НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

КАФЕДРА ВНУТРІШНИХ ХВОРОБ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

БАЗА ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ

для підготовки до складання ПМК

з навчальної дисципліни «Внутрішня медицина. Модуль 2».

1. Внаслідок якого захворювання спостерігаються ниркові набряки:

А. Гострий гломерулонефрит

Б. Гострий пієлонефрит

В. Сечокам'яна хвороба

Г. Артеріальна гіпертензія

Д. Гострий цистит.

2. Який з наведених показників характерний для нефротичного синдрому:

А. Еритроцитурія більше 5 в п/з

Б. Лейкоцитурія більше 20 в п/з

В. Протеїнурія більша за 100 мг/доб.

Г. Протеїнурія більша за 3,5 г/доб.

Д. Бактеріурія більша за 10⁵/мл.

3. Основним показником наявності хронічного захворювання нирок, а також критерієм визначення стадії захворювання є:

А. Рівень протеїнурії

Б. Ураження нирок тривалістю понад 3 місяці з структурними або функціональними порушеннями

В. Рівень гіпоальбумінемії

Г. Набряковий синдром

Д. Швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м² тривалістю понад 1 місяць

4. Для гострого гломерулонефриту характерна наступна ознака:

А. Сечовипускання в нічний час

Б. Утруднене сечовипускання, неприємні відчуття при сечовипусканні

В. Підвищення кількості добової сечі

Г. Однобічний біль в поперековій ділянці

Д. Зміни аналізу сечі.

5. Які зміни у сечі спостерігаються при хронічному гломерулонефриті:

А. Гематурія та лейкоцитурія Г.Циліндрурія та бактеріурія.

Б. Лейкоцитурія, циліндрурія, протеїнурія

Д. Гематурія, циліндрурія, значна протеїнурія

В. Гематурія та бактеріурія

6. Біль в попереку при гострому гломерулонефриті обумовлений:

А. Наявністю конкрементів в сечовивідній системі

Б. Розтягненням ниркової капсули

В. Апостематозними змінами паренхіми нирок

Г. Порушеннями уродинаміки

Д. Ішемічним інфарктом нирок

7. Ускладненням якого захворювання може бути анурія:

А. Сечокам'яної хвороби

Б. Гострого гломерулонефриту

В. Гострого пієлонефриту

Г. Хронічного пієлонефриту

Д. Гострого циститу

8. Для якого захворювання найбільш характерний аналіз сечі:

питома густина 1020, білок 2,5 г/л, еритроцити 30 – 40 у полі зору, лейкоцити – 5 – 8 у полі зору, циліндри гіалінові 3 – 5 у полі зору

А. Хронічний пієлонефрит

Б. Хронічний гломерулонефрит

В. Гострий пієлонефрит

Г. Реноваскулярна артеріальна гіпертензія

Д. Сечокам’яна хвороба.

9.Найбільш точною методикою для підтвердження діагнозу хронічного гломерулонефриту є:

А. УЗД нирок

Б. Сцинтіграфія нирок

В. Екскреторна урографія

Г. Пункційна біопсія нирки

Д. Оглядова рентгенографія нирок

10. Патогенетичним лікуванням хронічного гломерулонефриту є призначення:

А. Цитостатиків

Б. Діуретиків

В. Антигіпертензивних препаратів

Г. Антибіотиків

Д. Антикоагулянтів.

11. Ніктурією називається:

А. Збільшення питомої ваги сечі

Б. Зменшення питомої ваги сечі

В. Болісне сечовипускання

Г. Збільшення діурезу

Д. Переважання нічного діурезу над денним

12.Синдром, характерний для пієлонефритів:

А. Анемічний

Б. Нефротичний

В. Набряковий

Г. Бронхообструктивний

Д. Сечовий

13. Ніктурія, гіпоізостенурія і поліурія, що виявляються пробою по Зімницькому, визначаються внаслідок:

А. Серцевої недостатності

Б. Гострого пієлонефриту

В. Хронічного пієлонефриту

Г. Нефротичного синдрому

Д. Гострого гломерулонефриту

14. Найчастiшим збудником пiєлонефриту є:

А. Протей

Б. Кишкова паличка

В. Стафiлокок

Г. Синьогнiйна паличка

Д. Гриби

15. Яка скарга не характерна для гострого пієлонефриту:

А. Висока температура

Б. Задишка

В. Головний біль

Г. Озноб

Д. Нудота.

16. Для ниркової кольки характерні наступні симптоми:

А. Гострі, переймоподібні болі у попереку

Б. Дизуричні явища

В. Позитивний симптом Пастернацького

Г. Іррадіація болю в пахвинну ділянку, статеві органи, внутрішню поверхню стегна

Д. Все перераховане.

17. Позитивний симптом Пастернацького, що відмічається при гострому пієлонефриті, обумовлений:

А. Порушенням відтоку сечі

Б. Розтягуванням ниркової миски

В. Розтягуванням ниркової капсули

Г. Спастичним скороченням сечоводу

Д. Запальним набряком сечоводу.

18. Для якого захворювання характерним є наявність у сечі незмінених еритроцитів, солей:

A. Сечокам`яної хвороби

Б. Гострого гломерулонефриту

В. Циститу

Г. Хронічного гломерулонефриту

Д. Гострого пієлонефриту.

19. Для якого захворювання є характерним наведений аналіз сечі за Нечипоренком:

лейкоцити – 12 х 10⁶/л, еритроцити – 0,5 х 10⁶/л

А. Хронічний гломерулонефрит

Б. Хронічний пієлонефрит

В. Амілоїдоз нирок

Г. Гіпертонічна хвороба

Д. Сечокам’яна хвороба.

20. Які зміни у сечі характерні для хронічного пієлонефриту:

А. Гематурія та циліндрурія

Б. Лейкоцитурія, циліндрурія, протеїнурія

В. Гематурія та бактеріурія

Г. Циліндрурія та бактеріурія.

