БЛОК-2

1. Регіон – це:

а) сукупність якісно однорідних господарських одиниць;

б) соціальний економічний простір з певною природно-географічною територією і однотипною нормативно-правовою базою та етнографічним складом населення;

в) частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності;

г) сукупність територіально-географічних умов існування суспільства.

2. Регіон як система включає наступні елементи:

а) природне середовище, виробничу та соціальну сфери;

б) демографічні фактори, політичні фактори, законодавчі фактори;

в) підприємства, постачальників, споживачів;

г) товари, послуги, виробничі відносини.

3. До цілей регіональної економіки відносяться:

а) міжнародні, місцеві;

б) внутрішні, зовнішні;

в) державні, регіональні, локальні;

г) державні, міждержавні, політичні.

4. До засобів праці належать:

а) накопичені людством знання, наука;

б) машини, устаткування, інструменти та інші технічні знаряддя;

в) технологічні процеси та енергопостачання, автоматизовані системи управління, комп’ютери;

г) всі перераховані варіанти.

5. Завданням РПС є:

а) обґрунтування напрямів оптимізації розміщення та розвитку продуктивних сил;

б) підвищення економічної, екологічної та соціальної ефективності їх функціонування в територіальних господарських системах;

в) визначення перспектив пропорційно-збалансованого регіонального розвитку;

г) всі перераховані варіанти.

6. Найбільш загальні та суттєві взаємозв’язки і залежності між явищами та процесами в природі і суспільстві – це:

а) закон;

б) принцип;

в) фактор;

г) метод.

7. Адміністративна область – це:

а) більша частина території України, що має чіткі певні межі та систему органів місцевої влади і управління, які перебувають в обласному центрі;

б) територія, що самостійно не може вирішити свої соціально-економічні проблеми і тому вимагає підтримки держави;

в) частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності;

г) регіон, що має тра­диційно низький рівень життя у порівнянні з основною масою регіонів.

8. Класифікація території, на підставі якої встановлюється її різноманіття і приводиться народне господарство в певну систему, – це:

а) територіальний устрій;

б) соціально-економічне районування;

в) проблемне економічне районування;

г) районування.

9. Науково обґрунтований розподіл країни на економічні райони, які склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного розподілу праці, – це:

а) політико-географічне районування;

б) природничо-господарське районування;

в) економічне районування;

г) адміністративно-територіальний поділ країни.

10. Промисловість, будівництво, сільське господарство і лісове господарство, транспорт і зв’язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, заготівля і збут – це:

а) галузі виробничої сфери;

б) галузі невиробничої сфери;

в) функціонально-галузева структура народного господарства;

г) народне господарство.

11. Структура невиробничої сфери включає:

а) галузі, які надають матеріальні і нематеріальні послуги населенню;

б) галузі, які обслуговують суспільство в цілому;

в) варіант а),б);

г) заготівлю і збут.

12. Господарська спеціалізація регіону – це:

а) переважний розвиток в регіоні певних галузей виробництва, які найбільш ефективно використовують місцеві природні і економічні ресурси;

б) сукупність якісно однорідних господарських одиниць;

в) певний вид господарської діяльності;

г) виробнича сфера народного господарства певного регіону.

13. Людські зусилля, що спрямовані на виробництво, – це:

а) праця;

б) капітал;

в) земля;

г) всі варіанти.

14. Регулювання регіонального відтворення може здійснюватись через:

а) макроекономічну політику держави у контексті вирішення загальноекономічних національних завдань держави;

б) окремий напрям макроекономічної політики держави, коли розробляється комплекс нормативних документів;

в) окрему складову регіональної політики, коли структурні проблеми регіонального відтворення вирішуються в процесі реалізації завдань соціально-економічного і екологічного розвитку регіонів країни;

г) всі варіанти.

15. Система індикаторів, які характеризують стан та зміни в науково-технічному розвитку країни та забезпечують державний вплив на розвиток науки і використання в народному господарстві інновацій, - це:

а) директивне планування;

б) індикативне планування;

в) індикаторні важелі;

г) бізнес-план.

16. Регіональна політика включає такі види політики:

а) економічну, національну, соціальну, науково-технічну, екологічну, демографічну, гуманітарну;

б) ринкову, соціально-культурну, техніко-технологічну;

в) планову, прогнозовану, контрольну;

г) функціональну, галузеву, організаційну, мотиваційну.

17. Метою економічної політики є:

а) раціональне використання різноманітних економічних можливостей регіонів, об’єктивних переваг територіального поділу праці та економічної кооперації регіонів;

б) забезпечення достатнього рівня добробуту в кожному регіоні;

в) виявлення нових технологій;

г) створення безпечних умов життя людини.

18. Регіональна економічна політика включає:

а) бюджетну та податкову політику, контрольно-економічну діяльність;

б) планування, прогнозування і програмування соціально-економічного розвитку регіону, інформаційне забезпечення;

в) розміщення продуктивних сил і структурні перетворення в регіоні, політику розвитку регіональних комплексів;

г) всі варіанти.

19. Місцеве самоврядування в Україні – це:

а) гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення;

б) право територіальної громади володіти, користуватись і розпоряджатись майном, що їх належить;

в) форма залучення на добровільній основі коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру;

г) повноваження органів виконавчої влади, які передаються місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

20. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

а) народовладдя, законності, гласності, колегіальності, виборності;

б) поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами;

в) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах відповідних повноважень, судового захисту місцевого самоврядування;

г) всі варіанти.

21. Система місцевого самоврядування включає:

а) територіальну громаду, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

б) сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського голову;

в) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, органи самоорганізації населення;

г) всі варіанти.

