- •1. Організація української державності в ході визвольної війни під проводом б.Хмельницького. Соціальні відносини.
- •4. Хмельницький (Хмельниченко) Юрій Богданович
- •Переяславські статті (1659)
- •Передумови
- •Наслідки
- •5. Іван Брюховецький
- •Біографія Служка Хмельницького
- •Гетьман
- •Московські статті (1665)
- •6. Причини, характер, рушійні сили і періодизація національно-визвольної боротьби
- •Порушення Росією договору 1654 р., його історична та правова оцінка.
- •8. Андрусівське перемир'я
- •9. Гетьман Правобережжя Петро Дорошенко
- •10. Вічний мир 1686
- •Передумови
- •Умови договору
- •11. Культура України в другій половині XVII — XVIII ст.
- •Розділ 1. Зовнішня політика та міжнародні стосунки б.Хмельницького
- •1.1. Українсько-польські міжнародні відносини
- •1.2. Українсько-московські відносини.
- •Розділ 2. Розбудова Української козацької держави та її диплоатичі зв’язки
- •2.1. Відновлення української державності б.Хмельницьким
- •2.2. Монархізм Богдана Хмельницького
- •Розділ 3. Основні напрями дипломатії Хмельницького в пошуках виходу
- •3.1. Зовнішня політика уряду б.Хмельницького (1648–1657)
- •3.2. Переяславська рада 1654 p.
- •Висновки
- •19. Особистість
- •Обрання пилипа орлика гетьманом в еміграції
- •Ухвалення "пактів і конституцій законів і вольностей війська запорозького"
- •Зміст Конституції Пилипа Орлика
- •Основні положення статей:
- •22. Повстання Палія
- •Причина повстання
- •Початкові успіхи повстання
- •Польський контрнаступ
- •Місія Паткуля
- •Закінчення повстання
- •23. Північна війна та Іван Мазепа
- •2. Розвиток освіти у Наддніпрянській Україні
- •4. Розвиток науки
- •5. Наукові відкриття
- •29.Життя та світоглядні погляди т. Г. Шевченка
- •30. Українська культура XIX століття
- •Наука Природничі науки
- •Гуманітарні науки
- •Література
- •Мистецтво Театр
- •Образотворче мистецтво
- •Архітектура
- •Національні культурні організації і рухи
- •Створення
- •Програма
- •Розгром товариства
- •Діяльність після розгрому
- •Значення
- •2. Політика австрійського уряду щодо українців
- •3. Національне та соціальне становище українського населен ня
- •4. Зміни у побуті, стилі та традиціях життя міста і села
- •Декабристи і Україна
- •Діяльність декабристів Таємні товариства
- •«Київські контракти»
- •Специфіка
- •Повстання Чернігівського полку 1826
- •Увічнення пам'яті декабристів в Україні
- •Утиски української культури
- •Інтелігенція
- •Розвиток української літературної мови
- •Усна народна творчість
- •Становлення нової української літератури
- •Друкарство. Журналістика
- •Зародження професінного театру. Музика
- •Образотворче мистецтво й архітектура
- •Кирило-Мефодіївське товариство
- •42. Три поділи Польщі та їх наслідки для українських земель.
- •43. IX. Українські землі під владою російської та австрійської імперій (кінець XVIII - початок XX ст.)
- •9.8. Події революції 1848-1849 pp. На західноукраїнських землях. Головна руська Рада
- •Україна наприкінці XVII - у XVIII ст.
- •8.10. Розвиток української культури в XVIII ст. Освіта та наука
- •46.Опришківський рух
- •47. Запорозьке козацтво після ліквідації Січі
- •Створення на західноукраїнських землях "Королівства Галіції та Лодомерії"
- •50. Народився Устим Кармелюк
- •51.Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії (кінець XVIII-XIX ст.)
2. Політика австрійського уряду щодо українців
Австрія розглядала західноукраїнські землі як джерело для поповнення державної казни грошима, а армії – солдатами. Однак досягнення таких цілей вимагало певної перебудови життя новоприєднаних земель. Австрійці застали у Галичині необмежену владу польської шляхти, відсутність промисловості й торгівлі, великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвіченого (шкіл взагалі не було), закріпаченого сільського населення. Тому невдовзі після зміни влади у краї відбулися реформи в економічному і суспільному житті. Реформи припали на 70–80-ті роки XVIII ст., часи правління імператриці Марії-Терезії (1740–1780) та її сина Йосифа II (1780–1790). Нововведення в аграрній сфері посіли центральне місце. Реформатори прагнули поліпшити стан селянства – найчисленнішої верстви підданих, а отже, головне джерело збирання податків. Справи у сільському господарстві Галичини провокували соціальні конфлікти. Адже ніде в Австрійській імперії визискування селянства не набрало таких потворних форм: під час літніх сільськогосподарських робіт панщина становила 6 днів на тиждень. На початку 80-х років XVIII ст. з’явився імператорський указ, який проголосив звільнення селян від особистої залежності від поміщиків і чітко визначив розмір панщини (до 30 днів на рік).
Була проведена також релігійна реформа. До реформи греко-католицьке й іудейське віросповідання були дискриміновані. Їхні представники не допускалися до державної служби, а євреїв до того ж зобов’язували носити спеціальний одяг, сплачувати за переміщення по території монархії принизливий податок, який традиційно збирався з худоби. Становище докорінно змінилося після прилучення краю до Австрії. Католицька, протестантська та греко-католицька церкви були зрівняні в правах. Віруючим цих віросповідань однаковою мірою відкривалася дорога до університетів, державної служби, дозволялося продавати і купувати землю тощо. Оскільки католицька церква контролювала тодішню систему освіти, релігійні реформи були пов’язані з освітніми. У Львові замість закритої єзуїтської академії у 1784 р. відкрили університет. При ньому діяв до 1809 р. Руський інститут, де на філософському і богословському факультетах навчалися українці. Почала працювати мережа семінарій, які готували греко-католицьких священиків. Іншим нововведенням стало запровадження початкових і середніх шкіл. У початковій школі навчання мало проводитися рідною мовою.
Реформи безпосередньо зачепили два головних стани українського суспільства – селянство і духовенство. Доля галицьких селян виявилася кращою, ніж у співвітчизників у Російській імперії. У той час, коли Йосиф II ліквідовував найогидніші вияви кріпацтва, Катерина II вводила його для мільйонів українців. Нововведення в Австрійській імперії хоч і не усунули протистояння поміщиків і селян, але дещо його послабили. Стосовно духовенства, то реформи прищепили йому нову поведінку, яка поляга ла у моральному обов’язку поширювати серед віруючих освіту, пропагувати передові методи господарювання, відкривати школи, інакше кажучи, служити народові. Можливості духовенства у цій справі збільшувалися в міру того, як підвищувалась його освіченість – результат появи нових навчальних закладів. Реформи позитивно позначилися на господарському житті Західної України. Але вони не були настільки глибокими, щоб суттєво змінити ситуацію, що склалася тут ще за часів Речі Посполитої. До того ж наступники імператорів-реформаторів Леопольд II (1790–1792) і Франц II (1792–1835) стали на шлях контрреформи, особливо в селянському питанні. Були зняті обмеження на кількість днів панщини, зросли повинності.