Д. Гематурія, циліндрурія, протеїнурія

21. Основними факторами ризику нефрологічних хвороб є всі нижче перелічені, крім:

А. Вагітності

Б.Тютюнопаління

В. Екстремальних умов

Г. Ускладненої спадковості

Д. Тривалого вживання ліків (особливо нефротичних).

22.Основними факторами ризику нефрологічних хвороб є всі нижче перелічені, крім:

А.Зловживання кавою

Б.Артеріальної гіпертензії.

В. Інфекцій (гострих та хронічних)

Г. Системних хвороб сполучної тканини

Д. Цукрового діабету.

23. Найбільш частим з перелічених синдромів при патології нирок є:

А. Нефротичний

Б. Сечовий

В. Гіпертензивний

Г. Ниркової недостатності

Д. Канальцевої дисфункції.

24. Тривала і стійка лейкоцитурія і еритроцитурія на фоні тривалого синдрому лихоманки, схуднення підозріла щодо наявності:

А. Дифузних хвороб сполучної тканини

Б. Туберкульозу нирок і паранеопластичної нефропатії

В. Гострого пієлонефриту

Г. Загострення хронічного пієлонефриту

Д. Сечокам’яної хвороби, вторинного пієлонефриту.

25. При вовчаковому дифузному гломерулонефриті характерними є всі перелічені ознаки, що з’являються протягом року, крім:

А. Рівня сироваткового альбуміну менше 30,0 г/л

Б. Рівня протеїнурії більше 0,5 г/добу

В. Наявності в осаді сечі гіалінових і/або зернистих, і/або еритроцитарних циліндрів, і/або двоякозламаних овальних жирових тіл

Г. Персистуючої гематурії, що перевищує 5 еритроцитів у полі зору

Д. Рівня сироваткового альбуміну більше 30,0 г/л.

26. Найбільш інформативним морфологічним методом підтвердження діагнозу хронічної хвороби нирок є:

А. Дослідження біоптату стінки прямої кишки.

Б.Біопсія нирки

В. Біопсія ясен

Г. Біопсія кісткового мозку

Д. Сцинтиграфія з міченим ¹²³J сироватковим Р-компонентом

27. Принцип проведення проби Зимницького полягає:

1. В динамічному нагляді за кількістю сечі, що виділяється

2. В динамічним нагляді за відносною густиною сечі протягом доби

3. У визначенні об'єму сечі, що виділяється, протягом дня і протягом ночі

4. У виявленні зв'язку діурезу з режимом дня

5. Все перераховане вірно

28. Одночасна поява або виявлення змін в аналізах сечі і стійкої вираженої артеріальної гіпертензії, що погано піддається медикаментозному лікуванню, може свідчити про:

А.Ренопаренхіматозну гіпертензію

Б.Реноваскулярну гіпертензію

В. Змішану артеріальну гіпертензію

Г. Артеріальну гіпертензію

Д. Дифузне захворювання сполучної тканини.

29. Які з нижчеперелічених препаратів є найбільш нефротоксичними, що викликають медикаментозні нефропатії:

А. Нестероїдні протизапальні засоби

Б. Антибіотики

В. Анальгетики

Г. Стероїдні протизапальні засоби

Д. Вітаміни.

30. Основними принципами лікування ренопаренхіматозної гіпертензії є застосування комбінації різних засобів. Так, на етапі відсутньої ниркової недостатності застосовують всі наведені засоби, крім:

А. Цитостатиків

Б. Глюкокортикоїдів

В. Антибіотиків

Г. Антикоагулянтів

Д. Антиагрегантів.

31.Які із наведених чинників можуть бути причиною цукрового діабету:

А.Генетичні

Б.Стресові

В.Вірусна інфекція

Г.Аутоімунні механізми

Д. Все перераховане

32.Який із наведених типів успадкування властивий хворим на цукровий діабет:

А.Домінантний

Б. Аутосомно-рецесивний

В.Рецесивний або домінантний, зчеплений зі статтю

Г.Полігенний

Д.Рецесивний або домінантний, не зчеплений зі статтю

33.Які із тканин є інсулінозалежними:

А.М’язова

Б.Жирова

В.Сітківка ока

Г.Кришталик

Д.Все перераховане

34.Основними патофізіологічними відмінностями цукрового діабету І типу від діабету ІІ типу є:

А.Низький рівень С-пептиду

Б.Патологія інсулінових рецепторів

В.Резистентність до кетоацитозу

Г.Абсолютний дефіцит інсуліну

Д.Відносний дефіцит інсуліну

35.Яка нормальна концентрація глюкози у крові натще (ортотулоїдиновою методикою):

А.-2,5-3,5 ммоль/л

Б.-3,6-5,5 ммоль/л

В.-5,6-6,0 ммоль/л

Г.-6,0-6,5 ммоль/л

Д.-6,5-7,0 ммоль/л

36.В патогенезі діабету І типу основну роль відіграють:

А.Генетичний дефект β клітин

Б.Генетичний дефект Т-лімфоцитів

В.Генетичний дефект В-лімфоцитів

Г.Контрінсулярні гормони

Д.Деструктивний процес в підшлунковій залозі

37.Діабет І типу характеризується:

А.Асоціацією з лейкоцитарним HLABB та В15антигеном

Б.Необхідністю введення інсуліну

В.Схильністю до кетоацидозу

Г.Зменшенням кількості рецепторів до інсуліну

Д.Все перераховане

38.Причиною декомпенсації цукрового діабету частіше всього буває:

А.Порушення дієти

Б.Часті ОРВІ

В.Хірургічні операції

Г.Психотравма

Д.Все перераховане

39.Які клітини підшлункової залози виробляють інсулін:

А.Альфа-клітини

Б.Бета-клітини

В.Дельта-клітини

Г.Клітини ацинусів

Д.Всі перераховані

40.Чим можна пояснити відсутність кетонових тіл у хворого з гіперосмолярною комою при цукровому діабеті ІІ типу:

А.Більшим тривалим періодом розвитку коми

Б. Збереження ендогенної секреції інсуліну

В. Більш високим рівнем контрінсулярних гормонів

Г.Важкою дегідратацією

Д.Вираженим ацидозом

41. Основною причиною розвитку абсолютної інсулінової недостатності (ЦД 1-го типу) є :

А. Генетично обумовлене зниження здатності β-клітин до регенерації

Б.Прогресуюче ожиріння

В.Підвищення всмоктування глюкози в шлунково-кишковому тракті

Г.Запальна деструкція β-клітин підшлункової залози

Д.Хвороби печінки

42.Критерієм гіперглікемічної коми є всі, крім:

А. Поступове сповільнення наростання симптомів:сонливості,загальмованості,втрати свідомості

Б.Сухість шкіри та слизових оболонок

В. Гіпотонія м’язів

Г.Гіперглікемія>18ммоль/л, кетонемія,кетонурія

Д. Брадикардія.

43. Діагностичним критерієм цукрового діабету є показники глюкози:

А. Натщесерце до 5,5 ммоль / л, через 2 години після орального ГТТ більше 7,8 ммоль / л

Б. Натщесерце до 6,1 ммоль / л, через 2 години після орального ГТТ до 11,1 ммоль / л

В.Натщесерце більше 6,1 ммоль / л, через 2 години після орального ГТТ більше 11,1 ммоль / л

Г. Натщесерце до 7,0 ммоль / л, через 2 години після орального ГТТ більше 7,8 ммоль / л

Д.Натще 5,9 ммоль / л, через 2 години після їжі 10ммоль / л

44. Протипоказаннями для проведення глюкозо-толерантного тесту є такі:

А. Прийом значної кількості їжі менше, ніж за 8 годин до проведення тесту

Б. Проведення на тлі гострого захворювання

В. Проведення на фоні прийому глюкокортикоїдів

Г. Проведення на фоні прийому контрацептивів

Д. Все перераховане

45 .У комплексній терапії цукрового діабету1 типу не застосовується:

А.Дієтотерапія і фізичні навантаження

Б.Інсулінотерапія

В.Ферменти підшлункової залози

Г.Навчання і самоконтроль

Д.Нестероїдні протизапальні препарати

46. До факторів, що визначають калорійність харчового раціону хворих на цукровий діабет 1

типу, відносяться:

А.Кількість уживаних вуглеводів

Б. Реальна маса тіла

В. Характер фізичного навантаження

Г. Вік, стать

Д. Все перераховане вірно

47. Критеріями гіпоглікемічної коми є всі, крім:

А.Швидкий розвиток симптомів

Б. Вологість шкіри

В. Зміни психіки за типом сп’яніння

Г. Тонус м’язів, очних яблук підвищений

Д.Дихання Кусмауля.

48. У рекомендації по дієтотерапії цукрового діабету 1 типу, калорійність добового раціону повинна покриватися за рахунок

А. Вуглеводів на 60%, білків на 10%, жирів на 30%

Б. Вуглеводів на 70% білків на 20%, жирів на 10%

В. Вуглеводів на 60%, білків на 15%, жирів на 25%

Г. Вуглеводів на 40%, білків на 40%, жирів на 20%

Д. Вуглеводів на 55%, білків на 35%, жирів на 10%

49. При розвитку у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 1 типу, захворювання,що

супроводжується підвищенням температури, слід:

А.Відмінити інсулін

Б Застосувати інгібітори діпептіділпептидази

В. Зменшити добову дозу інсуліну

Г. Зменшити вміст вуглеводів у їжі

Д.Збільшити одержувану добову дозу інсуліну

50. Яке порушення ритму є характерним для гіпертиреозу:

А. Дихальна аритмія

Б. Синусова брадикардія

В. Фібриляція передсердь

Г. Повна атріовентрикулярна блокада

Д. Атріовентрикулярна блокада ІІ ступеню

52. Які з вказаних симптомів є характерними для гіпертиреозу:

А. Схуднення, екзофтальм, тахіаритмія

Б. Схуднення, енофтальм, брадіаритмія

В. Збільшення ваги, екзофтальм, тахіаритмія

Г. Збільшення ваги, енофтальм, брадіаритмія

Д. Поліурія, полідипсія, поліфагія

53. Як тиреоїдні гормони впливають на адренергічні та холінергічні рецептори в серцевому та скелетних м’язах:

А. Збільшують кількість β-адренорецепторів та холінорецепторів

Б. Зменшують кількість β-адренорецепторів та холінорецепторів

В. Збільшують кількість β-адренорецепторів та зменшують кількість холінорецепторів

Г. Зменшують кількість β-адренорецепторів та збільшують кількість холінорецепторів

Д. Кількість β-адренорецепторів та холінорецепторів не змінюється.

54. Ознаки зобу ІІ ступеня за класифікацією ВООЗ (2001р.):

А. Об’єм часток щитоподібної залози дещо перевищує розмір дистальної фаланги великого пальця обстежуваного

Б. Пальпуються збільшені частки щитоподібної залози, проте сама вона не візуалізується при огляді шиї в нормальному положенні.

В. Пальпуються вузлові утворення , які не призводять до збільшення самої щитоподібної залози

Г. Збільшена щитоподібна залоза візуалізується при огляді шиї в нормальному положенні

Д. Збільшений перешийок щитоподібної залози, розмір часток нормальний.

