5. Амортизація основних засобів та методи її нарахування

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів. Амортизація — систематичний розподіл вартості основних засобів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об’єкта.

Знос основних засобів — сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Строк корисного використання (експлуатації) — очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Об’єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Визначення амортизаційних відрахувань здійснюється за двома підходами, що зумовлено веденням двох обліків на підприємствах: бухгалтерського і податкового.

Амортизація основних засобів в бухгалтерському обліку (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2. зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3. прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань дає можливість визначити залишкову вартість незношеної частини основних засобів та вартість тієї її частини, яка відноситься на витрати виробництва продукції. Одночасно визначається нагромаджувальна частина грошових коштів для майбутнього заміщення основних засобів, які вибувають із виробничого процесу через їх зношення.

У податковому обліку не нараховується амортизація на такі об’єкти:

а) безплатно отримані основні засоби, оскільки підприємство не зазнає витрат на їх придбання;

б) невиробничі основні засоби, тому що їх використання не спрямоване на одержання прибутку;

в) витрати на придбання землі, бо вона не має терміну корисного використання. Але якщо при купівлі будівлі у документах окремим рядком виділена її вартість і вартість землі, формують і амортизують один об’єкт за сукупною вартістю будівлі і землі. Амортизують також витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом (іригацію, меліорацію, збагачення тощо), як окремий об'єкт основних засобів.

Амортизація нараховується поквартально, використовуючи як базу балансову (залишкову) вартість групи основних засобів на початок розрахункового кварталу.

За бухгалтерським обліком амортизація нараховується на всі основні засоби підприємства, у тому числі й на невиробничі, незалежно від того, створені вони, куплені чи одержані безплатно. Амортизують кожний об’єкт основних засобів, крім землі. Нарахування амортизації призупиняють при реконструкції, модернізації, добудуванні, дообладнанні і консервації об’єкта з місяця, наступного після початку таких заходів.

На суму нарахованої амортизації усі підприємства збільшують витрати та знос основних засобів.

Амортизація окремого об’єкта основних засобів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об’єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних засобів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом терміну їх корисного використання, який встановлюється за відповідними розрахунками. Метод визначення суми амортизації підприємство обирає самостійно. За основу розрахунку беруться отримання майбутніх вигод протягом не більше 20 років за бухгалтерським обліком і 10 років — за податковим.