229. Що таке корова тріада Стімсона? Нежить, кашель і кон'юнктивіт.

230. Опишіть патогномонічний симптом кору. Плями Бєльського - Філатова - Копліка, які локалізуються на слизовій оболонці щік напроти кутніх зубів або на слизовій оболонці губ і ясен.

231. Типові ускладнення кору (не менше 4-х). Ларингіт, енцефаліт, бронхіоліт, пневмонія,панкреатит.

232. Характеристика висипань у хворих на кір (локалізація, основний елемент, термін появи). Висипка з’являється на 3-4 день захворювання. Основні елементи – пляма і папула. В 1 день висипки висипка локалізується поза вухами, на верхньобічних ділянках шиї, на щоках, спинці носа, потім вкриває все обличчя, шию,а також частково груди і верхню частину спини. На 2 день – на тулубі, руках і стегнах. На 3 день – гомілки і стопи, а на обличчі починає бліднути.

233. Опишіть етапність висипань при типовому кору. В 1 день висипки висипка локалізується поза вухами, на верхньобічних ділянках шиї, на щоках, спинці носа, потім вкриває все обличчя, шию,а також частково груди і верхню частину спини. На 2 день – на тулубі, руках і стегнах. На 3 день – гомілки і стопи, а на обличчі починає бліднути.

234. Найбільш типові зміни в загальному аналізі крові у розпал неускладненого кору. Лейкопенія, нейтропенія, відносний лімфомоноцитоз.

235. Особливості перебігу краснухи у дорослих. Різко виражена гіпертермія та інтоксикація, слабкий катаральний синдром, часті діарея і біль у животі, пізня поява рясного висипу з тенденцією до злиття і розвитку геморагій, зберігання плям Копліка/енантеми до 2 дня висипу, переважання середньо важких і важких форм, часте виникнення бактеріальних ускладнень.

236. Характеристика висипань у хворих на краснуху (локалізація, основний елемент, термін появи). Локалізація – обличчя, спина, поперек, сідниці, розгинальні поверхні кінцівок. Основний елемент – плями. Термін появи – 1-4 дні, без тенденції до злиття, неяскрава.

237. Специфічні методи діагностики краснухи. Вірусологічне виділення збудника із носоглоткових змивів і крові, аналіз крові на РГГА, РЗК, РН специфічних Ig в динаміці.

238. Особливості перебігу епідемічного паротиту у дорослих. Двобічно, помірна гарячка і інтоксикація, позитивний симптом Мурсу, біль при жуванні, болючість при пальпації коловушних залоз вони еластичні, над ними незмінена шкіра.

239. Перелічіть не менше 3-х клінічних форм епідемічного паротиту згідно МКХ-10. Епідемічний паротит без ускладнень, епідемічно –паротитний орхіт, епідемічно-паротитний менінгіт, епідемічно-паротитний енцефаліт. (маніфест на,ускладнена,інапарантна,резидуальні явища)

240. Перелічіть не менше 4-х ускладнень епідемічного паротиту. Орхіт, менінгіт, мастит, викидень,панкреатит,глухота.

241. Специфічні методи діагностики епідемічного паротиту. Ізоляція віруса, ІФА крові на IgM проти вірусу епідемічного паротиту, аналіз крові на РЗК, РГГА в динаміці.

242. Опорні діагностичні симптоми епідемічного паротиту. Гарячка тривала і збільшення слинних залоз.

243. Характеристика висипань у хворих на вітряну віспу (локалізація, основний елемент, термін появи). Локалізується на шкірі обличчя, волосистої частини голови, тулуба й кінцівок. Основні елементи – плями, папули, везикули, кірочки. Початок – через 1-2 дні.

244. Специфічні методи діагностики дифтерії. Бактеріоскопія мазка із зіва, бактеріологічне дослідження мазка із зіва, аналіз крові на РПГА в динаміці.

245. Етіотропне лікування дифтерії. Бензилпеніцилін, азитроміцин, кларитроміцин. Протидифтерійна сироватка.

