Розділ 1 теоретичні основи формування доходів, витрат та прибутку комерційного банку
Діяльність комерційного банку - здійснення банківських угод.Їхнє проведення вимагає від комерційного банку значних витрат, але крім витрат виникають доходи, як результат діяльності комерційного банку.
Доходи банку — це загальна сума грошових коштів, що надходять до банку в результаті здійснення активних операцій та надання інших банківських послуг. Доходи банку мають бути достатніми не тільки для покриття операційних витрат, а й для нарощення власного капіталу та виплати доходу акціонерам, що в кінцевому підсумку підвищує авторитет банку та поліпшує його конкурентну позицію на ринку[21].
Доходи банку поділяють на дві основні категорії: процентні та непроцентні доходи. Процентні доходи становлять до 70% доходів банку і складаються з процентних доходів від надання кредитних послуг, доходів від інвестицій у цінні папери та інших процентних доходів.
До процентних доходів банку від надання кредитних послуг належать процентні доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності та фізичним особам, доходи за коштами, розміщеними в інших банках та в центральному банку, процентні доходи за депозитами в іпших байках та за кредитами, наданими іншим банківським установам. До процентних доходів за цінними паперами відносять процентні доходи за інвестиційними цінними паперами та за цінними паперами на продаж. Іншими процентними доходами вважають доходи від операцій з філіями та іншими установами банку, а також процентні доходи за позабалансовими операціями.
Процентні доходи залежать від обсягу наданих кредитів та інвестицій у цінні папери, від ринкових процентних ставок, потреб економіки в позичковому капіталі та пропозиції вільних грошових ресурсів на кредитному ринку. Можливості потенційних позичальників щодо залучення коштів з інших джерел скорочують можливості банків у сфері кредитування, збільшують конкуренцію на ринку кредитних послуг і сприяють появі нових кредитних інструментів, привабливих для клієнтів з погляду їх високої якості та задовільної ціни.
До процентних доходів банку відносяться:
нараховані й отримані відсотки по позичках у гривневому виразі;
нараховані й отримані відсотки по позичках в іноземній валюті.
Ось,здійснений аналіз процентних доходів показано на схемі 1:
Схема 1
Процентні доходи
Середні залишки за виданими кредитами
Середні процентні ставки за кредитом
Ринковий рі-вень процен-тної ставки за кредитом
Частка процентних активів, що при-носять дохід у сукупних прибутках
Обсяг сукупних активів
Структура кредитного портфеля
Рівень дохідності окремих кредитних операцій
Структура процентних доходів
Структура процентних доходів банку може бути подана також у вигляді:
процентних доходів, отриманих по міжбанківських позичках;
процентних доходів, що надійшли по комерційних позичках.
Непроцентні доходи банку залежать від того, наскільки різноманітні за характером послуги надає комерційний банк. Основу непроцентних доходів будь-якого банку становлять комісійні доходи від кредитного та розрахунково-касового обслуговування клієнтів, комісійні від операцій з цінними паперами, валютою, комісійні доходи від падання банком трастових, факторингових, лізингових послуг, гарантій та поручительств, а також інші банківські та небанківські операційні доходи[13].
Інші банківські операційні доходи включають дивіденди, доходи від операційного лізингу та за операціями з іншими установами та філіями банку, штрафи і пені, отримані за банківськими операціями. До небанківських операційних доходів належать доходи, отримані від продажу основних засобів, інших матеріальних і нематеріальних активів, штрафи та пені, отримані за господарськими операціями, інші небанківські операційні доходи.
Доходи банку можуть збільшитися в разі повернення позик, які вважались безнадійними, зменшення резервів за заборгованістю, повернення процентів і комісій, надлишково виплачених банком у попередньому році, повернення боргів, раніше списаних на збитки, інших непередбачених доходів.
До непроцентних доходів банку відносять також доходи від надання консультаційних, аудиторських, інформаційних послуг, винагороди за управління активами інших суб'єктів ринку, доходи від проведення аидерайтингу, плату за надання гарантій, поручительств тощо.
Непроцентні доходи складають:
доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди по цінних паперах, доходи від участі в спільній діяльності підприємств і організації й ін.);
доходи від валютних операцій;
доходи від отриманих комісій і штрафів;
інші доходи.
Витрати банку — це загальна сума грошових коштів, що витрачаються банком у процесі здійснення діяльності щодо залучення коштів та інших видів діяльності. Як і доходи, витрати комерційного банку можна поділити на дві основні групи — процентні та непроцентні[21].
