ЗМІСТ
ВСТУП 2
1.Суть та призначення оборотних коштів та основні показники ефективності використання оборотних коштів підприємством 4
2.Аналіз ефективності використання оборотних коштів підприємством ПАТ «МОТОР СІЧ» 11
3.Рекомендації з управління оборотними коштами підприємства 16
ВИСНОВОК 19
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 20
ВСТУП
У сучасних умовах господарювання кожне підприємство робить головний акцент на вирішенні питань стабільності функціонування та максимізації прибутку. Для того, щоб досягти поставлених цілей, потрібна правильно підібрана, чітка та ефективна політика управління активами підприємства, в яких значну роль відіграють оборотні кошти. Нераціональна організація, брак оборотних коштів впливає на результативність та ефективність підприємства, його фінансову стабільність, що змушує задуматись над удосконаленням системи управління ними.
Проблема покращення використання оборотних коштів стала ще актуальнішою в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємств вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо-фінансової діяльності. Оскільки фінансове становище підприємства знаходиться в прямій залежності від стану оборотних засобів і передбачає порівняння витрат з результатами господарської діяльності і відшкодуванням затрат власними засобами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів - організації їх руху з мінімально можливою сумою для здобуття найбільшого економічного ефекту.
Ґрунтовний аналіз показників ефективності використання оборотних коштів дозволить визначити, який рівень оборотних коштів потрібен підприємству, тобто дасть змогу здійснити нормування, визначити їх мінімальну кількість, при використанні якої підприємству буде забезпечена безперервність процесу виробництва, виконання плану реалізації продукції, і, як наслідок, отримання прибутку.
З цього і випливає, що питання дослідження ефективного використання оборотних коштів підприємством в умовах ринкової економіки набуває особливої актуальності.
Суть та призначення оборотних коштів та основні показники ефективності використання оборотних коштів підприємством
За своєю суттю оборотні кошти – це активи, які протягом певного періоду можуть бути перетворені на гроші. Часто автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал» та стверджують, що оборотний капітал – це кошти, котрі вкладено в оборотні активи підприємства і які використовуються або призначаються для використання у виробництві.
Зазначимо, що мета функціонування капіталу досягається тоді, коли відбудеться приріст грошей проти авансованої суми, що було закладено для створення продукції чи послуг. У свою чергу, нарощення капіталу відбувається в процесі обігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії та форми. Таким чином, чим менше часу оборотний капітал перебуває у певній формі (грошовій, виробничій, товарній), тим вище ефективність його використання, і навпаки.
Склад і розміщення оборотного капіталу залежить від сфери його функціонування. У виробничій сфері склад і розміщення оборотних коштів має такий вигляд (Рис.1).
Оборотні кошти завжди знаходяться в русі і проходять три стадії кругообігу. Перша і третя стадії відносяться до сфери обігу (фонди обігу), друга - до сфери виробництва (оборотні фонди).
Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих елементів оборотних коштів у загальній вартості.
У залежності від структури оборотних коштів намічаються основні шляхи поліпшення їх використання, особливо по тим елементам, які мають найбільшу питому вагу.
Оборотні кошти класифікуються за їх місцем і роллю у процесі виробництва (засоби у сфері виробництва і засоби у сфері обігу); за джерелами утворення (власні і позикові); за принципами організації (нормовані і ненормовані).
Рис. 1 – Склад і розміщення оборотних коштів [5].
Нормування оборотних засобів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скорочення тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації готової продукції.
Першим кроком в системі ефективного управління оборотним коштами варто виділити їх структурний аналіз та динаміку, що дозволить визначити, яка тенденція: зменшення чи збільшення оборотних коштів, спостерігалася на підприємстві за попередні роки та визначити оптимальний обсяг і структуру оборотних коштів. Адже збалансованість та правильність розміщення оборотних коштів має свої особливості, як у окремих галузях, так і на окремих підприємствах, що зумовлено видом діяльності, технічною оснащеністю підприємств, організацією роботи, поповненням сировини для виробництва та пошуком ринків збуту [1].
Для забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції конче треба досягати оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва і обігу. При цьому підприємство повинно бути зацікавлене у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок удосконалення системи постачання, раціональніших форм розрахунків. Зростання питомої ваги оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, свідчитиме про ефективніше використання оборотного капіталу. Таким чином будуть створені умови для швидкого обігу капіталу, що означає збільшення темпів самозростання основного капіталу – результативності діяльності підприємства [5].
