використано на зображенні і виділяє об'єкти, що побудовані лініями обраного стилю.

Протягом одного сеансу виділення об'єктів можна використати будь-яку комбінацію вказаних способів виділення. Виділені об'єкти можна видаляти, переміщувати, копіювати тощо.

2.5 Побудова фасок і скруглень

Залишився ще два елементи побудови, які мі не розглянули, проте який широко застосовується на кресленнях. Це фаски і закруглення.

Побудова фасок здійснюється за допомогою інструменту Фаска на палені інструментів в закладці Геометричні побудови (рис. 2.10). Ця команда дозволяє побудувати фаску між двома графічними примітивами. /показати на дошці/ Тобто, для побудови фасок треба послідовно вказати два елементи креслення, між якими її буде побудовано. Значення довжини і кутів фасок можна безпосередньо вказати в рядку параметрів при побудові. Нагадаю, що рядок параметрів автоматично генерується системою при виборі відповідного інструмента побудови. Система КОМПАС-ГРАФІК допускає два способи побудови фасок.

Рис. 2.10. Побудова фаски

Перший спосіб можна назвати Побудова фасок за катетом і кутом. При цьому задаються значення довжини фаски на першому елементі і кут фаски відносно

довжина фаски на першому об'єкті (зі списком стандартних значень);

довжина фаски на другому об'єкті (зі списком стандартних значень);

або в залежності від режиму побудови

кут фаски (зі списком стандартних значень).

Також в рядку параметрів існує ще дві кнопки Зрізання першого елементу і

Зрізання другого елементу . Вони дають можливість зрізати частину елементів при побудові фаски. Слід відзначити що використавши команду один раз можна побудувати довільне число фасок.

Важливим також є те, що в параметрах побудови фасок існує список стандартних значень фасок, відповідно до ДСТУ. Проте при цьому допускається і введення власних значень величин.

Побудова скруглень здійснюється за допомогою інструменту Скруглення панелі інструментів в закладці Геометричні побудови (рис. 2.11). Ця команда подібна до команди побудови фасок і дозволяє побудувати скруглення дугою кола між двома графічними примітивами. /показати на дошці/ Для побудови скруглення треба послідовно вказати два елементи креслення, між якими його буде побудовано. В рядку параметрів об'єкту тут присутні всього три параметри – радіус скруглення і кнопки зрізання частин об'єктів, що діють аналогічно до цих кнопок в команді побудови фасок. Відповідно в параметрі радіусу скруглення міститься список стандартних значень радіусів.

Рис. 2.11. Побудова закруглень

Література: [1, ч.3, 2].

Завдання на СРС:Побудова і використання еквідистант. Іменування груп об’єктів.

Література: [1, ч.10, гл.58-62; 2, ч.4, гл.41-43].

1)Штрихування.

2)Простановка розмірів і технологічних позначень.

3)Редагування об'єктів.

a)Симетрія об'єктів.

b)Деформація об'єктів.

c)Зрізання кривих.

2.6 Штрихування

На цій лекції ми продовжимо ознайомлення с основними прийомами створення графічних зображень. Зокрема на початку розглянемо такий важливий розділ як штрихування.

Ви мабуть здогадуєтесь, що в системі КОМПАС-ГРАФІК не має сенсу будувати окремо кожну штрихову лінію. Більш того, такий спосіб штрихування є абсолютно невірним. В системі існує спеціальний інструмент Штрихування на Панелі інструментів з вкладки Геометричні побудови.

Команда Штрихування дозволяє заштрихувати одну чи декілька областей в поточному виді креслення чи фрагменту. Команда потребує введення точки для автоматичного визначення меж області штрихування. Точка має лежати всередині цієї області. Після вказування меж області штрихування система виконує її попередню побудову. До фіксації штрихування можна змінити його параметри. Параметрами штрихування можна змінювати в Рядку параметрів (рис. 2.12):

крок штрихування (має список стандартних значень);

кут нахилу ліній штрихування (має список стандартних значень);

базова точка;

поточний стиль (має бібліотеку стилів).

Бібліотеку стилів оглянути

Після виклику команди Штрихування система створює Палень спеціального управляння цієї команди (рис. 2.13). Використовуючи цю панель можна штрихувати

Зафіксувати штрихову потрібно командою Створити об'єкт на Панелі спеціального управлянні команди. При цьому важливо знати, що всі області, заштриховані в одному сеансі вибору областей штрихування, є одним геометричним об'єктом. Відредагувати чи видалити штрихування в них можна лише одночасно. Тому рекомендується накладати фришування в кожній області окремо.

Якщо після вказування точки в області штрихування система автоматично не генерує область або генерує її невірно - це значить що при побудові геометрії

В системі КОМПАС-ГРАФІК всі лінії мають одну важливу властивість: є чи не є ця лінія межею області штрихування. Так, наприклад, лінія стилю Основна завжди є межею такої області, а лінія стилю Тонка ні. В таких випадках виникає протиріччя при побудові місцевих розрізів. /спитати чи знають студенти про місцеві розрізи і якщо не знають пояснити/. Так за нормами технічного креслення лінія межі місцевого розрізу має бути тонкою. Для вирішення цього протиріччя в КОМПАСГРАФІК додано спеціальний тип лінії – Для лінії обриву. Її зовнішній вигляд відповідає тонкій, але вона є межею області креслення. Для введення ліній місцевих розрізів в КОМПАС-ГРАФІК присутній спеціальний інструмент – Введення кривої Без'є, який працює аналогічно до безперервного введення відрізків, проте вводить не ламану а плавну криву.

