- •1. Організація української державності в ході визвольної війни під проводом б.Хмельницького. Соціальні відносини.
- •4. Хмельницький (Хмельниченко) Юрій Богданович
- •Переяславські статті (1659)
- •Передумови
- •Наслідки
- •5. Іван Брюховецький
- •Біографія Служка Хмельницького
- •Гетьман
- •Московські статті (1665)
- •6. Причини, характер, рушійні сили і періодизація національно-визвольної боротьби
- •Порушення Росією договору 1654 р., його історична та правова оцінка.
- •8. Андрусівське перемир'я
- •9. Гетьман Правобережжя Петро Дорошенко
- •10. Вічний мир 1686
- •Передумови
- •Умови договору
- •11. Культура України в другій половині XVII — XVIII ст.
- •Розділ 1. Зовнішня політика та міжнародні стосунки б.Хмельницького
- •1.1. Українсько-польські міжнародні відносини
- •1.2. Українсько-московські відносини.
- •Розділ 2. Розбудова Української козацької держави та її диплоатичі зв’язки
- •2.1. Відновлення української державності б.Хмельницьким
- •2.2. Монархізм Богдана Хмельницького
- •Розділ 3. Основні напрями дипломатії Хмельницького в пошуках виходу
- •3.1. Зовнішня політика уряду б.Хмельницького (1648–1657)
- •3.2. Переяславська рада 1654 p.
- •Висновки
- •19. Особистість
- •Обрання пилипа орлика гетьманом в еміграції
- •Ухвалення "пактів і конституцій законів і вольностей війська запорозького"
- •Зміст Конституції Пилипа Орлика
- •Основні положення статей:
- •22. Повстання Палія
- •Причина повстання
- •Початкові успіхи повстання
- •Польський контрнаступ
- •Місія Паткуля
- •Закінчення повстання
- •23. Північна війна та Іван Мазепа
- •2. Розвиток освіти у Наддніпрянській Україні
- •4. Розвиток науки
- •5. Наукові відкриття
- •29.Життя та світоглядні погляди т. Г. Шевченка
- •30. Українська культура XIX століття
- •Наука Природничі науки
- •Гуманітарні науки
- •Література
- •Мистецтво Театр
- •Образотворче мистецтво
- •Архітектура
- •Національні культурні організації і рухи
- •Створення
- •Програма
- •Розгром товариства
- •Діяльність після розгрому
- •Значення
- •2. Політика австрійського уряду щодо українців
- •3. Національне та соціальне становище українського населен ня
- •4. Зміни у побуті, стилі та традиціях життя міста і села
- •Декабристи і Україна
- •Діяльність декабристів Таємні товариства
- •«Київські контракти»
- •Специфіка
- •Повстання Чернігівського полку 1826
- •Увічнення пам'яті декабристів в Україні
- •Утиски української культури
- •Інтелігенція
- •Розвиток української літературної мови
- •Усна народна творчість
- •Становлення нової української літератури
- •Друкарство. Журналістика
- •Зародження професінного театру. Музика
- •Образотворче мистецтво й архітектура
- •Кирило-Мефодіївське товариство
- •42. Три поділи Польщі та їх наслідки для українських земель.
- •43. IX. Українські землі під владою російської та австрійської імперій (кінець XVIII - початок XX ст.)
- •9.8. Події революції 1848-1849 pp. На західноукраїнських землях. Головна руська Рада
- •Україна наприкінці XVII - у XVIII ст.
- •8.10. Розвиток української культури в XVIII ст. Освіта та наука
- •46.Опришківський рух
- •47. Запорозьке козацтво після ліквідації Січі
- •Створення на західноукраїнських землях "Королівства Галіції та Лодомерії"
- •50. Народився Устим Кармелюк
- •51.Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії (кінець XVIII-XIX ст.)
47. Запорозьке козацтво після ліквідації Січі
Історичні долі різних частин запорозького козацтва після зруйнування царськими військами Січі в 1775 р. розвивалися по-різному. Частина козаків переселилася за Дунай, отримавши дозвіл від турецької влади заснувати Задунайську Січ. Більша ж частина залишилася у Подніпров'ї. Козацька старшина, отримавши земельні наділи і російські військові ранги, влилася поступово до лав нового південного дворянства. Прості козаки займалися сільським господарством. Більшість зимівників було зруйновано, а запорожців як військових поселенців переселено до слобід. Намісник краю князь Г.Потьомкін закликав запорожців вступати до пікінерських полків (військових підрозділів, що складалися з піших і кінних воїнів, озброєних списами).
На початку російсько-турецької війни 1787-1791 рр. Г.Потьомкін за допомогою запорозької старшини сформував нове козацьке військо, яке на противагу Задунайській Січі отримало назву "Військо вірних козаків", а згодом стало називатися "Чорноморським козацьким військом".
Військо було організоване на зразок запорозького і налічувало 12 тис. козаків. Центром його управління стали Олешки. Російська влада повернула старшині деякі запорозькі клейноди. Щоправда, сама старшина не обиралася товариством, а призначалася Г.Потьомкіним. Першим кошовим отаманом став Сидір Білий, а після його загибелі у боях під Очаковом кошовим було призначено Захара (Харка) Чепігу. У 1790 р. титул "великого гетьмана чорноморського війська" отримав Г.Потьомкін . Військо чорноморських козаків брало активну участь у воєнних діях, штурмі Очакова, підкоренні Бендер і турецької фортеці Хаджибей, на місці якої виникла Одеса і де козаки заснували своє поселення Пересип. Після смерті Г.Потьомкіна 1791 р. чорноморців переселили на Тамань, згодом на Кубань, де під орудою кошового Антона Головатого було засновано Кубанське козацьке військо, яке протягом століття зберігало устрій, традиції, звичаї запорозького козацтва.
У 1787 р. під командуванням російських офіцерів було організовано Бузьке козацьке військо, що налічувало близько 1,5 тис. козаків. Військо брало активну участь у російсько-турецькій війні, а по її завершенні з метою несення прикордонної служби розселене на правому березі Бугу. У 1804 р. Бузьке козацьке військо налічувало 7 тис. осіб, отаманом був призначений донський козак генерал І.Краснов. Загін бузьких козаків у 500 осіб брав участь у російсько-французькій війні, закордонному поході російської армії та взятті Парижа. У 1818 р. Олександр 1 перевів бузьких козаків у розряд військових поселенців, створивши Бузьку уланську дивізію.
Під час вдалої для Росії війни з Туреччиною 1828- 1829 рр. частина задунайських козаків (близько 1000 осіб) на чолі з кошовим Йосипом Гладким перейшла на бік Росії. У 1837 р. козаків під проводом Й.Гладкого оселили на азовському узбережжі між Маріуполем і р. Бердянка. З колишніх задунайських козаків було організовано військову флотилію з десятьма командами, що несли прикордонну службу. Азовські козаки звільнялися від повинностей і податків, а їх головним завданням була боротьба з контрабандою. Розформовано Азовське козацтво було у 1865 р., після чого старшина отримала дворянство, частина рядових козаків переселилася на Кубань, інша перейшла в розряд державних селян.