- •Оглавление
- •1. Етапи розвитку літературної української мови
- •2. Нормативність літературної мови. Типи мовних норм.
- •3. Функції мови в суспільстві. Функції державної мови.
- •4. Мовне законодавство в Україні.
- •5. Поняття функціонального стилю. Основні ознаки функціональних стилів української мови.
- •6. Жанри наукового, офіційно-ділового та публіцистичного стилю.
- •7. Різновиди документації. Вимоги до тексту документа – юридичні та мовні.
- •8. Суто науковий і науково-навчальний реферат. Вимоги до написання і оформлення.
- •9. Мовленнєвий етикет розмовного, наукового і ділового спілкування.
- •10. Типи словників. Лексикографічні видання, пов’язані з майбутньою професією.
- •11. Склад лексики сучасної української мови з погляду походження. Ознаки іншомовних слів.
- •12. Склад лексики сучасної української мови з погляду вживаності та стильової маркованості.
- •13. Синонімія у професійному тексті. Слова-пароніми.
- •14. Вживання назв осіб за професією, посадою, званням.
- •15. «Український правопис» як основне джерело правил написання
- •16. Стилістична роль дієслівних форм у тексті документа та у науковому тексті.
- •17. Жанри публічних виступів (доповідь, промова, лекція).
- •18. Синтаксичні норми української мови.
- •19. Орфоепічні норми літературного мовлення.
- •20. Милозвучність української мови
- •21. Поняття «дипломатичної мови», «офіційної», «робочої», «міжнародної» мов
- •22. Поняття «дипломатичного документа».
- •23 Підстави для прийняття спільного поняття «дипломатичні документи».
- •24. Осбиста нота
- •25. Роль та місце дипломатичної мови та дипломатичних документів у міжнародних відносинах.
- •26. Мови конференцій, міжнародних організацій.
- •27. Мови ведення переговорів.
- •28. Функціонально-стилістичні особливості мови дипломатичних документів
- •29. Лексичні особливості дипломатичного підстилю офіційно-ділового стилю мовлення.
- •30. Особливості термінологічної системи україномовних дипломатичних текстів.
- •31. Терміни іншомовного походження в дипломатичних документах.
- •32. Протокольні вимоги до дипломатичних документів
- •33. Структура дипломатичних документів.
- •34. Дати класифікацію дипломатичних документів відповідно до виконуваних ними функцій.
- •35. Характеристика основних груп дипломатичних документів
- •36. Заключні документи міжурядових переговорів, візитів представляють: комюніке, спільні заяви, декларації (підписані чи не підписані).
- •37. Парафування міжнародного договору.
- •38. Дипломатичні документи договірного характеру.
- •39. Види дипломатичних документів договірного характеру
- •42. Лексичні особливості мови документів інформативного характеру.
- •45. Мови дипломатичного листування
- •46. Принцип паритетності в дипломатичному листуванні
- •47. Особиста нота та її місце в дипломатичному листуванні.
- •48. Види особистої ноти
- •51. Охарактеризувати документ меморандум.
- •54. Етикетні мовні формули в документах дипломатичного листування.
- •55. Пояснити термін «протокольні формули» та навести приклади.
- •56. Роль особистого листування в дипломатичній практиці.
- •57. Особисті послання в дипломатичному листуванні.
- •60. Поняття приватного листа.
- •61. Види звертань.
- •62. Форми та правила звертань до осіб з високим та надвисоким статусом, офіційних осіб.
- •63. Припустимі скорочення в дипломатичному листуванні.
- •64. Охарактеризувати документ “заява мзс”.
- •65. Значення документів внутрішньовідомчого характеру в системі мзс України. Види документів.
- •66. Реквізити документів та вимоги до них.
- •67. Поняття службових листів. Види службових листів.
- •68. Службові, доповідні записки
- •69. Телефонограми, радіограми та факсимільні повідомлення
- •70. Інформаційно-аналітична документація дипломатичних представництв.
- •71. Види інформаційних документів, які готуються в закордонних представництвах України.
- •72. Оформлення додатків до документів.
- •1. Нормативність сучасної української літературної мови. Типи мовних норм.
- •2. Мовна норма і мовне правило
- •3. Характеристика стилів сучасної української літературної мови.
- •4. Функції мови у суспільстві. Державна мова
- •5. Мовне законодавство України
- •6. Характеристика офіційно-ділового стилю та його підстилів
- •7. Характеристика наукового стилю та його підстилів
- •8. Документ як основний жанр офіційного спілкування
- •9.Класифікація документів.Вимоги до документів
- •7.За стадіями створення серед документів розрізняють оригінали,
- •10. Склад лексікі сучасної української мови
- •11.Склад лексики з погляду походження
- •12.Лексика нейтральна і стилістично забарвлена
- •13. Загальновживані слова та діалектизми.