Процентні витрати, як і процентні доходи, становлять найбільшу статтю банківських витрат. До цієї статті витрат належать:
процентні витрати за коштами до запитання, отриманими від центрального та інших комерційних банків, а також депозитами, розміщеними іншими банками в цьому банку;
процентні витрати за коштами до запитання та строковими депозитами, розміщеними в цьому банку підприємствами, іншими юридичними особами та населенням;
процентні витрати за борговими зобов'язаннями, емітованими банком;
процентні витрати за позабалансовими операціями;
інші процентні витрати.
Процентні витрати банку — це проценти, сплачені власникам основних депозитів, та процентні виплати за коштами, залученими на грошовому ринку, в тому числі за цінними паперами власної емісії.
Процентні витрати складають:
нараховані і сплачені відсотки в гривнях;
нараховані і сплачені відсотки у валюті.
До непроцентних витрат відносять:
операційні витрати:
сплачені комісійні по послугах і кореспондентських відносинах;
витрати по операціях із цінними паперами;
витрати по операціях на валютному ринку;
витрати по забезпеченню функціонування банку:
витрати на утримання апарата управління;
господарські витрати;
інші витрати:
штрафи, пені, неустойки сплачені; відсотки і комісійні минулого років і т.д.
Комісійні витрати комерційного банку — це комісійні, сплачені іншим банківським установам за розрахунково-касове та кредитне обслуговування, фінансовим посередникам за посередництво в проведенні операцій з цінними паперами та на валютному ринку, а також комісійні, сплачені за позабалансовими операціями[23].
Найвагомішою складовою непроцентних витрат банку є небанків-ські операційні витрати, які є найбільш регульованими з боку банку. До небанківських операційних витрат відносять витрати на утримання персоналу, в тому числі заробітну плату та нарахування на неї, податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до законодавства включаються до операційних витрат (ПДВ, податок на землю, нерухоме майно тощо). Це також витрати на утримання власних, орендованих основних засобів та нематеріальних активів, знос, витрати па ліцензування, інші експлуатаційні та господарські витрати, штрафи і пені, сплачеш іншим суб'єктам ринку. Обов'язковими статтями операційних витрат банку є витрати на охорону та телекомунікації, аудит, рекламу, відрядження, проведення маркетингових досліджень та ін.
Процентні та комісійні витрати банку залежать переважно від ринкової кон'юнктури та конкурентної позиції банку. На операційні витрати банку суттєвий вплив має внутрішнє середовище банку — якість фінансового менеджменту та якість управління матеріальними і трудовими ресурсами банку. Тому при аналізі витрат банку та управління ними основні резерви економії потрібно шукати в непроцентних витратах банку, а саме у витратах па організацію та функ-ціонування банківської установи.
Також витрати банку поділяються на постійні та змінні.
Постійними є:
заробітна плата;
придбання або виготовлення бланків, придбання канцелярських товарів;
утримання приміщень, охорони, протипожежної сигналізації
Змінними витратами є:
виплата відсотків по вкладах, депозитах, міжбанківському кредиту;
плата за послуги регіональної розрахункової палати і регіо нального розрахунково-касового центру;
витрати на рекламу;
витрати на відрядження;
поштово-телеграфні витрати тощо.
Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що він є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний доход і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.
Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників.
Прибуток банку — це різниця між валовими доходами банку та витратами, тобто це - фінансові результати діяльності комерційного банку, які відображаються в звіті про фінансові результати комерційного банку.
Основу доходів сучасних комерційних банків становлять кредитні операції, які повинні розглядатися в першу чергу як джерело отримання банком коштів. Одна з основних цілей комерційних банків - це одержання прибутку[4].
Прибуток банку створюється за рахунок перевищення доходів банку над його витратами. Забезпечення прибутковості банку — одна із основних цілей банківського менеджменту, оскільки постійні прибутки зменшують витрати на залучення акціонерного та боргового капіталу і сприяють зміцненню конкурентної позиції банку.
РОЗДІЛ 2 Механізм управління доходами,витратами та прибутком комерційного банку
Найбільш ефективне управління комерційним банком-це ефективне управління його фінансовими, трудовими та матеріальними ресурсами. Причому управління трудовими ресурсами не менш важливе для банку, ніж управління фінансами. Також, непродумана кадрова політика може спонукати керівників банку уникати ризиків у своїй діяльності, з тим щоб уникнути загрози звільнення, хоча більшість банків сплачують високу винагороду менеджерам банку саме за прийняття ризиків та прийняття відповідальних стратегічних рішень. Для заохочення керівників у результатах своєї діяльності застосовують різні механізми. Так, менеджерам банку можуть бути запропоновані опціони акцій банку або тимчасове обмеження в придбанні таких акцій, виплата премій за результатами роботи або довгострокові пенсійні плани. Залежно від конкретної ситуації кожен із цих підходів може стати досить ефективним стимулом до роботи. Для керівників нижчого рівня, які не мають частки в акціонерному капіталі банку, кращим стимулом до роботи є преміальні виплати[23].
