3. Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики

Фінансовий механізм — це сукупність форм і методів, за допомогою яких забезпечується здійснення розподілу, перерозподілу та контролю фінансових ресурсів; створення, мобілізація і використання децентралізованих і централізованих грошових фондів і резервів. За допомогою фінансового механізму реалізується фінансова політика.

Фінансовий механізм — найважливіша частина господарського механізму. Він являє собою систему фінансових важелів, що забезпечують організацію, планування і стимулювання використання фінансових ресурсів. До структури фінансового механізму входять п'ять взаємозалежних елементів:

1. Фінансові методи.

2. Фінансові важелі.

3. Правове забезпечення.

4. Нормативне забезпечення.

5. Інформаційне забезпечення.

Фінансові методи — це способи впливу фінансових відносин на господарський процес. Цей вплив здійснюється через управління рухом фінансових ресурсів, порівняння витрат і результатів, матеріальне стимулювання і відповідальність за ефективне використання грошових фондів. Фінансові методи становлять основу фінансового механізму, до них відносять:

• фінансове планування — складання планів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому;

• оперативне управління фінансами — діяльність, пов’язана із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорції, подолання “вузьких місць”, своєчасний перерозподіл коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів;

• фінансовий контроль спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу і перерозподілу валового національного продукту і національного доходу за відповідними фондами грошових коштів та їх використанням за цільовим призначенням. Фінансовий контроль є необхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки країни;

• фінансове регулювання — відбувається через оподаткування як вилучення частини доходів підприємств і організацій, а також населення, спрямування цих коштів в бюджети на державні цільові фонди для задоволення державних потреб. В умовах ринкової економіки використання адміністративних методів впливу надто обмежене,  тому головний акцент у регулюванні економіки робиться на оподаткуванні.

• фінансове забезпечення буває декількох видів:

• бюджетне фінансування як надання коштів з бюджету на безповоротних засадах;

• кредитування – це надання коштів на принципах поворотності, платності, строковості і забезпеченості;

• самофінансування передбачає відшкодування видатків суб’єктів господарювання по основній діяльності та її розвитку за рахунок власних джерел. Принцип самофінансування допускає залучення кредитних ресурсів;

• оренда (лізинг) – це передача майна у користування за певну плату і на певний строк;

• інвестування – процес вкладання грошей в ті чи інші об’єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також отримання додаткового доходу.

Фінансовий важіль є засобом дії фінансового методу. До фінансових важелів належать: фінансові стимули та фінансові санкції.

Фінансові стимули - заохочувальні фонди, дотації, субсидії, субвенції.

Фінансові санкції - штрафи, пеня.

Ефективність і дія фінансового механізму залежать від правового і нормативного забезпечення.

До правового забезпечення входять законодавчі акти, постанови, накази та інші правові документи органів управління. Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму становлять інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки і роз'яснення.

Інформаційне забезпечення складається з різного виду фінансово-економічної інформації. До такої інформації передусім відносять дані про фінансовий стан підприємств, фінансові процеси на внутрішньому і міжнародному ринках. Наявність надійної ділової інформації дає можливість швидко приймати фінансові та комерційні рішення, які забезпечують максимізацію прибутку.

Таким чином, фінансовий механізм є найдинамічнішою частиною фінансової політики. Він швидко реагує на всі особливості поточного стану в економічній і соціальній сферах країни.