246. Специфічні ускладнення дифтерії (не менше 3-х). Справжній круп, міокардит, токсичний нефрит, полінейропатія

247. Клінічні форми дифтерії за локалізацією патологічного процесу (не менше 4-х). Дифтерія мигдаликів, дифтерія носоглотки, дифтерія гортані, глотки, дифтерія шкіри.

248. Опишіть патогномонічний симптом краснухи. Двобічне збільшення потиличних лімфатичних вузлів,мілко плямистий висип.

249. Опишіть патогномонічну тріаду вродженої краснухи. Нейросенсорна втрата слуху, очні аномалії, вроджені вади серця.

250. Опорні діагностичні симптоми ї глотки (тонзилярної дифтерії). Нашарування на мигдаликах та інших лімфатичних утвореннях глотки,що мають фібриновий, плівчастий характер; біль у горлі помірний, не відповідає характеру місцевих змін; набряк і ціаноз переважають над гіперемією; можливий набряк підшкірної жирової клітковини підщелепної ділянки.

251. Найчастіші ускладнення дифтерії глотки. Справжній круп,нефрозо-нефрит, міокардит,асфіксія.

252. Головні клінічні відмінності дифтерії і бактерійного фарингіту. Поступово, виражена інтоксикація, Т субфебрильна, незначний біль в горлі, набряк сл.об ротоглотки та шиї, брудно-сірі товсті щільні плівки, погано знімаються.

253. Причиною смерті при дифтерії гортані може бути: Асіксія

254. Невідкладна допомога при дифтерійному крупі. Інтубація трахеї, при ІІІ ступені – трахеотомія з переведенням на ШВЛ.

255. Причиною смерті при дифтерії глотки може бути: ІТШ, ДВЗ, ГНН,ГСН,паралічі.

256. Як слід розцінювати виділення нетоксигенного дифтерійного мікробу у хворих з проявами бактерійного фарингіту? Дифтерія.

257. Основні відмінності несправжнього крупу і справжнього крупу. Не справжній: раптово на висоті хвороби, тільки у дітей,(сппазм), справжній: при дифтерії, пов’язаний з забиванням дихального отвору, стадійний.

258. Перелічіть патогенні для людини віруси сімейства герпесвірусів. Альфа – 1 і 2 типи, вета – 5тип, гама – 4 тип

259. Основний елемент висипки при інфекції, спричиненій вірусами простого герпесу. Везикула

260. Перелічіть клінічні форми герпетичної інфекції згідно МКХ-10 (не менше 4-х). Герпетичний менінгіт, герпетична екзема, вітряна віспа без ускладнень, дисемінований оперізувальний герпес.

261. Етіотропні препарати для лікування інфекції, спричиненої вірусами простого герпесу. Ацикловір, валацикловір, фамцикловір.

262. Особливості перебігу герпевірусних інфекцій у хворих на ВІЛ-інфекцію. Тяжкий перебіг, ускладнення, рецидиви.

263. У яких клітинах розмножується вірус простого герпесу? Клітини нервових гангліів.

264. Шляхи передавання інфекції, спричиненої вірусами простого герпесу. Повітряно-крапельний, контактний, фекально-оральний, вертикальний, гемоконтактний.

265. Опишіть характерні клінічні прояви для Herpes labialis. Перед появою висипу – печіння, біль, гіперемія, потім – пухирці зі прозорим вмістом, який згодом стає каламутним, розрив, ерозії, кірочки. Заживлення без рубців.

266. Хвороба, обумовлена ВПГ-2, може перебігати у вигляді: Генітально-ректальний, неонатальний герпес, менінгоенцефаліт, поперековий радикуліт, субклінічна інфекція, дисемінований герпес.

267. Опорні симптоми для інфекційного мононуклеозу. Гостро, висока гарячка, гепатоспленомегалія, тонзиліт, інтоксикація, закладеність носу без виділень, скерит, кон’юнктивіт, лімфаденопатія.

268. У яких клітинах розмножується вірус Епштейна-Барр?

В-лімфоцити.

