Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Kursova_Robota_Kulish_gotova

.docx
Скачиваний:
44
Добавлен:
10.03.2016
Размер:
130.02 Кб
Скачать

Висновки

Розкривши поняття «Форма державного устрою», хочу підсумувати результат дослідження, а саме:

Форма державного устрою – це національна й адміністративно-територіальна будівля держави, що розкриває характер взаємин між його складовими частинами, між центральними і місцевими органами державного керування,влади.

За формою державного устрою всі держави можна підрозділити на три основні групи:

  • Унітарні;

  • Федеративні;

  • Конфедеративні;

Унітарна держава — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами. Більшість держав, які існували в минулому й існують сьогодні, є унітарними. Перевагою унітарної держави є можливість ефективно керувати нею, унітарна форма надійно забезпечує державну єдність і цілісність.

Федеративна країна - це складна союзна держава, що містить державні утворення (республіки, штати, землі, кантони тощо), які мають деякі риси державного суверенітету, певну юридично визначену політичну самостійність.

Конфедерація – це тимчасовий союз суверенних держав, які об'єдналися для досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збереженні в інших питаннях"повної самостійності.

Імперія – це складна держава, якак складається з глави держави і її колоній.

Засвоєно, що у багатонаціональних федераціях центробіжні процеси ускладнюються прагненнями націй до справжнього внутрішнього, а часто і зовнішнього, самовизначення. Виявляються придушуванні раніше силоміць різні спори і протиріччя. Допомогти зберегти єдину державу здатна,як це не парадоксально, плутанина в національно-державному устрої – використання різних політико-правових режимів для суб`єктів,що претендують на різний рівень самостійності: автономія, федеративні або навіть конфедеративні відносини. Тоді між усіма регіонами, що «самовізначаються», залишаються певні зв`язки, а головне знижується небезпека військового вирішення конфліктів. Зараз найбільш розповсюдженою формою держави є демократична федеративна республіка. Саме в ній найбільше чітко виявляються всі сучасні погляди на те, яким повинне бути суспільство. Однак це зовсім не означає, що людство не може винайти нічого більш досконалого. Можливо у майбутньому з`являться принципово нові елементи форми держави, і це лише ще раз доводить перспективність і необхідність розгляду даної теми.

На нашу думку, робота виконана на актуальну для України, та для будь-якої сучасної держави тему.

Список використаної літератури

  1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

  2. Венгеров А. Теорія держави і права. М., 2000. 528 с.  , http://pidruchniki.com/16300115/pravo/forma_derzhavnogo_ustroyu

  3.  Конституційне право. Енциклопедичний словник. Відповідальний редактор і керівник авторського колективу - доктор юридичних наук, професор С. А. Авакьян - М.: Видавництво НОРМА, 2000. – 688  с.

  4. ОУНЮА. Теорія держави і права, 2010. – 412 с.

  5.  Матузов Н. І., Малько А. В. Теорія держави і права: Підручник. - М.: МАУП, 2004 – 512 с.

  6. Натан Р., Хаффман Е. Сучасний федералізм: порівняльні перспективи / / Міжнародна життя. 1991. № 4. с. 35 - 84. 

  7. Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. С. 119-120 

  8.  Конституційне право зарубіжних країн. Загальна частина.Страшуна Б.А. 2000. – 784 с.

  9. Ковачев Д. А. Федерация в зарубежных странах / Д. А. Ковачев. – М. : Юрид. лит.,1997. – 457 с.

  10.  Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран / В. Е.Чиркин. – М. :Юрист, 1999. – 376 с.

  11. Конфедерація // Коваленко О. : Дух і Літера, 2013.573 с.

  12. Державний лад США: М., 1976. 351 с.

  13.  Согрин В.В. Становлення американської держави. СПб., 2002. 533 с.

  14. Шпорлюк Роман. Імперія та нації: з історичного досвіду України, Росії, Польщі та Білорусі. (Пер. з англ.) — Кіїв: Дух і Літера, 2000. — 354 с.

  15. Статті Конституції України (ст. 2, ч. 3 ст. 3, ст. 17, ст. 8, ст. 6, ст. 4, ст. 7, ст. 10, ст. 20, ст. 118, ст. 119, ст. 133, ст. 140, ст. 141, ст. 134)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]