Наступним кроком необхідно порівняти наявність власних оборотних коштів з поточною потребою в них для того, щоб виявити наявність браку або надлишку власних оборотних коштів. Поточна потреба в оборотних коштах визначається різницею суми усіх поточних активів (підсумок розділу ІІ Балансу, див. додаток №1) та короткостроковими зобов’язаннями підприємства (підсумок розділу IV Балансу).
Брак власних оборотних коштів означає неможливість покрити поточну потребу в оборотних коштів власними засобами. Причиною такої ситуації може стати зміна умов господарювання, не взяті до уваги підприємством, стихійне лихо, незадовільна робота маркетингових служб, нецільове та ірраціональне використання оборотних коштів, значна дебіторська заборгованість, різке зростання інфляції тощо.
Надлишок оборотних коштів означає їх перевищення над потребою в них. Така ситуація може утворитися за рахунок неповного внесення платежів до бюджету, безоплатного надходження товарно-матеріальних цінностей від інших організацій, неповне використання прибутку, але виправданим вважається лише перевиконання плану випуску продукції.
За сучасних умов господарювання в Україні (часта зміна цін, спад виробництва, зниження рівня споживчого попиту) надлишок власних оборотних коштів – явище рідкісне.
Для того, щоб охарактеризувати стан оборотних коштів необхідно визначити, яка частка в майні підприємства належить оборотним коштам, тобто розрахувати коефіцієнт реальної вартості [5]:
|
|
(1) |
,де Фн – фактична наявність оборотних коштів, грн (розділ ІІ Банасу);
М – вартість майна підприємства, грн (розділ І + розділ ІІ Балансу).
Суть розрахунку частки обігових коштів полягає у її здатності забезпечувати ритмічне, безперебійне виробництво і, за потреби, швидкої ліквідності оборотних активів.
Наступним кроком є аналіз показників ефективності використання оборотних коштів. Ступінь ефективності використання оборотних коштів характеризують такі основні показники: коефіцієнт оборотності; тривалість одного обороту; завантаження оборотних коштів.
Коефіцієнт оборотності (Ко) визначається діленням обсягу реалізації продукції (Р), на середній залишок оборотних коштів на підприємстві (С) [5]:
|
|
(1) |
,Коефіцієнт оборотності характеризує число кругообігів, скоєних обіговими коштами підприємства за певний період (рік, квартал), або показує обсяг реалізованої продукції, який припадає на 1 гр.од. оборотних коштів. Чим більше оборотів роблять оборотні кошти, то ефективніше вони використовуються.
З формули видно, що збільшення числа оборотів веде або до зростання випуску продукції на 1 гр. од. оборотних коштів, або до того, що на цей же обсяг продукції потрібно затратити меншу суму оборотних коштів.
Величина коефіцієнта завантаження оборотних коштів (Кз) обернена коефіцієнту оборотності [5]:
|
|
(2) |
,Даний показник характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 гр. од. обороту, то ліпше вони використовуються.
Відомо, що критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу: чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки. Тому наступним із найважливіших показників є швидкість (тривалість) обороту, тобто період, за який оборотні кошти здійснюють один оборот, проходячи усі стадії кругообігу на підприємстві. Тривалість одного обороту (у днях) знаходиться діленням кількості днів у періоді (Т) на коефіцієнт оборотності (Ко) [5]:
|
|
(3) |
,Чим менше тривалість обороту або більше число чинених оборотними засобами кругообігів при тому ж обсязі реалізованої продукції, тим менше потрібно оборотних коштів, і навпаки, чим швидше оборотні кошти роблять кругообіг, тим ефективніше вони використовуються [4].
Оборотність оборотних коштів характеризує ефективність їх використання. Від тривалості обороту залежить величина запасів, витрати на їх зберігання, формування величини прибутку.
Однак при визначенні показника оборотності потрібно вирішити ряд питань: за якою методикою розраховувати показник оборотності: шляхом відношення вартості реалізованої продукції до середньорічним залишкам оборотних коштів або шляхом відношення затрат; як оцінювати реалізовану продукцію при розрахунку показника оборотності: в діючих цінах або порівнянних; з податками, віднімається з реалізації або без податків від реалізації; при розрахунку показника оборотності оборотних коштів по реалізації продукції остання обчислюється в поточних або порівнянних цінах, а середньорічні залишки - за собівартістю.