269. Специфічні методи діагностики інфекційного мононуклеозу. Аналіз крові на ІФА ІgM до збудника віруса Епштейн-Барр, аналіз крові на ПЛР ДНК EBV.

270. Які антибактерійні препарати протипоказані при інфекційному мононуклеозі? Амінопеніціліни

271. Показання для призначення кортикостероїдів при інфекційному мононуклеозі. Тяжкий перебіг

272. Характерні зміни в гемограмі при інфекційному мононуклеозі. Лейкопенія 2 добі – лейкоцитоз (лімфоцити, моноцити), атипові мононуклеари.

273. При інфекційному мононуклеозі появу висипань на шкірі обумовлюють: Імуноалергічні реакції (після призначення амінопеніцілінів).

274. Етіотропні препарати для лікування цитомегаловірусної інфекції. Ганцикловір, валацикловір.

275. Перелічіть інфекції (не менше 4-х), що закономірно перебігають з симптомами тонзиліту з нальотами. Дифтерія, інфекційний мононуклеоз, скарлатина, стрептококова ангіна.

276. Перелічіть респіраторні інфекції (не менше 4-х), що закономірно перебігають з екзантемою. Кір, краснуха, вітряна віспа, менінгококовий менінгіт.

277. Перелічіть респіраторні інфекції (не менше 4-х), що закономірно перебігають із збільшенням периферичних лімфатичних вузлів: інф.мононуклеоз, кір, краснуха, вітрянка,епід.паротит

278. Основні фактори патогенності менінгококу, його патогенна дія. Ендотоксин, протеази, ферменти, гіалуронідаза, мікрокапсула.

279. Перелічіть основні клінічні форми менінгококової інфекції (не менше 4-х). Менінгококовий менінгіт, менінгококцемія, менінгококовий назофарингіт, носійство,артрит, с-м Уотерхауса-Фрідеріксена.

280. Опишіть зміни в лікворі при менінгококовому менінгіті. Каламутний, білуватий, підвищений тиск, нейтрофільний плеоцитоз, клітинно-білкова диссоціація, осадові проби позитивні, знижена кількість глюкози

281. Специфічна діагностика менінгококового менінгіту. Бак.посів ліквору, РНГА, ПЛР

282. Які існують 2 типи поверхневих антигенів та їх роль при грипі? Нейромієдаза = ферментативна активність = проникнення вірусу в клітину, і гемаглютинін = гемоліз еритроцитів.

283. Що таке антигенний дрейф при грипі? Утворення мутацій переважно в антигенних ділянках Н=неповна зміна антигенної специфічності=вислизання від дії частини антитіл.

284. Що таке антигенний шифт при грипі? Різка зміна Н і/або N.

285. Які клінічні прояви характерні для тяжкого перебігу грипу? Гостро, висока і тривала гарячка, різка інтоксикація, адинамія, головний біль, біль у м’язах, ломота, розлади сну, запаморочення, марення, судоми, землиста шкіра, задишка, менінгеальні симптоми, ускладнення.

286. Перелічіть клінічні форми (не менше 3-х) аденовірусної інфекції, які вирізняють за принципом виділення провідного клінічного синдрому. Фарингіт і фарингокон’юнктивальна гарячка, епідемічнй кератокон’юнктивіт, адееновіруска хвороба, аденовірусна пневмонія.

287. Які клінічні прояви неускладненої риновірусної інфекції? Закладення носа, чхання, ринорея, кон’юнктивіт, дряпання в горлі.

288. Назвіть збудника тяжкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС). Коронавіруси

289. Опишіть епідеміологічний ланцюг при тяжкому гострому респіраторному синдромі (ТОРС). Джерело – хворий з ТГРС, резервуари – кажани, механізм – повітряно-крапельний (аерозольний і пиловий).

290. Типові клінічні прояви при бактерійному фарингіті. Гостро, біль в горлі, головний біль, нездужання, підвищення температури, нудота. Задня стінка горла = гіперемія, набряк, лкремі ділянки з ексудатом, миглдалики збільшені, точковий ексудат, регіональний лімфаденіт.

