1. Соціокультурна зумовленість філософії.

2. Філософське мислення та його специфіка.

3. Своєрідність предмету філософії.

4. Історичні форми постановки основного питання філософії.

5. Структура філософського знання.

6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.

7. Діалектика та метафізика як філософські методи

8. Основні функції філософії.

9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.

10.Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій.

11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії і Стародавньому Китаї.

12. Філософія Античності: загальна характеристика.

13.Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.

14.Особливості філософії епохи Відродження.

15.Філософія Нового часу.

16.Класична німецька філософія.

17.Своєрідність філософії українського духу.

18.Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.

19. «Філософська антропологія» як напрямок сучасної філософії.

20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.

21. «Філософія життя»: загальна характеристика.

22. Філософські ідеї психоанаізу.

23. Герменевтика як напрям сучасної філософії..

24. Філософські ідеї структуралізму.

25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.

26. Структура світогляду

27. Історичні типи світогляду.

28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.

29. Основні рівні буття.

30. Філософський зміст категорії ―матерія‖.

31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.

32. Некласична онтологія: загальна характеристика. (відсутній)

33.Визначальні категоріальні характеристики світу.

34.Поняття природи.

35.Народонаселення як природне явище.

36.Поняття біосфери і ноосфери.

37.Поняття глобалізації та форми її існування.

38. Глобальні проблеми сучасності.

39. Екологічні проблеми і шляхи їх розв’язання.

40.Інтелект, почуття, пам‘ять і воля як здатності людини.

41. Співвідношення понять людина, індивід, особа, особистість, індивідуальність.

42. Проблема визначення сутності людини.

!43. Проблема сенсу життя людини.

44. Проблема свободи і відповідальності.

45. Свідомість як найвища форма відображення.

46. Феноменологічна концепція свідомості.

47.Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.

48. Евристична і творча функції інтуїції.

49. Рівні та форми суспільної свідомості.

50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.

51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб‘єкт і об‘єкт, мета і ціль, засоби та

результат.

52.Гносеологія та епістемологія.

53.Можливості та межі пізнавального процесу.

54.Проблема істини в теорії пізнання.

55. Абсолютність і відносність як властивості істини.

56.Проблема критеріїв істини.

57. Істина й правда.

58.Поняття методу та методології.

59. Основні форми наукового пізнання.

60.Мова як засіб комунікації та пізнання.

61. Функції мови

62.Поліструктурність мови.

63. Поняття соціокультурної комунікації.

64. Об‘єкт і предмет філософії історії.

65.Періодизація історії та її критерії.

66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.

67.Поняття суспільного та соціального у філософії.

68. Основні характеристики суспільства.

69. Соціальна структура суспільства.

70. Сім‘я як соціальна ланка суспільства.

71.Нація як соціокультурний феномен.

72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.

73.Рушійні сили соціального процесу.

74.Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.

75.Цінності як ядро духовного світу людини.

76.Гуманізм філософії.

77.Поняття філософії економіки.

78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди.

79. Поняття власності і її форм.

80.НТР: сутність, закономірності та соціальні наслідки.

81.Поняття політики.

82.Поняття політичної системи та її структури.

83.Держава – складова політичної організації суспільства.

84.Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.

85.Поняття культури.

86.Масова культура, контркультура і антикультура.

87.Поняття цивілізації.

88.Традиції і новаторство в культурі.

89. Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.

90.Поняття міжкультурної комунікації.

1. Соціокультурна зумовленість філософії.

Філософська галузь знань з’являється з одного боку, як нагальна потреба окремо взятої людини (бо вона хоче бути щасливою), так і суспільства в цілому. Це означає, що виникнення філ-ії має соціокультурну зумовленість. Соціокультурна зумовленість філ-ії привела до того, що філософський тип мислення з’являється насамперед, як необхідність масштабного бачення дійсності. Масштабне бачення дійсності означає, що філософський тип мислення-це визначення місця, ролі і значення людини у світі або прояв співвідношення між людьми і світом, це погляд на те, на своєму чи чужому місці у світі вона знаходиться.