- •14.Внутрішньо системні звязки між словами
- •15.Терміни і професіоналізми
- •16. Лексигографія.Основні типи лінгвістичних словників.
- •17. Пароніми в дипломатичному мовленні
- •18. Різниця між усною і писемною формами мовлення
- •19. «Український правопис» як основний збірник правил написання та словозміни
- •20. Сучасний стан і проблеми розвитку правописної системи , пропозиції щодо правописних змін.
- •21. Граматичні засоби стилістики. Вибір роду, числа, відмінка іменника у фаховому тексті.
- •22. Складні позиції у відмінюванні числівника та узгодженні числівника з іменником
- •23. Традиції вживання займенників у текстах наукового та офіційно-ділового стилю
- •24. Правопис власних географічних назв
- •№25 (2)Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням
- •№26Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •№27 Кличний відмінок
- •№28 Передача російських прізвищ українською мовою
- •II. Російська літера е передається:
- •III. Болгарське, сербське «и» передається:
- •IV. Польське, чеське, словацьке и(і') передається:
- •V. Російська літера «и» передається:
- •VI. Російське «ы» передається літерою «и»: Крутих, Рибаков. №31Термінологія слів іншомовного походження у текстах проф. Тематики
- •33. Запис складних слів, першою частиною яких є числівник
- •34. Використання дієслівних форм у діловому та науковому стилі. Категорії і форми дієслова
- •35. Віддієслівні іменники
- •36. Дієприкметник та дієприслівник. В науковому стилі
- •37. Складні випадки дієслівного керування
- •38. Правопис прислівника
- •39. Прийменникові конструкції ділового стилю. Порівняння рос/укр.
- •40.Вибір сполучника у офіційно-діловому та науковому тексті
- •41.Особливості вживання та правопису часток. Правопис не з різними частинами мови.
- •42 Вживання абревіатур у діловому та науковому текстівому тексті. Аналіз різних типів абревіатур
- •Цитування в усному та писемному діловому мовленні. Правила письмового оформелння прямої мови, цитати
- •43 Загальна характеристика стилю наукового тексту
- •Анотація, реферат, тези, наукова стаття, дисертація, монографія, підручник, посібник як основні жанри наукових робіт
- •Вимоги до мови наукового тексту
- •Поняття про синтаксичні та пунктуаційні норми української мови
- •48 Розділові знаки у простом ускладненому реченні Кома між однорідними членами
- •Двокрапка й тире при однорідних членах речення з узагальнювальним словом
- •Кома та знак оклику при звертанні
- •Вставні слова, речення і словосполучення
- •Кома і тире при відокремленому означенні
- •Кома при відокремленому додатку
- •Кома і тире при відокремленій прикладці
- •Кома при відокремленій обставині
- •49.Орфоепі́я
- •51.Основні принципи наголошування
- •53.Мовленнєвий етикет
- •54.Публічний виступ
Написання прізвищ, географічних назв іншомовного походження загалом підпорядковується принципам української орфографії, проте є й низка специфічних правил.
І. Російський, болгарський, чеський звук [є], польські [іе] передаються:
Літерою е
1. Після букв, що позначають приголосні звуки: Кузнецов, Петров, Лєрмонтов, Сенкевич; Пенза, Воронеж.
2. У суфіксі -ев після р і ц та шиплячих (ж, ч, ш): Муромцев, Писарев, Нехорошев; мис Рум'янцева.
Літерою «є»
1. На початку слова: Єлизаров, Єфремов, Єпифанов; Єреван, Єнісей.
2. У середині слова після букви, що позначає голосний, після апострофа і м'якого знака: Гуляєв, Благоєв, Аляб'єв, Аркадьєв; Колгуєв, Єгор 'євськ.
3. У корені російських прізвищ, якщо в українській мові у цьому корені йому відповідає звук і літера і: Бєдний, Слєпцов, Сєченов; Бєлгород, Благовєщенськ.
II. Російська літера е передається:
Сполученням літер «йо» На початку слова і складу: Йолкін, Бугайов; Соловйово.
Сполученням літер «ьо» У середині чи в кінці складу: Корольов, Семьоркін, Ве-рьовкін; мис Дежньова.
Літерою «е»
Якщо прізвище утворене від спільних для української і російської мов імен: Артемов, Семенов, Федоров; Орел.
Літерою «о»
Під наголосом після ч, щ: Громов, Хрущов; Рогачово.
III. Болгарське, сербське «и» передається:
Літерою «и»
Між буквами, що позначають приголосні: Христов, Радим, Ягич.
Літерою «і»
Після букв, що позначають голосні: Стоїч, Раім.
Літерою «і» На початку слова: Шєв, Івич, Ільєску.