291. Які ускладнення можливі при бактерійному фарингіті (не менше 4-х)? Паратонзилярний абсцес, середній отит, ревматичний процес, гострий міокардит.

292. Яка антибактерійна терапія при бактерійному фарингіті? Пеніцилін, ампіцилін.

293. Які 2 пухлини чітко пов’язані з ураженням вірусом Епштейна-Барр? Лімфома Беркіта, назофарингіальна карцинома.

294. Які 4 механізми передачі цитомегаловірусної інфекції? Повітряно-крапельний, гемоконтактний, контактний, вертикальний.

295. Як відбувається лікування хворого з інфекційним мононуклеозом за наявності тонзиліту з нальотом? Додавання атибіотиків крім амінопеніцилінів, місцево, протизапальна терапія.

296. Які механізми передавання виділяють при цитомегаловірусній інфекції (не менше 4-х)? Повітряно-крапельний, гемоконтактний, контактний, вертикальний.

297. Т-лімфоцити та В-лімфоцити – які вражає вірус Епштейна-Барр, які цитомегаловірус? ЕБ – В, цито – Т.

298. Які особливості має цитомегаловірусна інфекція у вагітних? Має різні клінічні форми, гіпертонус тіла матки, резистентність до терапії, вагініт, кольпіт, гіпертрофія, кісти, передчасне старіння плаценти. Багатоводдя.

299. Назвіть, які препарати на сьогодні використовують для лікування цитомегаловірусної інфекції (не менше 2-х). Ганцикловір, валацикловір.

300. Клінічні прояви оперізувального герпесу у імунокомпетентних хворих. Генералізація, тяжкий перебіг, ускладнення.

301. Як проводиться лікування оперізувального герпесу у імунокомпетентних хворих? Ацикловір, валацикловір, фамацикловір.

302. Препарати вибору в етіотропному лікуванні хворих на менінгококовий менінгіт. Бензилпеніцилін, пеніцилін, цефтріаксон

303. Типові гематологічні зміни при менінгококцемії. Лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, паличкоядерний зсув, нейтрофільоз

304. Клінічні ознаки набряку-набухання головного мозку у хворих на менінгококовий менінгіт. Почервоніння верхньої частини тулуба ті шиї, гіпертензія, порушення свідомості, судоми генералізовані, брадикардія, пат.рефл, вогнищ.симптоматика.

305. Ускладнення менінгококового менінгіту (не менше 4-х). Ннгм, вклинення стовбура мозку, абсцеси мозку, епілепсія,ІТШ,ГНН.

306. Ознаки вклинення довгастого мозку при менінгококовому менінгіті. Ціаноз, зниження АТ,глибоке порушення свідомості.

307. Які зміни в лікворі при туберкульозному менінгоенцефаліті? Прозорий, опалесценція, підвищенний тиск, лімфоцитарниц плеоцитоз, ксантохромія, зниженя глюкози, клітинно-білкова дисоціація,зниження хлоридів.

308. До основних менінгеальних ознак належать (не менше 4-х): Ригідність потиличних м’язів, с-ми Брудзинського, Керніга, Ласега.

309. Збудниками гнійних менінгітів можуть бути такі (не менше 4-х): Менінгокок, пневмокок, гемофільна паличка, стрептокок.

310. Найчастіше серозні менінгіти розвиваються при таких захворюваннях (не менше 4-х): ВІЛ-інфекція, туберкульоз епідемічний паротит, вітряна віспа,грип.

311. Чим менінгізм відрізняється від менінгіту? Менінгізм не має змін в лікворі окрім підвищення тиску.

312. Для специфічного підтвердження менінгококцемії проводять: Бактеріоскопія крові, РНГА крові в динаміці, ПЛР

313. Екзантема при менінгококцемії (елементи висипу, локалізація, терміни появи). Геморагічна, з першого дня, рясна, по всьому тілу (сідниці, стегна, долоні, стіопи), поліморфна, зливна.

