Тема 9. Сприйняття.

• Питання : 1. Поняття сприйняття, види, властивості. 2. Закономірності сприйняття. 3.Загальний напрямок розвитку перцептивних дій. 4.Спостереження та спостережливість. 5.Сприймання як дія.

Сприйняття – це відображення предметів та явищ у сукупності їх властивостей та частин при безпосередній дії на органи почуттів. Результат цього процесу – перцептивний образ. Складність відтвореного образу завжди поєднується з індивідуальною його своєрідністю – тобто перцептивні образи одних і тих самих явищ, відтворених різними людьми можуть значно відрізнятись. Це залежить від: 1) індивидуальних особливостей людини, 2) закономірностей процесу сприйняття, 3)від навколишніх обставин.

Види сприйняття. В залежності від особливостей сприймаємого об’єкту розрізняють сприймання предметів, слів, музики та людини людиною (соціальна перцепція). Соціальна перцепція має два аспекти: пізнавальний та емоційний (наприклад емпатія).

В залежності від переваги того чи іншого органу почуття відокремлюють зорове, слухове, смакове, дотикове та сприйняття запаху.

Існує також класифікація сприйняття в залежності від форми матеріального існування: сприйняття часу як відображення об’єктивної тривалості часу, швидкості течення і послідовності подій; сприйняття руху (напрямку та швидкості) та сприйняття простору з включенням у нього сприйняття форми, відстані протягу та глибини. Б.Г.Анан’єв називав сприйняття простору “складною інтермодальною асоціацією”, результатом взаємодії кількох органів почуття.

За тривалістю перцептивного процесу сприйняття буває симультаним (одномоментним) та сукцесивним (розгорнутим у часі).

Властивості сприйняття:

1 цілісність – можливість отримати цілісний образ предмету у всій різноманітності його властивостей;

2 предметність – зв’язок наочного образу сприйняття з певним предметом чи моментом об’єктивної реальності;

3 свідомість – свідоме тлумачення перцептивного образу, надання людиною певного змісту об’єкту;

4 узагальненість – зведення одиничних об’єктів до загальних (групіровка об’єктів), їх класифікація за певною ознакою;

5 константність – відносна постійність форми, величини, кольору предметів у змінних умовах;

6 вибірковість – вибір одних об’єктів на відміну від інших.

7 аперцепція – залежність сприйняття від попереднього досвіду людини.

Продуктивність сприйняття як процесу залежить від:

1 об’єм сприйняття – кількість об’єктів, що сприймає людина в одиницю часу чи за одну фіксацію;

2 швидкість сприйняття – час адекватного сприйняття об’єкту чи явища;

3 точність – відповідність сприйнятого образу реальному предмету чи явищу;

4 повнота – степінь такої відповідності;

5 надійність (стійкість) – можлива тривалість сприйняття з потрібною точністю.

Саме за цими показниками судять про рівень розвитку перцептивних здібностей людини.

Закономірності сприйняття:

1)мотивація –потреба сприймати предмети та явища. Важливим регулятором процесу сприйняття є установка. Установка дуже впливає як на процес, так і на результати сприйняття, від неї залежить які об’єкти, деталі будуть сприйматися, а які людина не помітить;

1. предмет та фон сприймання – неодмінною умовою сприйняття є виділення предмету з загального оточення. При цьому кожна частина об’єкту сприйняття залежить від свого оточення. Так світлі предмети здаються більшими, ніж такі самі за розмірами темні, вертикальні лінії у порівнянні з горизонтальними переоцінюються (виглядають більшими). Встановлено, що сприйняття фігури, предмету розпочинається з огляду контуру, згодом пропорцій та окремих деталей.

2. Загальний закон сприйняття об’єкту запропонувала гештальтпсихологія – це закон “доброї форми”, тобто образ, що сприймається людиною повинен мати “добру форму” – просту, упорядковану.