IV. Польське, чеське, словацьке и(і') передається:
Літерою «і»
На початку слова та після приголосного: Івашкевич, Лінда, Міцкевич.
Літерою «и»
Після шиплячих та у суфіксах -ик, -ицьк-, -ич: Шимчак, Міклошич, Бжозович, Козицький, Гавлик, Фучик.
V. Російська літера «и» передається:
Літерою «і»
1. На початку слова: Ігнатов, Ісаєв.
2. Після приголосних (крім шиплячих і ц): Пушкін, Мічурін.
Літерою «ї»
1. Після букв, що позначають голосні: Воїнов; Ізмаїл.
2. Після апострофа та м'якого знака: Гур 'ін, Ільїн.
Літерою «и»
1. Після ж, ч, ш, щ, ц перед буквою, що позначає приголосний: Чичиков, Жилін, Щипачов, Нальчик.
2. У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для російської та української мов: Борисов, Сидоров, Пивоваров, Васильєв; Гаврилово.
3. У префіксі при-: Привалов, Пришвін.
4. У суфіксах -ик, -ич9 -иц, -ищ, -ович, -євич: Засулич, Голик, Радищев, Станковим, Трублаєвич.
VI. Російське «ы» передається літерою «и»: Крутих, Рибаков. №31Термінологія слів іншомовного походження у текстах проф. Тематики
Спочатку дипломат. мовою була латина, потім французька – тому багато термінів:
аташе - дипломатичні посада або ранг (з французької - прикріші* - ний, зарахований);
агреман - згода уряду іноземної держави на призначення посла, (з французької - згода, задоволення);
дуаєн - старшина дипломатичного корпусу, (з французької ~ старший);
демарш - дипломатичний виступ перед урядом іншої держави, (з французької - виступ, вчинок);
комюніке - офіційне урядове повідомлення з питань зовнішньої політики, (з французької- повідомлення).
консул - посадова особа держави, призначена в певний район іншої держави за її згодою для захисту інтересів своєї країни, її юридичних осіб і громадян, (лат. - consul);
акредитація - сукупність дій, пов'язаних з призначенням і вступом на посаду глави представництва в інших країнах або постійного лредста- вника держави при будь-якій міжнародній організації, (з лат. - довіряти);
акредитування — процес призначення і вступ на посаду глави дипломатичного представництва, (з лат. - довіряти);
конвенція — вид міжнародних договорів, який встановлює взаємні права та обов'язки сторін; конвенції поділяються на багатосторонні й двосторонні, загальні й галузеві, глобальні й регіональні; fa лат. — договір, угода);
пакт - найменування двостороннього чи багатостороннього міжнародного договору, який регулює такі питання, як забезпечення взаємної та колективноїбезпеки,взаємодопомога, ненапад та ін.; (з лат. - угода);
депозитарій - зберігач тексту-оригіналу міжнародного багатостороннього договору, з лат. - (зберігач, охоронець);
нунцій - постійний представник папського престолу при урядах держав, з якими Ватикан підтримує дипломатичні стосунки;
делікт міжнародний - порушення державою норм міжнародного права, (з пат. - провина, проступок);
ультиматум - нота або меморандум уряду або його дипломатичного представника, в якому викладаються умови, на яких наполягає держава-адресант.
Таким чином, у сфері дипломатичної термінології іншомовні запозичення посідають значне місце. Як правило, це прямі лексичні запозичення, що зберегли своє вихідне значення.
Однією з особливостей лексики дипломатичних текстів є використання в якості загальноприйнятих міжнародних (неасимільованих) висловів латинських та інших іншомовних словосполучень, які можуть передаватися в україномовних текстах українськими або навіть латинськими літерами:
персона грата - дипломатичний представник, на призначення якого у якості глави дипломатичного представництва дана згода уряду держави, в яку він призначається; (з лат. - бажана особа);
персона нон грата - дипломатичний представник або член дипломатичного персоналу, присутність якого на території держави перебування стала небажаною; оголошення персоною нон грата тягне за собою негайний виїзд на батьківщину; (з лат. - небажана особа);
статус кво - юридичний або політичний стан, який існує у поточний момент;
де-юре - у силу закону, формально; де-факто - існуючий, фактичний стан речей; омбудсмен - парламентський функціонер, покликаний стежити за дотриманням державними органами прав громадян;
modus vivendi - "спосіб життя" - тимчасова або попередня угода; modus procedendi - "спосіб дії' - означає, у якому порядку і яким шляхом буде виконано дане зобов'язання;
Sub spa rati - коли помирав монарх, якого представляв дипломатичний представник або при якому він був акредитований, то його місія, строго кажучи, закінчувалась. Але в проміжку часу до отримання ним нових вірчих грамот він продовжував переговори, які вже велись Sub spe rati, тобто з надією, що обіцяне ним буде затверджене його монархом;
ad referendum - дослівно, "до того, що має бути повідомлено, віднесено"- означає "за умови схвалення вищою інстанцією;
ad hoc - спеціальний, для даного випадку, з певною метою; casus belli - випадок, що виправдовує війну;
casus foederis - випадок, передбачений союзним договором. Ворожий акт, подія, які дають привід іншій державі не виконувати союзні зобов'язання;
status belli - у стані війни;
clausula rebus sic stantibus - дослівно - "застереження незмінних обставин". Кожна зі сторін, що домовляється, має право на одностороннє розірвання договору у випадку суттєвих змін обставин;
ne varietur — не змінюється - означає, що при остаточному оформленні дипломатичного тексту в нього не повинні вноситись будь-які виправлення і зміни;
sin qua non - означає умову, яка повинна бути прийнята, якщо укладення угоди бажано для сторони, якій вона запропонована.