55. Які побічні ефекти можуть розвинутись при прийомі тіамазолу:

А. Алопеція, гіперпігментація

Б. Лейкоцитоз, підвищення ШОЕ

В. Лейкопенія, тромбоцитопенія

Г. Посилення симптомів серцевої недостатності

Д. Артеріальна гіпотензія.

56. Яку групу препаратів доцільно призначати хворим з гіпертиреозом:

А. Нітрати

Б. Саліцилати

В. Сечогінні

Г. β-адреноміметики

Д. β-адреноблокатори

57. Гіперпігментація повік, складок шкіри та місць тертя шкіри у хворих на гіпертиреоз зумовлена:

А. Тиреогенною гіперфункцією наднирників

Б. Тиреогенною гіпофункцією наднирників

В. Аутоімунною дермопатією

Г. Гіпофункцією 7ара щитоподібних залоз

Д. Гіперфункцією 7ара щитоподібних залоз

58. Що відносять до етіологічних факторів виникнення дифузного токсичного зобу:

А. Спадковість

Б. Стрес

В. β-гемолітичний стрептокок групи А

Г. Стафілококова інфекція

Д. Вірусна інфекція

59. Яка поширеність гіпертиреозу в популяції чоловіків і жінок:

А. Жінки хворіють частіше, ніж чоловіки

Б. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки

В. Захворюваність серед чоловіків і жінок однакова

Г. Хворіють переважно люди похилого віку незалежно від статі

Д. Хворіють частіше підлітки до 15 років незалежно від статі

60. При гіпотиреозі продукція тканинами тепла:

A. Знижується

Б. Підвищується

В. Не змінюється

Г. Підвищується тільки у спокої

Д. Знижується тільки у спокої.

61. Яка основна функція щитоподібної залози:

А. Секреція катехоламінів

Б. Продукція тиреоїдних гормонів

В. Секреція соматостатину

Г. Секреція кортизолу

Д. Регуляція вуглеводного обміну

62.Препарат для лікування гіпотиреозу:

А.Мерказоліл

Б. Тироксин

В.Преднізолон

Г.Інсулін

Д.Дексаметозон

63.Підвищений рівень ТТГ при нормальному рівні Т₄ свідчить про:

А.Первинний гіпотиреоз

Б.Субклінічний гіпотиреоз

В.Вторинний гіпотиреоз

Г.Третинний гіпотиреоз

Д.Гіпертиреоз

64. Вторинний гіпотиреоз спостерігається при ураженні:

А. Гіпофізу

Б.Щитоподібної залози

В.Гіпоталамусу

Г.Підшлункової залози

Д.Наднирників

65.Основною причиною набутого первинного гіпотиреозу є:

А. Резекція щитоподібної залози

Б.Тривалий прийом тироксину

В.Надмірне надходження в організм йоду

Г.Нестача синтезу ТТГ

Д.Ушкодження гіпоталамічних центрів, що синтезують тироліберин

66.Характеристика набряків при гіпотиреозі:

А.М’які, виникають переважно на нижніх кінцівках в другій половині дня, залишають ямку після натиснення

Б. М’які, локалізуються навколо суглобів, шкіра над ними гаряча, червоного кольору

В.Щільні, шкіра над ними холодна на дотик, не залишають ямку після натиснення

Г.Щільні, дифузні, шкіра над ними гаряча, червоного кольору

Д. М’які, локалізуються периорбітально, виникають переважно вранці

67.Основна причина набряків при гіпотиреозі:

А. Мікседематозний (слизовий) набряк підшкірної клітковини

Б.Ожиріння

В.Порушення сечовидільної функції нирок

Г.Зниження насосної функції серця

Д.Збільшення проникності судин

68.Ознаки «гіпотиреоїдного серця»:

А. Брадикардія

Б.Зменшення ударного об’єму

В.Збільшення меж відносної серцевої тупості

Г.Підвищення артеріального тиску

Д.Всі перераховані

69.Зміни ротової порожнини у хворого на гіпотиреоз:

А.Язик яскраво-малинового кольору, сосочки язика згладжені

Б. Язик збільшений в об’ємі, обкладений сіруватим налітом, на бічній поверхні - вм'ятини від зубів

В. «Географічний» язик

Г.Некротичні виразки та ерозії на слизовій оболонці рота

Д.Корінь язика обкладений жовтим нальотом

70. Підвищений рівень ТТГ при зниженому рівні Т₄ свідчить про:

А.Первинний гіпотиреоз

Б.Субклінічний гіпотиреоз

В.Вторинний гіпотиреоз

Г.Третинний гіпотиреоз

Д.Гіпертиреоз

71. Яка основна функція паращитоподібних залоз:

А. Секреція катехоламінів.

Б. Продукція тиреоїдних гормонів.

В. Секреція соматостатину.

Г. Секреція кортизолу.

Д. Вироблення паратгормону

72.Рівень кальцію в крові при гіпопаратиреозі:

А.Знижується

Б.Підвищується

В.Не змінюється

Г.Коливається в бік як зниження, так і підвищення

Д.Всі варіанти можливі

73.Характерна клінічна ознака гіпопаратиреозу:

А. Патологічні переломи

Б. Остеомаляція

В. Остеопороз

Г. Судомні напади Д.Деформація скелету

74.Ознаки гіперпаратиреозу:

А. Патологічні переломи

Б. Остеомаляція

В. Остеопороз

Г. Деформація скелету

Д.Всі перераховані

75.Зміни загального аналізу крові у хворого на гіпопаратиреоз:

А.Гіпокальціємія

Б.Гіперфосфатемія

В. Гіпокальційурія

Г. Знижений рівень ПТГ

Д. Всі відповіді вірні

76.Патологічні переломи, явища остеопорозу, остеомаляції типові для:

А. Гіпопаратиреозу

Б. Гіперпаратиреозу

В. Гіпотиреозу

Г. Гіпертиреозу

Д.Патології мозкової речовини наднирників

77.При розвитку гіперпаратиреозу рівень кальцію в крові:

А.Знижується

Б.Не змінюється

В.Підвищується

Г.Може варіювати з бік як підвищення (при первинному гіперпаратиреозі), так і зниження (при вторинному гіперпаритиреозі)

Д.Можливі всі варіанти відповіді

78.Яке ускладення з боку прищитоподібних залоз та їх гормону може розвинутись після хірургічних втручань на щитоподібній залозі:

А.Зниження секреції паратгормону

Б.Підвищення секрецій паратгормону

В.Розвиток гіперкальціємії

Г.Гіперкальціємічний криз

Д.Руйнування паратгормону в крові

79.Препарат для лікування гіпопаратиреозу:

А.Мерказоліл

Б. Тироксин

В.Карбонат кальцію

Г.Інсулін

Д.Дексаметозон

80.Лікування первинного гіперпаратиреозу полягає у призначенні:

А. Препаратів кальцію та вітаміну D3

Б. Замісної терапії паратгормоном

В. Замісної терапії тиреоїдними гормонами

Г. Хірургічного лікування

Д. Мінералокортикоїдів

81. В наднирниках виділяють:

А. Інкреторний апарат

Б. Екскреторний апарат

В. Клубочкову зону.

Г. Мозковий шар

Д. Канальцеву зону.

82. За біохімічною структурою до стероїдних гормонів відносяться:

А. Гормони підшлункової залози

Б. Гормони статевих залоз

В. Гормони мозкового шару наднирників

Г. Гормони передньої частки гіпофізу

Д. Гормони щитоподібної залози.

83. До кортикостероїдів відносяться наступні гормони:

А. Вазопресин

Б. Окситоцин

В. Кортизол

Г. Альдостерон

Д. Трийодтиронін.

84.До мінералокортикоїдів належать такі препарати:

А. Дексаметазон

Б. Гідрокортизон

В. Преднізолон

Г. Тріамцинолон

Д. Флудрокортизон

85. Вкажіть один з фізіологічних ефектів тиреоїдних гормонів:

А. Зменшення утворення еритропоетину

Б. Збільшення кількості β-адренорецепторів в серцевому м’язі

В. Пригнічення моторики шлунково-кишкового тракту

Г. Сповільнення основного обміну

Д. Зменшення утворення тепла

86. Для хворих із гіпокортицизмом характерна пристрасть до споживання:

А. Цукру

Б. Солі

В. Кислого

Г. Гострого

Д. Всього вище перерахованого

87. Найбільш частою скаргою, властивою недостатності кори наднирників, є:

А. Біль у м'язах

Б. Печія

В. Надмірна слабкість та стомлюваність

Г. Полідипсія

Д. Головний біль.

88. Найбільш типовим симптомом хвороби Аддісона являється:

А. Нудота

Б. Закрепи

В. Адинамія

Г. Артеріальна гіпотонія

Д. Дифузна гіперпігментація.

89. Для якої з перерахованих ендокринних хвороб характерне виснаження:

А. Синдром Іценка-Кушінга

Б. Хвороба Іценка-Кушінга

В. Феохромоцитома

Г. Гіпокортицизм

Д. Гіпопаратиреоз.

90. Яка ознака властива недостатності кори наднирників:

А. Ожиріння

Б. Спрага

В. Підвищення АТ

Г. Стрії

Д. Втрата маси тіла.

91. До гормонів гіпоталамусу відносяться :

А. Кортикотропін.

Б. Пролактин.

В. Кортиколіберин.

Г. Норадреналін

Д. Меланотропін

92. Гормонами аденогіпофіза являються:

А. Соматоліберин.

Б. Соматостатин.

В. Тиреоліберин.

Г. Тиреотропін.

Д. Антидіуретичний гормон.

93. Хвороба Іценка-Кушинга характеризується:

А. Гіпотонією.

Б. Діареєю.

В. Зниженням маси тіла.

Г. Ніктурією.

Д. Диспластичним ожирінням.

94. Симптом "матронізму" є ознакою такого захворювання:

А. Феохромоцитома.

Б. Хвороба Іценка-Кушинга

В. Нанізм.

Г. Гіпопітуїтаризм.

Д. Гіпотиреоз.

95. Нанізм діагностують, якщо зріст у чоловіків не перевищує:

А. 140см.

Б. 135см.

В. 130см.

Г. 125см.

Д. 120см.

96. Гігантизм діагностують, якщо зріст жінок перевищує:

А. 180см.

Б. 185см.

В. 190см

Г. 195см.

Д. 200см.

97. Які препарати використовуються для медикаментозного лікування акромегалії :

А. Агоністи дофаміну - бромокриптин.

Б. Статеві гормони.

В. Препарати СТГ людини.

Г. Л-допа.

Д. Кортикостероїди.

98. Яка із ознак не притаманна гіпопітуїтаризму:

А. Старечий вигляд.

Б. Адинамія.

В. Брадикардія.

Г. Гіпертонія.

Д. Аменорея.

99. Який симптом не входить до синдрома Шієна-Сімондса:

А. Агалактія.

Б. Аменорея.

В. Апатія.

Г. Адинамія.

Д. Анасарка.

100. Гірсутизм виявляють при наступних ендокринних захворюваннях:

А. Хвороба Аддісона.

Б. Хвороба Іценка-Кушинга.

В. Гіпофізарний нанізм.

Г. Гіпопітуїтаризм.

Д. Нецукровий діабет.

101. Фепранон володіє наступним механізмом дії:

А. Підвищує активність центру апетиту.

Б. Гальмує центр апетиту.

В. Підвищує центр спраги.

Г. Гальмує центр спраги.

Д. Діє на острівці Лангенгарса.

102. При застосуванні орлістату виникають такі побічні дії:

А. Підвищення артеріального тиску.

