- •І технології
- •1.1. Фінансово-кредитна інформація та її особливості
- •1.3. Класифікація та кодування економічної інформації
- •1.4. Фінансово-кредитна система
- •2.2. Автоматизовані інформаційні технології, їх розвиток і класифікація
- •2.3. Автоматизоване робоче місце — засіб автоматизації роботи користувача
- •2.4. Поняття, мета і задачі технологічного забезпечення
- •2.5. Діалоговий режим автоматизованого опрацювання інформації
- •2.6. Мережевий режим автоматизованого опрацювання інформації
- •2.7. Технологія опрацювання текстової інформації
- •2.8. Технологія опрацювання табличної інформації
- •2.9. Інтегровані пакети для офісів
- •2.10. Системи управління базами даних
- •2.11. Інтегровані технології в розподілених системах опрацювання даних
- •2.12. Технологія використання експертних систем
- •2.13. Нейромережеві технології у фінансово-економічній діяльності
- •3.1. Технологія використання вбудованих функцій excel для фінансових розрахунків
- •2. Сталі ренти
- •3. Загальний потік платежів
- •4. Модель ціни акції
- •3.2. Підбір параметра
- •3.3. Оцінка інвестицій на основі Таблиці підстановки
- •3.4. Інформаційна технологія виконання бізнес-аналізу фінансових угод із цінними паперами
- •3.5. Диспетчер сценаріїв
- •4.1. Організаційно-концептуальні
- •4.2. Методологічні проблеми підтримки рішень з фінансового аналізу
- •4.3. Управління фінансовим ризиком у системі підтримки прийняття фінансових рішень
- •4.4. Моделі управління фінансовими ресурсами в системі підтримки прийняття фінансових рішень
- •4.5. Підтримка прийняття рішень
- •4.6. Проблеми оптимального управління запасами
- •5.1. Місцеві фінанси
- •5.2. Автоматизована система фінансових розрахунків
- •5.3. Структура та загальна характеристика підсистем автоматизованої системи фінансових розрахунків
- •5.4. Технологія розв'язування задач автоматизованої системи фінансових розрахунків у центральних та місцевих фінансових органах
- •6.1. Характеристика податкової системи України з погляду опрацювання інформації
- •6.2. Загальна характеристика автоматизованої системи «Податки»
- •6.3. Інформаційне забезпечення
- •6.4. Зовнішні інформаційні зв'язки
- •6.5. Автоматизовані інформаційні системи у страхуванні
- •6.6. Структура автоматизованої інформаційної системи «Страхування»
- •7.1. Особливості вітчизняних систем автоматизації банківських технологій
- •7.2. Теоретичні основи створення автоматизованих банківських систем
- •7.3. Стадії створення автоматизованих банківських систем
- •7.4. Інформаційне забезпечення автоматизованих інформаційних систем у банках
- •7.5. Програмне забезпечення автоматизованих банківських систем
- •8.1. Особливості документообігу у банку при використанні системи «Операційний день банку»
- •8.2. Склад задач, які розв'язуються за допомогою автоматизованої системи «Операційний день банку»
- •8.3. Технологія роботи з системою
- •9.1. Система обліку та контролю банківських валютних операцій
- •9.2. Система «Перекази! операції»
- •9.3. Автоматизована система ведення банківських договорів
- •9.4. Автоматизована система «Облік діяльності філій банку»
- •9.5. Система «Автоматизоване опрацювання даних в обмінному пункті»
- •9.6. Автоматизація фондових технологій в складі банківської діяльності
- •10.1. Основні вимоги до банківських комп'ютерних мереж
- •10.2. Корпоративна банківська мережа
- •10.3. Спеціалізовані системи «банк-клієнт»
- •10.4. Мережа Internet в банківській діяльності
- •10.5. Банкомати
- •10.6. Міжнародні банківські комп'ютерні мережі
- •10.7. Організація розрахунків в системі електронних платежів України
- •10.8. Технологія міжбанківських платежів у комерційному банку
- •10.9. Електронні системи обміну банківськими повідомленнями в Україні
- •11.1. Поняття безпеки банківських інформаційних систем
- •11.2. Загрози та безпека економічних інформаційних систем
4.6. Проблеми оптимального управління запасами
Важливою передумовою успішної виробничо-фінансової діяльності на підприємстві (фірмі) є вчасне і повне забезпечення виробничого процесу необхідними технологічними, трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами. При цьому істотним є не лише забезпечення необхідними обсягами поставок на довготривалий термін (річний, квартальний, місячний) з огляду на потреби виробництва продукції або послуги, а й визначення характеру поставок протягом усього часу. Із врахуванням специфіки споживання і можливостей поповнення цих ресурсів необхідно створювати запас, під яким розуміється придатний для
184
застосування, але такий, що тимчасово не використовується, певний обсяг ресурсів. Матеріально-виробничі запаси діляться на три типи: сировина, незавершене виробництво (напівфабрикати), готова продукція. Політика управління запасами належить до інвестування в усі ці три групи ресурсів. У концептуальному плані методологія і математичне моделювання управління запасами є практично ідентичними для всіх типів матеріально-виробничих ресурсів, тому на цій підставі розвивається наукова дисципліна — теорія управління запасами.
