73. Буржуазна революція в Росії 1917р та виникнення республіки

Революція, у результаті якої було повалено самодержавство і відкрилися перспективи демократизації сусп. розвитку. Підготовлена гострою кризою, яка в 1915—17 охопила всі сфери соціально-екон. і політ, життя країни, всі соціальні верстви і нац. регіони. «Низи» були доведені до відчаю госп. розрухою і ескалацією голоду, непопулярною у народі імперіалістич. війною; «верхи» — незадоволені распутінщиною, неспроможністю цар. уряду навести належний порядок у країні. 23.II(8.III) 1917 у Петрограді стихійно розпочалися мітинги, спричинені нестачею продовольства. 27 лютого Петроград був охоплений збройним повстанням. В Петрограді заявили свої претензії на владу два органи — Рада роб. і солд. депутатів та новостворений Тимчас. комітет Держ. думи. Тимчас. комітет Держ. думи зі згоди виконкому Петрогр. ради роб. і солд. депутатів утворив Тимчасовий уряд Росії на чолі з Г. Є. Львовим (8 липня уряд очолив О. Ф. Керенський). Зі столиці революція поширилася по всій країні. Скрізь ліквідовувались інститути самодержавства, створювалися органи нової влади — призначалися губернські комісари з відповідними апаратами, формувалися губернські, повітові, волосні комітети, що брали на себе функції місц. органів влади Тимчас. уряду. Поряд з ними виникали ради роб., солд. і сел. депутатів. Тимчас. уряд проголосив Росію республікою з усіма дем. свободами, взяв курс на скликання Установчих зборів, яким планувалося передати всю повноту влади. Л. р. 1917 в Р. активізувала політ, життя за участю найширших верств населення. В Україні вона каталізувала потужний нац.-визв. рух, який переріс в нац.-дем. революцію, гол. чинником якої стала Українська Центральна Рада. Революція започаткувала демократизацію усіх сфер сусп. життя, що тривала 8 місяців. Однак перетворення відбувалися непослідовно, суперечливо, породили нову рев. ситуацію, яка була використана більшовиками для здійснення Жовтневої революції 1917 в Росії.

Особливістю революції було те, що на відміну від революції 1905—1907 pp. її головним питанням стало не аграрне, а політичне: про владу і війну

74.Суспільний та державний лад срср за Конституцією 1936 р.

Конституція СРСР 1936 року (неофіційні назви: «Сталінська конституція», рідше — «Конституція перемігшого соціалізму») — основний закон СРСР, прийнятий VIII надзвичайних з'їздом Рад 5 грудня 1936 року, і діяв до 1977 року

Конституція СРСР 1936 року відбила у своїх статтях зміни, що сталися в житті радянського суспільства. У ній підкреслювалося, що СРСР - соціалістична держава робітників і селян. «Вся влада в СРСР, - йшлося у ст.3, - належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів трудящих ». Конституція СРСР 1936 року виходила з того, що в СРСР повністю зникли експлуататорські класи.На базі спільних інтересів робітничого класу, колгоспного селянства, народної інтелігенції, трудящих усіх національностей склалося соціально-політична й ідейна єдність радянського суспільства. Людина праці стала повновладним господарем країни.

Законодавчо закріплюючи історичний факт перемоги соціалізму не тільки в політичній, але й в економічній області, Конституція встановлювала, що економічну основу СРСР становить соціалістична власність на знаряддя і засоби виробництва.Проголошувалася соціалістичний принцип розподілу: «Від кожного за його здібністю, кожному - за його працею».Економічною основою проголошувалася планова соціалістична система господарства, що спирається на соціалістичну власність у двох її формах — державну і колгоспно-кооперативну.

Конституция СССР 1936 года стала основой для перестройки системы государственных органов власти и управления. Вищої законодавчою владою в країні оголошувався двопалатна Верховна Рада СРСР, а в перервах між його сесіями — Президія Верховної Ради СРСР. У конституції було положення про неможливість установи одноосібної президентської влади і створення «колективного президента» в особі Президії Верховної Ради, передбачалося рівність палат Верховної Ради і його право створювати слідчі і ревізійні комісії з будь-якого питання, відповідальність депутатів перед виборцями і право відкликати тих, хто не виправдовує надану їм довіру.

Уряд країни зберігав свою назву — Рада народних комісарів СРСР. РНК був вищим виконавчим органом, підзвітним Верховній Раді і його Президії.

Істотно розширилися права і свободи радянських громадян. За ними були закріплені право на працю, на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби або втрати працездатності, на освіту, на відпочинок та інЗначно зміцнювалися конституційні гарантії використання громадянами своїх прав і свобод. Стала тісніше зв'язок прав і свобод з обов'язками і відповідальністю громадян.

З прийняттям Конституції СРСР 1936 року була усунена ситуація, коли багато важливих питань вирішувалися не в союзній, а в республіканських конституціях.