22. Трудові ресурси – це:

а) працездатна частина населення, яка володіючи фізичними та інтелектуальними можливостями, здатна виробляти матеріальні блага і надавати послуги;

б) сукупність людей, які проживають на певній території – районі, місті, регіоні, країні;

в) частина населення, яка зайнята економічною діяльністю;

г) частину населення, що не досягла працездатного віку.

23. Загальна працездатність – це:

а) здатність людини до підприємницької діяльності;

б) здатність людини до праці, що не вимагає спеціальної підготовки;

в) здатність до кваліфікованої праці певної професії;

г) варіанти а), в).

24. Професійна працездатність – це:

а) здатність до участі у виборчому процесі;

б) здатність людини до праці, що не вимагає спеціальної підготовки;

в) здатність до кваліфікованої праці певної професії;

г) варіанти а), б).

25. Найбільший потенціал мінеральних ресурсів в Україні знаходиться в:

а) Донецькій та Дніпропетровській областях;

б) Автономній Республіці Крим та Закарпатській областях;

в) Київській та Миколаївській областях;

г) Одеській та Херсонській областях.

26. Найбільший потенціал водних ресурсів в Україні знаходиться в:

а) Івано-Франківській та Миколаївській областях;

б) Автономній Республіці Крим;

в) Тернопільській та Вінницькій областях;

г) варіанти б), в).

27. Найбільший потенціал лісових ресурсів в Україні знаходиться в:

а) Тернопільській та Вінницькій областях;

б) Закарпатській та Івано-Франківській областях;

в) Автономній Республіці Крим;

г) Київській області.

28. Інноваційний потенціал включає:

а) масштаби інноваційної діяльності в РГК;

б) ступінь впровадження досягнень НТП у виробництво;

в) резерви розвитку за рахунок НТП;

г) всі варіанти.

29. Потенціал виробничого споживання – це:

а) здатність споживачів засобів виробництва їх придбати і використати;

б) купівельна спроможність населення по відношенню до товарів;

в) попит на товари на регіональному ринку предметів споживання;

г) варіант б),в).

30. Потенціал особистого споживання:

а) здатність споживачів засобів виробництва їх придбати і використати;

б) купівельна спроможність населення по відношенню до товарів;

в) попит на товари на регіональному ринку предметів споживання;

г) варіант б),в).

31. За походженням екологічні фактори, що діють на організм, поділяють на:

а) абіотичні;

б) біотичні;

в) антропогенні;

г) всі варіанти.

32. До абіотичних факторів належать:

а) кліматичні;

б) ґрунтові;

в) хімічні;

г) всі варіанти.

33. До біотичних факторів належать:

а) фітогенні;

б) зоогенні;

в) мікрогенні;

г) всі варіанти.

34. Засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об'єктивну і задокументовану оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, - це:

а) екологічна експертиза;

б) екологічний моніторинг;

в) екологічний аудит;

г) екологічна сертифікація.

35. Діяльність, спрямована на визначення потреб споживачів в екологічно безпечному навколишньому природному середовищі, формування екологічно чистого продукту, - це:

а) екологічне страхування;

б) екологічний маркетинг;

в) екологічний менеджмент;

г) екологічний аудит.

36. Екологічний ринок – це:

а) ринок, на якому здійснюється екологічна експертиза товарів;

б) ринок, на якому немає обмежень щодо якісних характеристик продукції;

в) ринок екологічних технологій, робіт, товарів, послуг, знань, екологічної інформації;

г) ринок, на якому проводиться екологічний моніторинг.

37. Сукупність факторів, що знаходяться на достатньому рівні для забезпечення безпечного і комфортного життя населення, не погіршують стан здоров’я, – це:

а) екологічний стан;

б) екологічні потреби;

в) якість життя;

г) екологічне управління.

38. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначає:

а) основні принципи охорони навколишнього природного середовища;

б) екологічні права і обов’язки громадян України;

в) систему управління у сфері природокористування;

г) всі варіанти.

39. Охорона і використання земель регулюється:

а) Земельним кодексом України;

б) Кодексом про надра України;

в) Водним кодексом України;

г) Лісовим кодексом України.

40. Шкода, заподіяна міжнародним правопорушенням поділяється на:

а) пряму (позитивну) шкоду та упущену вигоду;

б) позитивну та негативну;

в) пряму та непряму;

г) безпосередню та опосередковану.

41. Прогнозовані збитки, що мали б бути обов’язково отримані, якби не було шкоди, заподіяної міжнародно-протиправним діянням, - це:

а) пряма шкода;

б) упущена вигода;

в) безпосередня шкода;

г) всі варіанти.

42. Міжнародне співробітництво в галузі охорони НПС повинно вирішувати такі питання:

а) оцінка впливу на навколишнє середовище;

б) проведення взаємних консультацій, обмін інформацією

в) забезпечення екологічної безпеки;

г) всі варіанти.

43.Найбільш розповсюджені наступні показники ефективності капітальних вкладень:

а) чиста поточна вартість інвестиційного проекту, дисконтований термін окупності;

б) внутрішня норма рентабельності;

в) відповіді а) і б).

44.Термін “товариство”:

а) визначає основну ланку господарського комплексу країни і функціонує в сфері матеріального виробництва, в науці, торгівлі, сфері послуг і т. п., є юридичною особою, діє на умовах повного госпрозрахунку, самофінансування та самоуправління;

б) віддзеркалює економічну і комерційну політику стосунків власників суб'єкта господарської діяльності, ніж чисто виробничо-торговельні відносини;

в) визначається як об'єднання громадян та (або) господарських суб'єктів для спільної господарської діяльності на основі договорів між ними.