Побудована область штрихування з точки зору системи є окремим цілісним об'єктом.

На цьому частину лекції про штрихування завершено і ми перейдемо до ще одного важливого етапу створення креслень – постановки розмірів і технологічних позначень.

2.7 Встановлення розмірів і технологічних позначень

КОМПАС-ГРАФІК підтримує всі типи розмірів що передбачені ЄСКД, а саме: лінійні, кутові, діаметральні і радіальні. Кнопки виклику інструментів для встановлення відповідних розмірів розміщені на Панелі інструментів на вкладці

Розміри і технологічні позначення (рис. 2.14).

КОМПАС-ГРАФІК дозволяє суттєво скоротити час на постановку розмірів за рахунок автоматичного вимірювання їх значень.

Проте для цього необхідно точно виконувати геометричні побудови, тобто точно і акуратно вводити координати точок, кіл, дуг, відрізків, тощо з використанням механізмів прив'язок.

Якщо при встановленні розмірів його значення не відповідає очікуваному, необхідно в першу чергу перевірити наявність помилок в геометричних побудовах. До цих же наслідків призводить невірний вибір характерних точок самих розмірів. В таких випадках невірно проставлений розмір слід видалити і поставити заново.

Система КОМПАС-ГРАФІК автоматично вписує в запис розміру значення квалітету і граничних відхилень. Якщо ця інформація на кресленні не потрібна то її можна вимкнути наступним чином: Настроювання - Настроювання системи - Графічний редактор - Параметри нових розмірів (рос. Настройка – Настройка системы – Графический редактор – Параметры новых размеров). В правій частині діалогового вікна зняти прапорці Квалітет і Відхилення в групі Вписувати в напис.

лінійних розмір з розривом;

лінійні розміри з загальною базою;

ланцюговий лінійний розмір;

лінійний розмір з загальною виносною лінією;

розмір висоти.

Звичайно, при простановці розмірів характерні точки самих розмірів співпадають з вже існуючими характерними точками вже існуючих в документі геометричних об'єктів. Таким чином при постановці розмірів рекомендується використовувати глобальні прив'язки.

При простановці лінійних розмірів система самостійно генерує розмірний напис за встановленими параметрами. Проте можна керувати змістом розмірного напису або повністю ввести його самостійно. Для редагування розмірного напису треба викликати спеціальне вікно діалогу. Для цього слід натиснути мишею на поле Розмірний напис в рядку параметрів до фіксування розміру (рис. 2.15). Це ж саме можна зробити викликавши пункт Текст напису з динамічного контекстного меню, що викликається натисканням правої кнопки мишу на кресленні.

При постановці лінійних розмірів на Панелі спеціального керування команди знаходиться кнопка

Параметри розміру (рис. 2.16).

З її допомогою можна виконати індивідуальне налаштування кожного проставленого розміру, а саме відмінити встановлення виносних ліній, змінити стрілки на розмірний лінії, задати розміщення розмірної лінії на полиці і таке інше.

Кутові розміри. Команди побудови кутових розмірів дозволяють побудувати один чи декілька таких розмірів. В КОМПАСГРАФІК підтримуються всі передбачені ЄСКД типи кутових розмірів: простий, розмір з загальною базою, ланцюговий, розмір з загальною розмірною лінією, розмір з розривом.

Автоматично система виконує побудову простого кутового розміру. Інші варіанти встановлення кутових розмірів знаходяться на панелі розширених команд (рис. 2.17).

Порядок введення кутових розмірів, використання параметрів і керування розмірним написом єдиний для всіх типів і практично не відрізняється від лінійних розмірів.

Звичайно, для побудови кутового 30 розміру необхідно послідовно вказати два відрізки, між якими слід поставити розмір, а потім вказати положення розмірної лінії та напису. Якщо не вказано інше, система виконує встановлення кутових розмірів для гострих кутів, утворених відрізками. Для встановлення розміру тупого кута треба

Рис. 2.17. Встановлення кутових розмірів

вказати відповідні параметри на Панелі спеціального керування (рис. 2.18).

параметрів об'єкту до того як зафіксувати розмір. Додаткова кнопка Тип розмірної лінії керує способом побудови розмірної лінії: повна лінія чи лінія з розривом.

Радіальні розміри. Встановлення радіальних розмірів проводиться за допомогою інструменту Радіальний розмір. Для встановлення розміру треба вказати базове коло чи дугу і положення розмірного напису. Настроювання параметрів радіальних розмірів виконується за допомогою засобів панелі спеціального управляння аналогічно настроюванню розмірів інших типів. Додаткова кнопка Розмірна лінія від центру керує способом зображення радіального розміру: від центру кола або ні.

Окрім розмірів система КОМПАС-ГРАФІК дозволяє проставляти на креслені технологічні позначення, а саме встановлення допусків форми і відхилень поверхонь, позначення баз, ліній виносок та ін.

2.8 Редагування об'єктів

Симетрія

На цьому ми завершимо питання про постановку розмірів і перейдемо до прийомів редагування зображень. Почнемо ми з симетрії об'єктів.