- •1. Організація української державності в ході визвольної війни під проводом б.Хмельницького. Соціальні відносини.
- •4. Хмельницький (Хмельниченко) Юрій Богданович
- •Переяславські статті (1659)
- •Передумови
- •Наслідки
- •5. Іван Брюховецький
- •Біографія Служка Хмельницького
- •Гетьман
- •Московські статті (1665)
- •6. Причини, характер, рушійні сили і періодизація національно-визвольної боротьби
- •Порушення Росією договору 1654 р., його історична та правова оцінка.
- •8. Андрусівське перемир'я
- •9. Гетьман Правобережжя Петро Дорошенко
- •10. Вічний мир 1686
- •Передумови
- •Умови договору
- •11. Культура України в другій половині XVII — XVIII ст.
- •Розділ 1. Зовнішня політика та міжнародні стосунки б.Хмельницького
- •1.1. Українсько-польські міжнародні відносини
- •1.2. Українсько-московські відносини.
- •Розділ 2. Розбудова Української козацької держави та її диплоатичі зв’язки
- •2.1. Відновлення української державності б.Хмельницьким
- •2.2. Монархізм Богдана Хмельницького
- •Розділ 3. Основні напрями дипломатії Хмельницького в пошуках виходу
- •3.1. Зовнішня політика уряду б.Хмельницького (1648–1657)
- •3.2. Переяславська рада 1654 p.
- •Висновки
- •19. Особистість
- •Обрання пилипа орлика гетьманом в еміграції
- •Ухвалення "пактів і конституцій законів і вольностей війська запорозького"
- •Зміст Конституції Пилипа Орлика
- •Основні положення статей:
- •22. Повстання Палія
- •Причина повстання
- •Початкові успіхи повстання
- •Польський контрнаступ
- •Місія Паткуля
- •Закінчення повстання
- •23. Північна війна та Іван Мазепа
- •2. Розвиток освіти у Наддніпрянській Україні
- •4. Розвиток науки
- •5. Наукові відкриття
- •29.Життя та світоглядні погляди т. Г. Шевченка
- •30. Українська культура XIX століття
- •Наука Природничі науки
- •Гуманітарні науки
- •Література
- •Мистецтво Театр
- •Образотворче мистецтво
- •Архітектура
- •Національні культурні організації і рухи
- •Створення
- •Програма
- •Розгром товариства
- •Діяльність після розгрому
- •Значення
- •2. Політика австрійського уряду щодо українців
- •3. Національне та соціальне становище українського населен ня
- •4. Зміни у побуті, стилі та традиціях життя міста і села
- •Декабристи і Україна
- •Діяльність декабристів Таємні товариства
- •«Київські контракти»
- •Специфіка
- •Повстання Чернігівського полку 1826
- •Увічнення пам'яті декабристів в Україні
- •Утиски української культури
- •Інтелігенція
- •Розвиток української літературної мови
- •Усна народна творчість
- •Становлення нової української літератури
- •Друкарство. Журналістика
- •Зародження професінного театру. Музика
- •Образотворче мистецтво й архітектура
- •Кирило-Мефодіївське товариство
- •42. Три поділи Польщі та їх наслідки для українських земель.
- •43. IX. Українські землі під владою російської та австрійської імперій (кінець XVIII - початок XX ст.)
- •9.8. Події революції 1848-1849 pp. На західноукраїнських землях. Головна руська Рада
- •Україна наприкінці XVII - у XVIII ст.
- •8.10. Розвиток української культури в XVIII ст. Освіта та наука
- •46.Опришківський рух
- •47. Запорозьке козацтво після ліквідації Січі
- •Створення на західноукраїнських землях "Королівства Галіції та Лодомерії"
- •50. Народився Устим Кармелюк
- •51.Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії (кінець XVIII-XIX ст.)
Утиски української культури
У першій половині XIX ст. в Україні культура розвивалася передусім в умовах національно-культурного відродження українського народу, під впливом антикріпосницького визвольного руху, а також революційних ідей, ідей утопічного соціалізму, романтизму та інших, які йшли з Західної Європи. Саме розвиток української культури був яскравим виявом дальшого формування української нації, відродження самосвідомості українського народу, його прагнення до утвердження себе як самобутнього окремого народу.
Характерною рисою цього періоду була дедалі глибша демократизація культури. Серед діячів культури ставало все більше різночинців, які розгортали рішучу боротьбу проти самодержавно-релігійної ідеології, зокрема теорії "офіційної народності", і в своїй творчості відображали життя, настрої й думи народних мас. Крім того, поступово до культури прилучалися дедалі ширші верстви населення.
Українська культура розвивалася в тісному єднанні з культурами слов'янських народів, зокрема з російською культурою. Прогресивні російські письменники, художники, композитори виявляли великий інтерес до України і в своїй творчості широко розробляли мотиви й теми з життя українського народу, виступали на його захист, протестували проти політики національного гноблення, що її проводив царський уряд. Російські учені вивчали історію, мову, географію, побут українського народу, в ряді випадків працювали в Україні. Українські вчені, письменники, митці часто здобували освіту в російських навчальних закладах, запозичували досвід передових діячів російської культури, мали з ними тісні дружні взаємини, користувалися їхніми порадами. Багато з них працювали в Росії, писали твори російською мовою, їх стали вважати діячами російської культури.
Зокрема значну роль у розвитку української культури відігравали столичні міста - Москва і Петербург. У Московському і Петербурзькому університетах навчалися багато вихідців з України, які потім внесли значний вклад у розвиток української культури. Велике значення мало те, що в Москві й Петербурзі було опубліковано багато пам'яток українського фольклору, художніх творів українських письменників, наукових праць з історії України. Так, перші видання "Енеїди" І.Котляревського, твори П. Гулака-Артемовського, Л.Боровиковського, "Кобзар" Т.Шевченка вийшли в Петербурзі. У Москві були надруковані "Малороссийские песни" М. Максимовича, повісті й оповідання Г.Квітки-Основ'яненка і багато інших творів. Навіть перша граматика української мови, підготовлена О. Павловським, побачила світ у Петербурзі (1818 р.).
Царський уряд, намагаючись зберегти непорушною віджилу феодально-кріпосницьку систему, всіляко гальмував розвиток передової культури. Особливо реакційною була його політика в національних районах, в тому числі й в Україні. Царизм забороняв розвиток української культури, не дозволяв дітям навчатися в школах рідною мовою, робив усе, щоб тримати трудящих у темряві. Реакційною була політика в галузі культури й освіти Австрійської монархії в західноукраїнських землях.
Однак, всупереч гнобительській політиці царського самодержавства й Австрійської монархії, розвиток культури в Україні не припинявся.