Підпрограми на мові "паскаль"

Мета практикуму – розробка програмного забезпечення на мові програмування "Паскаль" з використанням методів структурного програмування та багатовіконного інтерфейсу, а також детальне вивчення та практичне застосування пунктів меню Windows, Debug інтегрованого середовища мови.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

1.1. Підпрограма – це логічно завершена група операторів, що має ім'я та яку можна викликати будь-яку кількість разів із різних місць програми. Для реалізації підпрограм на мові “Паскаль” використовується функція та процедура.

Структурно підпрограма складається із заголовка, описуючої та виконавчої частини. Останні дві мають такий само вигляд, як і у звичайної програми, проте всі елементи, що об'явлені в описуючій частині діють тільки у межах підпрограми. Спроба їх використання за межами підпрограми призводить до помилки.

1.2. Підпрограма-функція обчислює та повертає тільки одну змінну, причому ця змінна та підпрограма-функція мають однакове ім'я. Специфікація заголовка підпрограми-функції має наступний вид

Function <ім’я> (<формальні параметри>):<тип даних>;

Список <формальні параметри> забезпечує механізм обчислення значення функції для різних значень вхідних даних у виглядіфактичних параметрів, які передаються з основної програми. Між формальним та фактичним списком параметрів установлюється однозначний зв'язок при перелічуванні їх зліва направо. Формальні параметри записуються через символ крапка з комою “;” з указуванням через двокрапку типу даних. Змінні одного типу можна записувати через кому. Наприклад,

Function Alfha(a,b:real; c:byte):real;

У загальному випадку список формальних параметрів функції є необов'язковим. В залежності від умов задачі він може бути відсутнім, наприклад,

Function Beta:integer;

Виклик підпрограми-функції в основній програмі здійснюється у виразах за іменем функції та вказуванням у круглих дужках через кому списку фактичних параметрів, причому останні повинні співпадати за типом даних із формальними параметрами, наприклад,

x:=2.5;

y:=3.9;

z:=7;

t:=2*Alfha(x,y,z);

Приклад 1. Обчислити значення виразу z=x^y+(2y)^3x. Уведення в степінь оформити у вигляді підпрограми-функції за формулою a^b=e^(b*ln(a)).

Program Function_Program;

Uses Crt;

Var

x,y,z :real;

Function Stepin (a,b:real):real;

Begin

Stepin:=Exp(b*Ln(a));

End;

Begin

TextBackGround (lightgray);

ClrScr;

TextColor (blue);

GotoXY (6,2);

Writeln ('ПРОГРАМА ОБЧИСЛЕННЯ ЗНАЧЕННЯ ВИРАЗУ');

TextColor (red);

GotoXY (9,4);

Write ('Введiть значення Х та Y: ');

TextColor (black);

Readln (x,y);

z:=Stepin(x,y)+Stepin(2*y,3*x);

TextColor (yellow);

GotoXY (9,7);

Writeln ('z= ',z:9:2);

Readln;

End.

1.3. Підпрограма-процедура дозволяє обчислювати значення будь-якої кількості змінних. Специфікація заголовка процедури має наступний вид

Procedure <ім’я> (<формальні параметри>);

Список <формальні параметри> забезпечує, як і у підпрограмі-функції, механізм обчислення значень змінних для різних значень вхідних даних. Правила запису формальних параметрів такі ж, як для функції, проте у процедурі вони складаються з параметрів-значень та параметрів-змінних.Параметри-значення– це вхідні дані, які передаються з основної програми для проведення обчислень.Параметри-змінні– це результати роботи процедури, які повертаються у основну програму після обчислень. Для позначення параметрів-змінних перед ними записується словоVar, наприклад,