314. Типові симптоми менінгококцемії у розпалі хвороби. Наявність висипу *див.313*.блідість+ціаноз,задишка, тахікардія,гіпотонія до колапсу.

315. Ускладнення менінгококцемії (не менше 4-х). ІТШ, ГНН, с-м Уотергауза-Фрідеріксена, гарнгрена, тромбофлебіт.

316. Етіотропна терапія менінгококцемії при загрозі розвитку ІТШ. Левоміцетин.

317. Що таке синдром Уотергауза-Фрідеріксена? Гостра наднирникова недостатність через крововиливи в наднирники.

318. Етіотропна терапія менінгококового назофарингіту. Ампіцилін, доксициклін, амоксіклав.

319. Типові ознаки менінгококового назофрингіту. Гостро, біль, дертя в горлі, закладеність носа, гнійні доріжки, підвищення температури,тупий головний біль в лобно-тім*ян.діл, помірна інтоксикація.

320. Які найбільш небезпечні в епідеміологічному плані клінічні форми менінгококової інфекції? Носійство, назофарингіт.

321. Опишіть зміни в лікворі при серозному менінгіті. Прозора, безбарвна, опалесценція, підвищений тиск, лімфоцитарний плеоцитоз, клітинно-білкова дисоціація.

322. Опишіть зміни в лікворі при гнійному менінгіті. Каламутна, має колір, підвищений тиск, нейтрофільний плеоцитоз, клітинно0білкова дисоціація, позитивні осадові проби, глюкоза в нормі або незначно понижена.

323. Клінічні варіанти перебігу дожовтяничного періоду гострого ВГВ. Артралгічний, астеновегетативний, диспепсичний, алергічний, змішаний.

324. Біохімічні показники синдрому цитолізу гепатоцитів. АлАТ, АсАТ, ГГТП, ЛДГ_5.

325. Які збудники спричинюють хронічні вірусні гепатити у людини? Віруси гепатиту В,С,Д.

326. Що таке коінфекція при вірусних гепатитах? Який її найбільш поширений варіант? Це одночасне зараження двома і більше різними типами вірусних гепатитів. ВГВ+ВГD, ВГВ+ ВГС

327. Який з хронічних вірусних гепатитів найбільш поширений у світі? Хроніний вірусний гепатит С

328. Перелічіть ВГ з гемоконтактним механізмом передачі.

ВГВ, ВГС, ВГD, ВГG, ВГ TTV

329. Які збудники спричинюють вірусні гепатити у людини з фекально-оральним механізмом передавання? ВГА, ВГЕ

330. Що таке суперінфекція при вірусних при вірусних гепатитах? Який її найбільш поширений варіант? Це зараження вірусним гепатитом осіб, раніше інфікованих іншим видом вірусного гепатиту. ВГС+ ВГВ

331. Для якого зі збудників вірусних гепатитів притаманна найбільша мінливість геному? ВГС

332. Які біохімічні показники характеризують синдром холестазу при ВГ? ЛФ, пр.білірубін, холестерин, жовчні кислоти

333. Який ВГ найчастіше має виразний псевдогрипозний варіант дожовтяничного періоду? ВГА

334. Які ВГ становлять особливу небезпеку для вагітних? ВГЕ, ВГВ

335. В патогенезі якого з хронічних вірусних гепатитів важливу роль відіграє феномен ухиляння від імунної відповіді? ВГС

336. Який з хронічних вірусних гепатитів найчастіше перебігає тривалий час латентно? ХВГС

337. Лабораторні показники, що характеризують ступінь тяжкості ВГ (не менше 4-х)? Загальний білок, А/Г коефіцієнт, ПТІ, зниження АЛТ, АСТ, зниження рівня сечовини.

338. Як змінюються показники білірубіну, АлАТ і АсАТ при розвитку ВГ з печінковою комою? Знижеється прямий білірубін, підвищується непрямий, різке підвищення АЛТ.

339. Які клінічні ознаки холестатичної форми ВГ? Жовтяниця,свербіж шкіри, ксантоми, ксантеоазми, темна сеча, ахолічний кал, стеаторея, с-м мальабсорбції.