Філософія як особливий тип знання має свою соціокультурну зумовленість(тобто філософія виникає як відгук на виклики, які створює людина, суспільство і взагалі історія людства). Філософія виникає тоді і там, де з’являється потреба в масштабному осмисленнідійсності. Це означає, що філософія як знання з’являється тоді, коли людина починає ставити себе у відношення до світу, виконуючи наступні умови: людина розглядається як головна, центральна, особлива, неповторна істота, а до світу вона ставиться із позиціїтакого відношення, коли вона з одного боку, осмислюючи себе, починає говорити, в якому відношенні до неї знаходиться предмет.

Людина як найбільш досконала істота починає шукати оптимальний варіант свого життя. Філософія – почуття усвідомлення, теор.-практ. Визначеність сутності, сенсу і цінностей всього сущого

2. Філософське мислення та його специфіка

♦ воно має дуже широкий рівень узагальнення (категорії, принципи), що виходить за межі буття та небуття;

♦ воно є формою людського самоусвідомлення з точки зору людини, її життєвого вибору;

♦ філософське мислення може окреслювати дійсність не такою, яка вона є, а такою, якою вона повинна бути;

♦ філософське мислення виступає одночасно як мисленням про реальність, так і мисленням про саме мислення;

♦ воно виявляється взаємопов'язаним, логічно послідовним, аргументованим та обгрунтованим;

♦ при цьому філософське мислення завжди намагається поставити та розв'язати доленосні, абстрактні проблеми людського буття;

♦ воно являє собою рефлексію людини, тобто погляд на себе з боку, крізь призму своїх цінностей та інтересів.

Наведені риси філософського мислення резюмуються тим, що саме в філософії і за допомогою філософії людина заявляє про своє бажання взяти на себе саму відповідальність за свідоме вирішення своєї життєвої долі. У цьому розуміннні філософія виступає як інтелектуальне прояснення своєї життєвої ситуації, осмислення стратегії та тактики своєї самореалізації.

Філософське мислення вирішує проблеми помежових основ буття і пізнання. Філософське мислення насамперед виділяє найбільш важливе, істотне із нескінченної багатоманітності навколишніх явищ. Воно виражається у трьох основних рисах: рефлексивність, цілісність і критичність.

Рефлексивність - це прагнення до остаточного усвідомлення своїх дій, тобто налаштованість на виявлення смислу подій та їх зв'язку між собою. Великий подив, з якого народжується дух філософствування, -це втрата влади частковості й обмеженості, коли людині вперше відкривається перспектива нескінченності цілого, можливість зосередитися на його розумінні, а отже не тільки пізнати розумом, але й відкрити багато чого почуттю і волі. Хоча рефлексія не у всіх випадках веде до справді філософського мислення, приводом для неї можуть бути й хибні, надумані проблеми (повчальний приклад - середньовічна схоластика), однак без рефлексії філософського мислення не буває.

Цілісність філософського мислення означає спрямованість на об'єднання багатоманітності людського життя - особистого, соціального, пізнавального, політичного - через виявлення їх зв'язків. Точка зору цілісності зовсім не означає знання всього про цей світ. Філософськи мисляча людина уявляє основні тенденції розвитку світу, суспільства, пізнання, може співвіднести своє життя з цими тенденціями і зрозуміти своє місце в цьому розвитку.

Критичністьозначає передусім здатність оцінювати й оновлювати основи своєї власної діяльності в динамічному світі. Сила філософського мислення - у вмінні задавати все нові й нові питання світу й самому собі.

Філософське мислення є принципово плюралістичним, поліфонічним, діалогічним. Філософія передусім вчить мислити, вчить проблемно, творчо підходити до своєї тематики.