Визначення оборотності оборотних коштів за собівартістю реалізованої продукції призводить до того, що на підприємствах, де собівартість продукції збільшується, зростає і коефіцієнт оборотності, тобто скорочується тривалість одного обороту; при зниженні собівартості, навпаки, оборотність сповільнюється і збільшується тривалість одного обороту.
Це суперечить завданню підвищення ефективності виробництва, і в першу чергу за рахунок зниження собівартості. Якщо обчислювати показник оборотності в діючих цінах, то він не можна порівняти в динаміці. Тому вартість реалізованої продукції доцільно використовувати при розрахунку показників ефективності в порівнянних цінах.
При цьому з вартості реалізованої продукції податки від реалізації (ПДВ, акцизи тощо), повинні виключатися, оскільки вони не беруть участі у формуванні оборотних коштів, прибутку, оборотності активів [4].
Порівнянність показників оборотності на різних підприємствах і на окремо взятому підприємстві за відсутності єдиної методики обчислення цього показника практично неможлива.
У такому разі не можна виявити і кількісно порівняти вплив окремих факторів на зміну оборотності та тривалості одного обороту при розробці заходів з управління оборотними активами, що забезпечують підвищення ефективності їх використання [3].
Загалом для проведення поглибленого аналізу використання власних оборотних коштів показники оборотності можуть розраховуватись як у цілому щодо всіх оборотних коштів, так і щодо їхніх окремих елементів.
Термін обороту виробничих запасів відображає час перетворення товарно-матеріальних цінностей на готову продукцію [5]:
|
|
(4) |
,де О в.з. – термін обороту виробничих запасів, днів;
С в.з. – середня вартість виробничих запасів, грн;
Р- обсяг реалізованої продукції за собівартістю, грн.
Середній термін отримання платежу відображає тривалість обороту дебіторської заборгованості [5]:
|
|
(5) |
,де О д.з. – термін обороту дебіторської заборгованості, днів;
Дз – дебіторська заборгованість, грн.
Тривалість обороту кредиторської заборгованості відображає час, за який можна перекрити кредиторську заборгованість [5]:
|
|
(6) |
,де О к.з. – термін обороту кредиторської заборгованості, днів;
Кз – кредиторська заборгованість, грн.
Тривалість обороту грошових коштів підприємства відображає час їхнього функціонування, починаючи з авансування в предмети праці і завершуючи отриманням виручки від реалізації продукції. При цьому враховуються терміни обороту виробничих запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості [5]:
|
|
(7) |
,Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можна послуговуватись коефіцієнтом ефективності ( прибутковість оборотних коштів) і рентабельністю:
|
|
(8,9) |
;
Також зазначимо, що ефект прискорення оборотності оборотних коштів виражається у вивільненні, зменшенні потреби в них у зв'язку з поліпшенням їх використання. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів. Абсолютне вивільнення відображає пряме зменшення потреби в оборотних коштах за одночасного збільшення обсягу виробництва.
Відносне вивільнення – це різниця між потребою в оборотних коштах підприємства, розрахованою на підставі планової чи фактичної оборотності звітного року і сумою оборотних коштів, з якою виконано виробничу програму наступного за звітним року. Інакше кажучи, відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з такою самою сумою оборотних коштів або незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва [5].
Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, що сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.
Величина вивільнених оборотних засобів (В) визначається:
|
|
(10) |
,де Р – виручка від реалізації продукції у звітному періоді, грн;
Т1,2 – середня тривалість обороту в базисному і плановому періоді, дні;
Тр – тривалість розрахункового періоду, дні.
Отже, з’ясовано, що оборотні кошти є складовою частиною виробничих фондів. Вони повністю споживаються в кожному виробничому циклі і переносять свою вартість на новостворену продукцію. Оборотні кошти підприємства використовуються для створення виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва, запасів готової продукції і грошових коштів (на розрахункових рахунках і в касі підприємства).
Також відмітимо, що найголовніший ефект оборотних коштів, який є дуже важливим для кожного підприємства, - це швидкість їх обороту: чим швидше обертаються оборотні активи, тим швидше само нарощується капітал підприємства, що надає додаткові резерви до потенційного розширення та зростання обсягів виробництва.