У деяких випадках у дипломатичних текстах прийнято латинські або французькі вирази позначати лише початковими літерами:
в. і. (ad interim) або p.r. (par interim) — "між тим" — особа тимчасово займає посаду.;
p.f. (pour féliciter) - висловлення вітання; p.r. (pour remercier) - висловлення подяки; p.p.c. (pour prendre congé)-на знак прощання.
Деякі терміни використовуються в дипломатичних текстах лексичним значенням, ніж взагалі в українській літературній мо токол, класи, сторона, імунітет, поглиблення і розширення ЄС, о ЕС, комплімент.
Частина дипломатичних термінів потрапила в українську мову з інших мов шляхом калькування (запозичення): вірчі грамоти, повірений у справах, пам'ятна записка, розширення ЄС, наднаціональність, спільна політика ЄС, спільна позиція ЄС тощо.
№32 ПРАВОПИС СКЛАДНИХ І СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ СЛІВ | |
РАЗОМ | |
Правила |
Приклади |
Складні слова, частини яких поєднані єднальними звуками [о,е] |
синьоокий, сталевар, працездатність |
Складні слова, утворені з поєднанням та узгодженого з ним прикметника, іменника і дієслівної основи, прислівника, та дієприкметника або прикметника, числівника, написаного словами, та іменника |
сільськогосподарський, водоочисний, загальнонауковий, чотирирічний; але: 50-річчя. 100-лїття |
Усі складноскорочені слова й похідні від них |
профспілка, Нацбанк, профспілковий, Міносвіти |
Складноскорочені слова з першими частинами: авіа-, авто-, біо-, вело-, водо-, кіно-, космо-, моно-, псевдо-, радіо-, стерео-, суп ер-, теле-, фоно-, фото- та ін. |
авіазавод, автомобіль, кінофільм, біологія, велоспорт |
ЧЕРЕЗ ДЕФІС | |
Правила |
Приклади |
Повторення того ж слова або споріднених з метою посилення його основного значення |
ледве-ледве, рано-вранці, білий-білий |
Поєднання синонімічних, антонімічних слів |
тишком-нишком, більш-менш, часто-густо |
Слова, що означають близькі за змістом поняття |
батько-мати, пікар-терапевт, хліб-сіль |
Складні прикметники, що називають поєднання двох кольорів, смакових відчуттів, або відтінки |
синьо-жовтий, чорно-червоний, гіркувато-кислий, темно-зелений але жовтогарячий |
Складні прикметники, утворені 3 двох чи більше основ, що називають не підпорядковані одне одному поняття |
мовно-літературний, всесвітньо-історичний, фізико- математичний |
Слова, що означають державні посади, військові звання |
прем'єр-міністр, генерал- лейтенант, контр-адмірал |
Слова, що означають складні одиниці виміру |
кіловат-година, грам-атом, тон- но-кіломето |
Слова, що означають назви рослин |
мати-й-мачуха, іван-чай |
Іменники (складні географічні назви) |
Переяспав-Хмельницький, Могилі в-Подільський, Івано-Франківськ |
Слова, до складу яких входять іншомовні елементи віче-, екс-, обер-, унтер, штаб- (штабс-) |
Штаб-квартира, віце-прем’єр, екс-міністр, обер-лейтенант |
ПРАВОПИС СЛІВ З ПІВ-, НАПІВ-, ПОЛУ- | |
Правила |
Приклади |
Разом перед загальними назвами |
півсела, півабрикоса, півоселі, піввідра |
Через дефіс - перед власними назвами |
пів-України, пів-Криму, пів-Європи, пів-Дніпра |
3 апострофом - після пів- перед я, ю, є, ї |
пів’ясеня, пів'юрти, пів’ями, пів’їдальні |
Складні слова з напів-, полу- завжди пишуться разом |
напівфабрикат, полумисок, полукіпок, полудень, полуниця, напівшепіт |