Отже,управліннявитратамикомерційногобанку має забезпечувати оптимізацію кожних елементів витрат, які супроводжуютьздійснення різного виду банківських операцій і послуг. Головним завданням управлінської системи кожного банку має стати впровадження системи зниження витрат та вдосконалення процесів управління ними. Питання зниження витрат залежить передусім від самих комерційних банків, які намагаються формувати якісні управлінські цикли в умовах негативного впливуфінансовоїкризи.Також,варто зазначити, що теоретичні дослідження різних підходів вчених-економістів(Дж. С. Мілль, А, Сміт, П. Роуз, А. Маршал, Й. Шумпетер, М.Д. Алексеєнка, А. Вожжова, О.В. Васюренка, М. Білика, А. Мороза, О Бутенка, М.І.Савлука,ГоловачА.В.,ЗахожайВ.Б.таінші.) до тлумачення «витрати банку» надали змогу встановити, щовитрати банку представляють собою зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу або використання активів, які призводять до зменшення власного капіталу.
Пакет Постанов Правління Національного банку України, які регламентують порядок формування витрат включено наступні: Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні; Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України; Постанова НБУ «Про правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» та Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Саме зазначена нормативно-правова база дає можливість здійснити аналіз витрат комерційних банків, так як за допомогою нормативних значень можливо провести порівняльний аналіз та визначити рівень витрат комерційного банку.
Існує також багато методик аналізу витрат комерційного банку. Це пояснюється тим, що кожен з видів аналізу дає можливість виявити більш конкретні причини зміни витрат банку. Серед існуючих методик можна виокремити балансовий метод, графічний, метод порівнянь, факторний аналіз, метод групувань та порівнянь тощо [1]. Саме, проведення різних видів аналізу витрат комерційного банку дозволяє з’ясувати причини зміни витрат, прослідкувати тенденцію цих змін. Це в свою чергу допоможе раціонально управляти витратами банківських установ. Управління витратами є досить об’ємним і складним процесом. Головною метою управління витратами є зменшення рівня витрат комерційного банку, що, в свою чергу призведе до підвищення рівня прибутку комерційного банку. Також можливо зробити прогноз та виявити чинники, які впливають на обсяг витрат комерційного банку.
Отже,витрати комерційного банку можна класифікувати за формою і способом обліку. Тобто за формою розрізняються змінними витратами (процентні витрати), відносно постійними (безпроцентні) та інші витрати.
Змінні витрати складаються з відсотків, сплачених клієнтам по вкладах до запитання і термінових депозитів, депозитам інших банків, за кредитні ресурси, куплені в інших банків, випущеним цінним паперам.
Відносно постійними витрати включають частину банківських операційних витрат і усі витрати на зміст апарата керування .
Інші витрати зв'язані зі створенням резервів, які відносяться на собівартість банківських операцій, сплатою податків, збитками від спекулятивних операцій на ринку цінних паперів, валютному ринку , від продажу майна банку і т.д.
Виділяють три групи витрат за способом обліку:
1) операційні і різні витрати банку;
2) витрати на зміст апарата керування;
3) штрафи, пені і неустойки, сплачені банком.
До операційних і різних витрат банку відноситься частина податків, що сплачуються банком, що сплачуються відсотки за притягнуті ресурси, амортизація основних фондів, знос МБП і нематеріальних активів, витрати по оренді, на рекламу, оплату послуг обчислювальних центрів, поштові і телеграфні витрати, плата за навчання, за бланки, магнітні носії інформації, пакувальні матеріали і деякі інші витрати некапітального характеру. Як видно з цього переліку, операційні витрати поділяються на процентні, безпроцентні та інші. До операційних витрат банку відноситься тільки частина податків банку: податок на майно, податок на користувачів автомобільних доріг , податок із власників транспортних засобів, податок на придбання автотранспортних засобів, податок на землю, податок на додану вартість, спеціальний податок у фонди фінансової підтримки найважливіших галузей народного господарства. Усе це – податки, які відносяться на собівартість банківських операцій. Податок на прибуток на відміну від перерахованих операцій сплачується з балансового прибутку банку, тобто є одним з напрямків її розподілу.
