Основні види діяльності. Їх розвиток.

• Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три головні різновиди діяльності: гру, навчання та працю. Так у дошкільному віці провідним різновидом діяльності людини є гра, в шкільному – навчання, а в зрілому віці головною діяльністю стає праця.

• Ігрова діяльність є провідною формою активності дитини дошкільного віку і ,водночас, головним засобом пізнання нею зовнішнього світу, відображення його у вигляді відчуттів, сприймань, уявлень тощо. Але вона відрізняється від навчання і праці. Гра – не продуктивна діяльність. У грі дитина захоплюється переважно процесом гри, який викликає задоволення. Як тільки інтерес до гри зникає, дитина припиняє її.

• В іграх маленьких дітей цілі нестійкі, і діти легко переключаються з однієї гри на іншу. Але в процесі розвитку та виховання цілеспрямованість ігрової діяльності дітей зростає. Гра – це школа думки, почуттів та волі. В іграх формуються всі психічні процеси та властивості дітей: спостережливість, уважність, вдумливість, наполегливість, сміливість, рішучість, уміння, здібності, навички, відбувається фізичний розвиток ( сила, спритність, швидкість,точність), якості особистості (зокрема моральні: колективізм, дружба, товаришування, правдивість, чесність). Тому ігри дошкільників відіграють важливу роль у підготовці дітей до школи.

• Навчальна діяльність. Навчання – провідна діяльність дітей шкільного віку. Вона являє собою активну, свідому і цілеспрямовану діяльність, яка полягає у засвоєнні знань, вироблених людством з метою підготовки дітей до майбутньої самостійної трудової діяльності. Навчання не обмежується шкільним віком. Науковий прогрес, розвиток суспільного життя спонукають людину навчатися.

• Умовами успішного навчання дитини є : 1) усвідомлення мети та мотивів навчання – тобто пізнавальна (інтерес до навчання) та соціальна мотивація (усвідомлення необхідності знань для життя в суспільстві);

• 2)готовність та підготовленість – готовність полягає в бажанні та вмінні навчатися, наявності необхідного для цього розвитку. Вміння навчатися виявляється в тому, що дитина розуміє пояснення вчителя, керується ними, самостійно виконує завдання, контролює себе щодо вказівок вчителя.

• Підготовленість учня до навчання – це конкретні знання , уміння та навички, які потрібні для засвоєння навчального матеріалу. Тому дітей старшого дошкільного віку готують з певних різновидів знань: лічби, мови, уявлень про природу та суспільство.

• 3)загальна та академічна активність дитини в оволодінні знаннями та навичками.- Успішніше розвивається дитина тоді, коли в процесі навчання активізується навчальна самостійність дитини, коли вона ставить перед собою учбові завдання і виконує їх. Для розвитку особистості найважливішу роль відіграє активізація мислительної діяльності.

• Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. Праця – це жива єдність фізичного та психічного. У процесі праці виявляються різноманітні фізичні та психічні властивості людини.

• Умови праці: 1) наявність мети створити певний продукт, 2) передбачення людиною результатів, матеріалу, способів та послідовності дій (плану дій); 3) відповідна підготовка, особливо специфічні знання, вміння та навички 4) контроль та цілеспрямованість дій (свідомість).

• Всю різноманітність людської праці поділяють на працю фізичну та розумову. До фізичної належать різні види виробничої та технічної діяльності. Предметом її є природний матеріал, який обробляють за допомогою знарядь. Фізична праця потребує певного напруження м’язів людини. Результат її – матеріальні продукти, необхідні для задоволення потреб людини. Результат же розумової праці – думки, образи, ідеї, проекти, знання, втілені в літературні та музичні твори, малюнки тощо.

• Умови формування вмінь та навичок.(Визначення та характеристика вмінь та навичок – тема 19). Головними умовами успішного формування вмінь і навичок є усвідомлення мети завдання і розуміння його змісту та засобів виконання. Цього досягають поясненням завдання, демонстрацією кращих зразків його виконання.

• Успіх формування вмінь та навичок найбільше залежить від свідомого ставлення, готовності особистості до вироблення в собі вмінь та навичок, інтересу до кращого виконання дії.

• У формуванні вмінь та навичок потрібно враховувати індивідуальні особливості людини: тип нервової системи, попередній досвід, знання, нахили та здібності. Не меньш важливу роль у засвоєнні вмінь та навичок відіграють умови навчання, правильна організація навчального процесу: послідовність засвоєння дій, поступовий перехід від простих до складних завдань, від повільного до швидкого темпу їх виконання.

• Треба враховувати, що тривалі інтервали між вправами ведуть до згасання утворених вмінь та навичок.