На промислових підприємствах (фірмах) задача матеріально-технічного постачання полягає в основному у забезпеченні виробництва матеріальними ресурсами (сировиною, напівфабрикатами, комплектуючими деталями і виробами тощо), запаси яких перебувають або на центральних складах підприємства, або на складах основних цехів. Тому надалі під поняттям «виробничі запаси» будемо розуміти запаси матеріальних ресурсів, що, проте, не є істотним для складання і дослідження оптимізаційних задач аналітичними методами чи засобами імітаційного моделювання.
Політика матеріально-технічного забезпечення проводиться головними спеціалістами підприємства (фірми), до яких належать виробники, спеціалісти з маркетингу та фінансисти: всі вони беруть участь в управлінні матеріально-виробничними запасами. Керівника виробництва турбують запаси сировини для забезпечення неперервного процесу виробництва, який впливає на рівень незавершеного виробництва. Для нього життєво важливо, чи виробляє підприємство (фірма) рівномірно й неперервно продукцію протягом року, накопичуючи запаси готової продукції для сезонних продаж, чи виробляє продукцію нерегулярно, за замовленнями. Проте основну відповідальність за рівень матеріально-виробничих запасів несе фінансовий директор підприємства (фірми), оскільки надмірний рівень запасів безпосередньо впливає на прибуток: з одного боку, поточні запаси товарно-матеріальних цінностей вимагають значних витрат, що впливає на рівень прибутковості, а з другого — матеріально-технічні запаси знижують коефіцієнт обіговості всіх фондів. Фінансовий директор та головний бухгалтер відповідають за створення інформаційної системи для контролю, використання обігових коштів і
185
Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ
поповнення запасів на підприємстві. Найбільш ефективну комп'ютерну підтримку в цій роботі повинна забезпечити спеціальна система підтримки прийняття рішень управління запасами, яка розробляється у системі підтримки прийняття фінансових рішень.
Існують об'єктивні чинники, які зумовлюють необхідність створення запасів:
незбіг ритмів постачання (або виробництва) і використання матеріальних ресурсів. Наприклад, навіть для ідеального випадку, коли споживання матеріалів є безперервним, а постачання — регулярним із фіксованим обсягом, початковий запас (у момент прибуття поставки) дорівнює величині поставки, а потім, в міру споживання, зменшується до нуля. При цьому якщо і можлива синхронізація графіка поставок із ритмом споживання ресурсу (при цьому відпадає необхідність створення запасів продуктів: вони «з коліс» завантажуються у виробництво), то вона виявиться невигідною для постачальників, які не бажають мати справу з малими обсягами поставок, малими партіями, зокрема через непропорційність транспортних витрат обсягам поставок;
випадкові коливання попиту в проміжку часу між поставками; тривалості інтервалу часу між поставками; обсягів поставок. У цьому випадку проблема забезпечення ритмічності виробничих процесів на підприємстві матиме імовірнісний характер, тобто надійність виробництва безпосередньо залежить від величини поточного запасу;
кон'юнктурні міркування, які враховують сезонність попиту і сезонність виробництва предметів споживання.
Отже, з огляду на перераховані чинники чим більший запас, тим краще. Проте є і вагомі застереження на користь зменшення або ж зведення до нуля запасів матеріальних ресурсів (треба зауважити, що коли у виробничих системах немає складів для зберігання запасів на проміжних фазах виробництва, то це означає, що система управління запасами дає змогу тримати нульові поточні запаси, а не те, що управління запасами не має місця на підприємстві). Сюди належать: плата за фізичне зберігання запасу; втрачений економічний виграш із-за зав'язування
186
обігових коштів у запасах; втрати в кількості і якості матеріальних ресурсів, включаючи моральне зношення.
Таким чином, задача створення необхідних запасів виробничих ресурсів має альтернативний характер і повинна розв'язуватися опти-мізаційними методами. Оптимальне управління запасами як науковий напрям належить до однієї з найбільш розроблених галузей теорії дослідження операцій. На даний час є значна кількість моделей управління запасами, які, проте, не вичерпують всієї множини можливих варіантів. Досить сказати, що тільки в просторі найпростіших стратегій можна створити велику кількість різних моделей, які відрізняються не лише математичним описом, а й методами розв'язування. Таке різноманіття математичних моделей управління запасами, що відображає можливі варіанти виробничих ситуацій, не завжди дає змогу використовувати готові рішення, а спонукає формулювати нові постановки задач управління запасами і розробляти для їх реалізації обчислювальні методи, зокрема, за допомогою засобів імітаційного моделювання. І внаслідок цього ефективних автоматизованих систем управління запасами підприємств на сьогодні не існує.
187
Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ I ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХУСТАНОВАХ
Розділ 5
ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