До другої групи - витрати на зміст апарата керування - відносилася зарплата, премія й інші виплати стимулюючого і характеру, що компенсує, перерахування у фонди соціального призначення, витрати по змісту будинків, устаткування і легкових автомобілів, на охорону, представницькі, командировочні і канцелярські витрати та ін. По характеру ця група витрат відноситься до безпроцентних витрат [16, с.39- 42].
Деякі витрати можуть відноситися на видаткові рахунки банку, тобто на собівартість його операцій, у межах законодавчих норм.Це-витрати на відрядження, компенсації за службові поїздки на особистих автомобілях, представницькі витрати, витрати на рекламу, процентні витрати на оплату міжбанківського кредиту.
Виділяється також група витрат, що відноситься безпосередньо на рахунок "Прибутки та збитки звітного року": збитки від розкрадань, прорахунки і нестачі по касових операціях, збитки від прийняття неплатоспроможних і фальшивих грошових знаків і монети. Усі ці витрати по змісту представляють прямі збитки банку.
Відносно постійними витратами комерційного банку є:
заробітна плата;
придбання або виготовлення бланків і канцелярських товарів;
утримання приміщень, охорони та протипожежної сигналізації
амортизаційні відрахування та інші.
Змінними витратами банку є:
виплата процентів по вкладах, депозитах і міжбанківському кредиту;
плата за послуги регіональної розрахункової палати і регіонального розрахунково-касового центру;
витрати на рекламу;
витрати на відрядження;
поштово-телеграфні витрати та інші
Основне завдання управління витратами – створення механізму, що забезпечує оптимізацію та мінімізацію витрат банку шляхом приведення їх у відповідність з обраною прибутковістю[8].
Слід відмітити, що основними напрямками поточного управління витратами є:
1) орієнтація на оптимізацію поточних витрат – передбачає здійснення будь-яких витрат, які визнані доцільними з точки зору їх окупності або інших критеріїв;
2) орієнтація на мінімізацію витрат – диференціація витрат на декілька категорій: об’єктивно необхідні витрати; витрати, що підлягають раціональній мінімізації; витрати, що здійснюються за залишковим принципом.
Отже,управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти.Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. [30, с. 30 – 34].
Тобто,головною метою управління витратами банку є мінімізація його непродуктивних витрат, тобто тих витрат, що не призводять до збільшення прибутку. скорочуючи непродуктивні витрати, банк може оперативно сформувати резерв коштів, що можуть бути спрямовані на його розвиток[23].
А основою системи управління доходами банку є їх планування з подальшим контролем за реалізацією розроблених планів.
Планування доходів і витрат у банку базується на використані трьох основних систем:
1) стратегічне планування доходів та витрат банку (розробка політики формування доходів та використання витрат банку);
2) поточне планування доходів та витрат банку (розробка поточних фінансових планів за основними аспектами формування доходів та здійснення витрат);
3) оперативне планування доходів та витрат банку (розробка і доведення до виконавців бюджетів за основними питаннями формування доходів та здійснення витрат) [8].
Планування доходів банку має чотири етапи управління прибутком банку та забезпечується комплексом дій з проведення розрахунків доходів у майбутньому періоді.
I етап-це аналіз доходів банку в передплановому періоді спрямований на пошук можливостей збільшення доходів, забезпечення планових розрахунків їх необхідними інформативними показниками. Результати аналізу дозволять виявити основні тенденції розвитку банку та врахувати їх в процесі здійснення планових розрахунків.
II етапом планування є оцінка та прогнозування кон'юнктури ринку банківських продуктів. Стан ринку банківських продуктів, на різних сегментах якого банк формує свій дохід шляхом реалізації різних видів банківських продуктів, характеризують такі його складові, як попит, пропозиція, ціна та конкуренція. Кожному банку важливо знати, на який ступінь активності ринку банківських послуг, його видів та складових слід орієнтуватися при планування доходів в процесі реалізації банківських продуктів.
На III етапі відбувається розрахунок планової суми різних видів доходів. Ці розрахунки здійснюються на основі використання розробленої програми надання послуг і здійснення банківських операцій у майбутньому періоді з врахуванням цінової політики банку.
IV етап передбачає розробку системи заходів щодо забезпечення виконання плану доходів. Система цих заходів розробляється за такими напрямками:
ефективна реалізація розробленої цінової політики;
використання сприятливої кон'юнктури ринку;
покращення рівня обслуговування клієнтів;
інтенсифікація рекламної та інформаційної діяльності;
розвиток мережі філій і відділень та інші заходи [13].
А фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Звіт про прибутки та збитки ґрунтується на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні - у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. Доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, в якому були зроблені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і звязок з доходом може бути визначений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація.
У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна подати як відображено у таблиці 1[23].