340. Перелічіть критерії тяжкості гепатонекрозу при вірусних гепатитах (не менше 6). Загальна слабкість, відчуття провалу, анорексія, печінковий запах, значне підв. АЛТ, АСТ, ГГТП, непр.білірубіну, ЛДГ₅, зниження заг.білка, ПТІ, фібриногену.

341. Опишіть зміни з боку печінки при розвитку фульмінантної форми ВГ. Печінка зменшена в розмірах, дрябла, м’яка, тістоподібна,зі стоншеним краєм, болісна при пальпації.

342. Клінічні прояви І стадії гострої печінкової енцефалопатії. Емоційна лабільність, швидка втомлюваність, неспокійний сон, жахливі сновидіння, інверсія сну, зміна почерку, нездатність виконання складних рухів.

343. Клінічні прояви ІІ стадії гострої печінкової енцефалопатії. Свідомість сплутана, дезорієнтація в часі, просторі, особистості, психомоторне збудження, клоніко-тонічні судоми, печінковий делірій, тремор язика, кінцівок, зниження сухожилкових, черевних рефлексів, ністагм, сонливість, депресія, втрата свідомості.

344. Що таке «холемічна криза при ВГ»? Відновлення екскреції білірубіну і поява стеркобіліну в калі,уробіліну в сечі (сеча стає світлішою, а кал темнішає).

345. Які 2 варіанти реплікації вірусу гепатиту В в печінковій клітині розрізняють? Реплікативний та інтегративний.

346. Які групи ризику по можливості зараження ВГВ виділяють (не менше 4-х назвати)? Хворі, які часто піддаються медичним маніпуляціям, отримують донорську кров, органи; особи з безладним статевим життям; медичні працівники; ін’єкційні наркомани.

347. Перелічіть клінічні варіанти перебігу дожовтяничного періоду гострого ВГВ. Артралгічний, астеновегетативний, диспепсичний, алергічний, змішаний.

348. Охарактеризуйте артралгічний варіант перебігу дожовтяничного періоду гострого ВГВ (які суглоби, зміна їх, тривалість). Біль у великих суглобах, що триває 4-6 тижнів і більше, суглоби в більшості випадків без видимих патологічни змін.

349. Охарактеризуйте псевдогрипозний варіант дожовтяничного періоду ВГА. T тіла до 39С до 5 днів, розбитісь, ломота в тілі без катаральних ознак, симптоми швидко зникають при появі жовтяниці.

350. Хто підлягає обов’язковому обстеженню на ВГС (перелічіть не менше 6 груп ризику). Ін’єкційні наркомани, хворі на гемодіалізі, хворі, яким переливали кров та її компоненти, здійснювали трансплантацію органів до 2003 року в Україні, діти, що народилися від інфікованої матері, ВІЛ-інфіковані, статеві партнери осіб, інфікованих ВГС, мед працівники у разі потрапляння інфікованої крові на шкіру і ушкоджені слизові оболонки.

351. Найбільш типові ускладнення вірусних гепатитів. ГПЕ, панкреатит, ДВЗ-синдром, цироз печінки, приєднання вторинної інфекції, гепатоцелюлярна карцинома,анемія, СЗСТ.

352. При яких ВГ проводиться специфічна профілактика? ВГА, ВГВ

353. Який ВГ найчастіше перебігає з печінковою комою? ВГВ

354. Специфічна діагностика ВГА. ІФА крові на anti-HAV IgM

355. Найбільш типові зміни у загальному аналізі крові при ВГА у розпал хвороби. Лейкопенія, нейтропенія, відносний лімфоцитоз.

356. Головні клінічні відмінності між ВГА і ВГВ в дожовтяничний період і на початку жовтяниці. ВГА:триває близько 1 тижня, найчастіше грипоподібний перебіг, загальний стан полегшується з початком жовтяниці.

ВГВ: триває 4-8 тижнів, найчастіше артралгічний варіант, поява жовтяниці не облегшує прояви до жовтяничного періоду