Б. Запори.

В. Енурез.

Г. Стеаторея і часті випорожнення.

Д. Ураження ШКТ.

103. До етіологічних чинників ожиріння можна віднести все, крім:

А. Демографічні (вік, стать, етнічна приналежність).

Б. Часті інфекції.

В. Генетичні фактори.

Г. Гормональний статус.

Д. Соціально-економічні (освіта, професія, сімейний стан).

104. До провокуючих чинників ожиріння не відноситься:

А. Психічні порушення.

Б. Клімакс.

В. Вакцинація.

Г. Переїдання.

Д. Вагітність.

105. Для підтвердження синдрому Кона потрібно визначити:

А. Рівень кальцію та фосфору плазми крові.

Б. Рівень адреналіну та норадреналіну плазми крові.

В. Рівень вазопресину плазми крові.

Г. Добову екскрецію кортизолу.

Д. Рівень альдостерону та реніну плазми крові.

106. Тироксин володіє наступним механізмом дії:

А. Знижує обмін речовин.

Б. Підвищує обмін речовин.

В. Нормалізує обмін речовин.

Г. Не впливає на обмін речовин.

Д. Зменшує основний обмін.

107. Який з названих лікарських засобів не використовується при лікуванні ожиріння:

А. Фепранон.

Б. Ксенікал.

В. Глюкобай.

Г. Орністат.

Д. Дексаметазон.

108. Основним показником до призначення орністату є:

А. Гострий лімфо-і мієлобластний лейкоз.

Б. Цукровий діабет.

В. Ожиріння.

Г. Системні васкуліти.

Д. Гіпотиреоз.

109. Назвіть гормон жирової тканини:

А. Глюкагон.

Б. Тироксин.

В. Дегідроепіандростерон.

Г. Кортизол.

Д. Лептин.

110. При огляді працівників бавовняного комбінату, в 30% випадків було виявлено підвищення маси тіла на 5-14% від нормальної маси тіла. Для нормалізації маси тіла у цієї групи осіб в раціоні, в першу чергу, необхідно зменшити:

А. Моно-і дисахариди.

Б. Білки.

В. Жири.

Г. Полісахариди.

Д. Харчові волокна.

111. При огляді чоловіків-водіїв у 10% осіб виявлено перевищення оптимальної маси тіла на 65% (ІМТ - 39,3 кг / маси тіла). Який енергетичний статус у осіб:

А. Ожиріння 4-го ступеня.

Б. Нормальний енергетичний статус (адекватне харчування).

В. Ожиріння 1-го ступеня.

Г. Ожиріння 2-го ступеня.

Д. Ожиріння 3-го ступеня.

112. Гемоглобін виконує функції:

А. Транспорт метаболітів

Б.Пластичну

B. Транспорт кисню і вуглекислого газу

Г. Енергетичну

Д. Транспорт мікроелементів

113. Гемоглобін є:

А. Білок

Б.Вуглевод

B. Ліпід

Г. Мінеральна речовина

Д. Хромопротеїд

114. Середній діаметр нормального еритроцита:

А. 5,2 мкм

Б. 6,4 мкм

В. 7,2мкм

Г.8,4 мкм

Д. 9,2мкм

115. Відмінності в розмірах еритроцитів називають:

А. Макроцитозом

Б. Мікроцитозом

В. Aнізоцитозом

Г.Пойкілоцитозом

Д.Поліхромазія

116. Спадкові дефекти мембрани еритроцитів:

А Мікросфероцитоз

Б. Овалоцитоз

В.Стомацитоз

Г.Акантоцитоз

Д. Все вірно.

117. Залізо в основному всмоктується :

А. В дванадцятипалій кишці і на початку тонкої кишки

Б. У шлунку

B. У поперечній ободовій

Г. У сигмоподібній

Д. У сліпій

118. Молекула гемоглобіну складається з:

А. Протопорфіріна заліза.

Б.Заліза і порфіріна

B. Глобіна і заліза.

Г.Гема і глобіна

Д. Вуглеводів і заліза.

119.Підвищення рівня гемогобіна в еритроциті є характерним для:

А.Залізодефіцитної анемії

Б .Мегалобластичної анемії.

В Гемолітичної анемії

Г.Злоякісних новоутворень

Д. Лейкемій

120. Залізо в організмі людини необхідне для:

А.Транспорту кисню

Б. Реакцій імунітету

В.Окисно-відновних реакцій

Г.Кровотворення

Д.Всього перерахованого

121. Всмоктування заліза знижується при:

А. М'ясній дієті

Б. Тривалому прийомі антибіотиків.

B.Лікуванні киснем

Г. Вживанні аскорбінової кислоти

Д.Посиленої м'язової роботи

122.Збільшення числа ретикулоцитів характерно для:

А. Апластичної анемії

Б. Істиної поліцитемії

B.Гемолітичної анемії

Г.Метастазах раку в кістковий мозок

Д.Фолієводефіцитної анемії

123.Якій з перерахованих клітин характерний діаметр10-12мкм:

А.Ретикулоциту

Б.Еритроциту

В.Мегалоциту

Г.Макроциту

Д.Мікроциту

124.Причиною перніціозної анемії може бути:

А. Глистна інвазія стьожком широким

Б.Хронічний гастрит В

Г.Дисбактеріоз кишковика

В.Крововтрата

Д.Хронічний панкреатит

125.Причиною розвитку фолієво-дефіцитної анемії є:

А.Відсутність в раціоні харчування зелених овочів, фруктів, молочних продуктів, харчування бутербродами

Б.Аскаридоз

В.Хронічний холецистит

Г.Хронічний коліт

Д.Цукровий діабет

126.Макроцитоз характерний для анемії:

А.Аддісон-Бірмера

Б.Мінковського-Шоффара

В.Маркіафа-Мікеле

Г.Хронічної постгеморагічної анемії

Д. Апластичної анемії

127. Клінічною ознакою фолієво-дефіцитної анемії є:

А.Підвищена секреція шлункового соку

Б.Випадіння волосся, карієс

В.Підвищення рівня фолієвої кислоти в сироватці крові

Г.Гіперхромія еритроцитів, підвищення колірного показника, макроцитоз

Д.Жовтяничність шкіри і слизових оболонок

128.Для ідіопатичної анемії Аддісон-Бірмера найбільш характерним симптомом є:

А.Фунікулярний мієлоз

Б.Інфекційно-токсичний синдром

В.Ураження суглобів

Г.Гепатоспленомегалія

Д.Нефропатія

129.Добова доза вітаміну В₁₂ при перніціозній анемії за наявності фунікулярного мієлозу складає:

А.100мкг

Б.200мкг

В.400мкг

Г.600мкг

Д.1000мкг

130.Основним методом лікування перніціозної В₁₂-дефіцитноїанемії є:

А.Призначення вітаміну В₁₂

Б.Препаратів заліза

В.Глюкокортикостероїдів

Г.Полівітамінних комплексів

Д.Гепарину

131. Перніціозна В₁₂-дефіцитна анемія розвивається в разі:

А.Вагітності, лактації

Б.Хронічного алкоголізму

В.Хвороби Крона

Г.Цирозу печінки

Д.Все вірно

132.Причиною В₁₂-дефіцитної анемії може бути:

А.Втрата крові

Б.Порушення синтезу гемоглобіну

В.Збільшений гемоліз

Г.Порушення секреції гастромукопротеїну

Д.Пригнічення функції кісткового мозку

133.Развиток гіпопластичної анемії може спровокувати:

А.Крововтрата

Б.Дефіцит вітаміну В12

В.Вплив іонізуючої радіації

Г.Отруєння чадним газом

Д.Вживання вітамінів

134.Характерною ознакою гемолітичної анемії при дослідженні периферичної крові є:

А.Тромбоцитоз

Б.Ретикулоцитоз

В.Лейкоцитоз

ГЛімфоцитоз

Д.Пойкілоцитоз

135.Характерною ознакою спадкової мікросфероцитарної анемії Мінковського-Шоффара є така:

А.Нормоцитоз

Б.Мегалоцитоз

В.Макроцитоз

Г.Мікросфероцитоз

Д.Дрепаноцитоз

136.Ретикулоцитоз є симптомом:

А.Токсикоінфекції

Б.Глистної інвазії

В.Дефіциту заліза в організмі

Г.Гемолітичної анемії.

Д.Крововтрати (хронічної)

137.Ускладнення, що найчастіше зустрічаються при гемолітичних анеміях з внутрішньоклітинним гемолізом:

А. Лімфаденопатія

Б. Спленомегалія

В. Неврологічні розлади

Г.Сепсис

Д. Утворення конкрементів у жовчовивідних шляхах

138.Для гіпо- і апластичної анемії є характерним:

А.Лейкоцитоз

Б.Лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія

В.Гіперхромія еритроцитів

Г.Ретикулоцитоз

Д.Макроцитоз

139.Для діагностики аутоімунної гемолітичної анемії найбільш важливе значення має:

А Проба Кумбса

Б.Дослідження кількості ретикулоцитів

В.Визначення вмісту заліза в сироватці крові

Г.Визначення вмісту уробіліну в сечі

Д.Дослідження рівня білірубіну в крові

140.Геморагічний синдром при апластичній анемії обумовлений:

А.Тромбоцитопенією

Б.Васкулітом

В.Афібриногенемією

Г.Тромбоцитопатією

Д.Гранулоцитопенією

141.Причиною гемолітичної анемії з внутрішньосудинним гемолізом може бути:

А.Отруєння зміїною отрутою, грибами

Б.Лікування антибіотиками.

В.Лихоманка

Г.Інфаркт міокарда

Д.Онкологічні захворювання

142.В аналізі крові виявлені наступні зміни:

еритроцити-2,5млн в мкг, гемоглобін - 81 г / л, КП - 0,8, ретикулоцити - 0%, діаметр еритроцитів-6,5 мкм. Який характер анемії в даному випадку:

А.Мікроцитарна, гіпохромна, арегенераторна

Б.Макроцитарна, гіперхромна, арегенераторна

В.Макроцитарна, гіпохромна, гіперрегенераторна

Г.Нормоцитарна, гіпохромна.гіпорегенераторна

Д.Мікроцитарна,нормохромна,гіперрегенераторна

143. Морфологічним субстратом гострої лейкемії є:

А.Стовбурова поліпотентна клітина

Б.Уніпотентна клітина

В.Бластна клітина

Г.Дозріваюча клітина

Д.Зріла клітина

144. Синдром нейролейкемії зумовлений:

А. Інфільтрацією ЦНС лейкозними клітинами

Б.Інфекційним ураженням ЦНС

В.Неспецифічними змінами ЦНС

Г.Травматичним пошкодженням ЦНС

Д.Гострою судинною недостатністю

145. Лейкемічний провал характерний для:

А.Гострої лейкемії

Б.Хронічної мієлоцитарної лейкемії

В.Хронічної лімфоцитарної лейкемії

Г. Істинної поліцитемії

Д.Лейкемоїдної реакції

146.Характерною ознакою гострої лімфобластної лейкемії при дослідженні кісткового мозку є:

A. Спустошення кісткового мозку та заміщення його жировою тканиною

Б. Стимуляція усіх ростків кровотворення

В. Бластна інфільтрація кісткового мозку

Г. Стимуляція мегакаріоцитарного ростка

Д. Стимуляція еритроїдного ростка

147.Періоди лікування гострої лімфобластної лейкемії:

A. Індукція ремісії

Б. Консолідація ремісії

В. Підтримуюча терапія

Г. Усі відповіді правильні

Д. Немає вірної відповіді

148. Синдром нейролейкемії типовий для:

А.Гострої лейкемії

Б.Хронічної мієлоцитарної лейкемії

В.Хронічної лімфоцитарної лейкемії

Г. Істинної поліцитемії

Д.Лейкемоїдної реакції

149. Для остаточного підтвердження діагнозу гострої лейкемії, в першу чергу, необхідно провести:

А. УЗД внутрішніх органів

Б. Рентгенографію легень

В. Стернальну пункцію

Г. Біопсію лімфатичних вузлів

Д. Ревмопроби

150. Бластемія характерна для:

А. Гострої лейкемії

Б. Ідіопатичної тромбоцитопенії

В. Хронічної лімфолейкемії

Г. Лімфогранулематозу

Д. Лімфосаркоми

151. Які зміни очікуються в загальному аналізі крові при гострій мієлоїдній лейкемії:

А . Базофільно-еозинофільна асоціація

Б. Лейкемічний провал

В. Еритроцитоз

Г. Зниження ШОЕ

Д. Тромбоцитоз

152. Лікування хворого на гостру лейкемію полягає в призначенні, насамперед:

А. Поліхіміотерапії

Б. Променевої терапії

В. Спленектомії

Г. Пересадки кісткового мозку

Д. Антибіотиків

153. Який симптом при хронічному мієлолейкозі зустрічається найчастіше:

А. Збільшення печінки

Б. Геморагічний симптом

В. Лімфоденопатия

Г. Збільшення селезінки

Д. Анемія

154. При патогістологічному дослідженні біопсійного матеріалу печінки чоловіка 70 років в крові виявлена велика кількість лімфоцитів і пролімфоцитів. Для якого захворювання характерне вказане вище:

А. Хронічний лімфолейкоз

Б. Гострий лімфолейкоз

В. Лімфогранулематоз

Г. Хронічний персистуючий гепатит

Д. Гепатоцелюлярний рак печінки

155. Хворий скаржиться на загальну слабкість, болі при ковтанні, підвищення температури тіла до 39,5 С. Об’єктивно: геморагічний висип на тулубі, збільшені безболісні шийні та підщелепні лімфатичні вузли, спленомагалія, стерналгія. Про яке захворювання слід подумати:

А. Гостра чи хронічна лейкемія

Б. Лімфогранулематоз

В. Гепатоцелюлярний рак печінки

Г. Цироз печінки

Д. Інфекційний мононуклеоз

156. Клітинний субстрат при хронічний мієлоцитарній лейкемії:

А. Стовбурова поліпотентна клітина

Б. Уніпотентна клітина

В. Мієлобласт

Г. Промієлоцит

Д. Зрілий мієлоцит

157. Які зміни в периферичній крові при хронічному мієлолейкозі найбільш характерні:

А. Гіперлейкоцитоз з переважанням нейтрофілів

Б. Гіпертромбоцитоз

В. Бластні клітини

Г. Лімфоцитоз

Д. Анемія

158. Наявність Філадельфійської хромосоми - цитогенетична аномалія, яка відіграє основну роль у патогенезі:

А. Гострі лейкемії

Б. Хронічні мієлоцитарні лейкемії

В. Хронічні лімфоцитарні лейкемії

Г. Істинні поліцитемії

Д. Апластичні анемії

159. Які патологічні зміни типові для істинної поліцитемії:

А. Базофільно-еозинофільна асоціація

Б. Лейкоцитарний провал

В. Еритроцитоз

Г. Збільшення ШОЕ

Д. Панцитопенія

160. При хронічній мієлоцитарній лейкемії в загальному аналізі крові виявляють:

А. Базофільно-еозинофільну асоціацію

Б. Лейкемічний провал

В. Абсолютний лімфоцитоз

Г. Зниження ШОЕ

Д. Еритроцитоз

161. Яка тактика лікаря за умов розвитку бластного кризу у хворого з хронічним мієлолейкозом:

А. Збільшення дози кортикостероїдних гормонів

Б. Переливання крові

В. Використання мієлосану

Г. Комбінована полі хіміотерапія

Д. Променева терапія

162. Програма лікування хворого на хронічну мієлоцитарну лейкемію включає:

А. Поліхіміотерапію

Б. Променеву терапію

В. Спленектомію

Г. Пересадку кісткового мозку

Д. Все перераховане

163. Яка кількість тромбоцитів є критичною нижньою межею (нижче якої виникає геморагічний синдром) :

А. 60 ∙ 10⁹/л

Б. 30 ∙ 10⁹/л

В. 80 ∙ 10⁹/л

Г. 100 ∙ 10⁹/л

Д. 150 ∙ 10⁹/л

164. До якої групи слід віднести захворювання, для якого є характерним виникнення гематом та гемартрозів після незначної травми:

А.Тромбоцитопенії

Б.Тромбоцитопатії

В.Вазопатії

Г.Коагулопатії

Д.Змішаної патології

165. При тромбоцитопатіях кількість тромбоцитів переважно:

А. Знижена незначно

Б. Нормальна

В. Підвищена незначно

Г. Знижена значно

Д. Підвищена значно

166. Тромбоцитопенія при лейкемії (лейкозі) пов'язана:

A. Із пригніченням мегакаріоцитарного паростка

Б. Недостатньою функцією мегакаріоцитів

В. Руйнуванням тромбоцитів

Г. Гемолізом

Д. Печінковою недостатністю

167. Яким методом можна відрізнити геморагічну пляму від судинної:

А. Перкуторно

Б. Натисненням

В. Розтиранням

Г. Оглядаючи

Д. Пункційно

168. Для якого захворювання є патогноманічним симптом “шкіри леопарду”: